Повідомлення Страбона про грецькі колонії на узбережжі Чорного моря

Якщо пливти з Таміракської затоки[XXI] [XXII], то ліворуч буде містечко і друга гавань херсонесців. Потім, якщо пливти вздовж берега, на південь виступає великий мис, що становить частину цілого Херсонесу.

Ha ньому розташоване місто іраклеотів[XXIII], колонія тих, що живуть на південному березі Понта, яке зветься також Херсонесом (тобто півостровом) і міститься на 4400 стадій[XXIV] плавби від гирла Тіри[XXV].

...Між містом і мисом є три гавані, потім іде стародавній Херсонес, що лежить у руїнах, за ним бухта з вузьким входом, коло якої переважно влаштовували свої розбійницькі кубла таври[XXVI], скіфське плем'я, які нападали на тих, що рятувались у цій бухті, зветься вона бухтою Символів[XXVII]. Бона з другою бухтою, що зветься Ктенунтом[XXVIII], утворює перешийок в 40 стадій. Це й є той перешийок, який замикає малий Херсонес, що становить, як ми сказали, частину великого Херсонесу, і має на собі місто з однаковою з півостровом назвою — Херсонес.

Це місто раніше користувалося автономією, але потім, спустошуване варварами, примушене було взяти собі в покровителі Мітрідата Євпа- тора, який хотів іти на варварів, що живуть вище перешийка до Борис- фену й Андрія[XXIX]. Ці походи були готуванням до війни з римлянами. Че- рез це він, спонукуваний такими надіями, охоче послав військо в Херсонес і став воювати з скіфами, що були тоді під владою Скілура і його синів з Палаком на чолі; їх, за свідченням Посідонія, будо п'ятдесят, а за свідченням Апполлоніда — вісімдесят. Він силою підкорив їх собі і в той же час зробився владарем Боспору, яким добровільно поступився йому тодішній його володар Парісад. 3 тієї пориідотепер місто Херсонес підкорене владикам Боспору... Від Феодосії до Пантікапея близько 530 стадій; вся ця земля багата на хліб, має села і місто з доброю гаванню, зване Німфей[XXX]. Пантікапей являє собою горб, з усіх боків заселений колом у 20 стадій; на схід від нього знаходиться гавань і докипри- бдизно для 30 кораблів, є також акрополь; заснований він мілітянами1. Довгийчас це місто і всі сусідні поселення навколо гирла Меотіди по обидва боки його були під одноосібною владою правителів з домуЛев- кона, Сатіра і Парісада[XXXI] [XXXII], аж до того Парісада, що добровільно передав владу Мітрідатові...

Великий Херсонес і виглядом, і розміром подібний до Пелопоннесу; ним володіють боспорські владарі після того, як він увесь дужепо- страждав від безперервних війн.

Раніш боспорські тирани володіли лише невеличким краєм при гирлі Меотіди і при Пантікапеї до Феодосії, а найбільшу частину країни до перешийка і Каркінітської затоки[XXXIII] займало скіфське плем'я таврів. Вся ця країна, а також, мабуть, і країна за перешийком до Борисфену, звалися Малою Скіфією. Через безліч переселенців, які переправлялись сюди з-за Tipy і Істра і заселяли цю країну, значна частина її теж дістала назву Малої Скіфії, бо фракійці віддавали їм землю, почасти примушувані силою, почасти ж унаслідок поганої якості грунту, бо більша частина цієї країни болотиста.

Що ж до Херсонесу, то, за винятком гірської частини на морському березі до Феодосії, вся інша його частина становить рівнину з добрим грунтом і надзвичайно багату на хліб; земля, зорана абияк, будь-яким орачем, дає врожай сам-тридцять. Жителі давали в данину Мітрідатові 180 000 медимнів[XXXIV] хліба і 200 талантів[XXXV] срібла разом з азіатськими містечками коло Сіндіки. I в давніші часи звідси вивозили хліб до еллінів, подібно до того, як солону рибу з Меотіди. Розповідають, що Левкон послав з Феодосії афінянам 2 100 000 медимнів, ці самі жителі півострова спеціально звались хліборобами через те, що народи, які жили вище них, були номади, що живилися м'ясом різних тварин, переважно ж кониною, а також кобилячим сиром, молоком і сироваткою (остання, особливим способом приготовлена, є для них ласощами). Через те саме поет і назвав усіх тутешніх жителів молоко- їдами. Номади займаються більше війною, ніж розбійництвом, і війни ведуть за данину, віддавши землю у володіння бажаючим займатися хліборобством, вони задовольняються одержанням умовленої помірної данини не для наживи, а для задоволення щоденних життєвих потреб; у випадку ж несплати грошей орендаторами — починають з ними війну. Ось чому поет назвав цих самих людей і справедливими, i разом з тим не маючими засобів. Справді, вони навіть не починали б війни, якби їм правильно сплачували данину. A не платять їм ті, які певні в своїх силах, так що можуть або легко відбити нападників, або перешкодити вдертю...

Хлібороби ж хоч і вважалися щодо войовничості людьми більш мирними і цивілізованішими, але, бувши корисливими і стикаючись з морем, не втримуються від розбою і подібних незаконних засобів збагачення.

Хрестоматія з історії Украінсько'і PCP: У 3 т. — K., /959.—T. 1.—C. 14—16.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Повідомлення Страбона про грецькі колонії на узбережжі Чорного моря:

  1. ІСТОРИЧНА ДОЛЯ ЧОРНОГО МОРЯ.
  2. Про вибиття поляками з Полісся палїівців; про підпадання кримських солтанів з Петриком під Полтавський полк; про виправу за Дніпро Палія з лубенським полковником Свічкою для воєнного промислу; про гетьманське рушення з Лубен до Батурина; про повідомлення через грамоту в Москву про тодішні події; про гетьманський універсал у Засеймській сотні, в якому пропонується їм лишатися в спокої; про прусськог
  3. Про сумне й розпачливе рушення Хмельницького до Глинян на короля; про тривогу в королівському обозі після тогОу як зловили «язика» Хмельницького; про нерішучість Хмельницького й повернення його від Тарнополя на Чорний Острів за Дніпроу щоб примножити своє військо; про виправу do короля з Чорного Острова начебто не від Хмельницького, а від усього козацького війська кіїів- ського полковника Антона з проханням ласки і про удавання Хмельницького, начебто він має душогубний намір; про прийняття того
  4. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину
  5. 38. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383).
  6. Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину
  7. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
  8. 83*. Свідомо (завідомо) неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
  9. Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
  10. Повідомлення газети «Kurjer Polskb> про дії гайдамацьких загонів на БілоцеркІвщині (листопад 1737 p.)
  11. Повідомлення про перехід влади в Чернівцях до представників українськоїі румунської громад (після 6 листопада 1918 p.)
  12. § 42. Підстави і приводи для порушення кримінальної справи та їх характеристика. Строки і порядок перевірки заяв і повідомлень про злочин. Органи і особи які вправі порушити кримінальну справу.
  13. § 38. Підстави і приводи для порушення кримінальної справи та їх характеристика. Строки і порядок перевірки заяв і повідомлень про злочин. Органи і особи які вправі порушити кримінальну справу.
  14. Про нараду Брюховецького зі своєю старшиною, як вигнати з Малої Росії воєвод; про виконання того рішення і про воєвод, що втримались у деяких містах; про полтавську вірність; про благовіщенське свято і про сніг на нього; про монарший гнів на Малу Росію за зраду і про мстиву війну за те Ромодановського; про вихід Брюховецького на оборону вітчизни і про з'єднання його зі своїми полками на Сербинському полі; про прибуття д