Загальні гігієнічні вимоги до фізичного виховання дітей

Фізичне виховання має дві задачі: оздоровчу і виховну. Кінцева мета фізичного виховання полягає у сприянні фізичному розвитку дітей і підлітків, в укріпленні їх здоров’я і в підготовці до трудової діяльності. Усі засоби фізичного виховання умовно поділяються на дві групи:

• фізичні вправи, спортивні ігри та різноманітні види спорту;

• дотримання режиму дня, вимог особистої гігієни та впровадження заходів загартовування.

Правильна організація фізичного виховання передбачає гармонічну єдність засобів обох груп з врахуванням стану здоров’я, вікових, статевих і індивідуальних особливостей кожної дитини. Це стосується не тільки практично здорових дітей, а і дітей, які за станом здоров’я належать до спеціальних груп здоров’я.

Фізичне навантаження, як відомо, впливає не ізольовано на той чи інший орган або систему, а на весь організм у цілому. Воно викликає зміни не тільки у м’язах, суглобах, зв’язках і загальній конституції тіла, але і у багатьох функціях внутрішніх органів, а також в стані процесів обміну речовин. Під дією фізичних вправ у 8-10 разів збільшується споживання тканинами кисню. Показники роботи серцеве-су- динної та дихальної систем можуть зростати у 2-3 рази, а витрати енергії — у 5-7 разів. При фізичних навантаженнях у 3-4 рази збільшується виведення з сечею і потом продуктів розпаду, а засвоєння поживних речовин зростає у 2-5 рази. Все це потребує певних умов і факторів для занять фізичною культурою.

Перш за все дітям рекомендується дотримуватись правильного режиму дня, тобто раціонально чергувати різні види діяльності і відпочинку, включаючи нічний сон. Правильно організований режим дня сприяє підтримці високої працездатності дітей на тривалий час, а також забезпечує засвоєння корисних звичок (стереотипів) у використанні часу: привчає цінити та правильно розподіляти час, раціонально використовувати час на працю і відпочинок.

При нераціональних режимах, або його порушеннях у дітей можливі перевтомлення, які можуть проявлятись неврозами, роздратованістю, безсонням, головними білями, відставанням у фізичному і розумовому розвитку, зниженням захисних сил (імунітету), частими гострими та хронічними хворобами.

Правильний режим дня повинен передбачати не тільки час для учбових занять, для особистої гігієни, сну, але і для занять по інтересам. Спеціальний час треба передбачати для перебування на відкритому повітрі, в тому числі в рухливих ігрищах і спортивних розвагах. Разова тривалість такого активного відпочинку у робочі дні тижня для школярів усіх вікових груп не повинна перебільшувати 1,5 години і передбачати помірне фізичне навантаження, що сприятиме підвищенню працездатності дітей, в тому числі розумової. Якщо активний відпочинок буде перебільшувати 1,5 години, або буде давати дуже значне навантаження, то працездатність дітей після такого відпочинку може, навпаки, падати. Між учбовими заняттями у школі, а також під час перерв у виконанні домашніх завдань не рекомендуються активні спортивні ігри типу футбол, волейбол, баскетбол, так як вони (завдяки своєї інтенсивності) також негативно впливають на зосередженість і працездатність. За добу робочого дня може бути 2-3 випадки активного відпочинку дітей. У вихідні та канікулярні дні тривалість безперервного перебування дітей на свіжому повітрі може бути збільшена у 2-2,5 рази.

Для дітей дошкільного віку (4-6 років) під час їх перебування на свіжому повітрі, доцільно впроваджувати фізичні вправи або ігри, направлені на розвиток і вдосконалення ходіння, бігу, лазіння, стрибків. Так, наприклад, позитивний вплив на формування постави і на закріплення склепіння стопи (для профілактики її сплощення) створює ковзання на ковзанах, яке дозволяється дітям з 3-5 років.

Дуже корисним для нормалізації розвитку дітей є плавання, яке не тільки вдосконалює діяльність серцеве-судинної і дихальної систем, але і сприяє розвитку майже усіх груп м’язів тіла, інтенсивно загартовує організм. Плавання рекомендується в любому віці. Привчати дітей до плавання треба поступово і, перш за все, треба привчати їх не боятися води. Перші заняття з плавання треба проводити у воді з температурою не нижче + 20 °С і тривалістю одного сеансу 2-3 хв. Поступово (за 4-5 днів) час сеансу плавань можна збільшувати до 10-15 хв.

Фізичні вправи для дітей молодшого шкільного віку повинні бути як можна різноманітнішими по динаміці і напрямку впливу на м’язи і, найкраще, з елементами гри (дивись підрозділи 6.7-6.10).

У підлітковому віці необхідно обмежувати фізичні вправи, які сприяють розвитку м’язів і м’язової сили, так як це може затримувати ріст кісток у довжину. В цей віковий період найбільш доцільно займатись велоспортом, легкою атлетикою, боксом, тенісом. В той же час треба пам’ятати, що у підлітковому віці найбільш проявляється невідповідність розвитку серця і судин, маси серця і маси тіла і, таким чином, для підлітків треба з обережністю призначати значні навантаження.

При організації усіх занять з фізкультури, а також спеціальних фізичних занять (тренувань) рекомендується спочатку виконувати вправи на швидкість, далі на витривалість і в кінці занять — на силу. Така послідовність найбільш раціональна у використанні фізичних можливостей і резервів організму, а також сприятлива для гармонійного фізичного розвитку.

Існують спеціальні обґрунтування мінімальних строків початку систематичних занять тим чи іншим видом спорту для дітей різного віку. Ці обґрунтування враховують, перш за все, анатомо-морфологічні вікові особливості і функціональні можливості дітей. Варіант вказаних обґрунтувань, запропонований А. Г. Хрипковою із співавт. (1990), наведений у табл. 31.

Таблиця 31

Рекомендації для зарахування дітей різного віку в учбово-тренувальні групи за окремими видами спорту (за А. Г. Хрипковою, 1990)

Вид спорту Вік зарахування, років
Група

початкової

підготовки

Учбово-

тренувальна

група

Спортивні класи в загальній школі Спортивні класи в спеціальних школах інтернатах
Фігурне ковзання, плавання, стрибки у воду, художня гімнастика 6-7 9-10 9-10 10-11
Спортивна гімнастика, акробатика, гірськолижний спорт 8-9 9-10 9-10 10-11
Гребля академічна, лижі, хокей із шайбою, теніс 9-10 13-14 13-14 13-14
Баскетбол, волейбол, футбол, легка атлетика, боротьба, бокс 8-10 12-13 10-12 12-13
Важка атлетика 10 13 13-14 14-15

При організації занять з фізичної культури для дівчат, слід враховувати особливості їх організму та відносну слабкість м’язової системи. Для дівчаток треба виключити стрибки з висоти на тверду опору, треба також скорочувати кількість вправ на спортивних приладах. Під час менструацій дівчата — підлітки повинні звільнятись від занять фізичною культурою і спортом.

Організуючі заняття з фізкультури та спорту слід враховувати, що всіх дітей, в залежності від стану здоров’я, фізичного стану та рівня фізичної підготовленості умовно поділяють на три групи: основну, підготовчу та спеціальну.

Основну групу формують із здорових і фізично підготовлених дітей

1— II групи здоров’я (дивись підрозділ 5.1). Діти такої групи допускаються до занять по загальним програмам фізичного виховання в повному обсязі і, без обмежень, можуть залучатися до спортивної спеціалізації і до спортивних змагань.

Підготовчу групу формують із учнів з незначними відхиленнями у стані здоров’я, з таких, що недостатньо фізично підготовлені, а також із дітей основної групи на період відновлення ними стану здоров’я після перенесених гострих захворювань та травм. Цю групу в основному складають діти II і частково III групи здоров’я і вони повинні займатись за полегшеними програмами фізичного виховання.

Особливо обмежуються вправи на знаряддях, біг, стрибки, тривалі лижні прогулянки, заняття футболом, хокеєм, важкою атлетикою, боксом, боротьбою, тенісом та ін. Для цих дітей доцільно впроваджувати додаткові заняття для підвищення рівня фізичної підготовленості. Діти підготовчої групи повинні 2 рази на рік проходити медичний огляд.

Спеціальну групу формують із дітей III групи здоров’я. Сюди входять діти з суттєвими (за висновками лікарів) відхиленнями у стані здоров’я, або такі, що мають тимчасове обмеження по фізичному навантаженню (наприклад, після перенесеного гострого захворювання), але допущені до виконання учбової роботи. Фізичною культурою такі діти займаються за спеціальними програмами. Діти цієї групи повинні

2- 3 рази на рік проходити медичний огляд, а до занять фізкультурою допускаються тільки з дозволу лікаря.

Велике значення у фізичному вихованні дітей належить заходам загартовування за допомогою повітряних та сонячних ванн, водних процедур та ін.

