<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Суспільна практика свідчить, що однією з детермінант, що негативно впливає на стан кримінально-виконавчої діяльності в Україні, є вчинення злочинів персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.

Як з цього приводу зазначено в Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, незважаючи на те, що у 2003 році було прийнято Кримінально- виконавчий кодекс України, в якому закладено якісно нові засади виконання кримінальних покарань, на сьогодні в Україні фактично збережено радянську систему управління установами виконання покарань з притаманними їй рисами адміністративно-командного управління, що перешкоджає неналежному виконанню завдань, покладених на Державну кримінально-виконавчу службу України [180].

Саме дана обставина, як показали результати цього дослідження, поряд з низькою заробітною платою, незадовільним рівнем соціальної захищеності та іншими ризиками, що пов’язані з виконання та відбуванням покарання у виді позбавлення волі, й обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній.

Відповідно до офіційних даних ДПтС України, розпочинаючи з 2005 по 2014 рік включно, щорічно зазначені суб’єкти вчиняють від 60 до 70 злочинів та понад 1 тис. інших правопорушень, за які вони притягуються до різних видів юридичної відповідальності [60]. При цьому у структурі злочинів пріоритетне місце займають такі суспільно небезпечні діяння, як незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК); та незаконне збагачення (ст. 368-2 КК), а також зловживання (ст. 364 КК) та перевищення службових повноважень (ст. 365 КК). Непоодинокими також є випадки катувань (ст. 127 КК), нанесення побоїв (ст. 126 КК) та тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості для засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях (ст.ст.

121, 122, 125 КК) [113, с. 50-60].

Зазначена інформація свідчить, з одного боку, про неналежне виконання органами та установами виконання покарань визначених у законі (ст. 50 КК, ст. 1 КВК, ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» [ 186], ін.) завдань по запобіганню злочинам як з боку засуджених, так й інших осіб, зокрема персоналу виправних колоній, а також по запобіганню тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими, а з іншого боку, обумовлює необхідність видозміни існуючих в науці та на практиці підходів щодо вирішення цієї проблематики.

Вивчення наукової літератури показало, що дослідженням даного питання у кримінально-виконавчому праві займаються такі науковці, як: К.А. Автухов, В.А. Бадира, О.М. Бандурка, І.Г. Богатирьов, О.І. Богатирьова, В.В. Василевич,

А.П. Гель, В.В. Голіна, О.М. Джужа, Т.А. Денисова, С.Ф. Денисов, З.В. Журавська, А.В. Кирилюк, О.Г. Колб, І.М. Копотун, В.О. Корчинський, В.О. Меркулова, Ю.О. Новосад, А.Х. Степанюк, В.М. Трубников, С.Я. Фаренюк, П.В. Хряпінський, І.С. Яковець та ін. роботи, яких склали методологічне підґрунтя при вирішенні завдань та реалізації мети цього дисертаційного дослідження. Відповідні методологічні засади з означеної проблематики створили й учені інших наукових спеціальностей, а саме: М.І. Ануфрієв, В.І. Бараненко, Є.Ю. Бараш, В.Л. Грохольський, Е.О. Дідоренко, О.Ф. Долженков, В.П. Захаров, М.В. Корнієнко, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, Є.Д. Лук’янчиков, Д.Й. Никифорчук, В.Л. Ортинський, А.Ф. Ткач, М.Є. Шумило, ін.

Серед зарубіжних учених у цьому контексті варто виділити наукові розробки Ю.М. Антоняна, Е.А. Алакперова, В.М. Анісімова, М.М. Арустам’яна,

А.Т. Байсеїтової, Є.М. Бегалієва, І.М. Гальперіна, Д.Д. Гайдуса, І.С. Джекебаєва,

А.І. Зубкова, Е.М. Калпентера, Е.Д. Койла, Г.О. Крігера, В.М. Кудрявцева, А.С. Міхліна, В.В. Орару, О.В. Мамедова, А.А. Наташева, М.М. Платека, С.М. Рахметова, Л.А.Ременсона, Е.А. Саркісова, В.В. Стерна, М.О. Стручкова, Ю.М.

Ткачевського, В.А. Уткіна, Е.К. Флорі, М.А. Фуко, Г.Ф. Хохрякова, М.Д. Шаргородського, І.В. Шмарова, П.Г. Шурухунова та ін.

