ВАЛЮТНИЙ КУРС
В міжнародній торгівлі використовуються різні національні валюти. У відповідних співвідношеннях вони за певних умов здатні обмінюватися одна на іншу на валютному ринку.
Валютний курс - це співвідношення обміну двох грошових одиниць або ціна грошової одиниці однієї країни виражена в грошових одиницях інших країн.
Необхідність визначення валютного курсу зумовлена потребами в обміні іноземних валют на національну при експорті та імпорті товарів і послуг, надходженні капіталів та їх переведенні за кордон, наданні міжнародних кредитів, переказі грошових доходів тощо.
Процес визначення ціни валюти, тобто валютного курсу, називається валютним котируванням.
Розрізняють два способи котирування валюти:
- пряме;
- обернене котирування;
- крос - котирування.
Наприклад, 1 долар США дорівнює 8,20грн. Це й є пряме котирування. Обернене котирування - це коли кажуть, що 1 гривня дорівнює 0,121 долара США. В Україні як в переважній більшості країн світу, використовується пряме котирування. Крос - котирування - це вираз однієї іноземної валюти в іншій через послідовне співставлення з курсом національної валюти.
Особливим варіантом визначення валютного курсу вважається концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). Згідно неї валютний курс залежить виключно від співвідношення між внутрішніми та іноземними цінами на товари та послуги.
В основі зазначеної концепції ПКС лежить закон єдиної ціни, за яким ціна товару на ринках різних країн, обчислена у спільній валюті, є однаковою.
Зовнішньоекономічна діяльність країни залежить від застосування системи валютних курсів. Розрізняють наступні основні системи валютних курсів:
- гнучкі (плаваючі);
- фіксовані.
Гнучкі (плаваючі) валютні курси - це система, за якої курси обміну національних валют визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на валютному ринку.
Вільне коливання валютних курсів під впливом змін в попиті і пропозиції іноземної валюти і автоматичне коригування на цій основі дефіцитів і активів платіжного балансу розглядається як головна перевага системи гнучких або плаваючих курсів.
У свою чергу існує декілька режимів плаваючих валютних курсів:
1. незалежне «плавання» - коли курс встановлюється на основі попиту і пропозиції на національні валюти з мінімальним втручанням центральних банків;
2. кероване «плавання» - коли курс встановлюється на основі попиту і пропозиції, але з більшим втручанням центральних банків;
3. спільне «плавання». Його використовують країни Європейського союзу, які мають два валютні режими: один - для операцій всередині ЄЕС, а інший - для відносин з не членами ЄЕС.
Фіксовані валютні курси - це система, за якої валютний курс фіксується, а його зміни під впливом коливання попиту і пропозиції усуваються проведенням державою стабілізаційних заходів.
Держава визначає межі так званого валютного коридору і зобов’язується його забезпечувати шляхом валютних інтервенцій, тобто купуючи або продаючи іноземну валюту центральним банком на валютному ринку.
Система фіксованих валютних курсів зменшує ризик і невизначеність міжнародної торгівельної, кредитної та інвестиційної діяльності, сприяє її розширенню.
Проте переваги розглянутих вище систем валютних курсів не є абсолютними, вони реалізуються в межах певних умов.
За формами валютні курси бувають:
1. Номінальний курс (Ен), тобто величина курсу, що склалася фактично.
2. Реальний курс (Ер), виражений формулою:
Ер = Ен х (Ці / Цн),
де Ер - реальний курс;
Ен - номінальний курс;
Ці - ціна товарів за кордоном;
Цн - національна ціна.
3. Номінальний ефективний валютний курс;
4. Реальний ефективний валютний курс.
Реальний валютний курс, як поняття, має два тлумачення. По-перше, це коефіцієнт, який показує відношення іноземних цін до внутрішніх цін, обчислених у спільній валюті. По-друге, це пропорція, в якій іноземні товари обмінюються на вітчизняні товари. Чим нижче реальний валютний курс, тим більшим є попит на вітчизняний експорт і нижчим попит на імпорт.
