Утворення й історична доля Галицько-Волинського князівства

Як зазначалося у попередніх темах, період роздробленості й розпаду Київської держави був закономірно зумовлений розвитком феодального виробництва і феодальних відносин. Подальшому розвитку українського державотворення значною мірою сприяло створення на заході сучасної України могутнього державно-політичного центру — Галицько-Волинського князівства.

Воно виникло у 1199 р. завдяки об'єднанню Волинським князем Романом Мстиславовичем двох великих і могутніх князівств — Володи- миро-Волинського та Галицького, які наприкінці ХІ — на початку ХІІ ст. відокремилися від Київської держави. Однак цьому єднанню передував процес їх становлення й самостійного розвитку в складних суперницьких стосунках між собою. М. Грушевський вважав ці два князівства найбезпосереднішими спадкоємцями політичної і культурної традиції Києва. Центром нової держави могла стати саме Волинь, як за своїм становищем, так і за могутністю, проте Роман переніс центр у прикордонну Галичину, що в подальшому спричинилося до посилення втручання в долю цієї держави іноземців — угорців та поляків.

За шість років князювання Романа Галицько-Волинське князівство досягло великої могутності. У внутрішній політиці, спираючись на дрібне та середнє боярство й городян, Роман зосередив увагу на зміцненні княжої влади, підпорядкувавши свавільну галицьку боярську верхівку. Здійснюючи активну зовнішню політику, Роман поширював свій вплив на схід і в 1203 р. заволодів Києвом. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, руські князівства. У Галицько-Волинському літописі його вперше серед південноруських князів названо "царем на Русі", "самодержцем". Успішними були й військові походи Романа проти половців, завдяки чому, як згадується у візантійських літописах, було врятовано Візантійську імперію. Раптова смерть Романа в 1205 р. у бою з поляками призвела до нових феодальних чвар, міжусобиць і війн, які знесилили й спустошили цей регіон.

Свого розквіту Галицько-Волинське князівство досягло за князя Данила Галицького (1238-1264), коли воно охопило велику частину земель колишньої Київської держави, продовжило її державницькі й культурні традиції. Після загибелі свого батька князя Романа малолітній Данило з матір'ю та братом Васильком, рятуючись від бояр, перебував при дворі угорського короля. Пізніше він утвердився на Волині й за підтримки феодалів зумів у 1238 р. заволодіти Галичем, а наступного року — й Києвом.

Під час монголо-татарської навали, щоб зберегти владу й князівство, визнав себе васалом хана, зобов'язавшись сплачувати данину і надавати у розпорядження орди своє військо.

Влада Данила значно посилилася після перемоги його війська над коаліцією Угорщини, поляків та галицьких бояр у 1245 р.

під Ярославом (тепер місто у Польщі). Узявши собі Галичину, Данило віддав братові Васильку Волинь. Попри такий поділ, обидва князівства продовжували існувати як єдине ціле під зверхністю старшого князя Данила.

Воєнні успіхи й піднесення Галицько-Волинського князівства не могли не викликати занепокоєння в Орді. Незабаром після перемоги під Ярославом Данило був викликаний до столиці орди Сараю, де, визнавши зверхність хана, отримав ярлик на князювання. Завдяки мудрій державній політиці Данило зумів уберегти свою державу від знищення монголо-татарами. А фактично він перебрав на себе ті виключні повноваження, що раніше належали київським князям.

Однак головним для галицько-волинського князя було підготуватися до боротьби з татаро-монгольським ярмом. Про це свідчить інтенсивне будівництво мурованих фортець і потужних замків у Бересті, Столп'ї, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ка- м'янці-Подільському, укріплень Луцька, Данилова, Львова, Володимира та ін. Готуючись до подальшої боротьби із Золотою Ордою, Данило нормалізує стосунки з Польщею й Угорщиною. Намагаючись знайти союзників серед західноєвропейських країн, Данило звернувся до Папи Римського з пропозицією щодо хрестового походу проти монголо-татар. При цьому князь погодився на перехід своїх володінь під церковну юрисдикцію Риму, прийнявши у 1253 р. від Папи королівську корону (коронував його у До- рогичині на Бузі посланець Папи). Проте надії на допомогу Західної Європи реалізувати не вдалося і Данило розірвав контакти з Римом. У 1254 р. він самостійно розпочав визвольний похід на Київ, скориставшись тим, що основні сили монголо-татар були далеко на сході. Але йому не вдалося здійснити свій задум. Платою за невдачу стало вторгнення у 1259 р. великого монголо-та- тарського війська у Галичину й Волинь. Данило Галицький змушений був знову визнати зверхність монголо-татар і на їх вимогу зруйнувати власні оборонні укріплення та фортифікаційні споруди.

1264 року князь Данило Галицький помер.

За наступників князя Данила внаслідок посилення феодальних міжусобиць і чвар та спустошливих нападів монголо-татар починається занепад Галицько-Волинського князівства. Хоча на деякий час їм вдавалося зберігати державу й навіть розширювати території. Так, син Данила Лев приєднав до своїх володінь Люблінщи- ну та частину Закарпаття, де проживало українське населення. В середині XIV ст., після смерті останнього галицько-волинського князя Болеслава Юрія ІІ, який у 1340 р. був отруєний боярами, польські феодали захопили Галичину й частину Західної Волині. Основна частина Волині й Берестейська земля опинилися під владою Литовської держави.

<< | >>
Источник: Іванов В.М.. Історія держави і права України: Підручник. — К. : МАУП,2007. — 552 с.. 2007

Еще по теме Утворення й історична доля Галицько-Волинського князівства:

  1. Культура Галицько-Волинського князівства
  2. Припинення існування Галицько-Волинського князівства.
  3. Занепад Галицько-Волинського князівства
  4. Зміцнення Галицько-Волинського князівства.
  5. 1. УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВО КНЯЗІВСТВА
  6. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ЛАД ПРАВО ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКО КНЯЗІВСТВА
  7. Утворення Галицького князівства.
  8. 3. Феодальна роздробленість Київської Русі. Галицько-Волинське князівство в XII-XIVст.
  9. Утворення і піднесення Галицько-Волинської держави. Роман Мстиславович, Данило Галицький.
  10. Галицько-Волинська держава
  11. 2 Г алицько-Волинське князівство.
  12. Галицьке князівство
  13. Галицько-Волинське князiвство як фактор формування української державності.