ДОДАТОК I АЛГОРИТМИ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК
8. Передчасні пологи tie було рік________________________________ термін__________________________
9.
Остання меструація_____________________ 70 череня 2?p.______________________________________(число, місяць, рік)
10. Термін вагітності при першому відвідуванні_________ &_______ тижнів
« І?»_____________ 08__________ 200 р.
11. Усього відвідала_________________________________ 8 разів______________________________
, э π ■ 5 листопада 2006 р.
12. Перші рухи плода_____________________________________________ ≤___________________________
(число, місяць, рік)
13. Особливості перебігу даної вагітності________________________________________________________
у терміні 20 тижнів лікувалась у стаціонарі з приводу анемії II ступеня
14. Розміри таза: D. sp. *,^'см D. сг. -8 см p> tr 31 см q ext. -1см
15. Зріст
166 см
Маса
64 кг
16. Положення плода
поздовжнє
Передлегла частина
при першому відвідуванні голівка
Серцебиття плода
чітке, ритмічне, 146y∂.∕xβ, ліворуч, нижче від пупка
17. Лабораторні та інші дослідження:
позитивний
резус
титр антитіл
група крові
O(I)
резус-належність крові чоловіка
не визначалась
токсоплазмоз: РЗК
негативна
Клінічні аналізи:
Ер. — 3,7 ∙10,2; Hb — ПО г/л; КП — 0,9;
крові
лейк. — 6,8∙IO9; ШОЕ — 12 мм/год.
сечі
відносна густина — 1015; колір — солом 'яно-жовтий;
білок — відсутній; цукор — відсутній; лейкоцити — 0-1 у полі зору;
еритроцити — відсутні; бактерії— немає
аналіз вагінального вмісту епіт. 2 3 в полі зору,__________________________________________
лейк. — 4-6 в полі зору; гонококи — не знайдені;
флора — переважають палички, поодинокі коки
4.
Як проходили післяпологові періоди?5. Скільки було викиднів? У якому терміні вагітності це ставало сь?
6. Скільки було штучних абортів?
IV. Секреторна функція.
1.Чи є виділення зі статевих шляхів?
2. Який характер виділень? Колір? Запах?
3. Чи змінюється характер виділень упродовж менструального циклу?
4. Чи змінилась секреторна функція під час даного захворювання?
Алгоритм 6
Вимірювання зросту
| Необхідний інструментарій | Ростомір | |
| Техніка виконання | 1. Стати збоку від ростоміра. 2. Підняти планку ростоміра вище від зросту хворої. 3. Попросити хвору стати на майданчик ростоміра, торкаючись його вертикальної планки лопатками, сідницями і п’ятами. 4. Опустити планку ростоміра на тім’яну ділянку хворої. 5. Зазначити поділку під планкою ростоміра. 6. Вписати отримані дані до карти вагітної та породіллі або до медичної карти. | Голова хворої повита перебувати у такому положенні, щоб лінія, яка проходить через зовнішній кут ока й козелок вуха, була паралельною до горизонтальної площини. |
Алгоритм 7
Визначення маси тіла вагітної
| Необхідний інструментарій | Вага, церата, 0,5 % розчин хлораміну. | |
| Підготовка пацієнтки | Перед зважуванням пацієнтка повинна спорожнити сечовий міхур і пряму кишку, зняти одяг і взуття. | |
| Підготовка ваги | 1. Відкрити фіксатор. 2. Зрівноважити вагу. 3. Закрити фіксатор. 4. Покласти на майданчик ваги церату, оброблену дезрозчином. | Церату після кожного зважування потрібно обробляти розчином хлораміну. |
| Послідовність дій | 1. Попросити хвору стати на майданчик ваги. 2. Відкрити фіксатор. 3. Пересуваючи тягарці, зрівноважити вагу. 4. Закрити фіксатор. 5. Вписати дані зважування до карти вагітної та породіллі або до медичної карти. | Ставати на вагу і сходити з неї пацієнтка повинна при закритому фіксаторі, інакше вага вийде з ладу. |
Алгоритм 8
Вимірювання зовнішніх розмірів таза
| Необхідний інструментарій | Тазомір | |
| Підготовка пацієнтки | Пацієнтка лежить на кушетці на спині, випроставши ноги. | |
| Послідовність дій | 1. Стати праворуч від вагітної. 2. Узяти тазомір таким чином, щоб великий, вказівний та середній пальці утримували ґудзики тазоміра. 3. Розмістити ґудзики тазоміра на передньо- верхніх остях клубових кісток, виміряти distantia spin arum. 4. Розмістити ґудзики на найвіддаленіших точках гребенів клубових кісток, виміряти distantia cristarum. 5. Розмістити ґудзики тазоміра на найвіддаленіших точках великих вертлюгів стегнових кісток, виміряти distantia trochanterica. 6. Запропонувати пацієнтці лягти на лівий бік, ліву ногу зігнути в коліні і в кульшовому суглобі, праву ногу випростати. 7. Розмістити один з ґудзиків тазоміра на верхньо- зовнішній точці симфізу, а інший — у ділянці надкрижової ямки, виміряти прямий розмір таза — conjugata externa. 8. Для визначення величини справжньої кон’югати від зовнішньої слід відняти 9 см. | Розмір в нормі становить 25-26 см Розмір в нормі становить 28-29 см Розмір в нормі становить 30-31 см Розмір в нормі становить 20-21 см |
Алгоритм 9
Вимірювання висоти стояння дна матки та обводу живота
| Необхідний інструментарій | Сантиметрова стрічка. | |
| Підготовка пацієнтки | Вагітна лежить на твердій кушетці на спині. | |
| Послідовність дій | Вимірювання висоти стояння дна матки 1. Великим пальцем правої руки зафіксувати початок сантиметрової стрічки до середини верхнього краю лобкового зчленування.2. Стрічку розмістити на середній лінії живота. 3. Лівою рукою визначити висоту стояння дна матки й зазначити шукану величину. |
Вимірювання обводу живота
Стрічку розміщують на рівні задньо-верхніх остей клубових кісток.
1. Початок сантиметрової стрічки взяти у ліву руку, протягнути стрічку під спиною вагітної.
2. Перехопити стрічку правою рукою й виміряти обвід живота вагітної на рівні пупка.