Двостороннім валютним курсом називають валютний курс, що показує пропорцію, у якій вартість національної валюти оцінюється через одну іноземну валюту.
Багатосторонній валютний курс характеризується індексом національної валюти, обчисленого у вигляді середньозваженої величини на основі індексів двосторонніх курсів валют головних торгівельних партнерів даної країни за певний період.
При цьому треба зауважити, що частка валюти кожного торгівельного партнера у кошику іноземних валют визначається часткою його у зовнішньому товарообігу даної країни.
Використання валютного курсу як важеля управління зовнішньоекономічною діяльністю пов’язане з його важливими функціями:
- порівняння національних цін на товари, послуги, робочу силу з відповідними цінами інших країн та світовими цінами;
- порівняння витрат виробництва, продуктивності праці, торговельних і платіжних балансів тощо;
- певний перерозподіл національного доходу між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.
Існують наступні форми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності:
1. Прямі (адміністративні), у тому числі заборони та обмеження.
2. Непрямі, у тому числі режим валютного курсу, девальвація і ревальвація національної валюти з фіксованим курсом, валютні інтервенції Центрального банку країни.
Валютний курс справляє вагомий вплив на зовнішньоекономічну діяльність країни, на вибір структури виробництва і споживання, на конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку та темпи економічного зростання.
Занижений валютний курс - це офіційний курс, установлений нижче паритетного.
Занижений курс валюти порівняно з його купівельною спроможністю призводить до зниження внутрішніх цін країни нижче від світових. Це дає змогу експортерам товарів продавати їх нижче світових цін, розширювати експорт товарів та послуг і за тих самих світових цін отримувати при обміні іноземної валюти більше національної валюти, а отже, й розширювати обсяги виробництва. Водночас занижений валютний курс сприяє припливу капіталу, стає вигідніше його реінвестувати і невигідно його вивозити.
Але одночасно зниження курсу національної валюти здорожує імпорт, тому що для одержання цієї ж суми у своїй валюті іноземні експортери змушені підвищити ціни, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввозу товарів. Таким чином, занижений валютний курс спричиняє подорожчання ввезення товарів та імпорт інфляції, збільшує зовнішні борги в іноземній валюті й скорочує їх у національній валюті.
Тому такий валютний курс з погляду еквівалентності міжнародного економічного обміну має негативні наслідки для країни, оскільки вона змушена більше вивозити на одиницю імпорту товарів та послуг.Це означає, що країни з нижчою продуктивністю, інтенсивністю та складністю праці, гіршою якістю товарів і послуг змушені утримуватися на зовнішніх ринках за рахунок зниження експортних цін відносно національних витрат виробництва.
Завищений курс національної валюти - це офіційний курс, установлений на рівні вище паритетного курсу
Завищений валютний курс призводить до підвищення внутрішніх цін вище від світових, до зниження конкурентоспроможності товарів і послуг й ефективності експорту (його скороченню та зниженню прибутковості). При цьому відбувається здешевлення імпорту товарів і послуг, зростання його ефективності, що може призвести до скорочення національного виробництва. Крім цього відбувається відплив капіталу та зменшується реінвестування прибутків від іноземних капіталовкладень.
Завищений валютний курс вигідний для тих країн, в яких відносно невелика частка створених товарів і послуг експортується на зовнішній ринок і суттєво не впливає на внутрішню економіку.
Багато країн маніпулюють валютними курсами для розв’язання власних проблем, як у сфері економічного розвитку, так й у сфері захисту від валютного ризику. Маніпулювання містить у собі низку заходів - від штучного зниження, або навпаки, завищення курсів національних валют, використання тарифів і ліцензій і до використання механізму валютної інтервенції.
