Звістки I. Єрлича про сваволю і терор над українським населенням коронного стражника шляхтича О. Лаща (1646 p.)

17 жовтня [1646 року] було вигнано [з Макарова] її милість пані страж- никову коронну Самійла Лаща жону за нестерпні збитки, кривди і шкоди, які [він чинив] не боячись пана бога, незважаючи на загальнолюдські права, не сормлячись поважних людей.

Він чинив наїзди на маєтки і мешкання почесних шляхтичів, творив насильства, вбивав, калічив, деяким відрізував вуха і носи, силомиць забирав панянок і вдовиць та віддавав їх за своїх головорізів, які при ньому перебували для розбою і грабунків. Негідників волохів, татар, розбійників і злодіїв ^- порядної людини і не питай — по кілька сот чоловік завжди перебували у нього під боком. Вони було поширили своє грабіжництво на весь головний шлях аж до самого Києва і вже не їздили для грабування та розбійництва на інші дороги. Одних тільки баницій він мав на собі 236, а інфамій за різні злочини 37. При всіх своїх вчинках і величезних злодіяннях він мав могутнього оборонця в розбишацтві і наїздах в особі його мосці пана краківського гетьмана Конєцпольського, який час від часу надавав йому різні військові пільги, що цій безчесній і безбожній людині дозволяло мати за ніщо князів, панів, воєвод, а меншу шляхту він убивав, грабував, чинив насильства над жінками, панянками і дівчатами, і це все йому сходило з рук. Коли ж хто робив спробу вдатися до права, тоді він вимушений був зректися дружини і дому та й тікати світ за очі. Якось він мав велику сутичку з князями Вишневецькими, Корецькими і київським воєводоюТишкевичем, чинив на нихнаїзди, плюндрував, грабував, руйнував їх маєтки протягом багатьох років. Тільки тоді, коли гетьмана не стало, за декретом трибунальським, — бо вже пільги для нього мину- дися, — його мосць пан воєвода зо всім поспільством обивателями воєводства Києвського, яких могло бути до 12 тисяч, наїхавши на Макарів, застав там лише дружину Лаща з дітьми, яка до ніг падала і милосердя просила, дарувавши їм життя і нічого не взявши, вигнав з Макарова. Сам він, передбачаючи це, за кілька днів від жінки втік. Від нього було віднято Канівське і Звенигородське староства, також і стражництво, а маєтки його згідно з трибунальським декретом, було віддано пану Xap- линському.

Хрестоматія з історіїУкраїнськоїРСР: У 3 т.— K., 1959. —T. 1. —C. 254—255.

6.8.

<< | >>
Источник: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: A. C. Чайковський (кер.), О. Л. Копиленко, В. M. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. I. Трофанчук. — K.,2003. - 656 c.. 2003

Еще по теме Звістки I. Єрлича про сваволю і терор над українським населенням коронного стражника шляхтича О. Лаща (1646 p.):

