<<
>>

РІВНОВАГА НА РИНКУ ПРАЦІ: НЕОКЛАСИЧНИЙ І КЕЙНСІАНСЬКИЙ ПІДХОДИ

Рівновага на ринку праці визначається точкою перетину кривих попиту і пропозиції праці. Оптимальною для економіки є ситуація, коли встановлена рівновага відповідає повній зайнятості.

Неокласики вважають, що така рівновага встановлюється на ринку праці без державного втручання лише під впливом ринкових механізмів. Кейнсіанці висловлюють сумніви щодо подібних можливостей ринкових регуляторів та обґрунтовують теорію про необхідність державного регулювання зайнятості.

Щоб довести правильність своїх висновків, представники

неокласичного та кейнсіанського напрямів наводять наступні аргументи.

Неокласики вважають ринок праці саморегульованою системою, що здатна самостійно поновлювати свій рівноважний стан. При цьому рівновага встановлюється саме на рівні, якому відповідають повна зайнятість, а отже робоча сила використовується раціонально, забезпечуючи до сягнення потенційного обсягу національного виробництва. Ринок праці розглядається як конкурентний. Ставки заробітної плати є гнучким як до підвищення, так і до зниження. На базі цих положень робиться висновок про неможливість тривалого безробіття, а відповідно до цього про недоцільність державного регулювання ринку праці.

Неокласики розмірковують наступним чином (рис. 3.2.):

Рис. 3.2 - Неокласична модель встановлення рівноваги на ринку праці

Ринкова рівновага на ринку праці встановлюється в точці перетину кривих попиту на працю (Ld) та її пропозиції (Ls). При цьому рівновага встановлюється при реальній ставці заробітної плати WpE. Вважається, що рівновага на ринку праці відповідає повній зайнятості. А нерівновага може проявлятися через недостатню зайнятість (або безробіття) або надлишкову зайнятість.

Якщо за будь-яких причин рівновага порушиться, то ринок самостійно її поновить через зміну реальної ставки заробітної плати.

Так, якщо на ринку існує надлишок робочої сили, тобто безробіття, скажімо, при ставці заробітної плати Wpι, то конкуренція за робочі місця призведе до зниження середніх розмірів оплати праці. Завдяки цьому попит на працю зросте, а пропозиція праці - зменшиться. Такий рух буде продовжуватися доти, доки реальна ставка заробітної плати не зрівняється з WpE, а отже, доки не відновиться рівновага між попитом і пропозицією праці на рівні Le.

При реальній ставці заробітної плати, що є нижчою за рівноважну, скажімо, при Wp2, на ринку з’являється дефіцит робочої сили. За цих умов, в результаті конкуренції серед роботодавців, реальна заробітна плата почне зростати, що викличе зростання пропозиції та зменшення попиту на робочу силу. І так буде продовжуватися доти, доки не встановиться ринкова рівновага при реальній ставці заробітної плати WpE.

На відміну від поглядів неокласиків, кейнсіанці не вважають ринкову економіку саморегульованою системою, яка здатна самостійно поновлювати рівновагу на рівні повної зайнятості. Вони вважають, що макроекономічна рівновага може встановитися і при рівні безробіття, значно вищому за природний рівень, та при обсязі національного виробництва, нижчому за потенційний. Таким чином, очевидним є висновок про необхідність державного регулювання ринку праці з метою зниження рівня безробіття та підвищення обсягів виробництва. Важливою відмінністю кейнсіанської теорії є також положення про нееластичність ставок заробітної плати у бік її зниження.

Дж.М. Кейнс, як і представники неокласичного напряму, вважає попит на працю функцією реальної заробітної плати. Зворотну залежність попиту на працю від реальної заробітної плати він також пояснює законом спадної граничної продуктивності ресурсів (у цьому випадку праці).

Щодо пропозиції робочої, то Дж.М. Кейнс, на відміну від неокласиків, вважає, що її обсяг залежить від номінальної, а не від реальної заробітної плати.

