Закон логіки - це судження, яке відображає внутрішній, необхідний, суттєвий зв'язок між думками або елементами думки.

Існує велика кількість законів логіки, які відображають різні види зв'язків між поняттями і судженнями.

Наприклад: це закон комутативності для диз'юнкції

(висловлювання, зв’язані сполучником „або”, можна міняти місцями); закон де Моргана (заперечення кон'юнкції еквівалентне диз’юнкції заперечень); закон оберненого відношення між обсягом і змістом поняття, тощо.

Закони логіки, як і саме мислення людини, є продуктом суспільно історичної практики. Не всі люди усвідомлюють чи знають закони логіки, але усі вони в тій чи іншій мірі додержуються їх. В противному разі між людьми не було б певного порозуміння і не могла б здійснюватися пізнавальна діяльність.

Серед множини законів формальна логіка виділяє чотири основних: закон тотожності, закон суперечності, закон

виключеного третього і закон достатньої підстави.

4.1.