3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та АК-3

У військовій практиці під час використання компаса (бусолі) доводиться мати справу з магнітними азимутами і дирекційними кутами і переходити від дирекційних кутів, що виміряні по карті, до магнітних азимутів на місцевості або, навпаки, від магнітних азимутів, виміряних на місцевості, до дирекційних кутів на карті.

Вимірювання і побудова дирекційних кутів на карті проводиться за допомогою транспортира, артилерійського круга або хордокутоміра.

Вимірювання дирекційних кутів за допомогою транспортира. Транспортиром дирекційні кути вимірюють у такому порядку, рис.3.26.

Рисунок 3.26 – Вимірювання дирекційних кутів транспортиром:

а – дирекційний кут напрямку на міст дорівнює 2740; б – дирекційний кут на яму дорівнює 650

Вихідну точку і місцевий предмет (ціль) з’єднують прямою лінією, довжина якої від точки її перетину з вертикальною лінією координатної сітки повинна бути більше радіуса транспортира. Потім суміщають транспортир з вертикальною лінією координатної сітки (тобто поділки 0 і 1800 на транспортирі) відповідно до величини кута. Відлік по шкалі транспортира проти накресленої лінії буде відповідати величині дирекційного кута, що вимірюється.

Середня помилка вимірювання кута транспортиром офіцерської лінійки становить 0,50 (0-08).

Вимірювання кутів за допомогою АК-3 проводиться так, рис.3.27.

Рисунок 3.27 – Вимірювання дирекційного кута на карті артилерійським кругом

Примітка. Під час вимірювання дирекційного кута артилерійським кругом потрібно накласти центр круга на точку перетину напрямку, що визначається, з вертикальною кілометровою сіткою, сумістити нульовий штрих круга з північним напрямком цієї кілометрової лінії, як показано на рис.3.28 б. Величину дирекційного кута отримаємо, взявши відлік по шкалі круга проти напрямку, що визначається, користуючись червоною оцифровкою поділок шкали, яка збільшується за ходом годинникової стрілки

1.Якщо напрямки на точки, між якими потрібно виміряти кут, на карті (планшеті) накреслені, то накладають круг центром на точку – вершину кута і, сумістивши нульову поділку круга з одним із напрямків, читають величину кута по шкалі круга у місці перетину її з напрямком на другу точку. Інтерполяцію між поділками шкали проводять окомірно.

2.Якщо напрямки на точки, між якими потрібно виміряти кут, не накреслені, тоді:

O з’єднують круг з лінійкою, накладаючи центр круга на точку, з якої вимірюють кут;

O суміщають робочий зріз лінійки з однією із точок і, утримуючи лінійку у цьому положенні, повертають круг, підводячи нульову поділку його шкали до обрізу лінійки;

O не збиваючи установленого круга, шляхом повертання лінійки суміщають її зріз з іншою точкою і читають по шкалі круга біля зрізу лінійки величину виміряного кута.

Середня помилка вимірювання кута артилерійським кругом становить 0-03 (10’).

Для побудови кута до заданого напрямку на карті (планшеті) накладають круг так, щоб центр його збігся з точкою, з якої будують кут, а нульове значення шкали круга сумістилося із заданим напрямком, що накреслений на карті.

Проти поділки шкали круга, що відповідає величині заданого кута, наносять точку, яку потім з’єднують прямою лінією з вершиною кута.

Для визначення дирекційного кута заданого на карті (планшеті) напрямку, наприклад, напрямку з точки А на точку В, слід:

O накласти круг, з’єднаний з лінійкою, центром на точку, з якої визначається кут (точка А);

O користуючись паралельними лініями, що нанесені на кругу, установити 30-00 паралельно вертикальним лініям координатної сітки (нульова поділка на північ);

O утримуючи круг в установленому положенні, сумістити робочий зріз лінійки з точкою, на яку визначається кут (точка В), і, користуючись оцифровкою шкали круга, що нанесена за ходом годинникової стрілки (цифри червоного кольору), прочитати проти зрізу лінійки величину дирекційного кута.

Креслення на карті (планшеті) напрямку по заданому дирекційному куту проводять у такому порядку:

O накладають круг центром на точку, для якої необхідно накреслити заданий напрямок, і установлюють позначку 30-00 паралельно лініям координатної сітки нульовою поділкою на північ;

O проти поділки шкали, що відповідає заданому дирекційному куту (за цифрами червоного кольору), наносять на карту (планшет) точку і з’єднують її прямою лінією з початковою точкою.

Примітка. Для побудови на карті у будь-якій точці дирекційного кута проводять через цю точку пряму, паралельну вертикальним лініям координатної сітки, і від цієї прямої будують заданий дирекційний кут.

Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра

Вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра проводять у такому порядку, рис.3.28.

