ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА РОСІЇ

Особливість проведених економічних реформ у Росії складається в тому, що країна, за оцінками керівників країни, практично завершила перший етап економічних реформ і зараз у щільну наблизилася до того рубежу, за яким реформи почнуть приносити реальні суттєві результати громадянам Росії.

Відповідно до даних Держкомстата і Мінекономіки РФ загальний обсяг накопичених іноземних інвестицій (включаючи прямі, портфельні та інші) у народне господарство Росії в 1997 р. складав 21,8 млрд. дол. Що стосується річних обсягів залучення іноземних інвестицій, то останні склали в 1996 р. 6,5 млрд. дол. плюс 2,4 трлн. руб., що більше ніж удвічі перевищило відповідну цифру за 1995 р.; проте сума прямих інвестицій збереглася майже на старому рівні (2,1 млрд. дол. у порівнянні з 1,9 млрд. у 1995 р.1). У 1997 р. загальний обсяг іноземних інвестицій досяг 10,5 млрд. дол. Річні обсяги залучених іноземних інвестицій, таким чином, незначні і не відповідають основним макропоказникам російської економіки; мінімальними є також значення іноземних інвестицій на душу населення. Так, у 1996 р. загальний обсяг іноземних інвестицій на душу населення склав 44 дол., прямих — 14,3 дол. (для порівняння: у тому ж році відповідний показник у Польщі знаходився на рівні 140, а в Угорщині — 1300 дол.). Проте в останні три роки процес залучення іноземних інвестицій став більш динамічний. Якщо зіставити обсяги іноземних інвестицій із попередніми роками, то після скорочення їхнього загального розміру в 1994 р. до 80,7% до 1993 р. вони збільшилися в 1995 р. — у 2,7 рази, у 1996 р. — у 2,3 рази, у 1997 р. — у 1,6 рази. Усього в 1994-1997 рр. обсяг накопичених іноземних інвестицій збільшився в 10 разів, прямих — у 7,1, а інших — у 12,4 разу. При цьому в складі інших інвестицій біля 60% прийшлося на кредити міжнародних фінансових організацій2. Тенденція росту інших інвестицій, що випереджає, (у порівнянні з прямими і портфельними) — чинник несприятливий, що або переважають у їхньому складі кредитні ресурси є терміновими, поворотними і платними.

У загальному обсязі накопичених іноземних інвестицій лідирують США, Великобританія, Швейцарія, Німеччина і Нідерланди: на їхню частку припадає 76,1% (16,6 млрд.) обсягу. У першу десятку країн основних інвесторів російської економіки входять також Кіпр, Італія, Австрія, Франція і Швеція: їхня частка в загальному обсязі іноземних інвестицій, що надійшли, складає 12% (майже 2,6 млрд.). У такий спосіб десять головних світових експортерів капіталу вклали в Російську економіку 88,1% (або майже 1,2 млрд. дол.) загального їхнього обсягу.

Найбільше привабливими для іноземного капіталу сферами російської економіки є фінанси, харчова промисловість, паливна індустрія, торгівля і суспільне харчування, а також комерційна діяльність по забезпеченню ринку. У зазначені п'ять сфер вкладено 67,8% (6,75 млрд. дол.) [94] [95] прямих іноземних інвестицій. У такі п'ять галузей — деревообробну і целюлозно-паперову промисловість, машинобудування і металообробку, зв'язок, кольорову металургію, хімію і нафтохімію — вкладено ще 18,65% (1,85 млрд. дол.). Отже, в економіку десятьох сфер іноземні інвестори вклали 86,5% (майже 8,6 млрд. дол.) прямих інвестицій1. При цьому галузева структура накопичених прямих іноземних вкладень у цілому незначно відрізняється від галузевої структури всіх накопичених іноземних інвестицій. Аналіз показує, що галузева структура іноземних інвестицій деформована убік гіпертрофії фінансового сектора економки і паливних галузей: на них припадає 48% всього обсягу накопиченого іноземного капіталу. Це закріплює застарілу і неефективну народногосподарську структуру й у кінцевому рахунку негативно позначається на економічному рості. Одна з причин консервації цих структурних перекосів — відсутність заходів економічної політики, що визначають пріоритети в розвитку російської економіки і реалізуючий диференційований підхід до притягнення іноземних інвестицій. Іноземні інвестори поки самі обирають сфери діяльності, керуючись нормою прибутку на вкладений капітал; держава, на жаль, не робить на цей процес скільки-небудь істотного впливу. У регіональному аспекті основна частка накопичення прямих іноземних інвестицій припадає на економіку таких п'ятьох суб'єктів Російської Федерації: Москви, Санкт-Петербурга, Тюменської і Московської області, Республіки Комі — іноземні інвестори вклали 70,7% (7,0 млрд. дол.) накопиченого обсягу прямих інвестицій; причому в Москві і Московської області їх зосереджено майже 58,7%. Одна з причин такої деформованості — слабкість регіональної політики залучення іноземних інвестицій, забезпечення інвесторів, інформацією про інвестиційні проекти. Обсяг і структура іноземних вкладень у російській економіці є фактичним відбитком інвестиційного клімату, що, на думку іноземних інвесторів, поки незадовільні. Це знаходить своє вираження насамперед у правовій нестабільності і системі стимулювання, що змінюється постійно, що робить непередбаченими результату господарської діяльності і рентабельності інвестиційних проектів у слаборозвинутості ринкової інфраструктури, у недостатній розробленості законодавства страхування, застави і гарантій; у низькому рівні особистої безпеки інвесторів, у жорсткій податковій системі, що дестимулює інвестиційну діяльність.

