О.В. Ільєнко РОЗРОБКА БІЗНЕС-МОДЕЛІ ВЗАЄМОДІЇ АВІАКОМПАНІЇ З ІНШИМИ СУБ'ЄКТАМИ РИНКУ АВІАЦІЙНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Висока складність авіапослуг, яка інтегрує в собі діяльність багатьох фірм, організацій та окремих виконавців, викликає необхідність чіткої взаємодії всіх підприємств-учасників авіатранспортного процесу, на договірних основах в атмосфері партнерства.

Высокая сложность авиауслуг, которая интегрирует в себе деятельность многих фирм, организаций и отдельных исполнителей, вызывает необходимость четкого взаимодействия всех предприятий-участников авиатранспортного процесса, на договорных основах в атмосфере партнерства.

High complication of airservices, which integrates in itself activity of many firms, organizations and separate performers, causes the necessity of clear co-operation of all enterprises-participants of air process, on contractual bases in the atmosphere of partnership.

Постановка проблеми. Ефективність авіаційних перевезень визначається якістю та рівнем узгодження і синхронізації всіх етапів логістичного ланцюга перевезень. Інтегрований потік послуг авіаційних перевезень окрім чисто технічних активів, процесів і процедур основного потоку - реалізації потреб у авіаційному переміщенні авіапасажирів чи вантажу авіаційним транспортом характеризується, як відомо, відповідним фінансовим, інформаційним та сервісним забезпеченням і супроводом всіх технологічних етапів авіаперевезень [4].

Для того, щоб пасажир активніше формував свою подорож на різних видах транспорту привертаються до співпраці не тільки авіакомпанії (з яких, власне, і починався цей бізнес), але і інші види транспорту. Насамперед залізниці, автобусні компанії, фірми по оренді автомобілів. За допомогою GDS технології, які дозволять мандрівникові швидко пересідати з одного виду транспорту на іншій, а також одночасно бронювати і оплачувати всі відрізки шляху, не турбуючись в середині маршруту про придбання того або іншого квитка компанія надає своїм користувачам можливість бронювання квитків 12 залізничних компаній по всьому світу.

Представлення двох видів транспорту в одній системі бронювання може принести авіаперевізникам як певні переваги, так і деякі складнощі. Багаторічний досвід показав, що така ефективна співпраця, яка є начебто вигідною для всіх в той же час підвищує конкуренцію між залізничними компаніями і цивільною авіацією на ринку ділових поїздок [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Прикладом роботи такої системи є маршрути семи європейських залізничних перевізників (Norwegian Railways, Swedish Railways, Skanetrafiken, Britrail, Austrian Railways, Dutch Railways, Deutsche Bahn), які можуть продаватися на бланках авіакомпанії Hahn Air, що спеціалізується на інтерлайнах [4].

Відомо, що глобальні функції логістики завжди спрямовані на досягнення максимального ефекту при мінімальних витратах по усьому шляху проходження логістичного потоку. Тому основне правило логістики - необхідний товар, необхідного якості, в необхідній кількості повинен бути доставлений у заданий час у потрібне місце з мінімальними витратами - можна застосовувати і при управлінні вантажо- та пасажиропотоками на повітряному транспорті [1].

Невирішена раніше частина загальної проблеми. Авіакомпанії кооперують свою діяльність також ї з іншими посередниками, зокрема, агентами, оскільки це дозволяє розширити коло потенційних споживачів, зменшує власні витрати на збут і продаж перевезень [3]. Проте, авіакомпанії та агенти, хоч і кооперують діяльність із задоволення попиту кінцевих споживачів, можуть мати різні точки зору відносно способів досягнення цих цілей. Вони намагаються отримати прибуток, загальна величина якого в системі збуту повинна бути розподілена між ними, що може стати причиною конфлікту. Існує ризик недоотримання або несвоєчасного отримання доходів від агентів, а також загроза переорієнтації агентом частини потоку пасажирів на рейси авіакомпанії-конкурента [5].

Мета статті (постановка завдання). Отже, висока складність авіапослуг, яка інтегрує в собі діяльність і багатьох фірм, організацій та окремих виконавців, формує необхідний комплекс сервісних продуктів. Це, в свою чергову, викликає необхідність у підприємств, учасників авіатранспортного процесу чіткої взаємодії на договірних основах в атмосфері партнерства.

Викладення основного матеріалу. При розгляді даного питання необхідно врахувати ряд особливостей, які виникають при управлінні потоками пасажирів та вантажу на повітряному транспорті.

По-перше, у логістичному ланцюзі при вантажних перевезеннях завжди присутні три елементи: вантажовідправник, вантажоодержувач і матеріальний потік (потік вантажів), що підлягає транспортуванню. На відмінну від цього, при управлінні пасажиропотоками кожний пасажир одночасно є клієнтом, що замовив послугу, клієнтом, що споживає цю ж послугу, та одиницею, що приймає безпосередньо участь у перевізному процесі.