Проте криміногенна активність окремих засуджених, а також ускладнення соціального й економічного життя і завдань, які мають вирішувати у тому числі виправні колонії в Україні, відобразились на змісті, формах і засобах діяльності по запобіганню злочинів, що вчиняються персоналом цих УВП, та потребують по-новому підійти до подолання існуючих у цьому напрямку проблем, що й обумовило вибір теми, мети, завдань, об’єкта та предмета даного дисертаційного дослідження, особливо з урахуванням того, що досі зазначена тематика на монографічному рівні, включаючи дисертаційний, у сучасних умовах не вивчалась.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов'язаний, у першу чергу, з науковим супроводом процесу реалізації положень КВК [109], Закону України «Про Державну кримінально- виконавчу службу України» [ 171], Указу Президента України від 8 листопада 2012 р. № 631/2012 «Про Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби» [180]; та розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. №2 1209-р. «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року» [198].

Тема відповідає вимогам п.п 3,8 додатку до наказу МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, а також комплексній темі наукових досліджень кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної академії внутрішніх справ на 2014-2019 роки.

Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ (протокол № 1 від 31 січня 2012 р.) та зареєстровано Координаційним бюро Національної академії правових наук України (реєстр № 1150, 2012 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоректико- прикладних засад підвищення рівня ефективності запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.

Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі задачі:

- визначити стан наукової розробки питань, що стосуються запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

- з’ясувати зміст поняття запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

- вивчити міжнародно-правові вимоги, що пред’являються до персоналу місць позбавлення волі та пов’язані із виконанням кримінальних покарань;

- встановити зміст поняття кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

- визначити сучасний стан та дати кримінологічну характеристику осіб з числа персоналу виправних колоній України, що вчиняють злочини у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

- встановити основні детермінанти, що породжують та обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

- з’ясувати зміст загальносоціального запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

- визначити зміст спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при запобіганні злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі.

Предметом дослідження є запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України.

Методи дослідження обрані з урахуванням його теми, мети та завдань. При цьому під час проведення дослідження для вирішення поставлених задач використовувались у комплексі загальнонаукові та спеціально-правові методи.

Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ в їх суперечностях, розвитку та змінах, що дало можливість об’єктивно-оцінити сучасний стан і можливості запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході відбування покарання у виді позбавлення волі.

За допомогою історичного методу визначено стан наукової розробки питань, що стосуються запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України у ході відбування покарання у виді позбавлення волі (підрозділ 1.1.); системно- структурний метод дозволив з’ясувати зміст поняття запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі (підрозділ 1.2.); порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі міжнародно-правових вимог, що пред’являються до персоналу місць позбавлення волі та пов’язані з виконанням кримінальних покарань (підрозділ 1.3); формально-логічний метод дав змогу з’ясувати зміст поняття кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі (підрозділ 2.1.); застосування методу аналізу дало можливість дослідити сучасний стан злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі (підрозділ 2.2.); метод вивчення документів та наукової інформації дозволив визначити основні детермінанти, що породжують та обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній України у ході відбування покарання у виді позбавлення волі, а також здійснити кримінологічну характеристику осіб з числа персоналу виправних колоній, що вчиняють злочини в цих установах виконання покарань (підрозділи 2.2., 2.3.); метод дедукції дав можливість з’ясувати зміст загально- соціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинам (підрозділи

3.1., 3.2.), а метод індукції сутність індивідуального запобігання цим злочинам (підрозділ 3.2.); статистичний метод використано при вивченні емпіричних даних та у процесі дослідження статистичного підґрунтя опрацювання результатів опитування, анкетування та обґрунтування висновків по підрозділах та в цілому по дисертації (підрозділи 2.3, 3.2.); метод наукової абстракції дозволив сформулювати обґрунтовані заходи щодо підвищення рівня ефективності запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі (підрозділи 2.2., 3.1.,

3.2. ); соціологічні методи дослідження (анкетування, інтерв’ювання, опитування тощо) застосовано при вивченні думок фахівців і засуджених з відповідних проблемних питань, що відображають зміст задач цієї наукової розробки (в усій дисертації).