Алгоритм 10
Визначення білка в сечі
| Необхідний інструментарій та реактиви | Пробірка, спиртівка, 3% розчин оцтової кислоти, 20 % сульфосаліцилова кислота. | |
| Послідовність дій | Проба з оцтовою кислотою 1. У пробірку набрати 10 мл сечі. 2. Пробірку прокип’ятити на спиртівці. Якщо сеча залишилася прозорою, — білка немає. Якщо сеча стала мутною, — це свідчить про наявність у ній білка або значної кількості солей. 3. Якщо сеча стала мутною, — до неї додати 5 крапель розчину оцтової кислоти. 4. Пробірку знову прокип’ятити. 5. Якщо після кип’ятіння сеча знову стала прозорою, — помутніння було пов’язане з наявністю солей. 6. Якщо сеча залишається каламутною, — вона містить білок. Проба із сульфосаліциловою кислотою 1. У пробірку набрати 5 мл профільтрованої сечі. 2. Додати 10 крапель 20% розчину сульфосалі- цилової кислоти. 3. Якщо сеча містить білок, — випадає осад, сеча стає мутною. | Kun ‘ятіння викликає денатурацію білка. Це призводить до помутніння сечі. Денатурація — процес незво- ротний, тому за наявності білка сеча знову прозорою не стає. За наявності оцтової кислоти солі розчиняються. |
Алгоритм 11
Гоління зовнішніх статевих органів
| Необхідний інструментарій | Корнцанг або пінцет, ватний тампон, рідке мило, одноразова бритва з лезом, судно, кухоль Есмарха з теплим дезінфікувальним розчином, 96% етиловий спирт. | Якщо хвору кладуть на кушетку, під таз підставляють судно. Перед зголюванням слід переконатись, що у ділянках, які потрібно обробити, немає родимок, кондилом. |
| Техніка виконання | 1. Хвора лежить на кушетці або на гінекологічному кріслі, зігнувши ноги в колінних і кульшових суглобах і розвівши їх. 2. Ділянку лобка і статевих губ намилити рідким милом за допомогою стерильного ватного тампона, захопленого корнцангом. |
Алгоритм 15
Аускультація серцебиття плода
| Необхідний інструментарій | Акушерський стетоскоп, секундомір. | |
| Підготовка пацієнтки | Вагітна лежить на твердій кушетці на спині. | |
| Послідовність дій | 1. Поставити стетоскоп у місце найбільш чіткого вислуховування серцебиття плода перпендикулярно до передньої черевної стінки. 2. Один кінець лійки стетоскопа щільно притиснути до живота вагітної, до другого кінця стетоскопа прикласти вушну раковину. 3. Використовуючи секундомір, підрахувати частоту серцевих скорочень плода. | У момент вислухо вування стетоскоп руками не тримати. |
Алгоритм 16
Вимірювання артеріального тиску
| Необхідний інструментарій | Тонометр, фонендоскоп. | |
| Положення хворої | Хвора лежить у ліжку або сидить на стільці біля столу, поклавши руку, оголену вище від ліктьового згину, на стіл. | |
| Послідовність дій | 1. Накласти на плече хворої манжетку так, щоб її нижній край був на 2-3 см вище від ліктьового згину. 2. З’єднати манжетку з балоном тонометра. 3. Пропальпувати в ділянці ліктьового згину місце пульсації ліктьової артерії. Прикласти на це місце фонендоскоп. 4. Закрити вентиль. 5. Натискаючи грушу, нагнітати повітря в манжетку. 6. Після зникнення звуку пульсових ударів нагнітати повітря ще на 2-3 поділки. 7. Припинити нагнітати повітря, відкрити вентиль і повільно випускати повітря. 8. Зазначити на шкалі позначку, коли з’явиться перший пульсовий удар. Це величина систолічного тиску. 9. Продовжуючи випускати повітря, зазначити на шкалі позначку, на якій пульсові удари зникають. Це величина діастолічного тиску. | Під манжеткою повинен проходити лише один палець. |
Алгоритм 18
Проведення підготовки роділлі до внутрішнього акушерського дослідження
| Необхідний інструментарій та матеріали | Підкладна церата, стерильна пелюшка, стерильні рукавички, дезінфікувальні розчини — 0,5% хлорамін, фурацилін, 0,02% розчин хлоргексидину, 1% розчин йодонату. | |
| Підготовка ліжка Рахманова чи гінекологічного крісла | 1. Протерти ліжко Рахманова 0,5% розчином хлораміну. 2. Постелити продезінфіковану церату. 3. На церату покласти стерильну пелюшку. | Великі статеві губи обробляють у напрямку згори вниз, стегна — від промежини до середини стегна, промежину й ділянку ануса — в останню чергу одним рухом від задньої спайки до ануса. |
| Підготовка акушерки | Помити руки з милом під проточною водою. | |
| Послідовність дій | 1. Допомогти жінці лягти на ліжко Рахманова. 2. Обробити зовнішні статеві органи розчином йодонату або хлоргексидину біглюконату, використовуючи корнцанг з ватною кулькою, в такій послідовності: лобок, великі статеві губи, стегна, промежина й ділянка ануса. 3. Допомогти лікареві обробити піхву фурациліном. |
Алгоритм 19
Проведення підготовки роділлі до прийому пологів
| Підготовка акушера | 1. Одягнути цератовий фартух. 2. Одягнути стерильну маску. 3. Обробити руки, як перед операцією, одним зі способів. 4. Одягнути стерильний халат. 5. Одягнути стерильні рукавички. 6. 3 допомогою санітарки накрити ліжко Рахманова для пологів. 7. Підготувати та розмістити все необхідне на акушерському інструментальному столику. |
| Підготовка роділлі | 1. Роділлю перевезти в пологовий зал на каталці. 2. Одягнути стерильну сорочку, косинку та бахіли. |
| 3. Вкласти роділлю на ліжко Рахманова. 4. Головний кінець ліжка Рахманова підняти, ноги розмістити на підставках, руками роділля береться за металеві упори. |
Алгоритм 20
Підготовка рук до операції за допомогою розчину діоциду
| Необхідні засоби | Дистильована вода, таз, мило, стерильні рушники, серветки, розчин діоциду, етиловий спирт. |
| Послідовність дій | 1. Помити руки під проточною ВОДОЮ 3 милом. 2. Висушити руки стерильним рушником. 3. Обробити руки розчином діоциду протягом 3 XB. 4. Висушити руки стерильним рушником. 5. Обробити руки протягом 2 хв 96% етиловим спиртом. |
Алгоритм 21
Підготовка рук до операції за допомогою препарату С-4
| Необхідні засоби | Препарат С-4, мило, стерильні рушники. |
| Послідовність дій | 1. Помити руки під проточною водою з милом протягом 1-2 XB. 2. Висушити руки стерильним рушником. 3. Обробити руки препаратом С-4 протягом 1-2 хв. 4. Висушити руки стерильним рушником. |
Алгоритм 22
Підготовка рук до операції за методом Альфельда
| Необхідні засоби | Стерильні серветки, етиловий спирт, 5% розчин йоду, мило, 2 щітки. | |
| Послідовність дій | 1. Помити руки до ліктів у проточній воді з милом двома щітками (кожною по 5 хв). 2. Витерти руки стерильним рушником або серветками, дотримуючись послідовності. 3. Обробляти кисті рук протягом 5 хвилин 96% етиловим спиртом. 4. Обробити 5% розчином йоду нігтьові ложа. | Руки мити у такій послідовності: спочатку пальці, потім долонну та тильну поверхні кисті, відтак передпліччя. |
Алгоритм 23
Підготовка рук до операції за допомогою хлоргексидину біглюконату
| Необхідні засоби | 0,5% розчин хлоргексидину біглюконату — 500 мл, мило, стерильний рушник, стерильні серветки. |
