Лист коронного гетьмана M. ГІотоцького до короля Владислава IV про повстання козаків I селян пІд проводом Богдана Хмельницького (21березня 1648р.)

He без роздумів і великих міркувань рушив я на Україну з військом вашої королівської милості і доброчинця мого. Я мав для того дуже важливі причини, [які полягали] в захисті недоторканності і достоїнства вашої королівської величності, а також самої батьківщини і її свободи.

Схилило мене до того прохання люб'язних братів, з яких одні, рятуючи життя і майно, втекли з України до війська, інші, лишаючись у домах своїх і не покладаючись на силу свого опору, палко благали, щоб я своєю присутністю і допомогою врятував Україну і поспішав загасити згубне полум'я, яке так уже розгорілося, що не було жодного села, жодного міста, в якому б не лунали заклики до сваволі і де не чинили б замахів на життя і майно своїх панів і державців, свавільно нагадуючи про свої заслуги і часто скаржачись на кривди і утиски. Це було тільки приводом до бунтів, бо не стільки їх мучили [кривди і утиски], як ординація Речі Посполитої, встановлена для цього вашою королівською милістю, управління і начальство старших, яке вони не тільки хочуть повалити, а бажають такожсамостійно панувати на Україні, укладати договори з іноземцями і сторонніми володарями і робити все, що тільки їм заманеться.

Нічого не вартою здавалася б банда в 500 бунтівників, але коли розміркувати, з якою сміливістю й надією повстали вони, то кожний мусить знати, що не мізерна причина змусила мене рушити проти 500чоловік, бо ці 500 підняли бунт у змові з усіма козацькими полками і з усією Україною... Якби я до того часу не вчинив швидкої протидії, то на Україні вибухло б полум'я, яке можна було б погасити не скоро або з великими труднощами.

Один пан князь воювода руський відібрав у своїх селян кілька десятків тисяч самопалів. Te ж зробили і інші. Вся ця зброя з людьми перейшла до бунтарів Хмельницького. Легко можете уявити собі, ваша королівська милість, як підсилилось би буйство і до чого призвело б воно в землях вашої королівської милості, якби не перешкодили йому на самому початку і якби не була забрана гармата в різних замках, куди могливтектибунтарі.

...Хоч я й бачу, що Хмельницького, цю безрозсудну людину, поблажливість не пом'якшить: вже не один раз посилав я до нього, пропонуючи вийти з Запоріжжя, обіцяючи йому помилування і пробачення всіх його провин. Але це на нього ніяк не діє: він навіть затримав моїх посланців. Нарешті,з війська я посилав до нього пана Хме- лецького, рртмістра вашої королівської милості, людину діяльну і яка добре знає характер козацький, переконуючи покинути бунти і запевняючи його словом своїм, що й волос з голови його не впаде. He зворушений і цією поблажливістю, Хмельницький відпустив моїх послів з такими вимогами: по-перше, щоб я з військом виступив з України; по-друге, щоб полковників і всіх підлеглих з полків усунув; по-трете, щоб ординацію Речі Посполитої знищив, і козаки повинні лишитись при таких правах, за допомогою яких вони могли б не тільки сварити нас з сторонніми, а йпіднести свою нечестиву руку як на величність святої пам'яті попередників і предків вашої королівської милості, так і на величність вас самих.

Ясно видно, що до такої мети прагне його честолюбство. Тепер він послав на Низ, вимагаючи допомоги від татар, які стоять коло Дніпра напоготові, і насмілився кілька сот з них перевезти на цей бік, щоб вони розганяли нашу сторожу, розставлену по різних шляхах для того, щоб бунтарі не з'єдна- лисязним.

Що він давно обдумав, як би почати бунт і як діяти в цьому, ваша королівська милість, зводите переконатися, звернувши ува^ на число його спільників, [яке доходить] тепер до трьох тисяч. Боронь боже, щоб він увійшов з ними на Україну. Тоді ці три тисячі швидко зросли б до ста тисяч і нас чекала б тяжка робота з цими бунтівниками. Ha Буцьках у понизі Хмельницький будує і укріплює для себе місто, в якому він вирішив захищатись.