На захист своїх поглядів Кейнс наводить наступні аргументи.

Домогосподарства, приймаючи рішення щодо працевлаштування, передусім порівнюють свою заробітну платою із заробітною платою, яку отримують інші домогосподарства, отже, вони орієнтуються на розмір саме номінальної заробітної плати.

Кейнс вважав, що в реальних умовах номінальна заробітна майже ніколи не знижується, та пояснював це дією профспілок. Саме існування профспілок, в першу чергу, заважає конкуренції на ринку праці. Нееластичність заробітної плати в бік зниження пояснюється також діяльністю держави, що встановлює мінімальний розмір заробітної плати та обмежує тривалість робочого дня, тижня, місяця, року.

Признаючи складність зниження номінальної заробітної плати, Дж.М. Кейнс обґрунтовував, що задля забезпечення повної зайнятості необхідно зменшувати реальну заробітну плату. Цього можна досягти шляхом підвищення цін на товари та послуги.

Якщо держава під впливом профспілок встановлює мінімальний розмір реальної заробітної плати (Wp min), то крива пропозиції праці виглядає як ламана лінія, яка показує, що реальна заробітна плата не може бути нижчою (горизонтальний відрізок), але може бути вищою (висхідний відрізок) за встановлений мінімум (рис. 3.3.):

Рис. 3.3 - Пропозиція праці в умовах негнучкої заробітної плати

Механізм встановлення рівноваги на ринку праці за умов негнучкої заробітної плати виглядає наступним чином (рис. 4):

Перша ситуація: фактична рівноважна заробітна плата (Wp1) вища за мінімальну, тобто крива попиту на працю L і перетинає криву пропозиції LsLs на висхідному відрізку. За цих умов чисельність економічно активного населення дорівнює загальній кількості робочих місць і становить L1, чисельність безробітних співпадає з кількістю вільних робочих місць, тобто має місце повна (L1=L ) зайнятість при рівноважній заробітній платі.

Друга ситуація: рівноважна заробітна плата (Wp2), яка склалася б на ринку за умов гнучкої заробітної плати, нижча за мінімальну, тобто крива попиту на працю Ld2 перетинає криву пропозиції LsLs на горизонтальному відрізку.

За цих умов рівновага на ринку праці не відповідає ситуації повної зайнятості. Адже за заробітну плату Wp min готові працювати L0 осіб, а робочих місць лише L 0, тобто фактичне безробіття перевищує природне на величину (L0 - L0).

Якби заробітна плата була гнучкою, то рівновага при попиті Ld2 була б встановлена у точці перетину кривої попиту на працю та кривої пропозиції LsLs1, у т. E2. При цьому рівноважна заробітна плата Wp2, що є нижчою за мінімальну, забезпечувала б повну зайнятість на рівні L2. Отже встановлення мінімальної заробітної плати призводить до появи вимушеного безробіття у розмірі (L0 - L2). Це підтверджує правильність тези Дж.М. Кейнса про можливість встановлення рівноваги на ринку праці навіть за неповної зайнятості.

Рис. 3. 4 - Кейнсіанська модель встановлення рівноваги на ринку праці

Щоб досягти повної зайнятості, на думку Дж.М. Кейнса, необхідне державне втручання. Воно полягає в стимулюванні сукупного попиту, збільшення якого має викликати підвищення обсягів виробництва та зайнятості. Іншими словами, необхідно провести заходи, що дозволять перемістити криву попиту на працю вправо так, щоб вона перетинала криву пропозиції праці на висхідному відрізку. Це забезпечить встановлення рівноваги на ринку праці при повній зайнято сті.

3.3.

<< | >>
Источник: Макроекономіка: навч. посібник / за заг. ред. В. П. Решетило (2-е вид., доповнене); Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ,2013. - 224 с.. 2013

Еще по теме РІВНОВАГА НА РИНКУ ПРАЦІ: НЕОКЛАСИЧНИЙ І КЕЙНСІАНСЬКИЙ ПІДХОДИ: