Додаток А ДЕЯКІ ДОВІДКОВІ ДАНІ ЩОДО МІСЦЕВОСТІ

1. Ознаки лавинонебезпечних і камнепадонебезпечних місць

Снігові зсуви, тобто швидке сходження снігу з усієї поверхні схилу, відбувається після потужних снігопадів. Оповзанням підпадають круті, найчастіше південні схили, які покриті мерзлою травою або затверділою (настовою) сніговою корою, де зчеплення маси свіжого снігу з підстилковою поверхнею буває дуже слабким.

Снігові лавини на відміну від зсувів рухаються не по всьому схилу, як правило, по фіксованих руслах, які становлять собою жолобоподібні балки (схили). Лавини виникають лише на схилах крутизною 20-500, які покриті накопиченнями снігу. Такі зібрання лавин утворюються переважно на випуклих і вигнутих схилах. Снігові обвали можуть відбуватися о будь-якій порі року (у високогірних районах), але найчастіше взимку, після великих снігових опадів, під час відлиг, під час сильних завірюх або одразу ж після них. Морози, які почалися, також можуть збільшувати небезпеку лавин. В ці періоди навіть найнезначніші причини можуть викликати лавину (пересічення лавинонебезпечного скату людиною або твариною, порив вітру, струс повітря від вибуху або навіть гучного окрику).

Ознаками лавинонебезпечних місць є: наявність на схилах гір лавинозборів і жолобів, по яких відбувається рух лавин і каменів; сліди лавин, які зійшли раніше – накопичення снігу і каменів біля підошви скату, вирвані або погнуті дерева і кущі на схилах.

Каменепади (каменеві обвали) найчастіше за все відбуваються у період таяння снігів і льодовиків, під час морозів, сильної жари, грози або сильного вітру. Вони викликаються природним руйнуванням гірських порід, у процесі якого окремі падаючі уламки, швидко скочуючись крутими схилами, зривають і несуть за собою масу інших каменів. Ці каменеві потоки, що стрімко несуться найбільш крутими місцями, переважно по раніше утворених жолобах, мають велику руйнівну силу. Найнебезпечнішіми є скельні ділянки, які утворені сильно розтрісканими виходами гірських порід, круті каменеві скелі з крупним осипом, а також розширені ділянки жолобів. Ознаками місць, яким притаманні каменепади, є борозни і камені, що застряли на засніжених схилах, каменеві осипи біля виходів жолобів, які позбавлені ґрунтів і рослинного покриття, а також велика кількість каменів біля підошви скатів.

2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів

Найменування уламків і часток: обкатаних(не обкатаних) Розміри уламків і часток, мм Найменування ґрунтів Механічний склад ґрунтів
1. Каменеві ґрунти
Валун/камінь більше 100 крупномолотий Складений більше ніж наполовину із уламків крупніше 100 мм; решта – помісь гравію, піску або глини
Галька/щебінь 10-100 галечник щебеневий Більше ніж наполовину складається із уламків крупніше 10 мм, в основному, із гальки або щебеню

Гравій/ хрящ або деревина 2-10 5-10 2-5 гравійний хрящуватий дерев’яний Переважають уламки крупніше 2 мм, в основному, гравій або відповідно хрящ, деревина

Продовження додатка А

2. Піщані і пилуваті ґрунти
Пісок крупний, пісок середній,

пісок дрібний

0,5-1 0,25-0,5 0,1-0,25 піщаний Складається із зернин піску або інших величин з незначними домішками глини (менше 3%)
Пісок дрібний 0,1-0,25 супіщаний Складається в основному з піску, але з більшою домішкою глини – від 3 до 10%
Пилуваті частки (пил) 0,01-0,1 пилувато-піщаний Малий пісок з домішкою пилуватих частин (більше 25%)
Те ж 0,01-0,1 льосовий Складається на 70-75% із пилуватих частин, решта – домішки дрібного піску або глини
3. Ґрунти глинистого складу
Глина Менше 0,01 суглинистий Складається із суміші глини (від 10 до 30%), піску і пилу. Якщо пилу більше, ніж піску, суглинок називається пилуватим
Глина Менше 0,01 глинистий В основному складається із глини (не менше 30%) і дрібного піску. Якщо глини більше 50%, то грунт називається жирною глиною, а якщо переважає пісок, - ненасиченою

Як видно з таблиці, дрібнозернисті ґрунти розподіляються не тільки за розмірами переважаючих у них частин, але і за вмістом у них глини. Це пояснюється особливою спроможністю глинистих частин, навіть за умови невеликого їх вмісту, впливати на властивості ґрунту: чим більше у ґрунті міститься глинистих частин, тим сильніше виявляється його в’язкість, пластичність, спроможність до розмокання; разом з тим зменшується проникнення води у ґрунт. Супіщані і суглинисті ґрунти додатково розподіляються залежно від вмісту у них глини на важкі, якщо вміст глинистих частин близький до максимального для даного ґрунту, і легкі, якщо кількість таких частин ближче до нижньої межі.

