ДОХОДИ ДОМОГОСПОДАРСТВ І СПОЖИВАННЯ
Однією із важливих проблем, які вивчає макроекономіка є формування, диференціація та розподіл доходів домогосподарств. Показники реальних доходів населення найповніше характеризують рівень добробуту людей.
Зростання доходів веде не тільки до повнішого задоволення потреб, а й змінює структуру напрямів і переваг використання отриманого доходу. Ті країни, де значний відсоток доходів іде на інвестиції, а на споживання - відповідно менший, досягають високих темпів зростання національної економіки. І навпаки, ті країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інве стують менший, розвиваються повільніше.Вивчення проблеми, перш за все, передбачає аналіз концепції споживання. Споживання є найважливішим елементом ВВП, який останнім часом становить дві третини сукупних видатків на купівлю товарів і послуг. Споживання домогосподарств - це їх витрати на споживчі товари та послуги.
Існує багато факторів, які впливають на рівень сукупних витрат. Та найбільш важливим з них є дохід. Після сплати домого сподарствами податків залишається використовуваний дохід, який йде на споживання, а частково - на заощадження. Тому, щоб зрозуміти, як формуються доходи домогосподарств, а також та їх частка, що спрямовується на споживання, ще раз розглянемо найпростішу модель кругових потоків (або модель кругообігу продуктів і доходів, рис. 7.1 ).
Рис. 7.1 - Проста модель кругових потоків
Проста модель кругових потоків базується на аналізі взаємодії лише двох макроекономічних суб’єктів - сектору домашніх господарств і підприємницького сектору, виключаючи вплив державного сектору та сектору закордон на економіку. Ця модель характеризує замкнуту систему, де доходи одних економічних агентів є витратами інших. Витрати підприємств на ресурси (праця, земля, капітал, підприємницькі здібності ) одночасно є потоками доходів домогосподарств (заробітна плата, рента, інші доходи).
Потік споживчих витрат домогосподарств утворює доходи фірм від реалізації готової продукції. Потоки «доходи - виробничі витрати» (грошовий потік) та «ресурси - товари і послуги» (реальний потік) відбуваються одночасно у протилежних напрямках і нескінченно повторюються.
Для закритої моделі економіки, у якій не враховується вплив держави на економічні процеси, величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств або особистому доходу.
У сучасній ринковій економіці держава тісно взаємодіє з домогосподарствами та фірмами і доходи домогосподарств або особисті доходи складаються з чотирьох елементів:
• заробітної плати найманих працівників;
• змішаного доходу;
• доходу від активів;
• соціальних трансфертів.
Крім особистого доходу розрізняють особистий наявний дохід (використовуваний або дохід у розпорядженні). Особистий наявний дохід - це усі грошові доходи, отримані домого сподарствами після сплати податків.
Слід зазначити, що у реальній дійсності домогосподарства не весь свій дохід витрачають на споживання, а лише певний його відсоток. Частина ж доходу заощаджується у вигляді готівки, вкладів у банках, купівлі цінних паперів тощо. Таким чином, особистий наявний дохід розподіляється на дві частини: споживання та заощадження.
Домогосподарства заощаджують свій дохід з метою витратити його в інший період. При цьому вони враховують, що з часом вартість заощаджуваних грошей примножується за рахунок відсотків, які вони приносять. Тому розрізняють поточну і майбутню вартість грошей.
Поточна вартість грошей - це наявна сума грошей у поточному періоді. Майбутня вартість грошей - це та сума грошей сьогодні, яка створить указаний майбутній дохід при діючих відсоткових ставках. Вона визначається за допомогою дисконтування і обчислюється за формулою
FV = Х ( 1+ і)п, (7.1)
де FV - майбутня вартість;
Х - величина нинішнього вкладу або позики;
і - процентна ставка; п - кількість років майбутнього періоду.
Причини заощаджувати частину свого наявного доходу можуть бути різними (на випадок хвороби, майбутнє навчання, відпочинок тощо).
Аналізуючи складові споживання, можна виділити три групи видатків домогосподарств на споживання: на товари тривалого користування, на предмети поточного вжитку та на послуги. Не існує домогосподарств, які б витрачали свій наявний дохід однаково, але існують певні закономірності розподілу доходів сімей між продуктами харчування, одягом та іншими статтями споживання. Тому зазвичай і виділяють ці три групи видатків домогосподарств на споживання. Існує залежність між рівнем доходу домогосподарства і його споживанням. Так, незаможні сім’ї витрачають на продукти харчування більшу частину свого використовуваного доходу. По мірі зростання доходу росте і споживання домогосподарствами продуктів харчування, причому вищої їх якості, а також зростають видатки на одяг, відпочинок, автомобілі тощо. Наприклад, у США видатки на продукти харчування становлять приблизно 20% використовуваного доходу, у країнах Західної Європи - в середньому 25%, а в країнах, що розвиваються - близько 60%. Зі зростанням доходів зростає і попит, збільшуються витрати на споживання, але не в тій пропорції, у якій зростають доходи. По мірі зростання доходів приріст споживання сповільнюється. Причиною цього, за термінологією Кейнса, є «основний психологічний закон»: у міру зростання багатства схильність до споживання зменшується, а частина доходу, що відкладається на заощадження, збільшується. Заощадження практично дорівнює різниці між розміром доходу і рівнем споживання. Таким чином, функція доходу може бути представлена наступним чином:
Y = C + S, (7.2)
де Y - дохід;
C - споживання;
S - заощадження.