От чому в якості середньострокового орієнтира уряд розглядає підвищення частки іноземних інвестицій до 10% у загальному обсязі капіталовкладень. Слід зазначити, що за останні два роки значно зріс інтерес [96] комерційних структур до можливостей довгострокового вкладення капіталів в інвестиційні проекти. Суть нового підходу полягає в пайовій участі держави в реалізації інвестиційних проектів, що перемогли на конкурсі, а також у підтримці конкретних виробництв і підприємств, федеральних цільових програм, орієнтованих на випуск високотехнологічної продукції — конкурентноспроможної як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Достатньо сказати, що в 1995 р. для участі в конкурсі в Міністерство економіки надійшло біля 660 інвестиційних проектів на суму більш 37 трлн. руб., що повинні були відповідати таким основним вимогам: термін окупності не більш двох років, частка централізованих інвестиційних ресурсів у витратах на централізацію проектів не більш 20%, не мати закордонних аналогів, пов'язані з виробництвом експортної продукції в обробній промисловості, що користується стійким споживчим попитом, а також що імпорт заміщають проекти, спрямовані на зниження витрат вітчизняних споживачів.

Проведення відзначеної інвестиційної політики уряд має намір супроводжувати змінами в податковому законодавстві.

Зокрема, новий Податковий Кодекс повинний об'єднати в єдину систему розрізнені нормативні акти в області нормативного регулювання. «Він, як вважають, внесе в податкову систему ясність, прозорість, контролюємість, дозволить перекласти всі процедури і правила з рівня відомчих інституцій на рівень закону». Вже сьогодні іноземні інвестори в цілому діють в умовах, аналогічних існуючим для російських суб'єктів підприємницької діяльності. У той же час, нині чинне законодавство передбачає ряд стимулів податкового характеру, покликаних зацікавити іноземних інвесторів. На іноземних інвесторів повною мірою поширюються пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток малих підприємств, що здійснюють діяльність в області переробки сільгосппродукції, виробництва продовольчих товарів, товарів народного споживання, будівельних матеріалів, медичної техніки, лікарських засобів і виробів медичного призначення; в області будівництва — об'єктів житлового, виробничого і природоохоронного призначення.

Законом РФ «Про митний тариф» передбачені митні пільги при здійсненні іноземних інвестицій у російську економіку у вигляді повернення раніше сплачених мит, зниження ставки мит і звільнення, у виняткових випадках, від мит узагалі.

На прохання іноземних інвесторів із 1996 р. скасовано ряд податків, зокрема, спеціальний податок з підприємств, а також податок із сум перевищення фактичних витрат на оплату праці в порівнянні з їхнім нормативним розміром.

Законом «Про угоди і розподіл продукції», що вступив в дію з грудня 1995 р. передбачено, що інвестор протягом терміна дії угоди звільняється від сплати податків, зборів, акцизів і інших обов'язкових платежів, встановлених законодавством Росії, за винятком податку з прибутку і платежів за користування надрами. Сплати зазначених податків, зборів і інших обов'язкових платежів замінюється поділом продукції на умовах угод. Достатньо широкий спектр пільг в області оподатковування, наданих інвесторам з інших країн так само по міждержавних і міжурядових угодах.

У зв'язку з вступом у дію Федерального закону «Про угоди і розподіл продукції» у даний час вже реалізується ряд значних інвестиційних проектів. Так, по проектах «Сахалін-1» і «Сахалін-2» у 1996 р. здійснені іноземні інвестиції в обсязі 105 млн. дол., а в 1997 р. — 282 млн. Очікується, що в 1998 р. обсяг іноземних інвестицій у зазначені проекти досягає 600 млн. дол. У стадії підготування знаходяться інші великомасштабні проекти по освоєнню паливно-енергетичних ресурсів Росії за участю найбільших закордонних нафтових компаній. Відповідно до розрахунків, загальний обсяг інвестицій у такі проекти перевищить 70 млрд. дол.

