1.4.4 Вивчення умов ведення вогню

Задачі і порядок вивчення місцевості. Командири підрозділів вивчають умови ведення вогню з метою вибору на місцевості найвигідніших позицій для ведення вогню із стрілецької зброї, гармат прямою наводкою і мінометів з метою завдання противнику найбільших втрат. Ці позиції повинні дозволяти: добре бачити і прострілювати на максимальну глибину підступи до них з фронту, флангів і по можливості з тилу; укривати особовий склад і озброєння від спостереження і вогню противника; приховано переміщатися по фронту і у тил; забезпечувати зручність дій зі зброєю під час ведення вогню; швидко і з найменшими затратами сил і часу відривати окопи і укриття.

Умови ведення вогню вивчаються командирами звичайно одночасно з вивченням умов спостереження і маскування. Спочатку по карті оцінюється загальний характер місцевості відносно її впливу на ефективність і організацію вогню із стрілецької зброї, гармат і мінометів, виявляються найважливіші природні укриття і простори, які не уражаються, у розташуванні противника і у своєму розташуванні, а також приховані підступи з боку противника і танконебезпечні напрямки.

Потім умови ведення вогню уточнюють безпосередньо на місцевості з використанням топографічної карти. Рекомендується спочатку розглянути найбільш підвищені ділянки місцевості: водорозподільні простори, окремі вершини, пагорби і їх схили. Після цього слід уточнити дані, які характеризують рівчаки, балки, лощини, кар’єри, ями та інші пониження рельєфу, визначити природні перешкоди і загородження, які необхідно прикрити вогнем; оцінити вплив на умови ведення вогню рослинності з дерев і кущів, а також навколишніх будівель і споруд.

Під час ведення бойових дій вивчають перш за все умови ведення вогню: у лісі – вздовж просік, доріг, стежок, по розвилках доріг і полян; у населеному пункті – вздовж вулиць, на перехрестях, майданах і будівлях, які використовуються як опорні пункти; у горах – вздовж доріг, стежок, гірських проходів, долин річок і струмків, на перевалах; у водних перешкод – на підступах до перешкоди, бродах і переправах.

Вибираючи вогневі позиції, командир встановлює напрямки і дальність стрільби з них, наявність укриттів і їх характер, взаємне перевищення вогневих позицій і цілей, необхідність розчищення секторів обстрілу, характер ґрунту. Крім того, він оцінює умови цілевказівки, тобто встановлює, які орієнтири знаходяться у розташуванні противника.

Найвигіднішими місцями розташування стрілецьких окопів, позицій для кулеметів і гармат для ведення вогню прямою наводкою є: бойові гребні передніх скатів; топографічні гребні, що не проектуються для спостереження з боку противника на фоні неба; природні рубежі і райони, які забезпечують добрий огляд і обстріл підступів до них.

Міномети вигідно розміщати на зворотних схилів, у рівчаках, балках, кар’єрах, за будівлями, кам’яними парканами і за іншими укриттями.

Під час вибору вогневих позицій і розміщенні вогневих засобів необхідно враховувати глибину і кути укриття, а також кути місця цілей, які можна визначити обчисленням за допомогою карти.

Визначення глибини укриття. Глибиною укриття називається відстань по висоті від гармати до променя зору, який спрямований з можливого спостережного пункту противника через гребінь, який закриває гармату (міномет), рис.1.64.

Глибину укриттям, визначають за такою формулою

,

де h – глибина укриття;

НСП, НУ, НГР – абсолютні висоти спостережного пункту, укриття і гармати (міномета), які визначаються по горизонталях карти, м;

l – відстань на карті від спостережного пункту до укриття, см;

L – відстань на карті від спостережного пункту до гармати (міномета), см.

Рисунок 1.64 – Визначення глибини укриття

Приклад. Визначити глибину укриття гармати, яка розташована на висоті з позначкою 130,4, рис.1.64.

