Особливості реакцій організму дітей на фізичне навантаження

Фізична активність забезпечується перш за все роботою м’язів. В свою чергу м’язова діяльність потребує активізації багатьох функціональних систем організму, особливо дихальної та серцево-судинної систем. Значно прискорюються також, процеси обміну речовин, процеси виділення, особливо потовиділення. Фізичні навантаження здатні стимулююче впливати на саму опорно-рухову систему, вдосконалювати рухові якості. Але слід пам’ятати, що стимулюючий та тренувальний вплив на розвиток дітей здатні здійснювати лише такі фізичні навантаження, які відповідають віковим можливостям і, перш за все, віковим можливостям опорно — рухового апарату дітей.

У дошкільному віці рухові якості і особливо витривалість м’язової системи відносно низькі і діти не здатні довго виконувати динамічну та статичну роботу. Здатність витримувати фізичні навантаження в деякій мірі починає формуватись у дітей у віці 6-9 років. В 11-12 років найбільш інтенсивно розвивається м’язова працездатність. Так, як що у 10 років діти здатні виконувати динамічної роботи на 50 % більше, ніж у 7 років, то у віці 14-15 років вже на 300-400 %. Потужність можливої роботи за період з 7 до 11 років зростає всього на 30 %, а в період з 11 до 16 років — більш ніж на 200 %. У цей же період у дітей стрімко наростає працездатність до статичних навантажень, хоча загальний її рівень і в 16 років не перебільшує 70 % такої у дорослих людей.

За даними А. Г. Хрипкової із співавт. (1990) вікові особливості м’язової працездатності невід’ємно пов’язані з особливостями вищої нервової діяльності, що відбувається на процесах тренування. Так, тренування по однаковому виду роботи потребує у 14-річних підлітків в 2 рази більше часу, ніж у дорослих. Потужність роботи підлітків не перебільшує 70 % тієї, що можуть виконувати дорослі, тоді як час на відпочинок і відновлення функцій після цієї роботи підліткам потрібний у 4 рази більший, ніж дорослим.

При динамічній роботі стомлюваність як хлопців, так і дівчат однієї вікової групи розвивається майже з однаковою швидкістю. В той же час сила та витривалість м’язів у дівчат в середньому нижча, ніж у хлопців. Дівчата здатні також виконувати значно меншу за об’ємом роботу, ніж їх однолітки — хлопці, до того ж функціональні порушення в організмі дівчат в наслідок роботи в переважній кількості випадків більш суттєві, що потребує більшого часу на відпочинок. У дівчаток повільніше відбувається адаптація до фізичних навантажень (тренувань), швидше падає працездатність у процесі фізичних навантажень. Не достатній термін відпочинку дітей як після тривалого розумового, так і фізичного (під час тренувань у спортивних секціях) навантажень приводить до накопичення стомлення і навіть до хронічного перевтомлення, ознаками якого є зниження працездатності, активності, зниження захисних сил (імунітету), функціональні розлади в організмі і т. п. Основні можливі ознаки появи різних ступенів перевтомлення наведені у табл. 23.

Оптимальним віком для початку систематичних фізичних тренувань (занять спортом) вважається вік 9-10 та 13-14 років, що обумовлено віковими періодами найбільш інтенсивного формування рухової системи та рухових якостей. Високі спортивні досягнення (особливо у гімнастиці, танцях, катанні на ковзанах і т. д.) діти можуть проявити вже у підлітковому віці, але слід пам’ятати, що цей період пов’язаний із статевим дозріванням і глибокими функціональними перебудовами в організмі дітей, тому мало тренованих дітей слід обмежено навантажувати роботою, яка потребує максимальної сили та витривалості.

Фізичні вправи є найефективнішим засобом вдосконалення рухового апарату людини, бо саме вони найкраще сприяють формуванню рухових умінь та навичок. Фізіологічний сенс тренувальних вправ полягає в утворенні динамічного стереотипу. На початку виконання тих чи інших невідомих вправ збудження в корі мозку та в рухових центрах дуже поширене, тому рухи можуть мати не скоординований характер, виглядати не врівноваженими та не адекватними, що обумовлене скороченням багатьох м’язів, які навіть не мають ні якого відношення до певного рухового акту. В наслідок цього розвивається загальне гальмування, що швидко приводить до загального втоми.

