<<
>>

СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ. НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ

Другою стороною національного ринку є сукупна пропозиція, оскільки на будь-якому ринку, не може існувати попиту без пропозиції. Але, на відміну від ринкової пропозиції окремих товарів та послуг, сукупна пропозиція має низку особливостей.

Сукупна пропозиція (AS) - це та кількість товарів та послуг, яку національні та іноземні виробники готові поставити на національний ринок при певному рівні цін

В основі сукупної пропозиції лежить кількість товарів та послуг, які були вироблені економікою країни для реального кінцевого споживання, тобто реальний ВВП. Але структура сукупної пропозиції дещо складніша.

AS = р ВВП + імпорт + державні запаси країни + кошти фонді в соціального страхування - втрати в економіці - витрачання державних запасів країни.

Крива сукупної пропозиції також має певні особливості. Її побудова потребує врахування наступних моментів:

- період часу в розвитку економіки (довгостроковий або короткостроковий період).

- фазу ділового циклу, на якій перебуває економіка країни.

- наявність давньої дискусії між представниками класичної та кейнсіанської школи стосовно характеру кривої сукупної пропозиції.

В короткостроковому періоді характер кривої сукупної пропозиції знаходиться в залежності від фази економічного (ділового) циклу. Ринкова економіка розвивається циклічно, тобто переходить від одного ділового циклу до іншого. Діловий цикл - це період часу від початку одного економічного спаду до початку іншого (або від одного піку в розвитку економіки до іншого піку). Графік класичного ділового циклу надано на рис.

4.2.

Класичний діловий цикл складається з декількох фаз. В процесі піднесення економіка досягає найбільших обсягів реального ВВП докризового періоду (пік в розвитку економіки). Далі починається перша фаза ділового циклу - спад або рецесія. Вона характеризується зменшенням обсягів виробництва реального ВВП, збільшенням безробіття та обсягів нереалізованої продукції, недозавантаженням виробничих потужностей підприємств, зменшенням інвестицій, падінням курсу цінних паперів, зростанням ставки відсотку за кредити.

Зменшення обсягів виробництва ВВП триває до моменту досягнення економікою точки “дна”, тобто найнижчих

обсягів виробництва ВВП на період кризи. Якщо економіка протягом певного часу стоїть на місці, тобто ВВП країни і не зменшується, і не зростає, то така фаза ділового циклу має назву “депресія”. Після фази депресії починається фаза економічного піднесення, а після досягнення докризових обсягів виробництва починається фаза економічного зростання, яка характеризується збільшенням обсягів виробництва ВВП країни в процесі економічного зростання. Але через певний період часу знову починається нова криза і новий діловий цикл.

Причини спадів в економічному розвитку економісти пояснюють по- різному.

1. Перша концепція полягає в тому, що на певному етапі розвитку економіки сукупне пропонування перевищує сукупний попит, частина товарів не реалізується, що потребує зменшення обсягів їх виробництва і приводить до початку кризи.

2. Монетаристи вважають, що початок кризи пов'язаний з грошовою політикою в державі. Коли пропозиція грошей зменшується, ставка проценту по кредитам банків зростає. Це приводить до зменшення інвестиційного попиту, що погіршує процес реалізації інвестиційних товарів ( засобів виробництва) і збільшення запасів нереалізованої продукції.

3. Деякі економісти пояснюють економічні кризи так званим “шоком пропозиції”. Коли ціни на ресурси, і перш за все, на енергоносії, різко збільшуються, підприємці закупають менше ресурсів і виробляють менше продукції, що і призводить до падіння обсягів виробництва ВВП.

4. Початок економічних криз також пов'язують з політичними кризами в державі. Зміна урядів чи їх економічної політики, зміна політичних систем також може викликати економічну кризу в країні.

Таким чином, економічні кризи з'являються в результаті цілої низки причин, але проявляються в значному перевищенні сукупної пропозиції над сукупним попитом і зменшенні обсягів виробництва реального ВВП.

Економічний розвиток України в 1990-ті роки характеризувався надзвичайно глибокою економічною кризою. В кінці 1999 року реальний ВВП України складав лише 40, 3 % від рівня реального ВВП 1990 року. Таким чином, спад в економіці України за ці роки - 59,7 % реального ВВП. Це один з найбільш глибоких економічних спадів в історії світової економіки. Але не можна назвати ситуацію в українській економіці класичним діловим циклом, оскільки в Україні відбулося переплетіння декількох криз: системної (пов'язаної з переходом від командної до ринкової системи), структурної (неефективність структури економіки, висока питома вага важкої матеріало - і фондоємкої промисловості), і економічної (значне скорочення обсягів виробництва).