Розрив зовнішнього і внутрішнього знецінення валюти, тобто динаміка його курсу і купівельної спроможності, має важливе значення для зовнішньої торгівлі. Якщо внутрішнє інфляційне знецінювання грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів з метою їхнього продажу на внутрішньому ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінювання валюти випереджає внутрішнє, яке пов’язане з інфляцією, тоді виникають умови для валютного демпінгу - масового експорту товарів за цінами нижче середньосвітових, пов’язаного з відставанням падіння купівельної спроможності грошей від зниження їхнього валютного курсу, з метою витиснення конкурентів на зовнішніх ринках.
Для валютного демпінгу характерним є наступне:
1) експортер, купуючи товари на внутрішньому ринку за цінами, що підвищилися під впливом інфляції, продає їх на зовнішньому ринку за більш стійку валюту за цінами нижче середньосвітових;
2) джерелом зниження експортних цін служить курсова різниця, що виникає при обміні вирученої більш стійкої іноземної валюти на знецінену національну;
3) вивіз товарів у масовому масштабі забезпечує над прибуток експортерів.
Демпінгова ціна може бути нижче собівартості товару. Однак експортерам не вигідна занадто занижена ціна, тому що може виникнути конкуренція з національними товарами в результаті їхнього реекспорту іноземними контрагентами.
Валютний демпінг, будучи різновидом товарного демпінгу, відрізняється від нього, хоча їх поєднує загальна риса - експорт товарів за низькими цінами. Але якщо при товарному демпінгу різниця між внутрішніми й експортними цінами погашається головним чином за рахунок державного бюджету, то при валютному - за рахунок експортної премії (курсової різниці). Валютний демпінг уперше став практикуватися в період світової економічної кризи 1929-1933 р. Його безпосередньою передумовою була нерівномірність розвитку світової валютної кризи. Великобританія, Німеччина, Японія, США використовували зниження курсу своїх валют для демпінгу товарів.
Валютний демпінг загострює протиріччя між країнами, порушує їхні традиційні економічні зв’язки, підсилює конкуренцію. У країні, що здійснює валютний демпінг, збільшуються прибутки експортерів, а життєвий рівень населення знижується внаслідок зростання внутрішніх цін. У країні, що є об’єктом демпінгу, ускладнюється розвиток галузей економіки, що не витримує конкуренції з дешевими іноземними товарами, підсилюється безробіття.
У 1967 р. на конференції Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) був прийнятий міжнародний Антидемпінговий кодекс, що передбачає спеціальні санкції при застосуванні демпінгу, включаючи валютний.
Іноді встановлюються різні режими валютних курсів для різних учасників валютного ринку в залежності від проведених операцій: комерційних чи фінансових.
Найчастіше по комерційних операціях застосовується офіційний валютний курс, а по операціях, зв’язаних з рухом капіталу, - ринковий. Курс по комерційним операціям звичайно є заниженим. Спочатку для країн, що штучно зменшили курс власної валюти, спостерігається пожвавлення економіки, викликане підвищенням конкурентноздатності експорту. Однак далі наростають обмеження внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу ресурсів, велика частина національного доходу спрямовується в сферу виробництва за рахунок зменшення в ньому частки споживання, що призводить до підвищення рівня споживчих цін у країні, за рахунок якого відбувається погіршення рівня життя населення. Негативний вплив на зміну пропорцій національної економіки може зробити і штучна підтримка постійного валютного курсу, рівень якого значно розходиться з паритетним, приводячи до закріплення однобічної орієнтації в розвитку окремих галузей економіки.До чинників, котрі використовуються для прогнозування валютних курсів належать:
- статистика платіжного балансу: ситуація з резервами країни;
- відмінності відсоткових ставок (реальних);
- відмінності темпів інфляції (відносні темпи інфляції);
- урядова фінансова (витрати) і монетарна політика (зростання пропозиції грошей) як важливий показник інфляції;
- тенденції зрушень наявних валютних курсів;
- збільшення спреду (розриву) між офіційними та ринковими курсами;
- циклічність ділових операцій;
- зміни грошових резервів у світі;
- урядова політика: усунення симптомів або причин фінансових проблем.
12.4.