Згодом, за рахунок подальших тренувань, збудження у корі локалізуються і активізують лише обмежену кількість м’язів, безпосередньо пов’язаних з тим чи іншим руховим актом. Поступово рухи стають більш чіткими, вільними, координованими та економними, що досягається утворенням стереотипів (автоматизму) тих чи інших рухових

Таблиця 23

Основні симптоми стану організму при різних ступенях перевтоми (за В. І. Бобрицькою, 2000)

bgcolor=white>Емоційні

зрушення

Симптоми стану дитини Ступінь перевтоми
не значний легкий середній сильний
Зниження

працездатності

Не значне Помітне Підвищене Суттєве
Поява ознак втоми При

посиленому

навантаженні

При

звичайному

навантаженні

При

полегшеному

навантаженні

Без

навантаження

Компенсація вольовими зусиллями зниженої працездатності Не потрібна Повна Часткова Не значна
Часом зниження інтересу до роботи Часом

нестійкість

настрою

Роздратова

ність

Пригнічений стан, сильна роздратованість
Розлади сну Важко

прокидатися

Важко

висипатися

Сонливість Безсоння
Зниження

розумової

працездатності

Не має Важко зосереджуватися Погіршення

пам’яті

Помітне послаблення уваги та пам’яті
Шляхи корекції (покращення) стану організму
Раціоналізація режимів праці і відпочинку Відпустка або відпочинок від напружених занять (10 днів) Тривала відпустка або відпочинок від занять (до 30 днів) Лікування і тривалий відпочинок від занять

дій. Продовжуючи відповідні тренування можна досягати збільшення потужності та сили саме тих м’язів, які виконують певні вправи, що проявляє таку закономірність їх розвитку, як системогенез. Саме в цьому і полягає ефект тренування. Разом з розвитком конкретних функцій, фізичні тренування позитивно впливають на розвиток багатьох інших систем, що забезпечують життя: серцево-судинної, дихальної і так далі. В результаті одну і ту ж роботу тренована людина виконує з меншими функціональними втратами. При фізичному навантаженні у спортсменів звично зростає не тільки частота скорочень серця, а і потужність їх роботи; не тільки частота дихань, а і їх глибина — що в цілому краще забезпечує організм обмінними процесами при менших загальних витратах енергії і сили. В цьому реалізуються такі закономірності розвитку, як «системогенез» та «енергетичне правило м’язів».

Фізичні тренування дітей розвивають не тільки їх фізичну силу і витривалість, але й сприяють укріпленню загального здоров’я, позитивно впливають на загальний фізичний і розумовий розвиток та психічний стан.

Найбільш інтегральним показником фізичного розвитку дітей є оцінка їх фізичної працездатності, яку можна визначити, наприклад, за методикою степп-тесту. Ця методика не потребує складних пристосувань і може бути реалізована в будь-яких умовах.

Відомо, що найбільш адекватним показником важкості фізичного навантаження є частота серцевих скорочень (або частота пульсу), яка знаходиться майже у прямій залежності від потужності роботи. Лінійна ділянка такої залежності спостерігається у межах від початкового (до робочого) пульсу до рівня 170 ударів на хвилину. Якщо рівень навантаження буде продовжувати зростати, то більше 170 ударів на хвилину пульс вже буде збільшуватись по експоненті, тобто не лінійно.

У різних осіб (в залежності від віку, статі, тренованості) пульс досягає 170 ударів за хвилину при різній потужності роботи. На цій підставі розроблений тест визначення фізичної працездатності PWC170 (Physical Working Capasity - 170).

Сенс тесту PWC170 полягає у тому, щоб визначити, якої потужності роботу (у кілограмометрах за хвилину — кГм/хв.) може розвинути індивідуально кожна людина при пульсі 170 ударів за хвилину, що і приймається, за рівень працездатності. На практиці прийнято приводити цей показник до одного критерію у всіх обстежених, наприклад, визначати у перерахунку на 1 кг маси тіла.

З іншого боку, якщо прийняти частоту пульсу за критерій рівня фізичного або розумового навантаження, то пульс 170 ударів за хвилину відповідає субмаксимальному рівню такого навантаження. Таким чином, за допомогою тесту PWC170 можна визначити, яка робота для будь якої людини буде субмаксимальною (табл. 24).