Алгоритм 24
Підготовка стерильного столика до прийому пологів
| Необхідний інструментарій, матеріал та медикаментозні препарати | Стерильні рукавички — 2 пари, лоток для новонародженого, стерильні пелюшки, комплект для обробки пуповини (лігатура, дві серветки), катетер для відсмоктування слизу, піпетка, розчини йодонату 1%, йоду 5%, спирту етилового 96%, перманганату калію 0,5%, хлораміну 0,5%, сульфацилу натрію 30%, дзеркала широкі, вікончасті затискачі — 2 шт., затискачі — 3 шт., ножиці для пуповини і для проведення епізіотомії, голкотримач, голки, шовк, кетгут, лоток ниркоподібний, корнцанги — 2 шт. | |
| Послідовність ДІЙ | 1. Знезаражений лоток для новонародженого накрити стерильною пелюшкою. 2. Дістати з бікса пакунок для первинного туалету новонародженого — стерильні пелюшки, комплект для обробки пуповини (лігатура, дві серветки), покласти на лоток, не розгортаючи. 3. Підготувати катетер для відсмоктування слизу, піпетку. 4. Акушерський інструментальний столик накрити стерильною серветкою. 5. Покласти на столик інструменти: дзеркала широкі для огляду пологових шляхів, вікончасті затискачі — 2 шт., затискачі — 3 шт., ножиці — 2 шт. (для пуповини і для проведення епізіотомії), голкотримач, голки, шовк, кетгут, корнцанги — 2 шт. 6. На окремому столику розмістити посудини 3 розчинами йодонату 1%, йоду 5%, спирту етилового 96%, перманганату калію 0,5%, хлораміну 0,5%, сульфацилу натрію 30%. | Пакунок розгорнути після народження дитини. |
Алгоритм 25
Катетеризація сечового міхура
| Послідовність дій | 1. Відгородити хвору ширмою, підмити або протерти зовнішні статеві органи дезрозчином. 2. Обробити руки й надягнути стерильні рукавички. 3. Покласти хвору на спину, ноги зігнути в колінах і розвести. 4. Підкласти під сідниці церату й судно. 5. Поставити поруч лоток. Стати праворуч від хворої. 6. Лівою рукою розвести статеві губи, а правою взяти пінцет з марлевим тампоном, змоченим розчином фурациліну (1:5000), протерти зовнішні статеві органи й вічко сечівника. 7. Узяти другим пінцетом катетер на відстані 5 см від кінця та полити його стерильним гліцерином. Ввести катетер у сечівник на глибину 4-5 см. 8. Опустити другий кінець катетера у сечоприймач. 9. Після припинення самостійного виділення сечі з катетера злегка натиснути на передню стінку над лобком, щоб видалити із сечового міхура залишки сечі, й витягнути катетер. |
Алгоритм 26
Визначення крововтрати в пологах
| Необхідний інструментарій | Ниркоподібний лоток, градуйований циліндр, вага | |
| Послідовність дій | 1. Після закінчення другого періоду пологів під таз жінки підкладають ниркоподібний лоток. 2. Зливають кров у градуйований циліндр. Визначають кількість втраченої крові: • до народження посліду; • з послідом; • через 2 години після пологів. 3. Пелюшки, просочені кров’ю, зважують. 4. Віднімають вагу сухої пелюшки. 5. Отриману різницю додають до маси крові у мірному посуді. 6. Зіставляючи масу втраченої крові та масу тіла жінки, визначають відсоток крововтрати. | Об ’єм і маса крові відрізняються. ІООмл крові важить 120 грамів! |
Алгоритм 27
Спостереження за породіллею в ранньому післяпологовому періоді
| Необхідний інструментарій | Тонометр, фонендоскоп, секундомір, міхур з льодом, металевий жіночий катетер, ниркоподібний лоток — 2 шт. |
| Послідовність дій | 1. Спостерігати за загальним станом — контролювати колір шкірних покривів. 2. Вимірювати AT, визначати пульс. |
| 3. Контролювати кількість кров’янистих виділень 3 піхви. 4. Контролювати стан післяпологової матки шляхом пальпації. 5. Вчасно змінювати міхур з льодом: покласти міхур з льодом на передню черевну стінку на ЗО хвилин, після 30-хвилинної перерви — повторити. 6. Провести катетеризацію сечового міхура після закінчення раннього післяпологового періоду — через 2 год після пологів. 7. Спостерігати за станом новонародженого, який перебуває біля матері в пологовій залі. 8. Вчасно перевести і транспортувати на каталці породіллю в післяпологову палату. |
Алгоритм 28
Асистування під час накладання швів при розривах пологових шляхів
| Положення хворої | Жінка лежить на ліжку Рахманова на спині з напівзігнутими в колінних та кульшових суглобах ногами. |
| Необхідний інструментарій та матеріали | Широкі післяпологові дзеркала, стерильні рукавички, корнцанг, пінцет, голкотримач, голки, шовк, кетгут, ножиці, пінцет, ватні та марлеві кульки. |
| Підготовка медичної сестри | 1. Провести хірургічну обробку рук. 2. Одягнути стерильні рукавички. 3. Підготувати стерильний інструментарій. |
| Послідовність дій | 1. Під час накладання швів на шийку матки медсестра утримує в піхві дзеркала, виконує всі розпорядження лікаря, готує шовний матеріал, заправляє його в голку. 2. Під час накладання швів на промежину медсестра подає лікареві інструменти, заправляє в голку шовк чи кетгут, просушує рану, виконує розпорядження лікаря. |
Алгоритм 29
Проведення туалету породіль, догляд за швами на промежині
| Необхідний інструментарій та матеріали | Кухоль Есмарха, 1-2 л розчину фурациліну або перманганату калію (1:5000), підігрітого до температури 37-38 °С, корнцанг, стерильні ватні кульки, судно, цератова підкладка, 1% розчин діамантового зеленого, стерильна пелюшка, гумові рукавички. |
| Положення хворої | Жінка лежить у ліжку або на гінекологічному кріслі на спині з напівзігнутими в колінних та кульшових суглобах ногами. |
| Підготовка хворої | 1. Попросити породіллю лягти на спину, напівзігнута ноги в колінних та кульшових суглобах і підняти таз. 2. Підкласти під таз хворої цератову підкладку, на неї поставити судно. |
| Послідовність дій | 1. Одягнути Гумові рукавички. 2. У ліву руку взяти кухоль з розчином, у праву — корнцанг із затиснутою в ньому ватною кулькою. 3. Поливаючи з кухля, за допомогою корнцанга та ватної кульки обмити зовнішні статеві органи в такій послідовності: лобок, великі та малі статеві губи, внутрішня поверхня стегон, промежина, анус. У міру забруднення кульки змінюють. 4. Узяти суху ватну або марлеву кульку. 5. Просушити зовнішні статеві органи. 6. Ділянку швів на промежині змастити ватною кулькою, змоченою в 1% розчині діамантового зеленого. 7. Забрати судно та цератову підкладку. 8. Підстелити стерильну пелюшку. |
Алгоритм ЗО
Оволодіння технікою зціджування молока та догляду за молочними залозами породіллями