Загартовування значно підвищує опір організму негативним факторам зовнішнього середовища, сприяє очищенню шкіри організму від залишків поту, сала, вмерлих клітин епітелію, покращує терморегуляторні функції, підвищує тонус м’язів, витривалість серцево — судинної системи, покращує склад крові та її імунну активність.

З метою досягнення найбільшого ефекту від загартовування потрібно дотримуватись наступних вимог:

• правильно дозувати рівень факторів, що загартовують, в залежності від віку, стану здоров’я та індивідуальних реакцій організму на ці фактори;

• інтенсивність процедур, що загартовують, треба нарощувати виключно поступово;

• всі процедури, що загартовують, треба застосовувати тільки регулярно, без тривалих перерв і, найкраще, щоденно з перших днів народження дитини, або з дня початку заходів щодо загартовування (якщо виникла потреба перервати регулярність загартовування більше чим на 5-7 днів, то відновлення цього процесу слід починати з менших доз діючих факторів і поступово за 3-4 дні їх нарощувати до того рівня, який був на момент перерви);

• постійно здійснювати контроль за впливом процедур, що загартовують, на організм.

Фактори, що здатні загартовувати, особливо енергія сонця і низька температура води при їх безконтрольному і надмірному застосуванні, можуть давати не оздоровчий, а, навпаки, негативний ефект, чого слід уникати.

Нижче приведено опис методик проведення найбільш поширених прийомів та заходів, що до загартовування дітей.

Повітряні ванни рекомендуються дітям з першого дня народження. Проводяться такі ванни тривалістю по 10-15 хвилин і поділяються на холодні (6-14 °С), прохолодні (14-20 °С) і теплі (21-30 °С). Тривалість повітряної ванни може бути збільшена до 1 години, якщо вона супроводжується спортивними вправами, або рухливими заняттями. Під час повітряних ванн діти повинні бути мінімально одягнені (наприклад, перебувати у купальних костюмах, або плавках).

Сонячні ванни проводяться серед молодших школярів лише після огляду їх лікарем і визначення індивідуальної тривалості такої процедури для кожного з дітей. Перші 2-3 сонячні ванни для дітей любого віку не повинні перебільшувати 5-6 хвилин за день. Далі, поступово збільшуючи термін перебування дітей під прямими променями сонця, можна через 5-6 діб доводити максимальну тривалість разової процедури до 1 години. Сонячні ванни проводяться не раніше, чим через 1,5 години після приймання їжі і, найкраще, у період з 9 до 11 години ранку таз 16 до 18 години вечора. При достатній адаптації дітей до сонячних променів, загальне число сонячних ванн за добу може збільшуватись до 2-3.

Водні процедури поділяються на місцеві водні процедури, на обтирання, обливання і на купання.

Місцеві водні процедури — це ранкове вмивання, миття рук перед вживанням їжі та миття ніг перед сном (найкраще холодною водою).

Обтирання проводять мокрим рушником. Перші обтирання проводять водою з температурою 30-33 °С у кімнаті з температурою не нижче + 16 °С. Поступово температуру води знижують, але не нижче 18 °С. Процедуру роблять 1-2 рази на день.

Обливання проводять в режимі обтирань і замість них. Доцільно до обливаньпереходитипісля 1-1,5 місяців попередніх обтирань. Обливання можна замінити водними ваннами з температурою 35-36 °С (10 хв), а потім загальне обливання водою з температурою 32-34 °С. Температура води для обливань повинна бути не нижче 24 °С.

Позитивно впливає на організм, в тому числі на стан нервової системи, контрастний душ: 3-4 хв гаряча вода (38-40 °С), далі 10-15 с — холодна (18-20 °С) і так 2 — 3 рази. Температуру холодної води при перших процедурах можна підвищити до 28-30 °С. До мінімальної температури холодну воду треба знижувати поступово, декілька місяців із швидкістю зменшення 2-5 °С в місяць. Систематичний контрастний душ дозволяє позбутися багатьох хвороб неврологічного походження: неврозів, роздратованості, гастриту, шлункових ерозій та ін.

Плавання (купання) для дошкільнят, а також для учнів молодших та середніх класів дозволяється при температурі води у відкритому водоймищі не нижче + 20 °С. Перші купання не повинні перебільшувати 2-3 хв. Максимальна тривалість одного купання дітей молодшого і середнього шкільного віку при їх активній поведінці (плаванні, грі в м’яч) не повинна перебільшувати 8-10 хв, а у старших школярів — 15 хв.

Плавання дозволяється через 1-1,5 години після приймання їжі. Діти, які спітніли, перед купанням повинні відпочити 10-15 хв.