Таблиця 24

Критерії важкості та напруженості праці за частотою пульсу і енерговитратами (В. В. Розенблат, 1975)1

Категорія

важкості

праці

Рівень важкості праці Показники пульсу, ударів за хв. Приблизні витрати енергії, ккал/хв.
і • дуже легка робота (стан спокою) < 85 < 2,5
ІІ • легка фізична робота

• не напружена розумова робота

86-100 < 100 2,6-5
ІІІ • робота середньої важкості

• помірно напружена робота

101-120

101-120

5,1-7,5
IV • важка фізична робота

• оптимально напружена робота

121-160

121-140

7,6-10
V • дуже важка (субмаксимальна) фізична робота

• дуже напружена розумова робота

161-175

141-160

10,1-12,5
VI • максимальне навантаження 176-160 > 12,6
VII • виснажливе навантаження > 196 -

Існує два шляхи визначення фізичної працездатності за тестом PWC11I}. Перший з них полягає в тому, що людина повинна виконувати фізичну роботу, поступово збільшуючи рівень навантаження (наприклад, за допомогою велоергометра) поки пульс не досягне 170 ударів за хвилину. Зафіксований при цьому рівень навантаження і буде характеризувати фізичну працездатність. Однак цей шлях визначення працездатності відносно складний, потребує спеціального обладнання і тривалого часу досліджень.

Другий шлях — розрахунковий. Людина виконує два дозованих навантаження різної важкості, меншої за субмаксимальну. Далі, на підставі [7]

фактичного рівня обох навантажень і відповідної для них динаміки частоти пульсу, розраховують, яку роботу людина може виконати при пульсі 170 ударів за хвилину за формулою 13:

Методика досліджень полягає в наступному: людина повинна виконати два фізичних навантаження, кожне тривалістю 3 хвилини. Між навантаженнями дається відпочинок на протязі 3 хвилин. Навантаження найпростіше дозувати за допомогою степп-тесту (піднімання на сходинку). Для досліджень треба виготовити дерев’яний стілець висотою 30-35 см. У крайньому випадку можна використовувати одну із сходинок міжповерхових драбин будинку або спортивні стільці, враховуючи їх фактичну висоту.

Фізична робота виконується суворо за правилами (рис. 35).

Знаючі вік, стать і масу тіла людини, а також висоту сходинки і кількість циклів підйому-спуску за 1 хвилину, розраховують потужність роботи за формулою 14:

де N — потужність роботи (кГм / хв); Р — маса тіла людини (кг); h — висота стільця (сходинки), м; n — кількість циклів підьому-спуску (найчастіше проводять 20 і 30 підйомів-спусків за 1 хв.); К — коефіцієнт підйому-спуску.

Рис. 35

Послідовність рухів у процесі степп — тесту (етапи одного циклу підйому — спуску; нога, з якої починається виконання тесту не має значення)

Дозування фізичного навантаження можна здійснювати також шляхом присідань, наприклад, 20 і 30 разів за 1 хв. Рівень навантаження у цьому випадку з певною помилкою (яка, однак, нівелюється при однаковому підході при масових обстеженнях), розраховується за формулою 15:

де N — потужність роботи (кГм / хв); Н — довжина тіла людини (м); Р — маса тіла людини (кг); n — кількість присідань; К — коефіцієнт присідань-підйомів.

Коефіцієнт К у формулах 14 та 15 залежить від віку та статі людини (дитини) і враховує, що робота виконується не тільки під час підйому на сходинку (підйому після присідання), а й частково під час спуску з неї (або при присіданні). Значення коефіцієнту К для людей (дітей) різного віку визначається за табл. 25.

Приклад розрахунку потужності роботи: хлопчик 9 років з масою тіла 38 кг на 3-й хв степп-тесту зробив 15 циклів підйому-спуску на сходинку висотою 0,3 м (30 см). Тоді потужність виконаної ним роботи буде дорівнювати: N = 38 ■ 0,3 ■ 15 ■ 1,2 = 205,2 кГм / хв.

Для більш точного визначення PWC170 бажано застосовувати таке навантаження, щоб частота пульсу на 2-й хвилині першого навантаження була в межах 110-130, а другого навантаження 140-160 ударів за хв. Цього можна досягти, змінюючи кількість циклів підйому-спуску (присідань), що в свою чергу залежить від віку, маси тіла і фактичного фізичного стану людини.

Таблиця 25

Значення коефіцієнту підйому-спуску на сходинку (або присідань- підйомів) для школярів різного віку і статі (А. А. Гуминський, 1990)

Вік (років) Коефіцієнт підйому-спуску
хлопці дівчата
8-12 1,2 1,2
13-14 1,3 1,3
15-16 1,4 1,3
> 17 і дорослі 1,5 1,5

В табл. 26 наведена кількість циклів підйомів — спусків, що рекомендується при визначенні PWC170 для дітей різного віку, статі і маси тіла.

