Жалувана грамота короля Казимира литовському, руському і жмудському духовенству, дворянству, рицарям, шляхті, боярам і местичан (2 травня 1457 p.)

(Витяг)

... Ми, Казимир, з божою милістю виборний король Польський і великий князь Литовський, Руський і Жмудський та інших земель, маємо нагоду добротою і ласкою одарити достойних і мудрих духовних і світських княжат, рицарів, шляхтичів, бояр і міщан.

2. Bci дарування, привілеї церков головних, збірних і кляшторних в межах наших земель захищати будемо всією міццю держави.

3. Нікого з княжат, рицарів, шляхтичів, бояр і міщан, що живуть на землях наших, не будемо судити за наклепом, а лише через суд за правом християнським, звичаєм і правом держави нашої.

4. Також за проступок ніхто інший, а лише винуватий відповідно із правом християнським страчений має бути: ні дружина за проступок свого чоловіка, ні батько за проступок сина, ні інший родич, ні слуга не відповідають, хіба були б причетними до тих проступків, за вийнятком проступків проти держави.

5. Княжата, рицарі, шляхтичі, бояри мають право добровільно виїхати за межі земель нашого князівства для пощуків щастя, а також вчинків рицарських, за виключенням земель ворожих.

6. Предписуємо княжатам і рицарям, шляхтичам, боярам, міщанам маєтності свої і вотчини утримувати і привілеями користуватися. Вони мають право продати, поміняти, позичити, подарувати їх.

7. Після смерті батька сини та дочки не можуть бути позбавлені своєї СГіадщини, а мають право володіти нею разом з своїми найближчими родичами.

9. Дочки, племінниці і вдови можуть заміж виходить без дозволу на T* намісників наших, оберігаючи при цьому звичаї християнські.

10. Bci піддані наші, в тому числі селяни, від різних податей держав- ИИХ, платежів, зборів і повинностей звільняються, за винятком робіт по будівництву міст, а також ремонту старих укріплень.

13. Також обіцяємо, що землеволодінь панства нашого не зменши- MO, оберігатимемо їх у тих межах, що і предки наші мали.

14. Обіцяємо, що в межах земель держави нашої землеволодіння Лврігатимемо за їх віковічними власниками, не даватимемо у володіння чужоземцям. Ha засвідчення цього листа прикладається печат- KB наша.

Хрестоматія з історїїлержави і права України: У 2 Т. — K., 1997. — T. I. — C. 53—55.

5.2.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Жалувана грамота короля Казимира литовському, руському і жмудському духовенству, дворянству, рицарям, шляхті, боярам і местичан (2 травня 1457 p.):

  1. Жалувана грамота короля Сигізмунда Ill магнатові О. Вишневецькому на володіння землями на Полтавщині (1590p.)
  2. Жалованая грамота дворянству
  3. СБЛИЖЕНИЕ ГРУЗИНСКОГО ДВОРЯНСТВА И ДУХОВЕНСТВА С ЦАРИЗМОМ
  4. Жалувана грамота[70] царя Олексія Михайловича Війську Запорозькому на збереження його прав і вольностей (27 березня 1654 p.)
  5. Жалована грамота дворянству (1785p.)
  6. Етапи приєднання руських земель до Великого князівства Литовського:
  7. ТЕМА 6. ЛИТОВСЬКО-РУСЬКА ДЕРЖАВА ТА ЇЇ ПРАВО
  8. Грамота руських князів Володимира-АндрІя i Львова Юрійовича до великого магістра німецького ордена Карла (9 серпня 1316 р.)
  9. В хартии Людовика XVIII было зафиксировано право короля жаловать дворянство новым лицам «по своему усмотрению».
  10. Из «Эдикта», разрешающего дворянству заниматься торговлей, не лишаясь прав дворянства (август 1669 г.)
  11. Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
  12. Також про всіляких в'язнів, військових і невійськових, старих і молодих, хрещених і нехрещених, польських і литовських, які лишаються в Москві, і московських, які перебувають у Польщі й Литві. Також про людей польських і литовських, що вільно зайшли в Московське царство, і про людей царства Московського, що вільно зайшли в Польську й Литовську держави,— мають вони з обох згаданих монархій, російськоі й польської, взаємно бути відпущені на волю з їхніми рухомостями. A хто добровільно захоче жити
  13. Про марнотний Флоренсъкий з'їзд римлян задля унГі з греками; про введення унії в православну Русь, що лишалася під польським володінням, і про скасування тієї унії найсвятішим єрусалимським патріархом Теофаном і козацьким гетьманом Сагайдачним; про унітів, що ховалися поміж православних; про нещирість короля Собеського щодо православноїРусі і про Люблінський з'їзд для введення унії в Русі; про вимовки й руську нехіт
  14. Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
  15. Про наругу, гніт і розорення, що їх творили поляки малоросіянам; за якого короля і коли це почалося; скільки часу і до якого короля це тяглося.
  16. Про виправу Немирича від Виговського з Чигрина до Варшави на сейм для потвердження Гадяцької комісії й пактів; про прибуття Немирича до Варшави і про його промову перед королем та сенатом; про сеймову неузгоду напочатку щодо тих пактів з козаками та щодо унГі; про потвердження потім тих пактів сеймовою згодоюі королівською присягою з постановлениям на Україні третьої Річі Посполитої, подібно до Коронної й Литовської; про відозву всього украінського духовенства до римської столиці у зв'язку з опо