| Догляд за молочними залозами та профілактика тріщин | 1. Один раз на добу, краще перед першим годуванням, прийняти теплий душ, одягнути чисту білизну. 3. Перед кожним годуванням обмивати груди теплою ВОДОЮ 3 милом. 4. Вимити руки 3 милом. 3. Обробити сосок кип’яченою водою. 4. Годувати дитину можна лежачи в ліжку або сидячи. 5. Немовля повинне захоплювати не тільки сосок, а й навколососкову ділянку, особливо її нижню частину. 6. Мати мусить стежити, щоб молочна залоза не закривала носик дитини. 7. Перш ніж забрати немовля від грудей, необхідно вийняти з ротика сосок, якщо дитина його не випускає, можна закрити їй носик, легенько стиснувши його пальцями. 8. Після кожного годування слід зцідити молочну залозу, не травмуючи її. 9. Щоразу після годування та зціджування обмити сосок та навколососкову ділянку кип’яченою водою і висушити. | Обробляти сосок дезінф жувальними розчинами не обоє ’язково. Годувати дитину потрібно з обох грудей досита. Якщо жінка зціджує молоко самостійно, вона може робити це у будь- якому зручному положенні — сидячи, стоячи, лежачи. |
| Техніка зціджування молока | 1. Підготувати стерильну баночку для молока. 2. Вимити молочну залозу теплою водою з милом. 3. Вимити руки 3 милом. 4. Медичній сестрі зручніше зціджувати молоко у положенні породіллі на спині. 5. Обережно помасажувати молочну залозу. |
Алгоритм 31
Передстерилізаційне очищення шприців, голок та акушерських інструментів
| Необхідний інструментарій та реактиви | Мийний розчин (5 г синтетичного мийного засобу + 15 мл 33% розчину пероксиду водню + 980 мл води), електроплитка, йоржик, мандрен, реактив бензидиновий (амідопіриновий чи ортото- луїдиновий) і 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, 3% розчин перекису водню чи 2% розчин питної соди, гумові рукавички. |
| Послідовність ДІЙ | 1. Продезінфікувати шприци, голки чи інструменти в розібраному вигляді після використання чи маніпуляції, зануривши в 5% розчин хлораміну на 1 год (в 6% розчин перекису водню — на 2 год або прокип’ятити в 2% содовому розчині протягом 15 хв). 2. Одягнути Гумові рукавички. Продезінфіковані шприци й голки промити під проточною водою протягом 1 хв. 3. Підігріти мийний розчин до 45-50oC. 4. Поршні, циліндри, голки у розібраному вигляді занурити у мийний розчин на 15 хв. 5. Промити кожен циліндр і поршень у мийному розчині йоржиком, а голки мандреном. Розчин пропустити через кожну голку. 6. Промити інструменти під струменем холодної проточної води протягом 3 хв. 7. Провести контрольні проби. 8. Промити шприци, поршні і голки протягом 1 хв у дистильованій воді. 9. Висушити інструменти у розібраному вигляді в сухожаровій шафі. |
Алгоритм 32
Контроль якості передстерилізаційного очищення шприців та інструментів
| Необхідний інструментарій та реактиви | Сульфат бензидину, 50% оцтова кислота, розчин перекису водню, шприци, голки, піпетки, 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, інструменти. |
| Проба на виявлення залишків крові | 1. До 0,025 г сульфату бензидину додати 2 мл 50% оцтової кислоти, 2 мл 3% розчину перекису водню. 2. Узяти піпеткою виготовлений реактив і нанести по 2 краплі на поршень, у корпус шприца а через нього у голку, на інструмент. 3. Почекати до 2 хв і прочитати результат. | За появи синьо-зеленого забарвлення до 2 хв — пробу вважають позитивною, тому необхідно повторно виконати очищення інструментів. |
| 1. Узяти 2-3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і нанести на інструменти. 2. Зачекати ЗО с і прочитати результат. За появи рожевого забарвлення — проба позитивна і необхідно повторно виконати очищення інструментів. |
Алгоритм 33
Дезінфекція шприців та інструментів кип’ятінням
| Необхідний інструментарій | Стерилізатор, гачки, марля, пінцет, розібрані шприци, дистильована вода. |
| Послідовність дій | 1. Застелити сітку стерилізатора марлею. 3. Покласти циліндри, поршні, голки і накрити їх марлею. 4. Покласти на марлю пінцет і гачки. 5. Залити холодною дистильованою водою, накрити кришкою і кип’ятити 45 хв з моменту закипання води. |
Алгоритм 34
Заповнення та підключення систем для внутрішньовенних трансфузій
| Необхідний інструментарій та матеріали | Гумові рукавички, пакет зі стерильною пластиковою системою для одноразового використання, ватні стерильні кульки, серветки, 96% етиловий спирт, джгут, бинт, пластир, рушник, мило, корнцанг. |
| Послідовність дій | 1. Вимити руки двічі під проточною водою з милом, просушити рушником і обробити спиртом. 2. Звірити напис на флаконі із призначенням лікаря, перевірити термін придатності, герметичність упаковки, прозорість рідини. 3. Перевірити герметичність пакета із системою і термін придатності. 4. Нестерильним пінцетом зняти із флакона центральну частину металевої кришки, Гумовий корок обтерти ватною кулькою, змоченою в спирті, і залишити її на корку. 5. Обробити руки спиртом, одягнути Гумові рукавички. 6. Розкрити пакет і вийняти систему. 7. Зняти ковпачок з голки повітроводу. 8. Ввести голку перпендикулярно через Гумовий корок у флаконі. 9. Трубку повітроводу закріпити уздовж флакона так, щоб її вільний кінець був на рівні дна флакона. |
Алгоритм 35
Допомога під час проведення гемотрансфузій
| Необхідний інструментарій | Стерильні рукавички, біла емальована тарілочка, набір стандартних сироваток, скельце або 3 скляні палички, пакет зі стерильною пластиковою системою, стерильні ватні кульки, серветки, 96% етиловий спирт, джгут, бинт, пластир, корнцанг, центрифуга. |
| Положення хворої | Хвора займає зручне положення в ліжку. | |
| Послідовність дій та обов’язки медсестри | 1. Вимити руки під проточною ВОДОЮ 3 милом. 2. Одягнути Гумові рукавички. 3. Визначити групу крові хворої. 4. Показати тарілочку лікареві. 5. Визначити групову належність крові у флаконі. 6. Показати тарілочку лікареві. 7. Взяти 5 мл крові з вени хворої, відцентрифугу- вати для отримання сироватки. 8. Перевірити напис на етикетці флакона з кров’ю донора, переконатися, що кров тієї ж групи та резус-фактора, що у хворої. 9. Провести пробу на індивідуальну сумісність. Для цього на чашку Петрі нанесіть 1-2 краплі сироватки крові хворої, додайте кров донора до сироватки у співвідношенні 1:10 (1 крапля крові на 10 крапель сироватки). Чашку Петрі поставте на білий фон. Прочитайте результат. Покажіть лікареві для висновку. 10. Одночасно проведіть пробу на резус-сумісність. Для цього на чашку Петрі нанесіть 1-2 краплі сироватки крові хворої, додайте кров донора до сироватки у співвідношенні 1:10 (1 крапля крові на 10 крапель сироватки), чашку Петрі поставте на водяну баню при 44-480C на 10 хв. Чашку Петрі поставити на білий фон. Прочитати результат. Показати лікареві для висновку. 11. Підготувати систему для переливання крові. 12. Пунктувати вену. 13. За вказівкою лікаря і в його присутності розпочати гемотрансфузію. 14. Стежити за станом хворої. 15. При появі реакції негайно припинити гемотрансфузію і виконати вказівки лікаря. 16. Після закінчення переливання крові ретельно продезінфікувати використане обладнання. | Висновок про групову належність крові робить тільки лікар! Усі маніпуляції з кров 'ю проводити тільки в Ґумових рукавичках! Результати усіх проб оцінює тільки лікар! Під час переливання присутність лікаря обоє ’язкова! |
Алгоритм 36
Правила приготування дезінфікувальних хлоровмісних робочих розчинів
| Послідовність дій | І. Приготування вихідного освітленого 10% розчину хлорного вапна: 1. Узяти 1 кг сухого хлорного вапна й розвести у 9 л води. 2. Розмішати дерев’яною паличкою. 3. Дати відстоятися протягом доби у темному місці. 4. Процідити і розлити в пляшки з темного скла, закрити корками. П. Приготування робочого розчину хлорного вапна: 0,1% - узяти 0,1 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,9 л води; 0,2% - узяти 0,2 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,8 л води; 0,3% - узяти 0,3 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,7 л води; 0,4% - узяти 0,4 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,6 л води; 0,5% - узяти 0,5 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,5 л води; 1% - узяти 1 л 10% р-ну хлорного вапна на 9,0 л води; 3% - узяти 3 л 10% р-ну хлорного вапна на 7,0 л води; 5% - узяти 5 л 10% р-ну хлорного вапна на 5,0 л води. IIL Приготування робочого розчину хлораміну: 0,2% - узяти 2 г хлораміну на 1000 мл води; 1% - узяти 10 г хлораміну на 990 мл води; 2% - узяти 20 г хлораміну на 980 мл води; 3% - узяти 30 г хлораміну на 970 мл води; 4% - узяти 40 г хлораміну на 960 мл води; 5% - узяти 50 г хлораміну на 950 мл води. IV. Маркування розчинів: На посудини з дезінфікувальними розчинами наклеїти етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати приготування, підписом медсестри. |
Алгоритм 37
Підготовка до стерилізації біксів з перев’язувальним матеріалом та наборами для пологів
| Необхідний інструментарій | Бікс, перев’язувальний матеріал. | |
| Підготовка бікса | 1. Протерти бікс зсередини і ззовні дезінфіку- вальним розчином. 2. Відкрити бокові отвори. | Матеріал закладають не щільно. Якщо бікс готують для операційної, в нього поверх простирадла кладуть халат для операційної медсестри. |
| Послідовність Дій | 1. Вистелити бікс зсередини великою серветкою або простирадлом. 2. У центральну частину бікса помістити пробірку з індикатором стерильності. 3. Закласти білизну чи перев’язувальний матеріал у вертикальному положенні в певній послідовності. 4. Після заповнення бікса загорнути краї простирадла чи серветки, якою він був вистелений. |
| 5. Закрити бікс. 6. Зафіксувати кришку. 7. Прикріпити етикетку із церати, на якій вказати вміст бікса, дату стерилізації та прізвище медсестри, яка готувала бікс. 8. Перевірити, чи відкриті бокові отвори, і відправити в автоклавну. |
Алгоритм 38
Складання вимоги-накладної для одержання лікарських препаратів
Заповнюється вимога-накладна в 2 примірниках. Вимогу на отруйні, наркотичні препарати та етиловий спирт виписують латинською мовою на окремому бланку зі штампом лікувального закладу за підписами керівника лікувального закладу або його заступника з лікувальної роботи, завідувача відділення та старшої акушерки. Вимоги на отруйні, наркотичні речовини, спирт виписують у 4-х примірниках.
Отримання ліків з аптеки
Для одержання ліків з аптеки старша акушерка перевіряє наявність усіх виданих медикаментів і підписується про отримання.
Товар на суму________________________________
прописом
Видав (підпис)________________________________
Отримав (підпис)______________________________
Категорично заборонено отримувати ліки з аптеки допоміжному персоналу (санітаркам, водіям).
Алгоритм 39
Техніка операції ручного відшарування плаценти
| Підготовка пацієнтки | 1. Випустити сечу катетером. 2. Увести 1 мл 1% промедолу, 2 мл 50% анальгіну, 2 мл 1% димедролу. 3. Налагодити внутрішньовенне введення кровозамінників (5% розчину глюкози, EAKK, желатинолю). | |
| Послідовність дій | 1. Обробити руки одним з наявних дезінфектантів. 2. Одягнути стерильні рукавички. 3. Скласти пальці правої руки у вигляді конуса. 4. Лівою рукою широко розвести статеві губи. 5. Увести праву руку в порожнину матки, після чого ліву руку перемістити на дно матки. 6. Ідучи по пуповині, дійти до плаценти, відтак — до її краю. 7. Пилоподібними рухами ліктьового краю долоні відшарувати плаценту. 8. Потягуванням лівою рукою за пуповину видалити послід. Права рука при цьому залишається в матці, допомагаючи видаленню посліду. 9. Зробити ревізію стінок матки і зовнішньо-внутрішній масаж матки. 10. Вивести праву руку з матки. 11. Зняти рукавички і занурити їх у дезрозчин. | 1. Рухи робити без надмірних зусиль. 2. Якщо плаценту відшарувати не вдається, спробу припинити, відшаровану ділянку притиснути кулаком і чекати приїзду лікарської бригади. 3. Після закінчення операції ввести утеро- тонічні засоби. |
Алгоритм 40
Ручна ревізія порожнини матки
| Підготовка пацієнтки | 1. Випустити сечу катетером. 2. Провести знеболювання введенням 1 мл 1% промедолу, 2 мл 1% димедролу, 2 мл 50% анальгіну. 3. Налагодити внутрішньовенну інфузію кровозамінників (желатиноль, EAKK, глюкоза). |
Алгоритм 41
Виписування вимоги на кров та кровозамінники
1. У вимозі вказати:
• прізвище, ім’я та по батькові хворої;
• назву необхідного трансфузійного препарату;
• кількість флаконів.
2. Якщо замовляють кров, вказують групу крові та резус-фактор.
3. Наприкінці вимоги акушерка ставить підпис і дату.
Алгоритм 42
Проведення санітарно-освітньої роботи
1. Дібрати тематику бесід із вагітними.
2. Підготувати тексти бесід.
3. Підготувати наочний матеріал — брошури, таблиці, буклети.
4. Пояснити пацієнтці доцільність проведення санітарно-освітньої роботи.
5. Провести бесіду.
6. Після закінчення бесіди з’ясувати, які запитання виникли у пацієнтки, і відповісти на них.
Алгоритм 43
Стандартне використання універсальних запобіжних заходів при проведенні первинної реанімації новонароджених
1. Правильне миття рук.
2. Використання стерильних рукавичок.
3. Використання чистого медичного одягу.
4. Обережне проведення маніпуляцій з гострим медичним інструментарієм.
5. Використання спеціальних контейнерів для відпрацьованого медичного інструментарію.
6. Організація миття, дезінфекції і стерилізації використаного обладнання і гумових рукавичок, а також відповідне застосування одноразового обладнання і матеріалів.
7. Організація безпечного видалення й обробки забруднених матеріалів і білизни.
Алгоритм 44
Карта первинної реанімації новонародженого
(Наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007р.)
(заповнюється на кожну дитину, якій надавали будь-яку реанімаційну допомогу незалежно від її обсягу)
& Я
?
S
D
Алгоритм 45
Загальний алгоритм реанімації новонароджених
(наказ МОЗ України №312 від 08.06.2007 р.)