Ґрунти, у яких переважають уламки або частин змішаного складу, називають подвійною назвою залежно від співвідношення складових їх матеріалів, наприклад пісочно-гальковий (якщо переважає пісок) або гальково-пісочний (переважає галька), гравійно-пісочний (переважає гравій) і т.п.

Характерні ознаки пухких ґрунтів

Найменування ґрунту Зовнішній вигляд Стан ґрунту Відчуття під час розтирання ґрунту пальцями Властивість вологого ґрунту скочуватися на долоні
сухого вологого
Кам’яний Різновиди кам’яного ґрунту легко відрізняються за зовнішнім виглядом його уламків і частинок, що його складають
Піщаний Зерниста структура, видно тільки зернини піску Сипучий Непластичний Відчуття пісочної маси, глинистих частин не відчувається Не скочується
Супіщаний Видно зернини піску і пилувато-мучнисті домішки Грудки ґрунту легко розсипаються Не пластичний Відчувається переважно пісочна маса Не скочується

Продовження додатка А

Суглинистий Помітні лише окремі зернини піску Грудки ґрунту важко роздавлюються пальцями Пластичний, липкий Відчуваються окремі зернини піску Отримати шнур менше 3 мм не вдається. Скатана кулька під час здавлювання утворює пластину з тріщинами по краях
Глинистий Однорідна маса. Жирна глина блищить на поверхні перерізу, ненасичена – утворює матову поверхню Грудки ґрунту важко роздавлюються Жирна глина дуже пластична, в’язка і липка; ненасичена – менш пластична Пісочних часток не відчувається. Жирна глина дає відчуття жирності Розкатується у довгі шнури товщиною до 1 мм. Скатана кулька під час стискання не тріскається по краях
Льосовий Зв’язна палево-жовта або жовто-бура порода з добре видимими крупними порами Дуже міцний Пластичний, липкий Відчуття пилувато-мучнистої маси Скочується у шнур

3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів

Характерні ознаки і тактико-технічні характеристики ґрунтів (цифри у лапках означають вміст гумусу і приблизну потужність верхнього гумусового шару Географічна характеристика ґрунтів
1.Дероново-підзолисті ґрунти (1-3%, 40-80 см). Відрізняються сірим або світло-сірим кольором (кольору золи) і відсутністю зернистості ґрунту. Їх дорожні і будівельні властивості визначаються в основному механічним складом: глинисті, суглинисті, су піщані і піщані Значно поширені у північній половині Росії у смузі хвойних (тайга) і змішаних лісів, у північній частині Німеччини, Польщі, Швеції, Норвегії, США і Канади
2.Чорноземні ґрунти (більше 5%, іноді до 20%; 0,5-1 м, іноді і більше). Чорний або чорно-бурий колір, структура зерниста або грудками з розміром зернин 0,5-5 мм. Відрізняється високим вмістом гумусу і пилувато-глинистим механічним складом, внаслідок чого має дуже погані дорожні властивості: ґрунтові дороги дуже пильні, а під час бездоріжжя стають непрохідними. Місцями зустрічаються чорноземи супіщаного, а у гірсько-степових районах – суглинисто-кам’яного складу, які допускають автомобільний рух за будь-якої погоди. За важкістю розроблення належать до слабких ґрунтів, а щебенисті – до середніх Характерні для степових і лісостепових областей із сухим жарким літом і морозною, найчастіше малосніжною зимою. Значно поширені у південній половині колишнього СРСР; трапляються на рівнинах Румунії, Венгрії, у степах Монголії, Північного Китаю й у деяких інших країнах. Розвинуті переважно у районах з рівнинним або слабо пагорбкуватим рельєфом
3.Бурі і сірі лісові ґрунти (до 10%; 10-25 см). Мають коричневий або темно-сірий колір і зернисту або горіхову структуру. За механічним складом і дорожніми властивостями подібні до чорноземів Поширені у зоні широколистих (дубових, букових та ін.) лісів Європейської частини колишнього СРСР, Західної Європи з помірковано-вологим і помірковано-теплим кліматом