У червні 1997 р. Державна Дума прийняла, а Рада Федерації ухвалила законопроект «Про вільні економічні зони», у якому дана класифікація видів СЭЗ, визначені основні елементи режиму господарської діяльності, передбачена розробка федеральної програми розвитку в країні зон, регламентовані пільги по сплаті податку з додаткової вартості і податку з прибутку підприємств і організацій. Документ надає такі пільги учасникам зон експортного виробництва:

1. Звільнення від сплати податку з прибутку на п'ятирічний термін із дня реєстрації в якості учасника даної зони.

2. Зменшення оподатковуваного прибутку на суму, що спрямовується на розширення або модернізацію виробництва або на розвиток соціальної сфери даної зони, після закінчення терміна звільнення від податку з прибутку.

3. Зниження на 50% розміру ставки податку з додаткової вартості у відношенні товарів власного виробництва, що відповідають критеріям походження товарів із території зони експортного виробництва, у випадку реалізації даних товарів на території Російської Федерації.

4. Звільнення від податку на додану вартість послуг по транспортуванню товарів, у тому числі послуг по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню і збереженню товарів з іншої частини території Росії на територію зони експортного виробництва і з території зони експортного виробництва на іншу частину території РФ.

З метою забезпечення національної безпеки і стабільності процесу суспільного відтворення Державною Думою в лютому 1997 р. прийнятий у першому читанні проект федерального закону «Про перелік галузей, виробництв, видів діяльності і територій, у яких забороняються або обмежується діяльність іноземних інвесторів». Законопроект встановлює такі засоби обмежень:

1. Одержання спеціального дозволу Уряду РФ.

2. Визначення максимальної частки участі іноземного інвестора в загальному обсязі інвестицій по конкретному проекті;

3. Eімітування сукупностей частки участі іноземних інвесторів у сумарному капіталі комерційної організації з іноземними інвестиціями.

Основні напрямки інвестиційної політики Росії на найближчу перспективу сформульовані в комплексній програмі стимулювання вітчизняних і іноземних інвестицій в економіку цієї країни. Нею передбачається задіяти такі резерви росту капіталовкладень, як гарантоване право використання земель, цільове використання амортизації, податкові стимули для капіталізації прибутку, розвиток вторинного ринку цінних паперів, страхова справа і гарантії, іпотека і стимулювання повернення капіталу із-за кордону.

Поряд із зазначеними фундаментальними проблемами пожвавлення інвестиційної діяльності, у країні займаються і формуванням привабливого інвестиційного клімату в Росії для іноземних інвесторів. З цією метою, по-перше, створюються інституціональні умови для поліпшення інформаційного і консультаційного сприяння іноземним інвесторам. По-друге, проводиться поворот до реалізації політично прямого маркетингу проектів в основних країнах-донорах фінансового капіталу. По-третє, розробляється і реалізується програма «паблик рілейшнс», націлена на широке інформування іноземних інвесторів про досягнення Росії в ринковому реформуванні та її інвестиційні можливості.

Реалізації цих завдань допомагає Російський центр сприяння іноземним інвестиціям при Міністерстві економіки, що останній час займався розгортанням системи інформування інвесторів (у першу чергу — збір і накопичення бази даних інвестиційних проектів), а також створенням мережі закордонних інвестиційних бюро для здійснення маркетингу проектів і проведення рекламних кампаній із метою підвищення інвестиційного іміджу Росії. Таким чином, можна зробити висновок, що Росія перейшла до активної політики залучення інвестицій на світових ринках капіталу1. [97]

4.4.

<< | >>
Источник: Сміян Л.С.. Правові основи інвестиційної діяльності. — К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2001р. — 196 с.. 2001

Еще по теме ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА РОСІЇ:

  1. ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ПОЛЬЩІ
  2. ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА КИТАЮ
  3. 10. Закон України «Про інвестиційну діяльність» - основа інвестиційного законодавства України.
  4. Політика індустріалізації та її наслідки.Аграрна політика. Голодомор 1932-1933 рр.
  5. 83. Фін с-ма і політика.Фіскальна політика.
  6. 4. Система інвестиційного права.
  7. 51. Зміст державного управління інвестиційною діяльністю.
  8. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ І КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ
  9. 12. Міжнародні договори як джерело інвестиційного права України.
  10. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ І ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО РОЗВИТКУ
  11. 1.3 В Росії
  12. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МІСЦЕ ТА СИСТЕМА ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРАВА
  13. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