Алгоритм 46
Техніка проведення кисневої терапії новонародженого
Алгоритм 47
Техніка проведення початкової ШВЛ під час первинної реанімації новонароджених
1. Перевірити правильність положення дитини: голова помірно розігнута, валик під плечима.
2. Зайняти положення навпроти голови новонародженого і зафіксувати час початку вентиляції.
3. Накласти маску відповідного розміру, приєднану до реанімаційного мішка, на обличчя дитини, накриваючи ніс, рот і верхівку підборіддя. Маску анатомічної форми накладають загостреним кінцем на ніс (рис. 1.2.).
4. Натискаючи на верхній і нижній краї маски першим і другим пальцями однієї руки, забезпечити герметичне прилягання маски до обличчя. Одночасно, за допомогою інших пальців цієї ж руки, які підтримують нижню щелепу дитини, фіксувати положення голови.
Рис. 1.2. Лицеві маски круглої (ліворуч) й анатомічної форми (праворуч) належного розміру
5. Відразу розпочати вентиляцію:
• надійно утримуючи маску на обличчі дитини, пальцями іншої руки повільно і плавно стиснути реанімаційний мішок декілька разів: для вентиляції доношених новонароджених використовують 4-5 пальців, а для глибоконедоношених немовлят може бути достатньо 2-3 пальців, залежно від об’єму реанімаційного мішка;
• під час стискування реанімаційного мішка спостерігати за рухами грудної клітки, які мають бути ледь помітними;
• перші 2-3 штучні вдихи з тиском 20-25 см водн. ст. можуть бути ефективними в більшості новонароджених, однак деякі доношені діти з відсутнім самостійним диханням можуть потребувати початкового позитивного тиску 30—40 см водн. ст.;
• для подальшої успішної вентиляції неушкоджених легень у новонароджених достатньо тиску вентиляції 15-20 см водн. ст., а для немовлят з незрілими легенями або з природженим легеневим захворюванням може виникнути потреба застосувати тиск >20 см водн. ст.;
• для більшості недоношених новонароджених початковий тиск вентиляції 20-25 см водн. ст. є адекватним, а додаткове застосування позитивного тиску наприкінці видиху може бути корисним;
• щоб підтвердити ефективність ШВЛ, відразу після її початку попросити асистента оголосити ЧСС новонародженого, визначену пальпацією основи пуповини або аускультацією ділянки серця.
Алгоритм 48
Інтубація трахеї
Основні етапи виконання процедури
1. Забезпечити і фіксувати правильне положення голови дитини, дати вільний потік кисню, зафіксувати час початку процедури (рис. І.З.).
2. Тримаючи ларингоскоп лівою рукою, увести клинок уздовж правого краю язика, відтаскаючи його до лівої половини рота; потім просувати кінець клинка до заглиблення відразу за коренем язика (рис. 1.4.).
3. Поволі піднімаючи клинок ларингоскопа, знайти і зафіксувати у полі зору вхід у трахею (голосову щілину).
• Уникати піднімання кінця клинка гойдальним рухом (рис. 1.4.).
• За потребою відсмоктати слиз з трахеї.
Рис. 1.3. Приготування до ларингоскопії
Рис. 1.4. Техніка
проведення ларингоскопії
5. Вийняти клинок ларингоскопа з рота і провідник із трубки (якщо використовувався), надійно утримуючи трубку рукою (притиснути трубку пальцями до верхнього піднебіння або кута рота).
6. Приєднати до ендотрахеальної трубки реанімаційний мішок і розпочати ШВЛ, після чого негайно підтвердити (перевірити) місцезнаходження інтубаційної трубки у трахеї, враховуючи:
• збільшення ЧСС (найважливіший показник);
• наявність симетричних рухів грудної клітки під час вентиляції;
• дані аускультації аксилярних ділянок грудної клітки з обох боків і епігастральної ділянки;
• запотівання трубки під час видиху;
• відсутність ознак прогресивного збільшення живота;
• поліпшення кольору шкіри й активності новонародженого.
7. Якщо є підозра на неправильне введення трубки:
• витягнути трубку, вентилювати легені мішком і маскою, щоби нормалізувати частоту серцевих скорочень і колір шкіри, а потім повторити процедуру інтубації.
8. Додатково перевірити правильність глибини введення трубки за формулою: сантиметрова позначка на трубці на рівні верхньої губи = величина маси тіла дитини у кілограмах + число 6.
9. Зазначити сантиметрову позначку на рівні верхньої губи і прикріпити трубку лейкопластирем до лиця дитини.
10. Після стабілізації стану новонародженого вкоротити трубку, якщо вона виступає над рівнем верхньої губи більше, ніж на 4 см.
11. Тривалість однієї спроби інтубації трахеї не повинна перевищувати 20 секунд, оскільки під час її виконання припиняють інші реанімаційні процедури (за винятком подавання вільного потоку кисню).
12. Якщо трахею новонародженої дитини не вдалося заінтубувати протягом 20 секунд, слід зупинити спробу інтубації і відновити вентиляцію легень мішком і маскою 100% киснем до нормалізації ЧСС, а також кольору шкіри і слизових оболонок новонародженого.
13. Після цього, у разі потреби, можна повторити спробу інтубації.
Алгоритм 49
Непрямий масаж серця
Техніка проведення непрямого масажу серця:
1. Медичний працівник, який проводить непрямий масаж серця, перебуває збоку від новонародженого.
2. Дитина повинна лежати на твердій рівній поверхні; важливо забезпечити надійну фіксацію її спини (див. нижче).
3. Використовують 2 техніки непрямого масажу серця (рис.1.6.):
• метод великих пальців — на грудину натискають подушечками двох великих пальців; водночас решта пальців обох рук підтримують спину дитини (цьому методу надають перевагу);
• метод двох пальців — на грудину натискають кінчиками двох пальців однієї руки: другого і третього або третього і четвертого; під час цього друга рука підтримує спину дитини. Цей метод застосовують якщо потрібний доступ до судин пуповини.
4. Виконують непрямий масаж серця, натискаючи на нижню третину груднини: ця ділянка знаходиться відразу під умовною лінією, що з’єднує соски дитини. Важливо не натискати на мечоподібний відросток, щоб запобігти розриву печінки.
5. Натискування здійснюють перпендикулярно до поверхні грудної клітки кінчиками пальців, які розміщують уздовж середньої лінії грудини.
6. Після кожного натискування дозволяють грудній клітці відновити свій об’єм, не відриваючи пальці від її поверхні.
7. Глибина натискувань становить одну третину передньозаднього діаметра грудної клітки.
8. Частота натискувань на грудну клітку становить 90 за 1 хвилину.
Рис.1.6. Дві техніки непрямого масажу серця: великих пальців (а) і двох пальців (б)
9. Важливо координувати непрямий масаж серця зі ШВЛ, уникаючи одночасного виконання обох процедур:
• після кожних трьох натискувань на груднину роблять паузу для проведення вентиляції, після чого натискування повторюють.
• за 2 секунди потрібно 3 рази натиснути на грудину (90 за 1 хвилину) і провести
1 вентиляцію (ЗО за 1 хвилину), — разом — 120 дій за 1 хвилину.
Алгоритм 50
Приготування розчину адреналіну і дозування
1. Готують 0,01% розчин адреналіну [1:10000]: до 1 мл 0,1% розчину адреналіну гідро- хлориду або 0,18% розчину адреналіну гідротартрату треба додати 9 мл 0,9% розчину натрію хлориду.