Продовження додатка А

4.Каштанові (2-5%; 0,5 м) і бурі (2-3%; 20-30 см) пустельно-степові ґрунти.
Мають коричнневий, бурий (каштановий) колір і пилувату структуру. За механічним складом близькі до чорноземів. Дорожні властивості взагалі задовільні, а у каменистих ґрунтів дуже добрі: ґрунтові дороги придатні для автомобільного руху у будь-яку пору року і за будь-якої погоди, швидко просихають, місцями сильно пилять
Переважають у сухих степових і напівпустельних районах південного сходу Європейської частини колишнього СРСР і у деяких інших місцях на південь від чорноземної зони. Значно поширені у Монголії і Китаї
5.Сіроземні ґрунти (до 2%; 10-20 см). Світло-сірий, білуватий, іноді бурий колір. Найбільш типові сіроземи на льосах – пилувато-суглинисті і пилувато-піщані. Льосові сіроземи відрізняються низькими дорожніми властивостями: дороги під час інтенсивного руху покриваються товстим (іноді до 0,2 м) шаром пилу, який сильно ускладнює рух, у дощову погоду утворює важкопрохідну масу Найбільш характерні для рівнин і передгір’я Середньої Азії, зустрічаються у Закавказзі. За межами колишнього СРСР широко розповсюджені у пустелях і напівпустелях Ірану, Афганістану, Туреччини, Іраку і у деяких інших країнах
6.Засолені ґрунти – солонці, солончаки (сильно засолені) і шори (мокрі солончаки). Вони легко розпізнаються за білою тонкою соляною коркою (солончаки), під якою іноді лежить чорна мокра маса, або за надзвичайно пухким поверхневим покровом світло-сірого або коричневого кольору. Під цим малопотужним пухким шаром знаходиться досить твердий ґрунт, що не піддається у сухому стані розробленню без застосування інструментів. У вологому стані утворюють глибоку, липку, непрохідну масу, яка повільно просихає. За будь-яких умов погоди прохідні лише ґрунти піщаного складу Трапляються у будь-яких кліматичних умовах, навіть до тундри, але найбільш значно поширені у засушливих районах – у степах і пустелях. Розміщуються у замкнених котловинах, утворюючи площі від кількох десятків квадратних метрів до десятків квадратних кілометрів, а іноді і більше. У колишньому СРСР найчастіше зустрічаються у Середній Азії, Казахстані і Закавказзі. Значно поширені у Румунії, Венгрії, Центральній Туреччині, Іраку, Ірану, Афганістані, Китаї, Монголії й інших країнах

4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості

а) приблизна швидкість руху по цілині на підйом за умови сухого твердого ґрунту, км/год.

Крутизна схилів 3-50 6-100 11-150 16-200
Засоби пересування
Колісні машини 20-15 15-12 12-8 8-5
Гусеничні тягачі (з причепом) 12-10 10-7 7-5 5-3
Танки і самохідно-артилерійські установки 15-12 12-10 10-6 6-4
Пішоходи 5-4 4-3 3-2,5 2,5-2

Час, що потрібний на здійснення маршу у горах по дорогах, визначається із розрахунку середньої швидкості руху 20-25 км/год. вдень і 15-20 км/год. вночі.

На розмоклих глинистих, льосових ґрунтах, чорноземних, бурих і сірих лісових ґрунтах швидкість руху знижується на 25-50%.

б) приблизна швидкість руху по сніговій цілині, км/год.

Глибина снігового покриву 20 см 50 см 80 см Максимальна глибина снігу м,що долається
Засоби пересування
Колісні машини 6 - 10 Рух неможливий 0,30 – 0,35
Бронетранспортери (колісні) 12 8 Неможливо 0,35 - 0,40
Гусеничні машини: 20-40 т 50-60 т 20 - 25 25 -30 10 - 12 12 - 15 4 - 5 5 - 6 0,80 1,00
Пішоходи 3 - 4 1,5 - 2 - 0,50 - 0,60


Продовження додатку А

в) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн)

за умови сухого твердого ґрунту

Види техніки Доступна висота стінок, м Доступна ширина канав
Танки і САУ до 0,85 до 2,4
Трактори і тягачі без причепів до 0,4 – 0,6 до 1,6 – 2,0

Примітка. Висоту стінки (h) і ширину канави (а), які долають танки, можна наближено визначити за формулою

h = 0,1(2l – m), (А1)

де l – довжина танка,

m – висота танка, м.

