Розділові умовиводи
Розділовими називаються такі умовиводи, до складу яких входять розділові судження.
В залежності від того, якими судженнями є другий засновок і висновок розділових суджень, вони поділяються на суто розділові, розділово-категоричні та розділово-умовні.
Суто розділовий умовивід - умовивід, в якому засновки і висновок є розділовими судженнями.
Наприклад:
Злочини бувають навмисні або ненавмисні. Навмисні злочини бувають посадовими або не посадовими.
Отже, злочини бувають посадовими або не посадовими.
Розділово-категоричний умовивід - розділовий умовивід, в якому другий засновок є категоричним судженням, а висновок категоричним або розділовим.
Наприклад:
Судження бувають одиничні або загальні. Це судження загальне.
Отже, це судження не є одиничним.
Розділово-категоричний умовивід має два модуси: стверджувально-заперечний (ponendo tollens) і заперечно стверджувальний (tollendo ponens).
Наприклад:
Наприклад:
Злочин могли скоїти або громадянин А, або громадянин В, або громадянин С.
Стало відомо, що громадянин В і С не могли скоїти злочину.
Отже, злочин скоїв громадянин А.
Для того, щоб у розділових судженнях висновок був достовірним необхідно додержуватися таких правил:
а) в розділовому судженні повинні бути приведені усі можливі альтернативи, всі випадки або факти;
б) слід чітко визначити значення сполучника „або”, який, як відомо, може вживатися в суто розділовому значенні, коли альтернативи виключають одна одну, і в з’єднувально - розділовому значенні, коли альтернативи не виключають одна одну.
Наприклад:
1. Лекції бувають корисними або цікавими.
Дана лекція - цікава.
Отже дана лекція не корисна.
У даному умовиводі висновок не достовірний. Сполучник „або” вживається у з'єднувально-розділовому значенні. Лекція може бути і цікавою і корисною одночасно.
2. Влада може бути законодавчою або виконавчою.
Дана влада не є законодавчою.
Отже, дана влада виконавча.
У даному умовиводі висновок теж не достовірний, оскільки влада може бути судовою. В умовиводі наведені не усі альтернативи чи випадки.
5.15.