Переяславськістатті[78] [79], схвалені царським урядом при обранні на гетьманство Юрія Хмельницького (17 жовтня 1659 p.)

(Витяг)

4. Без указу і без повеління великого государя, його царської величності, самому гетьману з усім Військом Запорозьким у війну нікуди не ходити, і полками великими і малими людьми Війська Запорозького ніяким околишнім державам не допомогати і на допомогу до них лю- дей не посилати, щоб тією допомогою Військо Запорозьке не зменшувалось; а коли б без гетьманського відома хто пішов у війну самовільно, і тих карати на смерть.

I гетьман, і полковники, і вся старшина, і простий люд на раді, вислухавши цю статтю, ухвалили: бути цій статті так, як вона написана.

5. Великий государ, його царська пресвітла величність, наказав бути в своїх царської величності черкаських містах: в Переяславі, в Ніжині, в Чернігові, в Бряславлі, в Умані своїм царської величності воєводам з ратними людьми для захисту від ворогів, а тим воєводам у військові права і вольності не вступати, а які воєводи і ратні люди будуть в Переяславі, в Ніжині і тим бути на своїх запасах; а в Києві і в Чернігові і в Бряславлі володіти воєводам маєтностями тими, які належали до тих воєводств до того часу, а у полковницькі побори воєводам не вступати; а хто учинить яке насильство, тих піддавати карі. A які великого государя ратні люди будуть у государевих черкаських містах, тим государе- вим ратним людям у реєстрових козаків на дворах не розміщатися, а розміщатися государевим ратним людям у всяких жителів, крім реєстрових козаків; також і підвод під посланців і під гонців у реєстрових козаків не брати, а брати у міських і сільських жителів; а реєстровим же козакам держати вино, пиво і мед, а продавати вино бочкою на ранди і куди хто захоче, а пиво і мед вільно продавати гарнцом; а хто буде вино продавати в кварти, — тих карати.

I гетьман, і все Військо Запорозьке і простий люд на раді, вислухавши цю статтю, ухвалили; бути цій статті так, як написано.

7. Який гетьман по указу царської величності і по обранню всього війська учиниться у війську гетьманом, а після того зробить який проступок, то війську без указу царської величності, самим гетьмана не заміняти, хоч новообраний гетьман, крім зради, провину яку і вчинить: і великий государ, його царська величність, звелить про це розшукати всім військом і по розшуку звелить указ учинити, як воно заведено у війську з давніх-давен; а самим самостійно гетьмана без указу царської величності не змінювати; також і гетьману без ради і без ухвали всього простого люду, в полковНйки та інші начальні люди нікого не обирати, а щоб обиратиувійсько полковників на раді, кого між себе побажають з своїх полків, а з інших полків в полковники не обирати; також тйх полковників гетьман без ради не повинен відставляти.

I гетьман, і полковники, і вся старшина, і простий люд, на раді вислухавши цю статтю, ухвалили: бути цій статті так, як написана.

12. Наказному гетьману Івану Безпалому і його полку начальним людям, також полковникам: переяславському — Тимофію Цецурі, ніжинському — Василю Золотаренку, чернігівському — Аникію Силі- ну і їх полків начальним людям, якщо який з тих людей буде винний, з присуду до смерті в яких ділах, і їх гетьману, і начальним людям, без указу великого государя, його царської величності не карати доти, поки царська величність не накаже послати кого до того суду на виправлення, для того, щоб їм несправедливого вигнання та утиску не було, бо вони царській величності служили;

також і всіх полковників та інших начальних людей обох боків Дніпра не повинен гетьман на горло карати, без посланого на суд від царської величності. A ця стаття учинена для того, що зрадник Івашка Виговсь- кий багатьох полковників і начальних людей і козаків, які вірно служили царській величності, несправедливо смертю карав.

I гетьман, і полковники, і вся старшина, і простий люд на раді вислухавши цю статтю, ухвалили: бути цій статті так, як написана.

17. Щоб у всіх містах з войтів, з бурмистрів, з міщан кОрми і підводи одержувати тим людям, які надсилатимуться від великого государя до гетьмана Війська Запорозького, і [від] царської величності до бояр, і воєвод, і до приказних людей, або до інших держав у послах і посланцях, або Малої Росії, в які міста і місця для государевих яких справ з грамотами, також яких надіслано будедо великого государя з гетьманськими листами, або царської величності бояр і воєвод і приказних людей з відписки, або до сусідних государів послів і посланців з грамотами, або які власті грецькі поїдуть до великого государя для милості і для інших державних справ, і як від нього, великого государя ті люди поїдуть назад, кожному по його достоїнству, а насильством би у них кормів і підвід іншим людям, які поїдуть царської величності Московських і Малої Росії міст, крім вище зазначених справ, не брати; а всякими угіддями, якими вони володіли за королівськими привілеями, надалі володіти ними, як і раніше.

Хрестоматія з історіїУкраінськоїРСР: У 3 т. — K., 1959.—T. 1.—C.311—313.

8.4.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Переяславськістатті[78] [79], схвалені царським урядом при обранні на гетьманство Юрія Хмельницького (17 жовтня 1659 p.):

  1. Богодухівські статті, схвалені царським урядом при обранні на гетьманство Д. Многогрішного (6 6ерезня 1669 р.)
  2. Московські статті, схвалені царським урядом під час перебування в Москві і. Брюховецького (22 жовтня 1665 p.)
  3. Гетьманування Юрія Хмельницького (1659-1663 рр.)
  4. Останнє гетьманування Юрія Хмельницького (1677-1681 рр.)
  5. Лист Богдана Хмельницького до князя ТрансІльванії Юрія Ракоці про союз зі Швецією (26січня 1657р.)
  6. Лист Богдана Хмельницького до кримського хана Махмет-Прея (24 жовтня 1654 p.)[71]
  7. Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
  8. Про перепросини Хмельницьким короля через лист і нарочних послів за завдану при Батозі поразку Калиновському; про віддання королеві своєї зичливості до Корони; про підозру його (Хмельницького) в підступності й облудності; про те, що король відпровадив посланців Хмельницького ні з чим; про сейми і сеймики в Польщі, які радили королю збирати на війну проти Хмельницького платні війська і гроші на них.
  9. У ньому наводиться список печатної монаршої грамоти пресвітлого Олексія Михайловича, самодержця всієї Росії, з зависною печаткою, присланої в Полтавський полк, у якій спершу мовиться про під-[ дання Хмельницького з усім військом під Російську державу і про смерть його, Хмельницького; потім ідеться про вибрання на гетьманство після Хмельницького Виговського і про його зраду; про братання його з кримськими татарами; потім мовиться про полтавського полковника Пушкаря і запорозького полковника Бараб
  10. Про вибрання Виговського на гетьманство після Хмельницького; про листи його до запорожців, послані через нарочних послів, із висловленням своєї вірності; про вислання їм, запорожцям, грошей і про відповідь йому на те запорожців.
  11. Про те, як Хмельницький віддав ханові свого сина; як відпустили Хмельницького з Тугай-беєм та ордою з Криму на Україну; про пошанування й подарунки, які одержав Хмельницький та його козаки; про провіант та ханську прихильність до козаків; про те, як кошовий із військом готувалися зустріти з Криму Хмельницького.
  12. Про розіслання універсалів на всю Україну й далі; про стояння Хмельницького під Білою Церквою; обрахунок війська й гармат, що були тоді при Хмельницькому; про призначення полковників і розіслання їх на воєнний чин; також і про смерть короля.
  13. У ньому викладаються дані при постановленні й потвердженні в Переяславлі на гетьманство Юрася Хмельниченка, а потім видрукувані в Києво-Печерському монастирі і переписані тут цілком, від слова до слова, його царськоі пресвітлоі величності.
  14. Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
  15. Про посла Виговського до Москви з проханням військових клейнодів і потвердження себе на гетьманство; про царського посла до Виговського; про виконання ним присяги в Переяславлі на вірність і про прийняття потвердження та булави від того посла; про виправу того посла в Москву і про прибуття Виговського в Чигрин; про Пушкареве бажання від Запорозького війська; про задовольнення ними того його бажання і про погорду Виговського; про замисел Виговського піти на Пушкаря і про новий союз його з кримськ
  16. Про прохання Хмельницького через своїх послів протекції у всеросійського монарха; про присланих від його величності повноважних послів і про виконання Хмельницьким зі старшиною й товариством у Переяславлі присяги на постановлених пактах; про убезпечення з боку царської величності Україні та всьому війську Запорозькому і про подарунки Хмельницькому та іншим; про відібрання присяги в усіх малоросійських містах і про визначення Хмельницьким малоросійського кордону від Корони Польської.
  17. Про лядські замисли на Хмельницького і про його засторогу на них; про посольства Хмельницького до сторонніх монархів із проханням допомогти проти поляків і про обітниці; про два значні лядські роз'їзди і про велику шкоду від них Хмельницькому; про Богуна, якого послав Хмельницький проти наскоку Чернецького; про здобуття Чернецьким МонастириЩу про його поранення там і втечу звідтіля.
  18. Про смерть київського митрополита Косова; про доглядання Бара- новичем його престолу і про вибрання на Київську митрополію Балабана; про виправу Хмельницьким на Ташлик козацького війська і про хворобу Хмельницького; про смерть Хмельницького і про похованняйого в Суботові.
  19. Про війну Хмельницького, яка була на Батозі й у його околицях; про те, що почали цю війну поляки, і про скасування Білоцерківського трактату й амністїі; про хитрість Хмельницького, коли він вибирався на ту війну; про Калиновського, який став на Батозі з військом і через своіх поляків не послухався листа Хмельницького; про заманний похід Хмельницького з сином і Ka- рач-мурзою до Ладижина й Батога; про вістки, які дійшли до Калиновського, що Хмельниченко має мало людей, і про легковаження його сил
  20. Про щасливу перемогу Хмельницького над поляками біля Батога; про рушення його звідтіля з доброю надією під Кам'янець; про теу що надія його там не збулася, і про страх у Польщі після поразки польських військ під Батогом; про лист Хмельницького в Кам'янець і про відповідь на нього, про незадоволення татар Хмельницьким і про утолення його; про збирання нових польських військ на Хмельницького; про відступ його від Кам’янця додому і про розпущення своіх військ по домівках; про лист Хмельницького до