г) прохідність річок у брід

Підрозділ, що переправляється, засоби переправи Максимальна глибина броду, м, якщо швидкість течії
до 1 м/с до 2м/с більше 2 м/с
Підрозділи у пішому порядку 1,0 0,8 0,6
Автомобілі:
легкові і вантажні до 2 т 0,6 0,5 0,4
вантажні 3 -3,5 т 0,8 0,7 0,6
вантажні 5 т 0,9 0,8 0,7
Гусеничні артилерійські тягачі 1,0 0,9 0,8
Танки середні і САУ 1,2 1,1 1,0
Танки важкі 1,5 1,4 1,3

Примітка. 1 Під час герметизації двигуна глибина броду для автомобілів може бути збільшена приблизно у 1,5 раза.

2 Крутизна спуску у воду не повинна перевищувати для транспортних машин 10-150, для танків 20-250. Крутизна підйому під час виїзду із води для транспортних машин 4-60, для танків 10-150.

д) прохідність річок по льоду

Засоби пересування Мінімальна товщина льоду, см ( якщо середня температура протягом трьох діб не менше) Мінімально допустима відстань між машинами, м
- 100 і нижче Від -100 до 00 00 і вище (короткочасна відлига)
Колісні машини вагою:
5 т 22 21 28 15
10 т 28 31 35 20
15 т 36 40 45 25
Гусеничні машини вагою:
20 т 40 44 50 25
40 т 57 63 71 40
60 т 70 77 88 45

е) приблизна прохідність незамерзлих суцільних торф’яних боліт

Засоби пересування Гусеничні машини ( т) Колісні машини
Щільність (вологість) торфу і наближений спосіб її визначення
50-60 20-40 10-20
Дуже щільний (слабо вологий): під час стискання торфу у руці не відчувається зменшення його об’єму, вода не виділяється Проходять Найчастіше не проходять


Продовження додатку А

Щільний (середньовологий): у руці торф стискається незначно, вода виділяється, але не стікає з руки, маса між пальцями майже не протискається Не проходять Проходять Не проходять
Пухкий (вологий): під час стискання торф значно зменшується в об’ємі, вода виділяється краплинами, маса продавлюється між пальцями Не проходять Проходять Не проходять
Дуже пухкий (сильно вологий): під час стискання торфу, у руці вода стікає цівкою, маса протискається, частково розтікається Не проходять

ж) приблизна прохідність замерзлих боліт

Мінімально допустима товщина промерзлого шару болота, см Болота з трав’янистою рослинністю Болота з моховою рослинністю
Засоби пересування
Колісні машини вагою:
5 т 10-12 15-17
10 т 15-17 17-20
Гусеничні машини вагою:
15-20 т 16-18 25
25-35 т 20-25 30-35
40-60 т 35-40 45

<< | >>
Источник: Кривошеєв А.М., Приходько А.І., Петренко В.М., Сергієнко Р.В.. Військова топографія: Навчальний посібник. /А.М. Кривошеєв, А.І. Приходько, В.М. Петренко, Р.В.Сергієнко. – Суми: Видавництво СумДУ,2010. – 281 с.. 2010

Еще по теме Додаток А ДЕЯКІ ДОВІДКОВІ ДАНІ ЩОДО МІСЦЕВОСТІ:

  1. Додаток Т Деякі поселенняВолинської губернії, найбільш заселені євреями (1897 р.)
  2. 6. Деякі спеціальні рішення щодо свободи вираження ідей
  3. Додаток К Деякі поселення Волині, в яких проживало понад 50 поляків (1903 р.)
  4. § 42. Довідкові формули для спеціальних систем координат
  5. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя або присяжного (ст. 377), а також щодо захисника чи представника особи
  6. 1.4.2 Вивчення місцевості по карті
  7. 1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
  8. 1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
  9. А. Деякі аспекти історії Конституції1. Визволення від колоніального панування і боротьба за об'єднання
  10. 4.2 Орієнтування на місцевості по карті
  11. 1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
  12. 1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
  13. 1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
  14. 4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
  15. РОЗДІЛ 4 ОРІЄНТУВАННЯ НА МІСЦЕВОСТІ ПО КАРТІ І БЕЗ КАРТИ