Геродот про розселення скіфів

...Починаючи від торжища борисфенітів[I] [II] (цього самого серединного з приморських пунктів усієї Скіфії), першими живуть калдіпіди, що є еллінами — скіфами, а вище їх друге плем'я, яке зветься алазонами[III].

Ці останні, як і калліпіди, в усьому іншому живуть однаково із скіфами, але сіють і вживають у їжу хліб, а також цибулю, часник,сочеви- цю й просо. Вище алазонів живуть скїфи-хлібороби, які сіють хліб не для власного вжитку на їжу, а на продаж. Вище них живуть неври[IV], а країна, що лежить на північ від неврів, наскільки ми знаємо, не заселена людьми.

Ці племена живуть по річці Іпаніду[V] на захід від Борисфену[VI], а якщо переїхати через Борисфен з боку моря, то спершу буде Полісся, а від нього вгору живуть скіфи-хлібороби, яких елліни, що живуть на річці Іпаніду, називають борисфенітами, а самих себе ці елліни звуть ольвіо- політами[VII]. Ці скіфи-хлібороби на схід займають простір на три дні дороги аж до річкц, що має назву Пантікапу[VIII], а на північ — простір на одинадцять днів плавби вгору по Борисфену. Над ними вже на широкий простір розкинулась пустиня; за пустинею живуть андрофаги (людоїди), особливе плем'я, зовсім не скифське. Вище них лежить уже справжня пустиня, і там не живе, наскільки нам відомо, жоден народ.

Ha схід від цих скіфів-хліборобів, за річкою Пантікапом, живуть уже скіфи-кочівники, які нічого не сіють і не орють; вся ця країна позбавле- на дерев, за винятком Полісся, ці кочівники на схід займають обшир на чотирнадцять днів дороги, який простягається до річки Герри1.

По той бік Герри знаходяться так звані царські володіння і живуть найкращі і найчисленніші скіфи, які вважають інших скіфів своїми рабами. Місцевість, яку вони займають, простягається на південь до Таврі- ки[IX] [X], а на схід — до рову, який викопали нащадки сліпих, і до торжища при Меотійському озері[XI], званого Крімнами; частина ж їх володіння простягається до річки Танаїду[XII].

Місцевості, що лежать на північ від царських скіфів, займають меланхлени (чорноризці), особливе, не скіфське плем'я. Вище меланхленів, наскільки нам відомо,лежать озера і безлюдна пустиня.

За річкою Танаідом уже не скіфська земля, перша з тамтешніх ділянок землі належить савроматам, які, починаючи від рогу Меотійського озера, займають простір на п'ятнадцять днів дороги на північ; по всій цій землі немає ні диких, ні садовихдерев. Вище від савроматів на другій дільниці живуть будіни[XIII], що займають місцевість, суцільно вкриту різноманітним лісом.

Вище будінів на північ спочатку простягається пустиня на сім днів дороги, а за пустинею, більше в напрямку на схід, живуть фіссагети, плем'я багатолюдне і особливе; живуть вони полюванням. Поряд з ними в тій же місцевості живе народ, що зветься іірками; вони також займаються полюванням таким чином: мисливець, вилізши на дерево, якими tyCTO вкрита ця країна, підстерігав звіра; у кожного напоготові кінь, привчений лягати на живіт, щоб бути нижчим, і собака; коли мисливець з дерева побачить звіра, він стріляє з лука, потім сідає на коня і пускається навздогін, причому не відстає і собака. Вище іірків, у напрямку на схід, живуть другі скіфи, які відділились від царських і прибули в цю землю.

Вся описана країна відрізняється таким суворим кліматом, що на протязі 8 місяців там стоять нестерпні холоди; в цей час не зробиш грЯзі, проливши воду на землю, хіба що розкладеш вогонь; море і весь Бос- пор Кімерійський замерзають так, що скіфи, які живуть по цей бік рову, юрбами переходять по льоду і возами переїжджають на той бік, у землю сіндів.

Хрестоматія з історії Української PCP: У 3 r. — K., І959.—Т. 1.—C. 6—10.