Можливий спостережний пункт противника розташований у точці нависоті 170 м. Укриття має абсолютну висоту 130 м, гармата – 100 м. Відстань від спостережного пункту до укриття дорівнює на карті 6,4 см, а відстань від спостережного пункту до гармати – 8,0 см. Підставивши ці величини у формулу, отримаємо

= 170 – 50 – 100 = 20 м.

Глибина укриття становить 20 м.

Якщо результат обчислення за даною формулою отримаємо зі знаком мінус, то це означає, що промінь зору зі спостережного пункту противника проходить нижче гармати, тобто вона противником спостерігається.

Міномети надійно приховуються від спостереження противника, якщо глибина укриття становить для 82-міліметрових мінометів не менше 3 метрів, а для 122-міліметрових – не менше 6 м.

Цю задачу можна розв’язати також і розрахунком положення променя зору.

Визначення кута укриття. Кутом укриття називається кут, який утворений горизонтом зброї і напрямком на гребінь укриття, рис.1.65.

Рисунок 1.65 – Кут укриття

Для визначення кута укриття по карті необхідно виміряти по ній відстань d у метрах від зброї до гребня укриття і підрахувати по горизонталях перевищення В укриття над горизонтом зброї.

Кути укриття до 200 обчислюють за наближеною формулою

α0 = (600 * В)/d, градусах або α0 = (1000 * В)/d, поділках кутоміра.

У тих випадках, коли кут укриття під час розрахунків за наведеними формулами стане більше 200 (більше 3-00), результат необхідно зменшити:

якщо α0 від 200 до 300 – на 10%;

якщо α0 від 310 до 400 – на 15%;

якщо α0 від 410 до 500 – на 20%.

Приклад. Визначити кут укриття вогневої позиції мінометного взводу, якщо відстань d від вогневої позиції до гребня укриття дорівнює 50 м, а перевищення В дорівнює 25 м. Таким чином, кут укриття буде дорівнювати

α = 300 – 30 = 270.

Визначення кута місця цілі. Кутом місця цілі називається кут між лінією вогнева позиція – ціль (ОЦ) і горизонтом зброї, рис.1.66. Якщо ціль вище горизонту зброї, то кут місця цілі вважається позитивним (+М), а якщо нижче – негативним (-М).

Для визначення кута місця цілі по карті необхідно підрахувати по горизонталях перевищення (пониження) В цілі над горизонтом зброї і виміряти за масштабом відстань від зброї до цілі.

Обчислюють кут місця цілі за тими ж формулами, що і кут укриття.

Рисунок 1.66 – Кут місця цілі

Приклад (рис.1.65). Ціль – спостережний пункт противника. Визначити кут місця цілі.

Перевищення цілі над вогневою позицією дорівнює 70 м (170 – 100 = 70 м). Відстань L від вогневої позиції до цілі дорівнює 4000 м:

М0 = (600 В)/ L = (600 * 70)/4000 ≈ 10

або у поділках кутоміра

М = (1000 В)/ L = (1000 * 70)/4000 ≈ 17 тисячних (0,17).


<< | >>
Источник: Кривошеєв А.М., Приходько А.І., Петренко В.М., Сергієнко Р.В.. Військова топографія: Навчальний посібник. /А.М. Кривошеєв, А.І. Приходько, В.М. Петренко, Р.В.Сергієнко. – Суми: Видавництво СумДУ,2010. – 281 с.. 2010

Еще по теме 1.4.4 Вивчення умов ведення вогню:

  1. 1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
  2. 1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
  3. 57. «Утечка умов»
  4. 50. Зміна істотних умов праці.
  5. 23. Участь профспілок у встановленні умов праці.
  6. 309. Требуется ли для возникновения права хозяйственного ведения заключение договора о передаче (закреплении) имущества в хозяйственном ведении?
  7. Облік громадян, що потребують покращання житлових умов
  8. 1.4.2 Вивчення місцевості по карті
  9. Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання
  10. Что касается разграничения предметов ведения Российской Федерации, а также совместного ведения Российской Федерации и ее
  11. 99. Правове забезпечення ведення основних і допоміжних галузей виробництва. Правове регулювання ведення підсобних виробництв і промислів.