Особливо відповідальним моментом досліджень працездатності вважається контроль частоти пульсу при навантаженні. Підрахунок проводять пальпаторно на зап’ястку руки на протязі 10 або 15 с наприкінці 3-ї хв кожного навантаження, або невідкладно той час після виконання останнього циклу 3-ї хв кожного навантаження. Отримані результати збільшують відповідно у 6 або 4 рази, щоб отримати значення пульсу за 1 хв. Необхідно також точно підраховувати фактичну кількість циклів під- йому-спуску (присідань) впродовж 3-ї хв кожного навантаження, так як ці данні використовуються у формулах 14 або 15 для підрахунку об’єму виконаної роботи. Ритм виконання навантаження і фактичну кількість циклів роботи контролює дослідник, користуючись секундоміром і, при необхідності, корегує темп роботи піддослідного командами: «Швидше», або «Повільніше». Найчастіше за першу хвилину людина звикає до темпу роботи і далі без зайвого напруження виконує завдання у потрібному темпі до кінця 3-ї хв. Трьох хвилинне виконання роботи саме і необхідне

Таблиця 26

Кількість підйомів-спусків, що рекомендується для хлопців і дівчат різного віку для визначення PWC170 при степп-тесті (А. А. Гуминський,1990)1

1 п1 — кількість циклів степптесту, що рекомендується при першому навантаженні; п2 — відповідне при другому навантаженні

для того, щоб людина звикла до темпу роботи, а пульс після вираховування досяг сталого стану. Між навантаженнями дається 3-х хвилинний відпочинок для того, щоб організм заспокоївся і ритм роботи серця встановився на вихідному рівні норми спокою. Роботу слід починати по команді дослідника: «Почали» (при цьому включається секундомір). На протязі першої хвилини дослідник може задавати темп степп-тесту гучними підрахунками «раз», «два», «три» і т. д. В кінці 3-ї хв подається команда: «Стоп» і як найшвидше вимірюється пульс, як це було описано вище. Під час виконання підйомів — спусків дитина може поміняти ногу, якою піднімається на сходинку.

Розрахований за формулою 14 або 15 рівень першого (N^ і другого (N2) навантаження та виміряний в кінці 3-ї хв пульс першого (f) і другого (f2) навантаження далі використовуються для підрахунку фізичної працездатності дитини за вищевказаною формулою 13.

До початку досліджень доцільно перевірити у людини пульс відносного спокою. Якщо пульс перебільшує 100 ударів за хвилину, то дослідження працездатності (до виявлення причини цього або нормалізації пульсу до рівня вікової норми) проводити не рекомендується.

Отримані результати розрахунку PWC170 порівнюють з віковими та статевими нормативами, які розроблені з врахуванням рекомендацій А. А. Гуминського з співавт. (1990) і наведені у табл. 27.

Таблиця 27

Нормативи фізичної працездатності людей різного віку

та статі за тестом PWC17gу перерахунку на 1 кг маси тіла

(А. А. Гуминський, 1990)

Якщо фактичні значення PWC170 перебільшують вікову норму, то це свідчить про підвищений (гарний) рівень працездатності і навпаки.

Характеризуючи фізичну працездатність слід зауважити, що наведена вище методика її визначення дає лише орієнтовне уявлення про цей феномен, так як людина складається не тільки із м’язів та систем забезпечення їх діяльності, а ще має розум і такі психо-емоційні якості як сила волі, мотивації, прагнення, здатність до мобілізації зусиль та ін. У зв’язку з цим працездатність, в тому числі фізична є поняттям дуже багатогранним. Зовнішнім проявленням високої працездатності можуть буди високі досягнення у спорті, у фізичній праці, досягнення по максимуму роботи, яку може виконати людина до виникнення значних фізіологічних зрушень.

Приблизну оцінку рівня фізичної працездатності можна одержати, підіймаючись сходами. Треба вийти на 4-й поверх у середньому темпі ходи без зупинки. Якщо людина легко подолала цей підйом і відчуває, що ще є резерв — дається оцінка «добре». Якщо ж людина задихалась, то це означає, що рівень її здоров’я знижений.