Емпіричну базу дослідження становлять дані державної статистики, матеріали Верховного суду України. Генеральної прокуратури України, Державної пенітенціарної служби України, результати анкетування та опитування 733 засуджених до позбавлення волі та 577 осіб з числа персоналу виправних колоній України, а також вивчення 326 архівних кримінальних справ (кримінальних проваджень), порушених по фактах вчинення злочинів персоналом у виправних колоніях України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному дослідженні змісту запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі. У дисертації обґрунтовано низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:

вперше:

- здійснено кримінологічну характеристику злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі у період з 2005 по 2014 роки, що дало можливість визначити тенденції розвитку даного виду злочинів, детермінанти, що їх породжують і обумовлюють, а також особу злочинця та на цій підставі розробити науково обґрунтовані заходи по удосконаленню змісту запобігання злочинам, що вчиняються зазначеними суб’єктами;

- з’ясовано суть та зміст запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України, що дозволило на теоретико - прикладному рівнях визначити основні напрями запобіжної діяльності, а також розробити заходи по підвищенню ефективності усіх видів запобігання даному виду злочинам;

- проаналізовано стан наукової розробки питань, що стосуються запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі, що дало можливість визначити теоретичні та практичні проблеми, які потребують вирішення на дисертаційному рівні та є необхідними при здійсненні заходів щодо удосконалення правового механізму запобігання даному виду злочинів;

- визначено співвідношення національних і міжнародно-правових вимог, що пред’являються до персоналу місць позбавлення волі та пов’язані із виконання кримінальних покарань, що дозволило встановити нагальні проблемні питання, які мають безпосереднє відношення до формування кримінального потенціалу зазначених суб’єктів злочинів та їх детермінант;

удосконалено:

- поняття кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України та сформульовано авторське її визначення, слід розуміти стійкі відомості про рівень, структуру, динаміку та географію злочинних діянь, а також про осіб, що їх вчиняють, та потерпілих від злочинів, тобто нові відомості про справжній стан злочинів, що вчиняються даною категорією персоналу ДКВС України, повні та точні знання про ці суспільно небезпечні явища для ефективного й науково обґрунтованого запобігання зазначеного виду злочинів;

- поняття детермінант злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України, та сформульовано їх авторське визначення, а саме - це комплекс взаємопов’язаних, взаємообумовлених і взаємодіючих причин, що породжують, та умов, які сприяють вчиненню злочинів, зазначеною категорією осіб, що склались на загальному, особливому, специфічному та безпосередньому рівнях, та які формулюють їх злочинні наміри, установки та поведінку з урахуванням стану протидії злочинності я к в Україні в цілому, так і в конкретно визначеній виправній колонії;

- зміст загальносоціального та спеціально-кримінологічного

запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України, шляхом розробки науковообгрунтованих заходів, що знайшли своє відображення у законотворчій та практичній діяльності органів і установ виконання покарань у виді актів впровадження результатів даного дисертаційного дослідження у зазначені суспільні сфери та у навчальний процес;

дістали подальший розвиток:

- понятійний апарат, що стосується змісту запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України, а саме сформульовано авторські визначення таких понять, як: запобігання злочинам; кримінологічна характеристика злочинів; кримінологічна характеристика осіб; детермінанти злочинів; загально соціальне запобігання злочинам; спеціально-кримінологічне запобігання злочинам; індивідуальне запобігання злочинам, що дало можливість розробити низку науково обґрунтованих заходів, спрямованих на удосконалення правового механізму з питань запобігання злочинам зазначеного вище категорією осіб;

- знання про структуру, динаміку, рівень злочинів, а також про інші кримінологічно значимі ознаки, що характеризують злочинність як суспільно небезпечне явище та особу злочинця, що дозволило, враховувати встановлені тенденції вчинення злочинів персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі, упорядкувати діяльність усіх суб’єктів запобіжної діяльності у зазначеній сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджено як рекомендації у:

- законотворчу діяльність - з метою удосконалення національного законодавства з питань виконання кримінальних покарань і запобігання рецидивній злочинності (листи Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 15.05.2012 № 04-19/14-1067; 29.10.2014 № 04-20/12-2226; 29.10.2014 № 04-20/12-2229; 18.11.2014 № 04-20/12- 2319;) (додаток А.1 - А.6);

- у практичній діяльності - акт впровадження у діяльність органів та установ виконання покарань та інших правоохоронних органів - як науково обґрунтовані заходи щодо вдосконалення кримінально-виконавчої діяльності (акт впровадження у практичну діяльність органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби України від 11 березня 2014 року (Додаток Б);