2. Набирають у шприц 1-5 мл приготовленого розчину [1:10000].
Дозування:
• внутрішньовенна доза - 0,1-0,3 мл/кг (0,01-0,03 мг/кг);
• ендотрахеальна доза - 0,3-1,0 мл/кг (0,03-0,1 мг/кг).
3. Не можна застосовувати більші внутрішньовенні дози адреналіну під час реанімації новонароджених, оскільки їх уведення може спричинити ураження мозку і серця дитини. Менші ендотрахеальні дози неефективні.
4. За відсутності ефекту і наявності показань введення адреналіну повторюють кожні 3-5 хвилин. Повторні введення адреналіну здійснюють лише внутрішньовенно.
Техніка введення:
1. Розчин адреналіну вводять швидко.
2. Рекомендований шлях введення адреналіну — внутрішньовенний; ендотрахеальне введення можна використати тимчасово, поки здійснюється венозний доступ.
3. Ендотрахеально адреналін вводять зі шприца безпосередньо до ендотрахеальної трубки або через зонд, уведений у трубку; після введення медикаменту до трахеї важливо відразу провести декілька ефективних вентиляцій під позитивним тиском.
Алгоритм 51
Особливості визначення потреби в реанімації у дитини, яка народилась після вилиття вод, забруднених меконієм
1. У разі вилиття вод, забруднених меконієм, відсмоктування з верхніх дихальних шляхів дитини після народження голови не потрібне, оскільки це втручання не зменшує ризику розвитку синдрому аспірації меконію.
2. Відразу після народження дитини потрібно зазначити та оголосити час її народження і до викладання на живіт матері та висушування оцінити активність — наявність і адекватність самостійного дихання, м’язовий тонус і частоту серцевих скорочень (ЧСС).
3. У разі наявності будь-якої з таких ознак: відсутність самостійного дихання або дихання типу ґаспінґ або брадипное (ЧД28-32 тижні акушерка приймає її у теплі пелюшки, зазначає та оголошує час народження. Після цього перетискають і перерізають пуповину, і відокремлене від матері немовля якомога скоріше переносять на теплу поверхню, під джерело променистого тепла (завчасно включений реанімаційний столик), де:
• здійснюють початкові кроки допомоги ;
• повторно оцінюють стан дитини і розпочинають ШВЛ або кисневу терапію за наявності показань;
• у разі відсутності показань для реанімації таке немовля вдягають у теплий одяг і якомога скоріше переводять у відділення інтенсивної терапії новонароджених з суворим дотриманням вимог теплового ланцюжка.
3. Немовлят в терміні гестації ≥30 тижнів, приблизна маса яких становить понад 1200,0 г, можна ефективно зігрівати, забезпечивши шкірний контакт з матір’ю відразу після народження, за умови, що дитина самостійно адекватно дихає, має 4CC>100 за хвилину, достатній м’язовий тонус і не має центрального ціанозу і дихальних розладів.
4. Щойно народжену глибоконедоношену дитину у терміні гестації введення адреналіну ендотрахеально катетеризувати вену пуповини (якщо це попередньо не було зроблено). За наявності показань увести адреналін внутрішньовенно через З хвилини після першого введення;
• передбачити потребу використати 0,9% розчин натрію хлориду і 4,2% розчин натрію гідрокарбонату;
7. Під час проведення ШВЛ перевіряти ЧСС і наявність самостійного дихання кожні ЗО секунд, поки ЧСС не перевищить 100 за 1 хвилину і не встановиться адекватне самостійне дихання.
Алгоритм 57
Післяреанімаційна допомога
1. Після проведення початкових кроків реанімації і короткочасної ШВЛ мішком і маскою новонароджених в задовільному стані зі стабільними показниками життєвих функцій (наявні рухова активність і м’язовий тонус, ЧД становить 30-60 за 1 хвилину, відсутність центрального ціанозу та інших дихальних розладів, 4CC>100 за 1 хвилину) необхідно повернути на груди матері та забезпечити контакт шкіра до шкіри для завершення адаптації.
2. За вирішенням відповідального лікаря вільний потік кисню з приводу наявного центрального ціанозу таким дітям можна подавати, забезпечивши шкірний контакт з матір’ю і відповідне ретельне спостереження:
• динаміка загального стану новонародженого;
• активність новонародженого;
• колір шкіри і слизових оболонок;
• показники життєвих функцій (ЧД і характер дихання, ЧСС).
3. Дитина, якій надавали будь-яку первинну реанімаційну допомогу, не повинна залишатись в пологовій залі (операційній) без нагляду медичного персоналу.
4. Діти, які потребували більшого обсягу реанімаційної допомоги (ШВЛ довше кількох хвилин, непрямий масаж серця, інтубація трахеї, введення медикаментів), як правило, перенесли важкий стрес і мають високий ризик поліорганного ушкодження та інших ускладнень, які одразу можуть не мати клінічних проявів. Після закінчення первинної реанімації таких новонароджених слід якомога скоріше переводити у відділення (палату) інтенсивної терапії для подальшого інтенсивного спостереження, додаткового обстеження і лікування.
5. Критеріями успішного закінчення первинної реанімації новонародженого є:
• встановлення (відновлення) самостійного дихання і нормалізація ЧСС (≥100 ударів за 1 хвилину) або
• досягнення стабільних показників ЧСС (≥100 ударів за 1 хвилину протягом мінімум 5 хвилин) незалежно від наявності самостійного дихання і/або центрального ціанозу (у разі відсутності самостійного дихання або за наявності стійкого центрального ціанозу дитину переводять у відділення (палату) інтенсивної терапії на ШВЛ мішком через ендотрахеальну трубку).
Алгоритм 58
Післяреанімаційна допомога новонародженим, яким проводили короткочасну ШВЛ
1. За відсутності показань для подальшої допомоги (наявні рухова активність і м’язовий тонус, ЧД становить 30-60 за 1 хвилину, 4CC>100 за 1 хвилину, відсутність центрального ціанозу та інших дихальних розладів) перенести дитину на груди матері.
2. Лікар-педіатр-неонатолог (за його відсутності лікар-акушер-гінеколог або лікар дитячий анестезіолог) повинен оцінити загальний стан новонародженого і показники його життєвих функцій (температуру тіла, колір шкіри і слизових, ЧД, ЧСС, наявність рухової активності, наявність втягнення податливих ділянок грудної клітки, експіраторний стогін, роздування крил носа) протягом перших 15 хв життя під час контакту шкіра до шкіри з матір’ю.
3. Наступні оцінювання (через кожні 15 хвилин протягом 1 години після народження і щонайменше кожні ЗО хвилин протягом 2-ої години під час перебування дитини в пологовій залі) може здійснювати середній медичний працівник. В динаміці потрібно оцінити:
• частоту дихання (ЧД);
• наявність центрального ціанозу;
• наявність дихальних розладів:
— втягнення податливих ділянок грудної клітки (ретракції);
— стогін на видиху (експіраторний стогін);
— апное;
— рухову активність (м’язовий тонус).
4. Температуру тіла слід вимірювати щонайменше кожні ЗО хв в пологовій кімнаті під час перебування дитини в контакті з матір’ю шкіра до шкіри. У разі виникнення гіпотермії (або гіпертермії) частоту вимірювань температури тіла необхідно збільшити.
5. Результати моніторингу рекомендується записувати у карту первинної реанімації новонародженого.
6. В пологовій залі важливо допомогти матері розпочати грудне годування. Якщо немовля не може ефективно смоктати, треба допомогти матері зцідити молозиво і годувати дитину альтернативним методом (з ложки, чашки).
7. Новонародженим, які після проведеної первинної реанімації перебувають в контакті шкіра до шкіри з матір’ю, необхідно забезпечити стандартний догляд.
8. Перед виведенням немовляти з пологової зали до палати спільного перебування з матір’ю лікар проводить об’єктивне обстеження дитини і записує його результати в карту розвитку новонародженого.
9. У разі погіршення стану дитини (апное, ЧД>60 за хвилину, наявність центрального ціанозу, експіраторного стогону, втягнення податливих ділянок грудної клітки і роздування крил носа, м’язова гіпотонія) слід надати необхідну невідкладну допомогу і негайно перевести дитину в від ділення (палату) інтенсивної терапії новонароджених родопомічного закладу, де продовжити надання допомоги і вирішити питання про подальші дії.
Алгоритм 59
Постнатальний догляд за дитиною, якій проводили короткочасну ШВЛ
1. За відсутності будь-яких клінічних проблем лікар-педіатр-неонатолог повинен провести повторний огляд такої дитини не пізніше ніж через 12 годин, а далі — щоденно протягом З днів.
2. Дані кожного об’єктивного обстеження слід записувати до карти розвитку новонародженого, а також інформувати батьків про стан здоров’я дитини на момент огляду.
3. Протягом першої доби життя дитини медичний персонал повинен оцінювати показники її життєвих функцій щонайменше кожні 3 години, протягом 2 доби — щонайменше кожні 6 годин і далі — за вимогами.
4. Слід оцінювати такі показники:
• частоту серцевих скорочень;
• частоту дихань за хвилину;
• характер дихання:
• втягнення податливих ділянок грудної клітки;
• експіраторний стогін;
• роздування крил носа;
• порушення ритму дихання, апное.
• колір шкіри і слизових оболонок;
• характер і кількість сечовипускань;
• температуру тіла;
• особливості вигодовування і наявність смоктального рефлексу;
• наявність млявості або збудливості.
5. Медичний персонал повинен навчити матір доглядати і спостерігати за дитиною, надаючи їй у цьому постійну допомогу.
6. За наявності дихальних розладів слід оцінити їх важкість і діяти відповідно до стану дитини і ступеня важкості дихальних розладів. Якщо немовля отримує кисень або не може бути прикладеним до грудей з інших причин, його слід годувати зцідженим грудним молоком (або адаптованою сумішшю в разі неможливості годування грудним молоком) за допомогою альтернативного методу.
7. У разі відсутності дихальних розладів, новонародженій дитині, яка не отримує кисневої терапії, необхідно продовжити грудне вигодовування в умовах спільного перебування з матір’ю.
8. Вакцинацію і скринінгові обстеження проводять у звичайні терміни.
9. Новонароджений, який після короткочасної ШВЛ був переведений на спільне перебування з матір’ю і має задовільний загальний стан, не потребує рутинного проведення лабораторних і інструментальних обстежень.
10. Новонароджений може бути виписаний додому згідно з вимогами Протоколів «Медичний догляд за здоровою новонародженою дитиною» і Протоколу «Медичний догляд за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні».
Алгоритм 60
Післяреанімаційна допомога новонародженим, яким проводили тривалу або повну реанімацію (тривала ШВЛ, інтубація трахеї, непрямий масаж серця або введення медикаментів)
1. Лікар-педіатр-неонатолог або лікар дитячий анестезіолог (за їх відсутності лікар-акушер- гінеколог) повинен оцінити загальний стан і показники життєво важливих функцій такого новонародженого протягом перших 15 хвилин життя, а також провести повне об’єктивне обстеження перед виведенням дитини з пологової зали. Результати обстеження слід записати в карту розвитку новонародженого. Під час проведення лікарського огляду ці діти потребують теплового захисту.
2. Наступні лікарські огляди здійснюють залежно від динаміки стану новонародженого і наявних клінічних проблем, але не рідше ніж кожні 6 годин в першу добу життя, і двічі на добу на 2-й та 3-й дні.
• У разі порушення життєвих функцій і за відсутності у закладі відділення інтенсивної терапії новонароджених (1-й рівень допомоги ) викликати виїзну неонатологічну бригаду невідкладної допомоги та інтенсивної терапії.
• Новонароджені з масою тіла менше 1500 г і гестаційним віком менше 32 тижнів мають бути переведені на Ш-й рівень допомоги для здійснення спеціалізованого лікування та обстеження.
3. Під час лікарських оглядів оцінюють загальний стан дитини, слідкують за появою клінічних ознак енцефалопатії (порушення свідомості, м’язового тонусу, рефлекторної діяльності, судоми), а також звертають увагу на наявність відхилень від норми з боку інших органів і систем — дихальної, серцево-судинної, сечовидільної, травної, гемостазу тощо. Дані кожного об’єктивного обстеження записують у карту розвитку новонародженого.
4. Відразу після стабілізації стану новонародженого в пологовій залі (операційній) із дотриманням усіх вимог теплового ланцюжка його переводять у відділення (палату) інтенсивної терапії або догляду та лікування новонароджених, де невідкладно забезпечують тепловий захист дитини для підтримання нормальної температури тіла новонародженого (36,5-37,5oC) і розпочинають моніторинг таких показників:
• температура тіла;
• частота і характер дихання;
• частота серцевих скорочень;
• колір шкіри і слизових оболонок;
• частота сечовипускань, діурез (не використовувати сечовий катетер рутинно);
• активність дитини;
• насичення гемоглобіну киснем (SpO,);
• артеріальний тиск (AT);
• газовий склад і кислотно-лужний стан крові (за можливості).
5. Спостерігають за сечовиділенням і щонайменше 1 раз на добу визначають масу тіла дитини:
• якщо кількість сечовипускань протягом першої доби життя дитини менше 3 разів або менше 6 разів після першої доби життя дитини, або погодинний діурез менше 12 мл/кг/годину, незважаючи на забезпечення необхідною добовою кількістю рідини, не рекомендується збільшувати об’єм інфузії наступного дня;
• після відновлення (зростання) діурезу рекомендується щоденно збільшувати добовий об’єм рідини на 10-20 мл/кг згідно з добовою потребою і віком дитини;
• у разі будь-якої позитивної динаміки маси тіла за попередню добу не рекомендується збільшувати добовий об’єм рідини наступного дня.
6. За умови стабільного стану дитини зазначені вище життєві функції контролюють щонайменше кожні 3 години і підтримують їх нормальні показники. Результати моніторингу записують у карту інтенсивного спостереження за новонародженим.
7. У разі виявлення гіпоглікемії (рівень глюкози в крові тіла при народженні». Київ. — 42 с.
38. Наказ №582 від 15.12.2003р. «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги». Київ. — 166 с.
39. Наказ №641/84 від 31.12.2003. «Про удосконалення медико-генетичної допомоги в Україні». Київ. — 103 с.