  1. Про несподівані й печальні звістки шведам і венграм; про прикрості шведам від Чернецького; про наступ на нього шведів і про втечу його, переслідуваного шведами, за Віслу; про незадоволення у шведському війську, що люди їхні марно пропадають від свого ж війська; про шведське й венгерське рушення від Бристя до Варшави і про взяття через угоду Варшави; про вирубання в ній люду і про спалення Ti Ракочим; про невтішні звістки шведам та Ракочому і про їхнє роз'єднання під Варшавою; про вирубання Гриму
  2. Про польську конфедерацію під Тишовцями на шведа; про розі- слання конфедератських універсалів у Польщу і звідомлення королеві Казимирові про ту конфедерацію; про марнотну Казимирову виправу посла до хана, щоб той приборкав Хмельницького, і про те, як король Казимир прибув з-за кордону у Ланцут до конфедератів; про коронного маршалка Любомирського, який один час жив із польською короною у Венграх; про потвердження королівською присягою тої конфедерації і про розіслання в усю Польщу королівських
  3. Про рушення Хмельницького з-під Білої Церкви на Гончариху; про зупинку його там; про звістки, які він одержав про поляків, / про його намір іти на них походом; про Кривоносову виправу до Бара; про взяття Бара з численною здобиччю; про те, як стояв Кривоніс під Кам'янцем-Подільським і про його поворот до Хмельницького; про задум Хмельницького йти на Пиляву і про з’ЇЗд поляків у Збараж до Вишневецького; про те, як Вишневецький із військом підхилився під команду нових гетьманів; про зосередження по
  4. Про владу Дуки, волоського господаря, над тогобічною Україною; про закликання з цього боку на той бік людей і про встановлення тогобічних полковників; про Самойловичеву заборону людям переходити на той бік; про господаревий, писаний про те, лист до Самой- ловича; про Думитрашкові затруднення; про книгу «Вечеря», що була тоді видрукувана в Москві; про смерть печерського архімандрита Гізеля; про преславну й радісну для всього християнства війну під Віднем з перемогою над турчином.
  5. Про вихід шведів із Кракова і про вступ до міста польського короля; про королівський похід на Шведа із Кракова до Мазовїі та Пруссів і про успіхи Чернецького в Пруссах; про примус через трактат брандебуржців до Корони Польської, як було колись; про смерть Хмельницького і про неузгоду серед козаків щодо гетьманства; про вибрання в гетьмани Виговського і про його неправедну увагу до поляків.
  6. Про шведські успіхи над дунчиком; про сум від того в поляків, про те, що вони не допомогли дунчикові; про Варшавську конвока- цію 813, про турецьку й татарську неприязну до росіян кореспонденцію полякам; про листовне бажання короля і про його гінця до Москви; про повторне щастя шведів над дунчиком з узяттям Фіоненської інсули, де були величезні багатства; про схилення дун- чика до трактату з прикрими йому умовами; про затяжні814 цісарські війська, які уярмлювали поляків і багато хотіли грошей; п
  7. Про справу Жабокрицького, номіната Луцько'і єпископії, його корес- понденцїі і про патріарші та царські відповіді; про листовну відозву архімандрита Хрисанфа до гетьмана; про смерть царя Іоанна Олексійовича; про шкідливе ординське вторгнення на Україну у помсту за Казикермен; про прусських музикантів, які прибули з Москви. Про бажання коронного гетьмана через лист відомостей у гетьмана Мазепи. Про запорозьку приязн
  8. Про успіхи поляків над шведами з немилосердним узяттям їхнього міста Голдінга; про інше щастя поляків і Брандебуржця над шведом на острові Алсен; про голендерське щастя з руїною шведського флоту під Кронебургом; про тісну облогу поляками шведського генерала Дугласа в курляндській Нітаві; про ynip шведського короля і про втрачену його надію на сторонню поміч; про поразку поляків від шведів із Фрідризода; про дії шведського генерала Вертза і визвіл Дугласа з Нітави з пострашенням пруссів та інше;
  9. Про втрати війська Хмельницького; про готування до другоїбитви вже з самими гетьманами; про похід Хмельницького від Жовтоі Води до Корсуня; про свіже військо, яке прибуло до нього; про скорботу коронного гетьмана і про його наміри; про ганення його від війська за невправність; про гетьманські лячність і страх; про розгром під Корсунем усього польського війська; про полонення обох Отак скінчилася та кривава битва при Жовтій Воді. Козаків там полягло півтораста чоловік і стількох же відіслали в Чи
  10. Про прибуття польського короля під Торунь і про одержання там звістки за шведську поразку на морі від голендерів та дунчика. Про руіну в шведській Голсацїі від цісарців, поляків і брандебуржців; про взяття в Нітаві шведським генералом Дугласом курляндського князя і про зміну шведського щастя; про Норвегію, яка збунтувалася проти шведа; про успіхи в дунській Зелляндїі цісарців та поляків; про схилення торунців та шведів на стерпних собі умовах польському королеві; про явлену польським королем пош
  11. Передвступний договір, заключений дня 1 грудня 1918 року в м. Фастові між Українською Народньою Республікою й Західно-Українською Народньою Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю
  12. Розпорядження Московського уряду стольникові О. Ізмайлову про проведення перепису населення українських міст і сіл для уточнення його оподаткування[80] [81] (січень 1666 p.)
  13. Про королівські кошти, покладені на комедію; про відхід турків з Камуянця-Подільського і про віддання його полякам; про вальний Варшавський шеститижневий сейм; про смерть Лежайського, новгородського архімандрита, з надгробком, йому написаним; про тодішній голод та дорожнечу; про сонячне мінення; про елекцію і вибрання на ній на пожиттєве київське війтівство Дмитра Полоцького; про гетьманське перебування у Воронежі над Доном і про його повернення звідтіля назад.
  14. Про тридцятилітнє тогобічне українське нещастя і про настале все- конечне Ti запустіння; про причини турецького находу на Чигрин, про скликання і першу виправу від Цариграда під Чигрин турецьких військ із вейзиром, трапезонтським пашею і Хмельниченком; про передчуття в нещасливій Україні крайнього Ti занепаду; про тодішні моління й підмогу, послану в Чигрин; вірші панегіричні; про зібрання на цьому боц
  15. Про ущемлення пруссів від шведів; про непослух польського війська, бо йому не оплачено його заслуги; про вичерпання коронного скарбу; про малу надію в поляків помиритися зі шведом; про несамовитість їхніх, поляків, союзників; про виправу від поляків послом до цісаря Ольшевського; про неприязну його відправу назад від цісаря; про схильність поляків до миру з ким тільки можна; про прохання Виговським польського війська, щоб відібрати Україну, і про схильність поляків до того прохання; про їхній на
  16. Про третю книгу «Житій святих» Димитрія, яка вийшла з печер- ського друку, і про земний та водний тракт, котрий лежав від Старо- дуба м Чернігова до Кролевця Прусського; про віддалення Кочубея від генерального писарства і про покладення на нього генерального суддівства; про листовну Мазепину кореспонденцію до коронного гетьмана Яблоновського щод