АСФІКСІЯ ПРИ НАРОДЖЕННІ ТА ПЕРВИННА РЕАНІМАЦІЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО

Асфіксія при народженні — це захворювання, що розвинулось унас­лідок впливу на плід в анти- і (або) інтранатальному періодах гіпоксії з розвитком метаболічного або змішаного ацидозу, з подальшими проявами клінічних симптомів кардіореспіраторної і неврологічної депресії новонаро­дженого з можливим наступним розвитком енцефалопатії і поліорганної дисфункції.

У кожної дитини, якій надавали реанімаційну допомогу після наро­дження, слід передбачити можливу наявність асфіксії. Однак, остаточний діагноз «асфіксія при народженні» повинен бути ретроспективним і вра­ховувати відповідні дані анамнезу і діагностичні ознаки, які виникли про­тягом перших 72 годин життя новонародженого. Отже, остаточний і обґрун­тований діагноз «асфіксія при народженні» може бути встановлений лише на 4 добу після народження дитини.

Виділяють насупні чинники ризику асфіксії при народженні:

Допологові чинники:

• цукровий діабет у матері;

• артеріальна гіпертензія вагітних;

• хронічна гіпертонічна хвороба;

• анемія або ізоімунізація;

• кровотечі у другому або третьому триместрі вагітності;

• інфекція матері;

• серцева, ниркова, легенева, неврологічна патологія або захворювання щитоподібної залози у матері;

• багатоводдя/маловоддя;

• передчасний розрив оболонок плода;

• смерть плода або новонародженого в анамнезі;

• переношена вагітність;

• багатоплідна вагітність;

• невідповідність розмірів плода терміну вагітності;

• лікування матері з використанням:

— літію карбонату;

— магнію сульфату;

— адреноблокаторів;

• наркоманія у матері;

• аномалії розвитку у плода:

• знижена активність плода:

• відсутність допологового медичного нагляду;

• вік матері 35 років.

Інтранатальні чинники:

• невідкладний кесарів розтин;

• накладання щипців або вакуум-екстракція плода;

• тазове або інші аномальні передлежання плода;

• передчасні пологи;

• індуковані/стрімкі пологи;

• хоріоамніоніт;

• тривалий безводний період (>18 год);

• тривалий перший період пологів (>24 годин);

• брадикардія плода;

• загрозливий характер серцевого ритму плода;

• використання наркозу;

• маткова тетанія;

• призначення матері наркотичних анальгетиків протягом 4 годин до народження дитини;

• меконіальне забруднення навколоплодових вод;

• випадання пуповини;

• відшарування плаценти;

• тривалий другий період пологів (>2 годин);

• передлежання плаценти.

Слід врахувати, що асфіксії новонародженого майже завжди передує гіпоксія плода, цей стан можна розглядати як наступну ланку єдиного пато­логічного процесу, на момент народження адаптаційні механізми організму дитини перебувають у стані напруження або на межі зриву. Тому немовля, народжене в асфіксії, потребує невідкладної інтенсивної терапії, яку прово­дять у три етапи:

• реанімація;

• інтенсивне посиндромне лікування;

• реабілітація.

Для адекватної реанімації надзвичайно важлива об’єктивна оцінка тяжкої асфіксії. Ступінь асфіксії оцінюється за шкалою, запропонованою Вірджинією Anrapy 1953 р. Шкала включає 5 ознак (дихання, колір шкірних покривів, серцебиття, м’язовий тонус, наявність рефлексів), кожна з яких, залежно від стану новонародженого, оцінюється в 0, 1 або 2 бали (табл. 10.2). Стан немовляти оцінюється на першій хвилині після народження та повторно на п’ятій хвилині. Оцінка у 8-10 балів відповідає задовільному стану дитини.

Оцінка стану новонародженого за шкалою Апґар

Табл. 10.2

За міжнародною класифікацією виділяють помірну й тяжку асфіксію. Діагностичні критерії тяжкої асфіксії при народженні:

• оцінка стану новонародженого за шкалою Апґар менше 4 балів упродовж перших 5 хвилин життя;

• наявність клінічних симптомів ураження ЦНС важкого ступеня, які ви­никли в перші 72 години життя, у дітей, народжених при терміні гес- тації >32-34 тижні;

• ознаки порушення функції принаймі ще одного життєво важливого органа або системи — дихальної, серцево-судинної, сечовидільної, травного каналу тощо протягом перших 3 днів життя;

• метаболічний або змішаний ацидоз (pH32- 34 тижні (можуть бути відсутніми у випадках помірної (легкої) асфіксії при народженні);

• ознаки транзиторного порушення функції принаймні ще одного життєво важливого органа або системи — дихальної, серцево-судинної, сечови-

дільної, травного каналу тощо протягом перших 3 днів життя (можуть бути відсутніми у випадках неважкої асфіксії при народженні);

• метаболічний або змішаний ацидоз (pHпісля народження (тактильної стимуляції);

• нормальна частота дихання новонародженого становить 30-60 за 1 хв.

рухів, а також наявність інших дихальних розладів: судомне дихання, стогін на видиху, значні ретракції:

• судомні дихальні рухи (дихання типу «ґаспінґ»), або брадипное 100 за 1 хвилину. Брадикардія вільного потоку 100% кисню протягом щонайменше 5 хвилин.

Інтубація трахеї. При необхідності проводиться інтубація трахеї (тех­ніка проведення див. алгоритм 47).Ha сьогоднішній день визначені пока­зання до її виконання на будь-якому з етапів первинної реанімації.

Абсолютні показання:

• необхідність відсмоктати меконій з трахеї;

• наявність діафрагмальної грижі у дитини.

Відносні показання:

• вентиляція мішком і маскою неефективна або довготривала;

• необхідність вводити ліки ендотрахеальним шляхом;

• народження дитини з екстремально малою масою тіла (32-34 тижні характеризується явними клінічними симптомами дисфункції ЦНС — значним порушенням сві­домості, рефлекторної діяльності, м’язового тонусу, а також виникненням судом, апное і проблем з вигодовуванням. Цей термін рекомендується вико­ристовувати для опису дисфункцій ЦНС в неонатальному періоді, оскільки він не визначає етіологію перинатального ураження ЦНС, яка в більшості випадків залишається не визначеною.

Якщо є підстави вважати, що причиною неонатальної енцефалопатії може бути асфіксія (гіпоксично-ішемічне ураження мозку), доцільно вико­ристовувати термін «гіпоксично-ішемічна енцефалопатія» (ГІЕ), яка пред­ставляє лише частину випадків неонатальної енцефалопатії. Водночас, своє­часна клінічна діагностика ГІЕ має важливе значення для підтвердження діагнозу асфіксії при народженні і визначення важкості асфіксії. ГІЕ є одно­часно найважливішим наслідком і суттєвою ознакою асфіксії при наро­дженні.

У разі наявності судом негайно визначають вміст глюкози в крові. Якщо цей показник подальших реаніма­ційних дій;

■ післяреанімаційна допомога.