Щоб уберегти батьківщину від цієї шкідливої людини, у вашої милості є сильні засоби, а саме той засіб, який ваша королівська милість пропонувати зводили: дозволити бунтарям іти на море, скількиїм буде завгодно. He схильний Хмельницький до того, щоб вийти на море, але щоб жити в старій сваволі і щоб повалити священні узаконення Речі Посполитої, для утвердження яких багато [покладено] праці і старань і багато пролито шляхетської крові. Я вважав би необхідним для загального блага дозволити козакам вийти на море, і це — доконечна потреба самої республіки, щоб це оцолчецня не займало полів і не забувало давнього способу війни, який згодом нам може бути корисним. Але в теперішній неспокійний час виконати цього не можна, хоча б і тому, що одні човни ще не виготовлені, інші хоч і готові, але не B такому стані й порядку, щоб придатні були для морської війни. Неготові я наказав добудувати при собі, а замість непридатних, які зроблені абияк, інші зроблені будуть. Далі, якщо судна і будуть готові, то головне полягає в тому, щоб заспокоєні козаки, коли буде потреба для республіки і вашої королівської милості, виряджені були в належному порядку. Але боронь боже, щоб вони вийшли в море тоді, коли ще не буде приборканий бунт: повернувшися звідти, вони вчинили б нове невгаСиме повстання...

Хрестоматія з історії УкраїнськоїPCP: У 3 т. —

K.. 1959. — T. 1. — C. 257—259.

8.3.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Лист коронного гетьмана M. ГІотоцького до короля Владислава IV про повстання козаків I селян пІд проводом Богдана Хмельницького (21березня 1648р.):

  1. Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
  2. 1630р. — повстання під проводом Тараса Трясила(Федоровича), гетьмана нереєстрових козаків.
  3. Про втрати війська Хмельницького; про готування до другоїбитви вже з самими гетьманами; про похід Хмельницького від Жовтоі Води до Корсуня; про свіже військо, яке прибуло до нього; про скорботу коронного гетьмана і про його наміри; про ганення його від війська за невправність; про гетьманські лячність і страх; про розгром під Корсунем усього польського війська; про полонення обох Отак скінчилася та кривава битва при Жовтій Воді. Козаків там полягло півтораста чоловік і стількох же відіслали в Чи
  4. Про щасливу перемогу Хмельницького над поляками біля Батога; про рушення його звідтіля з доброю надією під Кам'янець; про теу що надія його там не збулася, і про страх у Польщі після поразки польських військ під Батогом; про лист Хмельницького в Кам'янець і про відповідь на нього, про незадоволення татар Хмельницьким і про утолення його; про збирання нових польських військ на Хмельницького; про відступ його від Кам’янця додому і про розпущення своіх військ по домівках; про лист Хмельницького до
  5. Про справу Жабокрицького, номіната Луцько'і єпископії, його корес- понденцїі і про патріарші та царські відповіді; про листовну відозву архімандрита Хрисанфа до гетьмана; про смерть царя Іоанна Олексійовича; про шкідливе ординське вторгнення на Україну у помсту за Казикермен; про прусських музикантів, які прибули з Москви. Про бажання коронного гетьмана через лист відомостей у гетьмана Мазепи. Про запорозьку приязн
  6. Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
  7. Про вихід шведів із Кракова і про вступ до міста польського короля; про королівський похід на Шведа із Кракова до Мазовїі та Пруссів і про успіхи Чернецького в Пруссах; про примус через трактат брандебуржців до Корони Польської, як було колись; про смерть Хмельницького і про неузгоду серед козаків щодо гетьманства; про вибрання в гетьмани Виговського і про його неправедну увагу до поляків.
  8. Про безчесне повернення Чернецького з-під Монастирищ до Глинян і про невдоволення в обозі польського війська; про Бристський сейм, про прибуття в Глиняни короля і про вгамування війська; про третє прохання Хмельницького в короля прощення і про прохання його підтвердити давні українські права; про королівську на те відповідь; про сумну звістку для Хмельницького щодо ворожого до нього союзу Ракочого з мултянами; про вигнання з їхньою допомогою з Волох господаряу свата Хмельницького, і то через нах
  9. 1638 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Якова Острянина(Остряниці).
  10. 1637 р. — повстання під проводом запорозького гетьмана Павла Бута (Павлюка)
  11. Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
  12. Про розіслання універсалів на всю Україну й далі; про стояння Хмельницького під Білою Церквою; обрахунок війська й гармат, що були тоді при Хмельницькому; про призначення полковників і розіслання їх на воєнний чин; також і про смерть короля.