По-друге, пасажир, на відміну від неживого предмета (вантажу), грає активну роль у здійсненні перевезення, тобто самостійно приймає рішення про те, послугами якої авіакомпанії скористатися, який вибрати маршрут і тип повітряного судна, він також може перервати політ або змінити маршрут вже в ході поїздки, прийнявши до увагу, наприклад, комфортабельність поїздки, можливість заїхати в пункти, які його цікавлять та інші обставини.

Що ж стосується самого логістичного ланцюга товарного руху, то при пасажирських перевезеннях з нього випадають складські, тарно-пакувальні й супутні їм маркувальні та інші операції, що грають значну роль при організації вантажних перевезень. При переміщенні товару по логістичному ланцюзі та виконанні всіх необхідних операцій відбувається збільшення його вартості. У випадку пасажирського сервісу такого явища не може бути, тому що об'єкт переміщення не має вартісної оцінки.

Узагальнена структура логістичного ланцюга авіаперевезень представлена на рис. 1.

Принципова відмінність розробленої бізнес-моделі взаємодії авіакомпанії з іншими суб'єктами ринку авіаційних перевезень полягає в тому, що представлені логістичні ланцюги орієнтовані на конкретного споживача авіатранспортної продукції і повинні забезпечити плавний і неперервний рух продуктів чи послуг від постачальників до клієнтів.

Ланцюг перевезень відображає не тільки послідовність технологічних процесів і процедур, а і визначає місце, час і особливості їх стикування і переходів синхронізації всіх дії. Саме їх координація, взаємозв’язаність та ефективність функціонування в єдиному комплексі за загальносистемними критеріями є об’єктом логістичного управління.

Паралельно вирішується внутрішня проблема спеціалізації виконавців, окремих підрозділів, організацій і процесів, партнерська взаємодія яких забезпечує ефективність авіаційних перевезень, шляхом створення найкращих умов виконання авіарейсів, нормативного і правового регулювання взаємодії зацікавлених і конкуруючих підприємств, оптимізації відносин між авіакомпаніями, аеропортами та іншими підприємствами.

Рисунок 1. Логістичний ланцюг авіаперевезень

105

Взаємодія між будь-якими системами (при наявності певних суперечливих цілей в системі управління матеріальними та супроводжуючими потоками) призводить до необхідності пошуку деяких компромісів. Логістичний підхід дозволяє розробити чітку і однозначну стратегію досягнення головної мети і визначити ефективність функціонування кожної ланки у відповідності до вибраної стратегії.

Основна трудність полягає в узгодженні локальних цілей і задач з глобальною метою. Крім того, необхідно взяти до уваги, що в кожній ланці логістичної системи діють і трансформуються певні ринкові взаємовідносини, які укрупнено можна розподілити на кооперацію, конфлікти та конкуренцію.

Кооперація проявляється в тому, що ланки, які виконують однакові або різні логістичні операції, об'єднують свої зусилля для досягнення спільної мети на сегменті ринку.

Висновки:

1. Розроблена схема логістичного ланцюга перевезень дозволила виявити різні типи взаємодії авіакомпанії з суб'єктами ринку авіаційних перевезень.

2. Принципова відмінність розробленої бізнес-моделі взаємодії авіакомпанії з іншими суб'єктами ринку авіаційних перевезень полягає в тому, що цей ланцюг орієнтований на конкретного споживача авіатранспортної продукції і повинен забезпечити плавний і неперервний рух продуктів чи послуг від постачальників до клієнтів. Це означає, що фірми- учасники ланцюгу, які спеціалізуються на виконанні основних або допоміжних функцій, що знаходяться в їх компетенції, повинні сприяти цьому плавному і неперервному просуванню послуг з передполітного, під час польоту та післяполітного обслуговування авіаційної клієнтури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бакаєв, О.О. Теоретичні засади логістики: [Текст] підруч. для студ. екон. спец.: / О.О. Бакаєв, О.П. Кутах, Л.А. Пономаренко; Київський ун-т економіки і технологій транспорту — К. : Фенікс, 2005. — 528с.

2. Григора, М.Ю. Оцінка конкурентоспроможності інтегрованих об'єднань підприємств в умовах єдиного європейського простору [Текст] / М.Ю. Григорак., М.Т. Деркач // Збірник тез доповідей Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації". - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - С.230-237.

3. Гуріна, Г.С. Основні мотиви створення стратегічних авіаційних альянсів [Текст] / Г.С. Гуріна, Л.В.Бровенко // Економіка, підприємництво та менеджмент. - К.: НАУ, 2007. -№ 10 - С. 16-20.

4. Полянська, Н.Є. Организация коммерческой работы на воздушном транспорте: [Текст] : монографія / Н.Є. Полянська. - К.: НАУ, 2004. - 320с.

5. Украинцев, В.Б. Конкуренция и логистика [Текст] / В.Б. Украинцев - М.: Экспертное бюро,1999. - 224с.

УДК 519.872