Через головні точки умовних знаків вихідного пункту і місцевого предмета, на який визначається дирекційний кут, проводять на карті тонку пряму лінію довжиною не менше 15 см. Із точки перетину цієї лінії з вертикальною лінією кілометрової сітки карти циркулем-вимірювачем роблять відмітки на лініях (проводять за допомогою циркуля дугу радіусом, який дорівнює хорді кута 10-00 на хордокутомірі), що утворили гострий кут. Величину радіуса беруть з хордокутоміра циркулем так, щоб одна ніжка циркуля знаходилась у початковій точці верхньої горизонтальної лінії графіка, а інша – на поділці цієї лінії, яка позначена колом з цифрою „10”. Потім вимірюють хорду – відстань між відмітками. Не змінюючи розхилу циркуля-вимірювача, ліву його голку пересувають по крайній лівій вертикальній лінії шкали хордокутоміра до того часу, поки права голка не збіжиться з будь-яким перетином похилої і горизонтальної ліній. У такому положенні знімають відлік по хордокутоміру.

Якщо кут менше 15-00 (900), то по верхній шкалі хордокутоміра підраховують великі поділки і десятки малих поділок кутоміра, а по лівій вертикальній шкалі – одиниці поділок кутоміра. На рис.3.28 а хорда АВ відповідає куту 3-25.

Рисунок 3.28 – Вимірювання дирекційного кута за допомогою хордокутоміра: а – гострий кут; б – тупий кут

Якщо кут більше 15-00, то вимірюють доповнення до 30-00, а відліки знімають по нижній горизонтальній і правій вертикальній шкалах.

Приклад. Під час вимірювання кута АОБ, рис.3.29, ніжки циркуля, розхилені на величину хорди АБ, розташовані на графіку хордокутоміра у точках а і б, рис.3.25. Виміряний кут дорівнює 5-63.

Для вимірювання тупого кута (кут АОB на рис.3.29) необхідно одну зі сторін кута, наприклад сторону БО, продовжити і виміряти додатковий до 30-00 гострий кут АОБ.

Рисунок 3.29 – Вимірювання кута

Тоді відлік по хордокутоміру знімають, користуючись нижнім і правим рядами цифр графіка.

Середня помилка вимірювання кута хордокутоміром становить 0-01 – 0-02.

Приклад. Під час визначення величини кута АОВ, рис.3.29, ніжки циркуля, розхилені на величину хорди АБ додаткового кута АОБ, розмістилися на графіку хордокутоміра у точках а і б, рис.3.28. Тупий кут дорівнює 24-37.

Побудова кутів за допомогою хордокутоміра проводиться у такому порядку:

1) із точки, де повинна знаходитися вершина заданого кута, як із центра проводять дугу радіусом, що дорівнює хорді кута 10-00, що взятий з хордокутоміра.

2) на хордокутомірі беруть циркулем величину хорди, що відповідає заданому куту; отриманим радіусом із точки перетину прокресленої дуги з напрямком сторони кута роблять на дузі позначку і отриману точку з’єднують прямою лінією з вершиною кута.

Приклад. На рис.3.30 у точці О до лінії ОА потрібно побудувати кут, що дорівнює 9-48.

Рисунок 3.30 – Побудова кутів

Для цього із точки О радіусом, який дорівнює хорді кута 10-00, проводять дугу АБ; сумістивши ніжки циркуля з точками е і ж, рис.3.28, отримують величину хорди кута 9-48; не змінюючи розхилу циркуля, установлюють одну ніжку циркуля в точку А, а другою ніжкою роблять на дузі АБ позначку (точку Б); з’єднавши точку Б з точкою А, отримаємо потрібний кут АОБ, що дорівнює 9-48.

Якщо потрібно побудувати у точці О, рис.3.30, до лінії ВО тупий кут, що дорівнює 28-24, то, продовживши лінію ВО, будується до лінії ОА у точці О кут, додатковий до 30-00 (кут 1-76). Хорду кута 1-76 (або по нижньому і правому рядах цифр хордокутоміра кута 28-24) позначте на графіку, рис.3.28, точками к і м. Побудований кут ВОБ буде дорівнювати 28-24.

<< | >>
Источник: Кривошеєв А.М., Приходько А.І., Петренко В.М., Сергієнко Р.В.. Військова топографія: Навчальний посібник. /А.М. Кривошеєв, А.І. Приходько, В.М. Петренко, Р.В.Сергієнко. – Суми: Видавництво СумДУ,2010. – 281 с.. 2010

Еще по теме 3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та АК-3:

  1. 3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
  2. 3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
  3. 1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
  4. 5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
  5. 3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
  6. Фальсифікація засобів вимірювання
  7. 1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
  8. 1.4.2 Вивчення місцевості по карті
  9. Додаток В ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ПОЛЬОВИХ ВИМІРЮВАНЬ ПІД ЧАС ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ СТАРТОВИХ (ВОГНЕВИХ) ПОЗИЦІЙ
  10. 1.Принципи побудови патопсихологічного дослідження
  11. Вартісний метод вимірювання продуктивності праці.
  12. Натуральній метод вимірювання продуктивності праці.
  13. Трудовий метод вимірювання продуктивності праці.
  14. 5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
  15. 4.2 Орієнтування на місцевості по карті
  16. 49 Принципи побудови системи оподаткування.
  17. 43 Принципи побудови бюджетної системи України.
  18. 5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
  19. 4.Поняття структури потенціалу підприємства та концепція її побудови.