Влітку високий ефект загартовування дає ходіння (біг) дітей босоніж по землі, траві, гальці, піску та ін. Тривалість таких процедур може бути від 5 хв і до декількох годин. В результаті ходіння босоніж активізуються рефлексогенні зони на стопах ніг, які відображають майже всі органи організму, що значно покращує функціональний стан дітей.

Певний ефект загартовування дають організовані туристичні походи влітку або взимку, які рекомендується проводити у вихідні чи канікулярні дні. Віддаленість походів для дітей молодшого шкільного віку не повинна перебільшувати 10 км (з врахуванням шляху повернення додому), для підлітків — 16 км. Через кожні 2 км походу повинні проводитись привали на 10-15 хв, а через 6-8 км привали на 30-40 хв, в тому числі для приймання їжі.

Всі місця для занять дітей фізкультурою і спортом повинні відповідати певним гігієнічним вимогам, викладеним у відповідних санітарних правилах, щодо обладнання шкільних приміщень та пришкільних ділянок.

Спортивні майданчики на відкритому повітрі повинні бути рівними і без сторонніх предметів, здатних причинити травми. Територія майданчика повинна щоденно прибиратись, а влітку за 40-45 хв до занять зволожуватись, щоб зменшити утворення пилу. Місця для бігу, стрибків, гімнастики обладнуються за спеціальними вимогами (Л. Д. Глазирина, 2001; А. П. Матвеев, 2003)

Поле для гри у футбол доцільно засіяти травою. Майданчики для гри у баскетбол та волейбол бажано покрити проти травматичним покриттям (гранулітом, піском та ін).

Катки влаштовуються взимку або на відкритих водоймищах (при товщині льоду не менше 25 см), або на земельних ділянках (з товщиною льодового покриття до 15 см). Площа катків повинна бути із розрахунку 8 м2 на одну дитину. Зони для фігурного катання або бігу на ковзанах утворюють спеціально і окремо від загального катку. Каток для гри в хокей повинен мати огорожу із дерев’яних щитів, висотою не нижче 0,8 м. Катки повинні мати приміщення для відпочинку та обігріву дітей з температурою не нижче 12-15 °С.

Гімнастичні зали повинні мати площу із розрахунку 4 м2 на одну дитину. Обладнання спортивних залів своїми розмірами та станом повинно відповідати вимогам гігієни і дозволяти використовувати його дітьми різних вікових груп. Спортивні зали повинні також мати ізольовані роздягальні та туалетні кімнати окремо для хлопців і дівчат.

Штучні басейни для плавання повинні мати площу із розрахунку 5 м2 на одну дитину. Температура води повинна підтримуватись на рівні 28-30 °С. Перед заняттями у басейні всі діти повинні пройти медичний огляд, який в подальшому проводиться не менше ніж 1 раз на місяць. Кожна дитина перед входом у басейн повинна помитись під душем з милом.

5.5.

<< | >>
Источник: Антонік В. І., Антонік І. П., Андріанов В. Є.. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. - К.:,2009. - 336 с.. 2009

Еще по теме Загальні гігієнічні вимоги до фізичного виховання дітей:

  1. Фізіологічні вимоги до фізичного виховання дітей
  2. Загальні умови організації позакласної роботи з фізичного виховання
  3. Загальні основи теорії фізичного виховання дошкільнят та школярів
  4. Частина ІІІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
  5. Основні поняття фізичного виховання. Система фізичного виховання
  6. В цьому розділі розглянуто вікові особливості анатомії та функціонального стану систем організму дітей, в тому числі тих, які найбільш задіяні в процесі фізичного виховання.
  7. Фізичне виховання як елемент суспільного життя
  8. Мета, завдання, засоби та принципи фізичного виховання
  9. Фізіолого-гігієнічні рекомендації по розвитку рухових здібностей у дітей
  10. Частина ІІ ГІГІЄНА ТА ФІЗІОЛОГІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
  11. Основні методики виховання життєво важливих рухових якостей у дітей
  12. Критерії оцінки фізичного розвитку та стану здоров’я дітей
  13. Загальні вимоги
  14. Додаток 7 Гігієнічні норми часу на організовану рухову активність впродовж дня для дітей та школярів різного віку
  15. Особливості реакцій організму дітей на фізичне навантаження
  16. 2.3.2. Загальні вимоги до курсової роботи
  17. Методика розвитку фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку
  18. § 1. Загальні підстави виникнення прав і обов'язків батьків і дітей
  19. Загальні закономірності росту та розвитку дітей
  20. Сучасна теорія і методика фізичного виховання активно розвивається за допомогою як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів.