Судження як форма логічного мислення

Судження - це форма логічного мислення, в якій відображаються зв’язки і відношення об’активної дійс­ності у формі ствердження або заперечення.

Приклад судження: «Правоохоронні органи України стоять на захисті прав і свобод громадян».

Суб’єкт - це поняття про предмет думки, позна­чається латинською буквою S.

Предикат - це поняття про ознаки і відношення предмета думки, позначається латинською буквою Р. Відношення між предметом думки та його ознакою вира­жається зв’язкою є.

Наприклад: у судженні «Злочин є дією суспільно не­безпечною». «Злочин» - предмет нашої думки - суб’єкт S; є - зв’язка, а «дією суспільно небезпечною» - предикат Р.

Суб’єкт і предикат виконують різні пізнавальні функ­ції: суб’єкт включає в себе знання уже відоме, а через пре­дикат належить ще з’ясувати ознаки і відносини, прита­манні предмету думки.

Предикат несе нове знання, а тому він обов’язково повинен бути присутнім у будь-якому судженні. Суб’єкт і предикат судження називають термінами.

Судження поділяються на прості і складні

Прості судження поділяються на атрибутивні, су­дження існування, категоричні та судження з відношен­ням. За логічною модальністю - на проблематичні (ймовір­ні) та достовірні.

Атрибутивні судження. У них стверджується або заперечується належність предмету визначеної властивості або ознаки. Наприклад: «Норми права мають примусовий характер» S є P.

Так, для прикладу візьмемо поняття «Шпигунство» - cm. 114 KK «Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх пред­ставникам відомостей, що становлять державну таєм­ницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без грома­дянства».

У цій статті стверджується наявність таких ознак:

а) передача і збирання відомостей, що становлять державну таємницю, іноземній державі.

б) ці відомості завдають шкоди інтересам України.

Отже, а і б - властивості ознаки, які притаманні та­кому явищу, як шпигунство.

S є P

«Працівник міліції не має права бути членом полі­тичних партій»

S не є P

У нормативно-правових документах цілий ряд суд­жень стверджують або заперечують сам факт існування відповідальності за порушення норм права. Це судження існування.

Судження існування - це такі судження, в яких стверджується факт існування або неіснування предме­та або явища. «В Україні відсутня смертна кара». Так, у cm. 50 KK «Поняття покарання та його мета» підкрес­люється:

1) Покарання є заходом примусу, що застосовуєть­ся від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у передбаченому за­коном обмеженні прав і свобод засудженого.

2) Покарання має на меті не тільки кару, а й ви­правлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

S є P

або S не є P

Категоричні судження - це судження, у яких щось стверджується або заперечується у безумовній формі. Наприклад: «Злочин є діяння суспільно-небезпечне», «Сту­денти Львівського державного університету внутрішніх справ вивчають логіку». Так, наприклад, у cm. 135 КПК вказується, що «Обвинувачений зобов’язаний з’явитися за викликом слідчого у призначений строк. У разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу».

У вищенаведених категоричних судженнях ми щось стверджуємо, але існують категоричні судження, в яких ми щось заперечуємо.

Прикладом такого категоричного судження є cm. 19 KK «Осудність»: «Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосуд­ності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяль­ність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

S є P або S не є P

Судження із відношенням відображає відношення між окремими предметами та їх ознаками у часі та просторі, це кількісні і якісні відношення, а також відношення проти­лежності. У цілому ряді нормативних статей ці відношення проявляються у взаємовідносинах суб’єктів права між собою.

Структура суджень із відношенням може бути вира­жена формулою a R b, де а і b - це поняття про предмети, a R - відношення між ними. Читається ця формула так: «Між предметами а і b існують відношення R».

Для прикладу візьмемо cm. 257 KK «Бандитизм».

«Бандитизм» - це «організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або вчи­нюваному нею нападі».

Бандою визнається стійка озброєна група з трьох і більше осіб, які попередньо організувалися для вчинення нападів на підприємства, установи організації будь-якої форми власності або окремих осіб.

Небезпека бандитизму полягає в тому, що банда, є особливим видом злочинного угрупування, яка володіє збро­єю, загрожує основам громадської безпеки.

Бандитизм має місце при вчиненні хоча б однієї із цих дій: 1) організація озброєної банди; 2) участь у такій банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

3.2.