Рівень наявного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Пороговий дохід надто малий, щоб країна могла заощаджувати.
Для аналізу впливу особистого наявного доходу на споживання і заощадження проаналізуємо гіпотетичні дані, що наведені в таблиці 7.1.
Таблиця 7.1 - Залежність: дохід - споживання - заощадження
| Наявний дохід (млрд. грн.) | Заощадження (млрд. грн.) | Споживання (млрд. грн.) | |
| 1 | 250 | -2 | 252 |
| 2 | 260 | 0 | 260 |
| 3 | 270 | +2 | 268 |
| 4 | 280 | +4 | 276 |
| 5 | 290 | +6 | 284 |
| 6 | 300 | +8 | 292 |
| 7 | 310 | +10 | 300 |
| 8 | 320 | +12 | 308 |
| 9 | 330 | +14 | 316 |
Перший стовпчик показує дев’ять різних рівнів використовуваного доходу, другий - заощадження згідно з кожним рівнем доходу, а третій - видатки на споживання. У нашому прикладі рівень порогового доходу становить 260 млрд. грн. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад при доході 250 млрд. грн., нація споживає більше, ніж поточний дохід, це призводить до від’ємних заощаджень ( - 2) млрд. грн. Коли дохід перевищує 260 млрд. грн., нація починає заощаджувати.
Третій стовпчик характеризує видатки на споживання для кожного рівня доходу. Оскільки наявний дохід іде на споживання і заощадження, то сума другого і третього стовпчиків має становити дані першого стовпця. На макрорівні та частка наявного доходу домогосподарств, яка спрямовується на споживання, залежить від рівня диференціації особистих доходів.Для кількісної оцінки диференціації доходів домогосподарств використовують різні методи та показники, зокрема криву Лоренца, децільний коефіцієнт та коефіцієнт Джині.
Для побудови кривої Лоренца (рис. 7.2) загальну кількість домогосподарств ділять на п’ять рівних груп (квінтелей), до кожної з них входить 20% населення, групи населення розташовані по горизонтальній осі від самих малозабезпечених до самих багатих. Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході (вертикальна ось). Бісектриса показує абсолютну рівність в розподілі доходів між окремими групами сімей: кожний відсоток сімей одержує адекватний процент доходу ( 20, 40, 60, 80, 100% сімей отримують відповідно 20, 40, 60, 80, 100% усієї величини особистих доходів).
Рис. 7.2 - Крива Лоренца
Збіг кривої Лоренца з бісектрисою характеризує абсолютну рівність розподілу доходів. Реально такої абсолютної рівності не існує і фактичну ситуацію відображує крива Лоренца, яка має вигляд угнутої кривої, що відхиляється від бісектриси, а площа фігури між кривою Лоренца і бісектрисою відображає нерівність доходів. Чим більшою є ця площа, тим більше рівень диференціації доходів.
Для визначення рівня диференціації доходів також використовують децільний коефіцієнт, який показує, у скільки разів мінімальні доходи 10% найбагатшого населення перевищують максимальні доходи 10% найменш забезпеченого. Він обчислюється як співвідношення між середніми доходами 10% найбагатшої частини населення і доходами 10% найбіднішої частини населення.
Також для характеристики розподілу доходу між групами населення використовують коефіцієнт Джині, який показує рівень концентрації доходів населення. Щоб його розрахувати треба площу фігури, що знаходиться між бісектрисою і кривою Лоренца розділити на площу трикутника, сторонами якого є бісектриса, горизонтальна і права вертикальна осі. Чим більше коефіцієнт Джині, тим більше нерівність у розподілі доходів. Згідно з міжнародною класифікацією, коефіцієнт Джині в інтервалі 33 - 35 характеризує високий, 29 - 31 - середній, 24 - 26 - низький і 20 - 24 - дуже низький рівень нерівності в розподілі доходів.
Нерівність доходів характерна для всіх країн, незалежно від економічної системи. Причинами її є різні рівні заробітної плати і доходів, зумовлених різним рівнем освіти, професіоналізму, різними здібностями і навичками людей, схильністю до ризику тощо. Поглиблюють економічну нерівність людей різні майнові доходи - від землі, житла, капіталу, володіння цінними паперами тощо. Економіка України характеризується зростанням диференціації доходів (коефіцієнт Джині коливається в інтервалі 30 - 37). Тому дуже важливим для суспільства являється необхідність проведення політики соціального захисту, зменшення економічної нерівності та створення сприятливих умов для покращення яко сті життя.
7.2.