РІЗНОМАНІТТЯ ЕКОСИСТЕМ
Екосистеми, що є в сучасній біосфері, належать до двох основних категорій. По-перше, це природні екосистеми, що виникають та існують незалежно від людини, по-друге, штучні антропогенні екосистеми, які створюються людиною (наприклад, посіви).
Усі природні екосистеми тією чи іншою мірою змінені внаслідок господарської діяльності людини.Природні екосистеми досить різноманітні. Але за спільністю основних структурних ознак, особливостями функціонування, характером потоку енергії та кругообігу речовин їх можна об'єднати в декілька основних типів. Практично при виділенні типів екосистем перш за все беруть за основу ознаки біоценозів. У цьому разі все різноманіття екосистем світу можна звести до 15 основних типів (табл. 5.1, рис. 5.1). Ці типи часто називають біомами. Біоми - це великі регіональні одиниці поділу біосфери, які мають специфічну фауну та флору, пристосувалися до певних ґрунтово-кліматичних умов та сумісного життя. Найбільш важливими для біосфери є біоми лісів та різних типів злакової рослинності. На лісові біоми припадає 27% території суходолу (40,5 млн. км2).
На території України представлені зони змішаних лісів, лісостепи, степи, а також гірські біоми Карпат і Криму (рис. 5.2).
Р. Уїттекер (1975) залежно від обсягу біопродукції, що створюється в екосистемах, поділяв їх на чотири основні класи:
1. Екосистеми найвищої продуктивності, в межах 2000-3000 г/м2 на рік. До них належать екосистеми тропічних вологих лісів.
2. Екосистеми високої продуктивності - у межах 1000- 2000 г/м2 на рік. До них належать листяні ліси помірної зони та луки.
Рис. 5.1. Схема фізико-географічного районування України
Межі: 1 - країни, 2 - зони, 3 - підзони, 4 - провінції, 5 - підпровінції,
6 - області; МЛ - зона мішаних лісів; ЛС - лісостепова зона; С - степова зона; УК - Українські Карпати; КГ - Кримські гори (на схемі цифрами позначені області).
Південний захід Східно-Європейської рівнини. Зона мішаних лісів. Поліська провінція: 1 -
Волинське Полісся; 2 - Мале Полісся; 3 - Житомирське Полісся; 4 - Київське Полісся; 5 - Чернігівське Полісся; 6 - Новгород-Сіверське Полісся. Лісостепова зона. Західно-Українська лісостепова провінція: 7 - Волинське лісостепове Опілля; 8 - Розточчя і Опілля; 9 - Західно-Подільський лісостеп; 10 - Північно-Подільський лісостеп; 11 - Придністровський лісостеп. Дністровсько-Дніпровська лісостепова провінція: 12 - Північно-Придніпровський лісостеп; 13 - Київський підвищений лісостеп; 14 -
Придністровсько-Подільський лісостеп; 15 - Подільсько-Побузь-кий лісостеп; 16 -
Центральнопридніпровський підвищений лісостеп; 17 -Південно-Подільський підвищений лісостеп; 18 - Швденно-Придніпровсь-кий підвищений лісостеп. Лівобережно-Дніпровська лісостепова провінція: 19 - Північно-Дніпровський терасно-рівнинний лісостеп; 20 - Південно-Дніпровський терасно-
рівнинний лісостеп; 21 - Північний Полтавський лісостеп; 22 - Південний Полтавський лісостеп.
Середньоруська підвищена лісостепова провінція: 23 - Сумський підвищений лісостеп; 24 -
Харківський підвищений лісостеп. Степова зона. Північностепова підзона. Дністровсько-Дніпровська північностепова провінція: 25 - степові відроги Центрально-молдавської височини; 26 - степові відроги Подільської височини; 27 -
Таблиця 5.1. Класифікація основних природних екосистем світу
| А | Екосистеми суходолу |
| 1. Тундра 2. Шпилькові ліси помірної зони 3. Листяні ліси помірної зони 4. Стели 5. Тропічна та субтропічна злакова рослинність 6. Савана 7. Пустеля 8. Вічнозелений тропічний дощовий ліс 9. Болота 10. Луки, | |
| Б ■ | Екосистеми водойм |
| 11. Стоячі водойми: озера та ставки 12. Екосистеми текучої еоди: ріки та ручаї 13. Екосистеми відкритого океану14. Екосистеми континентального шельфу 15. Естуарії | |
3. Екосистеми помірної продуктивності - у межах 250-1000 г/М на рік. До них належать степи та чагарники.
4. Екосистеми низької продуктивності — менше 250 г/м2 на рік. До них належать пустелі та напівпустелі.
Різноманіття екосистем на нашій планеті є важливим фактором загальної стійкості біосфери.
степові відроги Придніпровської височини. Лівобережно-Дніпровсько-При-азовська
північностепова провінція: 28 - Орельсько-Конкський низовинний степ; 29 - Приазовський
підвищений степ; 30 - Приазовський низовинний степ. Донецька північностепова провінція: 31 - степові західні відроги Донецької височини; 32 - Донецький підвищений степ. Задонецько-Донська північностепова провінція: 33 - Старобільський степ. Середньостепова підзона. Причорноморська середньостепова провінція: 34 - Задністровський низовинний степ; 35 - Дністровсько-Бузький низовинний степ; 36 - Бузько-Дніпровський низовинний степ; 37 - Дніпровсько-Молочанський низовинний степ; 38 - степові південно-західні схили Приазовської височини. Сухо-степова
підзона. Причорноморсько-Приазовська сухостепова провінція: 39 - Приморський низовинний степ; 40 - Нижньодніпровський терасно-дель-товий степ; 41 - Присивасько-Приазовський низовинний степ. Кримська степова провінція: 42 - Кримсько-Присиваський низовинний степ; 43 - Тар-
ханкутський підвищений степ; 44 - Центральнокримський рівнинний степ; 45 - Керченський горбкуватий степ. Українські Карпати: 46 - Передкар-паття; 47 - Зовнішні Карпати; 48 - Вододільно-Верховинські Карпати; 49 - Полонинсько-Чорногірські Капрати; 50 - Рахівсько-
Чивчинські Карпати; 51 - Вулканічні Карпати; 52 - Закарпатська низовина. Кримські гори: 53 - Передгірний лісостеп; 54 - Головна гірсько-лугово-лісова гряда; 55 - Кримське південнобережне субсередземномор'я.
Рис. 5.2. Поширення основних типів біомів по земній кулі
4.1.