1.2.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Геродот про розселення скіфів:

  1. Геродот про життя і звичаї скіфів
  2. Гіппократ про житТя І звичаї скіфів (V ст. до н. e.)
  3. «Повість минулих літ» про розселення слов’ян
  4. Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д
  5. Про царювання трьох царів у Pocii; про стрілецький бунт і причини його; про якості государя Петра Олексійовича; про подГі, що були за його царювання; про розмежування Косоговим полтавських грунтів із коломацькими; про ханського посла в Москву і про постановления миру з Кримом; про королівські затяги козаків на Віденську війну і про заборону тих його затягів; про повторну переволочанську розміну і про викуплення Шеремета; про царське жалування, послане ханові.
  6. Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
  7. Про перший невдалий російський похід на Крим τα про причини його; про довгочасні християнські шкідливі незгоди і про успіхи через те у бусурман; про згоду та союз християнський, страшний для бусурман; про лихий знак Самойловичеві; про воєвод, котрі були в московських військах; про з'єднання гетьмана та його полків і про дарування гетьманові від Величковського образу його патрона з віршами; про тодішню генеральну старшину та полковників; про злу- чення з московськими військами та про пе
  8. Про злий умисел султана й вейзира турського на викоренення запорожців; про нещасливу їхню в тому ділі поведінку з погублен- ням у Запорозькій Січі численних янчарів; про щастя в тому запорожців і про всі тодішні діяння; про подяку їхню спасителеві Богу; про взятих живцем янчарів і про викуплення їх ханом; про чотири агиу що викупилися; про запорозький листу з підозрінням і діткливо писаний до Дорошенка; про клятвенн
  9. Про королівські кошти, покладені на комедію; про відхід турків з Камуянця-Подільського і про віддання його полякам; про вальний Варшавський шеститижневий сейм; про смерть Лежайського, новгородського архімандрита, з надгробком, йому написаним; про тодішній голод та дорожнечу; про сонячне мінення; про елекцію і вибрання на ній на пожиттєве київське війтівство Дмитра Полоцького; про гетьманське перебування у Воронежі над Доном і про його повернення звідтіля назад.
  10. Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
  11. Про вихід шведів із Кракова і про вступ до міста польського короля; про королівський похід на Шведа із Кракова до Мазовїі та Пруссів і про успіхи Чернецького в Пруссах; про примус через трактат брандебуржців до Корони Польської, як було колись; про смерть Хмельницького і про неузгоду серед козаків щодо гетьманства; про вибрання в гетьмани Виговського і про його неправедну увагу до поляків.
  12. Про присилку на Ніжинське воєводство Савелова з супровідною патріаршою грамотою до гетьмана; про відвідання митрополитом Ясинсъким своєі єпархГі і про посвячення великоі мурованої церкви в Лубенському монастирі; про Петрикову втечу із Січі в Крим і про постановлення його гетьманом на Каланчаку; про Петрикові похвалки в тодішньому його намірі; про солтанський марш з Петри- ком на Малу Росію і про іхн
  13. Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
  14. Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
  15. Про турецьку завзятість на поляків і про головну поразку турків під Хотином від Собеського з поляками та козаками; про смерть короля Вишневецького; про вибрання на королівство Собеського і про перший його некорисний мир із турками; про козацьке лицарство під Хотином супроти турчина і про турецьку ярість за те на козаків із приготуванням до їхнього викоренення; про уманський бунт у Світлий понеділок і про вибиття Дорошенкових полковників та сердюків; про лядську й Ханенкову вдячність їм за те і п
  16. Про справу Жабокрицького, номіната Луцько'і єпископії, його корес- понденцїі і про патріарші та царські відповіді; про листовну відозву архімандрита Хрисанфа до гетьмана; про смерть царя Іоанна Олексійовича; про шкідливе ординське вторгнення на Україну у помсту за Казикермен; про прусських музикантів, які прибули з Москви. Про бажання коронного гетьмана через лист відомостей у гетьмана Мазепи. Про запорозьку приязн
  17. Про повторне турецьке готування на розорення Чигрина; про начальників, які були з військом у Чигрині; про повторне прибуття бусурман під Чигрин; про тісну його облогу і про мужню козацьку відсіч з Чигрина; про нещасливий похід християнських командирів на оборону Чигрина і про їхнє прибуття до Дніпра; про переправу Дніпра; про те, як вони прогнали від Дніпра турків і татар; про рушення від Дніпра до Чигрин