Згідно рекомендаціям В.І. Бобрицької (2000) рівень фізичної працездатності орієнтовано можна оцінити пробою з 20-ма присіданнями. Для цього треба підрахувати стабільний пульс сидячи за 10 с., далі у продовж 30 с треба зробити 20 присідань, піднімаючи руки вперед. Після цього знову треба сісти і зафіксувати час відновлення пульсу до вихідних значень, підраховуючи його за відрізками часу в 10 с. Якщо частота пульсу відновилась швидше, як за 1 хв. дається оцінка «відмінно», до 2 хв. — «добре», повільніше як за 3 хв. — «погано». Таку ж оцінку можна дати шляхом проведення проби з затримкою дихання. Треба зробити 1-2 глибокі вдихи — видихи, а потім глибоко вдихнути (не максимально!) і затримати дихання на скільки це можливо. Якщо дихання затримується на > 60 с — оцінка «відмінно», 40-59 с — «добре», розвитку потужності (саме це характеризує показник Р WC170).

У зв’язку з вищесказаним виникає потреба інтегрально оцінювати рівень розвитку кардіо-респіраторної системи дітей. Для цього можна використовувати показник максимального вживления кисню (МВК), який визначається за формулою 16, рекомендованою А. А. Гуминським із співавт. (1990):

де: А — емпіричний коефіцієнт, який враховує вік і стать дитини, визначається за табл. 28; N — потужність фізичної роботи, яку можна виконати, наприклад, за допомогою степп-тесту, або присідань; f — частота пульсу в кінці виконаної роботи N; h — поправка до пульсу, яка враховує вік і стать дитини, визначається за табл. 28; К — віковий коефіцієнт, значення якого наведені у табл. 29.

Якісну оцінку рівня розвитку кардіо-респіраторноїсистеми на основі визначення МВК проводять за критеріями, наведеними у табл. 30.

Данні, необхідні для розрахунку МВК, в тому числі потужність навантаження і відповідну частоту пульсу на це навантаження, рекомендується визначати за методикою степп-тесту, яка описана вище для оцінки фізичної працездатності. До того ж, одні і ті данні степп-тесту можна використовувати як для розрахунку PWC170, так і для визначення МВК. Враховуючі, що найбільш точні і об’єктивні результати дає визначення

МВК при пульсі 135-155 скорочень за хвилину, то найкраще для розрахунку МВК використовувати данні другого навантаження по методиці визначення PWC11I}. В остаточному вигляді МВК представляють у перерахунку на 1 кг маси тіла дітей.

Показником, протилежним працездатності, є втома, тобто тимчасове зменшення працездатності організму, його окремих органів або систем. Фізична втома звично настає після тривалої напруженої або короткострокової, але занадто інтенсивної фізичної роботи (динамічної або статичної).

Таблиця 28

Значення поправочних коефіцієнтів для розрахунку МВК в залежності від віку і статі дітей (А. А. Гуминський з співавт., 1990)

Вік (років) Значення коефіцієнту А Значення поправки до пульсу h
Хлопці Дівчата Хлопці Дівчата
8 1,05 0,80 -30 -30
9 1,11 0,85 -30 -30
10 1,11 0,95 -30 -30
11 1,15 0,95 -40 -30
12 1,20 0,98 -50 -40
13 1,20 0,98 -50 -40
14 1,25 1,05 -60 -40
15 1,27 1,05 -60 -40
16 1,29 1,10 -60 -40

Таблиця 29

Значення коефіцієнту К для визначення МВК у дітей різного віку (А. А. Гуминський з співавт, 1990)

Вік (років) Коефіцієнт, К Вік (років) Коефіцієнт, К
8 0,931 13 0,891
9 0,922 14 0,883
10 0,914 15 0,876
11 0,907 16 0,868
12 0,900 > 17 0,860

Таблиця 30

Критерії оцінки рівня розвитку кардіо-респіраторної системи за показником максимального вживання кисню (МВК/кг), мл/кг (А. А. Гуминський з співавт., 1990)

Значення МВК / кг Рівень розвитку кардіо-респіраторної системи
Хлопці Дівчата
55-60 45-50 Відмінний
50-54 40-44 Добрий
45-49 35-39 Задовільний
< 44 < 34 Не задовільний

Показником втоми є перш за все зменшення фізичної сили або працездатності, що може бути обумовлено як змінами у самому м’язі, так і із змінами у центральній нервовій системі (у нервових центрах). Крайнім випадком стомлення того чи іншого м’язу є його тривале скорочення і тимчасова не здатність до повного розслаблення, що називається контрактурою.

Участь нервової системи у процесах розвитку втоми пов’язана, в основному, з накопиченням продуктів розпаду, або з виснаженням медіаторів у нервових синапсах. Відновленню працездатності за рахунок ЦНС значно сприяють зміна виду діяльності (активний або пасивний відпочинок) позитивні емоції і мотивації та ін.

Процеси втоми на рівні м’язів пов’язані з виснаженням енергоносіїв і перш за все аденозінтрифосфорної кислоти (АТФ) і з накопиченням у м’язах продуктів анаеробного розпаду глікогену, особливо молочної кислоти, для виведення якої потрібен певний час. До речі, відчуття болю у м’язах, які напружено працювали, може тривати декілька діб і обумовлено, в певній мірі, накопичення молочної кислоти. Відновленню працездатності м’язів сприяє спокій (відпочинок), помірна розминка м’язів, цільовий масаж, а також білково-вуглеводна їжа.

Маленькі діти (до 4-х років) дуже швидко втомлюються при м’язових навантаженнях. З п’яти років здатність до фізичної роботи дітей поступово починає збільшуватись разом з зростанням енергетичних можливостей скелетних м’язів та із структурно-функціональним дозріванням елементів центральної нервової системи та самих м’язів. Але у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку ще не завершується остаточна диференціація скелетних м’язів, тому в цілому у дітей 6-9 років фізична працездатність у 2,5-3 рази нижча, ніж у дітей 15-16 років.

Переломний момент у розвитку фізичної працездатності дітей відбувається у 12-13 років, коли спостерігаються суттєві зміни в морфології м’язових волокон та в енергетиці скорочень: стрибкоподібно зростає м’язова витривалість, а разом з цим, здатність до тривалого виконання навантажень з меншим ризиком стомлення.

Слід зазначити також, що фізична працездатність (як і розумова працездатність) дітей має певні коливання на протязі доби: найвищі її рівні спостерігаються з 10 до 14 години, а також з 17 до 19 години. В період з 7 до 10 години ранку та з 16 до 17 години спостерігаються періоди наростання працездатності (фази вираховування), а в періоди з 14 до 16 години та з 19 години вечора працездатність падає (фази «стомлення.»). У продовж тижня також виділяють періоди оптимальної працездатності (вівторок, середа, четвер), періоди наростання працездатності (неділя, понеділок) та періоди стомлення (п’ятниця, субота). Найменша працездатність для більшості людей у нічні години (з 23.00 до 6.00 годин ранку) та в п’ятницю. Суттєво знижується фізична працездатність і на протязі 1-1,5 годин після приймання їжі. На динаміку працездатності людей в певній мірі впливають індивідуальні біологічні ритми кожної особи. Вказана вище динаміка працездатності властива так званим нормохронікам. У людей, які відносяться до «жайворонків» найбільш висока працездатність зміщена на 1,5-2 години на початок дня, а для «сов» — на той же термін другої половини дня. Вказану періодизацію працездатності слід враховувати при організації занять з фізичної культури та спортивних тренувань.

5.3.

<< | >>
Источник: Антонік В. І., Антонік І. П., Андріанов В. Є.. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. - К.:,2009. - 336 с.. 2009

Еще по теме Особливості реакцій організму дітей на фізичне навантаження:

  1. В цьому розділі розглянуто вікові особливості анатомії та функціонального стану систем організму дітей, в тому числі тих, які найбільш задіяні в процесі фізичного виховання.
  2. Теорія впливу рухливих ігор на організм дітей
  3. Загальні гігієнічні вимоги до фізичного виховання дітей
  4. Критерії оцінки фізичного розвитку та стану здоров’я дітей
  5. Вікові особливості серцево — судинної системи та імунного захисту організму
  6. Частина І ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМИ ТА ФІЗІОЛОГИ ДИТЯЧОГО ОРГАНІЗМУ
  7. Будова, функціональний стан та розвиток основних систем організму дітей
  8. Методика розвитку фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку
  9. Фізіологічні вимоги до фізичного виховання дітей
  10. Частина ІІІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
  11. 72. Особливості усиновлення дітей іноземними громадянами.
  12. 4.Реакція емансипації – як підліткова поведінкова реакція.
  13. Вікові особливості обміну речовин та енергії. Режим раціонального харчування дітей
  14. 2.1 Особливості розвитку пізнавальної сфери обдарованих дітей
  15. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З СІМ'ЯМИ, ЩО ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ, В УМОВАХ РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
  16. Основні поняття фізичного виховання. Система фізичного виховання
  17. Рухова активність — необхідна умова розвитку дитячого організму