- у навчальному процесі - для забезпечення та підвищення рівня викладання навчального курсу «Кримінально-виконавче право України» (акт впровадження навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ 11 березня 2014 року) (Додаток В).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем особисто та є самостійним комплексним дослідженням. Викладені в роботі наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. У наукових статтях «Забезпечення безпеки засуджених у разі виникнення загрози для їхнього життя і здоров'я» підготовленої у співавторстві з О.В. Охман та у статті «Вплив кримінальної субкультури на формування протиправної поведінки засуджених і персоналу виправних колоній України» у співавторстві з І.А. Пришком, а також у тезах науково-практичних конференцій, поданих у списку робіт, що опубліковані у співавторстві, авторський доробок становить 75,0 %. При цьому наукові ідеї, що належать співавторам вказаних праць, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки, що сформульовані в роботі, оприлюднено на: Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрямки розвитку законодавства України» (м. Запоріжжя, 10-11 листопада 2011 р.); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «правовий захист людини та громадянина в Україні» (м. Київ, 24 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 6-7 квітня 2012 р.); науково- практичній конференції «профілактика та протидія адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів серед неповнолітніх» (м. Київ, 9 квітня 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики» (м. Київ, 19-20 квітня 2012 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах» (м. Київ, 25 травня 2012 р.); IV Всеукраїнській науково- теоретичній конференції «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Київ, 11 жовтня 2012 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 29 листопада 2012 р.); круглому столі «Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання» (м. Київ, 4 грудня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Державна пенітенціарна служба України: історія, сьогодення та перспективи розвитку у світлі міжнародних пенітенціарних стандартів та концепції Державної політики у сфері реформування державної кримінально-виконавчої служби» (м. Київ, 28-29 березня 2013 р.); науково- практичній конференції «Взаємодія загальноосвітніх навчальних закладів та юридичних клінік в право просвітній роботі: стан та перспективи розвитку» (с. Київ, 9 квітня 2013 року); IV Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Проблемні питання стану дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 5 грудня 2013 р.); круглому столі «Пенітенціарна ідея Георгія Радова: минуле, сьогодення, майбутнє...» (м. Київ, 06 лютого 2014 р.); IV Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Мовна ситуація та мовна політика в Україні» (м. Київ, 28 лютого 2014 р.); науково-теоретичній конференції «Кримінологічна теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення» (м. Київ, 20 березня 2014 р.); круглому столі «Актуальні проблеми розвитку правової системи в Україні» (м. Київ, 26 березня 2014 р.); підсумковій науково - теоретичній конференції «Особливості та перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні (м. Київ, 15 квітня 2014 р.); круглому столі «Сучасні криміналістичні експертизи в розслідуванні злочинів» (м. Київ, 25 лютого 2015

р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль правоохоронних органів у формуванні правової держави в умовах Євроінтеграції України» (м. Київ, 12 березня 2015 р.);

Публікації. Основні положення даного дослідження дістали відображення у 23 наукових працях, у тому числі: 5 фахових наукових виданнях України та 1 наукометричних виданнях зарубіжних держав, а також у 18 тезах науково- практичних конференцій та круглих столів.

<< | >>
Источник: ЛОПОХА ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ПЕРСОНАЛОМ ВИПРАВНИХ КОЛОНІЙ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

  1. Статья 154. Понуждение к вступлению в половую связь
  2. 40. Вступление закона в силу
  3. Статья 208. Вступление решения суда в законную силу
  4. Статья XrV ВСТУПЛЕНИЕ В СИЛУ
  5. ВСТУПИТЕЛЬНАЯ СТАТЬЯ
  6. Статья 48. Вступление в силу настоящего Федерального закона
  7.             2.1. Исследование отношения семейного законодательства к повторному вступлению в брак в России во второй половине 19 века. Эволюция вопроса, дозволенность и законность числа последовательных браков.
  8. Раздел девятый § 351. Преждевременное вступление во второй брак
  9. §I. ВСТУПЛЕНИЕ УГОЛОВНОГО ЗАКОНА В СИЛУ
  10. Вступление уголовного закона в силу по советскому законодательству.
  11. Специальные вопросы вступления уголовного законав силу.
  12. Статья 6 Основ уголовного законодательства и приговоры, вступившиевзаконную силу.
  13. Статья 119. Понуждение женщины к вступлению в половую связь
  14. Статья 119. Понуждение женщины к вступлению в половую связь
  15. б. Вступ до адвокатури
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -