Повідомлення про перехід влади в Чернівцях до представників українськоїі румунської громад (після 6 листопада 1918 p.)

ПРОКЛЯМАЦІЯ[143]

Цісарський уряд , що вважає своє завдання закінченим, передав нам, як національним комісарам українського і румунського народів, сьогодні урядову владу на Буковині до неподільної руки.

Поставлені перед такою довершеною дійсністю, ми перебрали правління на те, щоб не дати місця анархії й забезпечити поспільний лад та громадську безпеку і ось як умовилися про виконування правління:

1. Як український, так і румунський нарід застерігають за собою право висувати щодо буковинської території усі ті жадання, які поставили їх законні заступники; однак, залишають полагодження цих спірних справ мировому конгресові.

2. До часу того полагодження зберігати тимчасовий стан.

3. Компетенція обидвох цих урядів залежить від відносної більшос- ти національности у громадах, яку занотовано при народьому переписі 1910 року. Таким чином підпадають громади, де є релятивна більшість українська — під українську владу, а громади, котрі мають більшість румунську — під румунську владу.

4. У громадах, де релятивна більшість населення ні румунська, ані українська, має рішати законне громадське заступництво, котрому з обох урядів має підчинятися дана громада. Коли ж немає законного представництва, тоді вирішують справи під проводом призначеного громадського жеранта-дорадника,якщо немає прибічної ради, — члени останньої, законно вибраної, громадської ради, які є в громаді.

5. До виконання цих постанов підлягають громади Александердорф, Катеринендорф, Садагора й Вижниця українському, а всі інші громади, за винятком Чернівців, — румунському урядові.

6. Краєва столиця Чернівці залишаються під дотеперішньою тимчасовою управою; розпорядження в другій інстанції можуть давати тільки український і румунський уряди в обопільному порозумінні.

Оця залагода правосильна вже нині. Подаємо їїдо загального відому і закликаємо населення зберігати спокій і лад.

Український національний комісар О. Попович в. p.

Румунський національний комісар А. Ончул в.р.

Буковина. ЇЇ'минуле і сучасне. — Париж, ! 956. — C. 314.

13.1.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Повідомлення про перехід влади в Чернівцях до представників українськоїі румунської громад (після 6 листопада 1918 p.):

  1. Протокол про передачу владних повноважень президентом краю О. Ерцдорфом представникам української та румунської громад Буковини (6 листопада 1918 p.)
  2. Маніфест делегації Української Національної Ради в Чернівцях до населення Буковини1 (5 листопада 1918 p.)
  3. Повідомлення газети «Kurjer Polskb> про дії гайдамацьких загонів на БілоцеркІвщині (листопад 1737 p.)
  4. 64. Опір, погрози та посягання на життя представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громад. формування з охорони громад. порядку і держ. кордону або військовослужбовцеві (ст. 342, 345, 348 КК)
  5. Про козацькі грунти, що лишилися після смерті, і про козацьких жінок, як їм бути після смерті своїх чоловіків, козаків.
  6. Про виправу до Нестервара полковників Ганжі й Остапа; про те, як відкупився Нестервар; про винищення нестерварських жидів; про взяття Нестервара та інших тамтешніх міст; про страх поляків і про \їхню втечу; про заміряння козацьких кордонів по річку Горинь; про дбалість примаса Віцерекса після смерті короля Владислава; про новопризначених гетьманів.
  7. Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
  8. Про безперервне озлоблення поміж козаків; про обмову Многогрішного Мокрієвичем; про взяття йогоу Многогрішного, з товаришами до Москви і про вічне заслання їх у різні місця; про вибрання після Многогрішного на гетьманство Івана Самойловича; про дані йому монарші статті і про його попереднє життя; про царських послів, що мали бути на царських комісіях з поляками; про Дорошен- кову піджогу турків на поляків і на взятт
  9. 4. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань
  10. Про Палієву поведінку після видачі йому жалування; про пораду, як йому чинити, тощо; про Палієве бажання під вигадливими умовами і про грамоту на те в Москву; про бажання Полубинського, висловлене в листах, прийняти благочестиву східну віру з відкинен- ням римської; про козацьке військо, виправлене на Білогородський шлях для «язика», і про кролевецьких лютеран, котрі бажали благочестивої греко-руської віри; про лих
  11. Про вибрання Виговського на гетьманство після Хмельницького; про листи його до запорожців, послані через нарочних послів, із висловленням своєї вірності; про вислання їм, запорожцям, грошей і про відповідь йому на те запорожців.