Від циклічного розвитку економіки і залежить короткострокова крива сукупної пропозиції, що складається з трьох відрізків (рис. 4. 3).

Рис. 4.3 - Короткострокова крива сукупної пропозиції

Перший відрізок кривої AS має назву горизонтального або кейнсіанського. Економісти кейнсіанської школи вважають, що в умовах економічної кризи сукупна пропозиція в країні не залежить від динаміки рівня цін. Оскільки в умовах кризи існують невикористані виробничі потужності підприємств і багато робітників готові працювати при будь - яких умовах, збільшення обсягів виробництва можливе при незмінних витратах і цінах. Значний і тривалий вплив на розвиток виробництва, як вважають економісти кейнсіанської школи, справляє динаміка сукупного попиту.

Економісти, які належать до класичної школи, вважають, що крива AS є вертикальною. Ці економісти твердять, що ринкова економіка через механізми саморегулювання постійно повертається до обсягів виробництва потенційного ВВП, який відповідає вертикальному відрізку кривої AS. Проміжний відрізок кривої сукупного пропонування означає ситуацію економічного зростання, коли збільшення обсягів виробництва потребує зростаючих витрат, які повинні бути перекриті зростаючими цінами.

Аналіз короткострокової кривої AS вводить в економічний аналіз дуже важливе поняття: потенційний ВВП.

Потенційний ВВП - це той максимальний обсяг ВВП, який може бути вироблений в економіці країни за умови використання всіх її виробничих можливостей і повній зайнятості робочої сили.

Потенційний ВВП можна пояснити таким чином. У кожний момент часу економіка має певну кількість виробничих ресурсів: праці, капіталу і землі. Поєднання цих факторів виробництва з наявними технологіями і повною зайнятістю робочої сили дає можливість отримати максимально можливий обсяг виробництва, про що вже йшла мова в розділі 1. Знаходження економіки в ситуації економічної кризи означає не повне використання всіх наявних ресурсів країни, тому поточний ВВП не завжди дорівнює потенційному ВВП.

У довгостроковому періоді крива сукупної пропозиції показує пряму залежність між зростанням рівня цін та реального ВВП (рис. 4. 4).

Рис. 4.4 - Довгострокова крива сукупної пропозиції

На величину сукупної пропозиції впливає також ціла низка нецінових факторів.

1. Ціни на ресурси. Створення ВВП потребує певної кількості ресурсів. Ці ресурси можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Якщо ціни на сировину, матеріали або електроенергію зростають, то сукупна пропозиція в країні зменшується. Різке збільшення цін на ресурси (в рази) економісти називають “шоком пропозиції”. Такі “шоки” призводять до особливо різкого зменшення обсягів виробництва ВВП. Україна пережила декілька періодів різкого збільшення цін на ресурси, особливо зовнішні, що пов'язано із різким збільшенням цін на енергоносії на світових ринках. В економічно розвинених країнах світу найбільш дорогим ресурсом є праця, тому підвищення заробітної плати, не пов’язане із зростанням продуктивності праці, негативно впливає на динаміку ВВП. І, навпаки, зменшення цін на ресурси призводить до збільшення сукупної пропозиції.

2. Рівень продуктивності праці та технологій також виступають неціновим фактором AS.

Продуктивність праці визначається кількістю продукції, яка припадає на одного працюючого. Чим вище рівень продуктивності праці, тим більша сукупна пропозиція у країні. У свою чергу, продуктивність праці залежить значною мірою від того, як швидко в виробництві використовуються найновіші досягнення НТР, на якому рівні знаходиться в країні використання найсучасніших технологій та інновацій. Впровадження сучасних технологій виробництва потребує значних інвестицій. Тому в короткостроковому періоді інвестиції виступають неціновим фактором сукупного попиту, а в довгостроковому періоді вони є неціновим фактором сукупної пропозиції.

3. Державне регулювання економіки здійснює значний вплив на сукупну пропозицію. Макроекономічна політика держави в галузі оподаткування, бюджетна та грошово-кредитна політика здійснюють значний вплив на економічне зростання. Ефективна державна політика створює умови для збільшення сукупної пропозиції. Помилки в ній можуть призвести до погіршення економічної ситуації у країні.

Графічно дія нецінових факторів сукупної пропозиції ілюструється зміщенням кривої AS праворуч при збільшенні, і ліворуч, при зменшенні сукупної пропозиції (рис. 4.5.).

Рис. 4.5 - Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових факторів

4.4.

<< | >>
Источник: Макроекономіка: навч. посібник / за заг. ред. В. П. Решетило (2-е вид., доповнене); Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х.: ХНАМГ,2013. - 224 с.. 2013

Еще по теме СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ. НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ: