Стан наукової розробки питань, що стосуються запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України у ході виконання покарання у виді позбавлення волі
Вивчення наукової літератури показало, що у прямій постановці питання щодо запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України, в якості об’єкта та предмета у дисертаційних дослідженнях відкритого типу не ставилось.
Поряд з цим встановлено, що у деяких із них воно розглядалось або як їх змістовний елемент, або як одне із завдань наукової розробки, що було використано у цій дисертації як методологічне підґрунтя при її написанні та формулюванні найбільш значимих теоретико -прикладних висновків по суті отриманих результатів дослідження. Зокрема, в одній із захищених, останнім часом (лютий 2015 року) дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук по спеціальності 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право (Конопельський В.Я. «Кримінально-виконавчі засади диференціації та індивідуалізації виконання покарання у виді позбавлення волі в Україні») зазначена проблематика знайшла своє часткове відображення у підрозділі 2.2. «Сучасний стан і проблеми виконання покарання у виді позбавлення волі в Україні, включаючи питання диференціації та індивідуалізації», а саме: у ньому, поряд з аналізом злочинів, які вчиняють засуджені у ході відбування даного кримінального покарання, здійснено моніторинг (англ. monitoring, лат. monitor - запобігаючий (укр. - спостереження, оцінка та прогноз оточуючого середовища) [27, с. 371] й суспільно небезпечних діянь, які мають місце з боку персоналу виправних і виховних колоній України [87, с. 12].У докторській дисертації І.М. Копотуна «Теоретико-прикладні та правові засади запобігання злочинам, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях України» (червень 2014 р.) даному питанню присвячений підрозділ 3.2. «Причини та умови вчинення злочинів, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій у виправних колоніях», у якому серед детермінант зазначеного виду злочинів виділяють й ті, що пов’язані з протиправною діяльністю персоналу ДКВС України [ 89, с.
211-232]. У загальних рисах проблеми запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України» розглядаються в докторській дисертації І.С. Яковець «Теоретичні та прикладні засади оптимізації процесу виконання кримінальних покарань» (березень, 2014 р.), зокрема ці питання розкриті в підрозділі 3.1. «Об’єкт оптимізації процесу виконання кримінальних покарань» [236, с. 17-18].Питання, що пов’язані із запобіганням злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній України, розглянуто частково в докторській дисертації С.Г. Гречанюка «Теорія та практика взаємодії органів та установ Державної пенітенціарної служби України з державними, та неурядовими інституціями» (жовтень 2011 р.), а саме - у підрозділі 4.2. «Практика управління взаємодією функціональних підрозділів установ виконання покарань» [42, с. 20].
У докторській дисертації Т.А. Денисової «Кримінальне покарання та реалізація його функцій» (січень 2010 р.) зазначена проблематика
досліджувалась у межах змісту підрозділу 4.1. «Поняття запобіжної функції покарання» [49, с.18-19].
У докторській дисертації О.Г. Колба «Установа виконання покарань як суб’єкт запобігання злочинам» (листопад 2007 р.) дане питання розглянуто у підрозділі 2.1. «Запобіжні функції установ виконання покарань як суб’єктів профілактики злочинів та проблеми їх реалізації в сучасних умовах» та підрозділі 2.3. «Персонал Державної кримінально-виконавчої служби як основний суб’єкт запобігання злочинам в установах виконання покарань [ 83].
Відповідні теоретико-прикладні засади запобіжної діяльності у контексті вирішення завдань даного дослідження створені в докторських дисертаціях інших науковців, а саме: В.В. Голіни «Спеціально-кримінологічне попередження злочинів: теорія і практика» (1994) [38]; О.М. Литвака «Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект) [127]; О.А. Мартиненко «Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження» (2007 р.) [ 135]; М.І. Мельника «Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції» (2002 р.) [140]; І.Г.
Богатирьова «Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією) (2006 р.) [23]; А.Х. Степанюка «Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико- правове дослідження) (2002 р.) [215]; ін. [52].Аналіз змісту кандидатських дисертацій, у свою чергу, показав, що досить наближеними до розв’язання питань, пов’язаних із запобіганням злочинам, вчинених персоналом виправних колоній України, є дослідження В.О. Лисенко «Запобігання злочинам корупційної спрямованості у Державній кримінально- виконавчій службі України» (2014 р.) [123]. Особливої уваги у якому заслуговує розділ 2 «Кримінологічна характеристика злочинів корупційної спрямованості у Державній кримінально-виконавчій службі України» з огляду, зокрема, змісту таких проблем, як: з’ясування причин і умов вчинення злочинів, що мають місце у ДКВС України (підрозділ 2.2. зазначеної дисертації); вивчення особи злочинця з числа персоналу виправних колоній (підрозділ 2.3), а також встановлення тенденцій розвитку зазначеного суспільно-небезпечного явища (підрозділ 2.1.) [123].
У кандидатській дисертації В.М. Климкіна «Кримінологічні засади запобігання насильницькій пенітенціарній злочинності в Україні» (2014 р.) окремі аспекти поставлених у цій роботі завдань дослідження знайшли своє відображення у підрозділі 1.1. «Теоретико-методологічні витоки аналізу кримінологічних засад запобігання насильницькій пенітенціарній злочинності», зокрема, у пункті 1.1.1. Кримінологічна система: сутність: та зміст», у якому автор пришов до висновку, що ця система інтегрує традиції правового регулювання, специфіку правосвідомості, стереотипів поведінки, пов’язаних із сприйняттям злочинності та її запобіганням [78, с. 8], що було використано у даній дисертації при обґрунтуванні загальних результатів дослідження.
Виходячи із змісту завдань по запобіганню злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній України, теоретико-прикладне значення у зв’язку з цим має дисертаційне дослідження Н.Ю.
Худякової «Кримінально- правова характеристика службової недбалості», зокрема, положення підрозділу2.3. «Суб’єкт складу службової недбалості» [229, с. 10-11].
Відповідні елементи правового механізму запобігання даному виду злочинів створено у кандидатській дисертації В.А. Головчука «Кримінально- правова охорона порядку виконання судових рішень» (2012 р.), а саме - у підрозділі 2.1. «Об’єкт злочинів, які посягають на порядок виконання судових рішень» [40, с. 9-10], а також у кандидатській дисертації О.О. Стулова «Реалізація принципу законності при виконанні та відбуванні покарання у виді позбавлення волі на певний строк» (зокрема, у підрозділі 2.3. «Реалізація принципу законності в забезпеченні правового статусу персоналу виправної установи») [217, с.11-12].
У цій дисертації, крім цього, як теоретико-прикладне підґрунтя для реалізації її мети і завдань використано кандидатські роботи наступних науковців: Корабель М.Г.»Конфіскація майна як вид кримінального покарання» (2015 р.) [90]; Кареліна В.В. «Правове регулювання застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі» (2014 р.) (підрозділ 2.2. «Гарантії дотримання правових принципів застосування заходів заохочення та заходів стягнень у процесі відбування покарання у виді позбавлення волі») [73, с. 9]; Бандолі Л.Г. «Кримінологічні засади запобігання ухиленню від відбування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі» (за матеріалами кримінально-виконавчої інспекції) (2012 р.) (підрозділ 3.2. «Спеціально-кримінологічні заходи
запобігання ухиленню від відбуття покарання, не пов’язаного з позбавленням
волі») [13, с. 10-11], Коломієць Н.В. «Застосування кримінально-виконавчого законодавства до осіб, засуджених за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» (2012 р.) (підрозділ 3.1. «Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів в органах і установах Державної кримінально - виконавчої служби України») [84, с.
11-12]; Рибянцева А.А. «Кримінально- виконавчі засади зміни умов відбування покарання у виді позбавлення волі» (2012 р.) [206]; Пузирьова М.С. «Диференціація та індивідуалізація виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк» (2012 р.) (підрозділ 2.1. «Режим виконання та відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк як форма диференціації та індивідуалізації виконання покарання») [204, с. 8-9]; Маковія В.В. «Виправний центр як суб’єкт виконання покарання у виді обмеження волі» (2012 р.) [ 133]; Шевченка О.В. «Кримінологічнахарактеристика та запобігання корупційній злочинності» (2012 р.) (підрозділ 3.1. «Характеристика загально соціальних та спеціально-кримінологічних заходів запобігання корупційній злочинності») [230, с. 10-11]; Боднара І.В. «Кримінологічні засади запобігання вчинення злочинів у кримінально - виконавчих установах закритого типу» (2012 р.) (підрозділ 1.3. «Причини та умови вчинення злочинів засудженими до позбавлення волі в кримінально- виконавчих установах закритого типу») [24, с. 7-8]; Автухова К.А. «Виконання покарання у виді арешту» (2012 р.) (підрозділ 3.2. «Режим в арештному домі, його основні вимоги та засоби забезпечення») [3, с. 11]; Шкути О.О. «Виправлення та ресоціалізація засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня небезпеки» (2011 р.) (підрозділ 3.1. «Режим як засіб виправлення та ресоціалізації засуджених, які відбувають покарання у виправних колоніях середнього рівня безпеки») [232, с. 10-11]; Авраменка А.М. «Кримінально-виконавча характеристика покарання у виді арешту» (2011 р.) (підрозділ 2.2. «Суб’єкти виконання покарання у виді арешту») [ 2, с. 9-10]; Кирилюк В.А. «Слідчий ізолятор як суб’єкт виконання попереднього ув’язнення та кримінального покарання у виді позбавлення волі» (2011 р.) (підрозділ 3.2.
«Режим відбування покарання засудженими в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування») [ 77, с. 10-11]; Журавської З.В «Віктимологічні засади боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення волі» (2011 р.) (підрозділ 2.2 «Поняття криміногенних та віктимологічних детермінант злочинності в місцях позбавлення волі») [57, с.
9]; Градецького А.В. «Особливості карально- виховного впливу на засуджених, колишніх суддів та співробітників правоохоронних органів, які відбувають покарання у виді позбавлення волі» (2010 р.) (підрозділ 1.2. «Кримінально-виконавча характеристика особливості засуджених, колишніх суддів та співробітників правоохоронних органів») [41, с. 9-10]; ін. [52].Значну роль при написанні даної дисертації відіграли також дисертаційні дослідження так званої радянської доби в історії України, окремі елементи яких були присвячені проблемам запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній. Зокрема, зазначені питання знайшли своє відображення у наукових розробках Ю.І. Мелеховця «Кримінальна відповідальність за отримання хабара при отягчуючих обставинах» (1989 р.) [ 138], І.В. Бризгалова «Насильницькі злочини, що вчиняються у виправно -трудових колоніях, та їх профілактика» (1984 р.) [26]; Ф.А. Лопушанського «Теоретичні проблеми профілактики правопорушень, що здійснюються органами попереднього слідства» (1979 р.) [129]; Т.Г. Предова «Ресоціалізація злочинів-рецидивістів» (1978 р.) [165]; М.С. Артем’єва «Прогнозування та планування боротьби з рецидивною злочинністю» (1980 р.) [9]; ін. [18]; А.І. Агафонова «Рецидив злочинів (кримінально-правове та кримінологічне дослідження).
В епоху 90-х років і перші роки ХХ та ХХІ століття потужне наукове та навчально-методичне підґрунтя з означеної проблематики створили дисертаційні дослідження Д.О. Балобанової «Теорія криміналізації» (2007 р.) [12]; А.Б. Благої «Кримінологічні особливості жіночої злочинності в Україні» (2000 р.) [19]; О.М. Гуміна «Проблеми боротьби з наркотизмом серед засуджених у виправно-трудових колоніях» (1987 р.) [43]; Т.Л. Кальченко «Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами» (2004 р.) [72]; О.Г. Колба «Профілактика правопорушень серед неповнолітніх у слідчих ізоляторах МВС України» (1987 р.) [81]; С.Ю. Лукашевича «Кримінологічна характеристика та попередження злочинності в місцях позбавлення волі» (2001 р.) [131]; І.Б. Медицького «Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної Української держави» (2007 р.) [137]; В.О. Негодченко «Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сучасних умовах» (2003 р.) [ 147]; О.С. Новакова «Кримінологічна характеристика та профілактика злочинів, які вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності (2003 р.) [ 149]; В.Ф. Оболонцева «Актуальні проблеми латентної злочинності» (2001 р.) [ 150]; О.М. Подільчак «Мотиви та мотивація злочинів, учинених жінками» (2005 р.) [ 158];
О.В. Пустовіта «Запобігання органами внутрішніх справ легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (2008 р.) [205]; О.М. Тарасенка «Ефективність попередження злочинності органами внутрішніх справ» (1996 р.) [218]; Л.В. Терещенко «Попередження органами внутрішніх справ посягань на життя та здоров’я працівників міліції у зв’язку з їх службовою діяльністю» (2002 р.) [222]; О.М. Храмцова «Кримінологія вербальної агресії» (2003 р.) [228]; О.Ю. Юрченко «Роль віктимної поведінки потерпілих при вчиненні тяжких насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи в Україні» (2004 р.) [235]; ін. [52].
Деякі методологічні засади з означеної тематики дослідження створені й в наукових та навчально-методичних виданнях. Так, у колективній монографії «Кримінологічні та оперативно-розшукові засади запобігання злочинам і правопорушенням, що вчиняються персоналом виправних колоній» (2011 р.) (за загальною редакцією члена-кориспондента АПрНУ, доктора юридичних наук, професора В.В. Коваленка) досліджені стан, динаміка та інші кримінологічні дані з означеної проблематики з 2005 по 2010 роки включно [ 113], що було використано в цій дисертаційній роботі як основне методологічне джерело при формулюванні висновків по отриманих результатах дослідження. Поряд з цим, і в зазначеній монографії залишились не розглянутими ті питання, що складають
зміст предмету і задач даної дисертації, а саме: не виведено поняття запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній; не з’ясовано зміст загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального
запобігання цим злочинам, т. ін.
Певні елементи правового механізму запобігання злочинам з боку персоналу ДКВС України, включаючи тих осіб, які задіяні при виконанні кримінальних покарань у виправних колоніях, висвітлені в навчальному посібнику «Діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України: адміністративно-правовий аспект» [51]. Зокрема, наближеними до змісту означеної у цій дисертації проблематики є питання, що розглянуті у розділі 2 «Персонал установ виконання покарань: правові та організаційні засади реформування діяльності» та розділі 8 «Теоретичні аспекти організації взаємодії органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України з державними та неурядовими інституціями», які були у цій дисертації використані при виведені науково обґрунтованих заходів загально соціального запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній.
У 2011 р. у науковому світі з’явився підручник «Профілактика злочинів» (за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора О.М. Джужі), у розділі 19 якого «Профілактика злочинів в установах виконання покарань» визначені детермінанти пенітенціарної злочинності, що стало методологічним підґрунтям при висвітленні питань, пов’язаних з визначенням та обґрунтуванням причинного механізму вчинення злочинів персоналом колоній при виконанні кримінального покарання у виді позбавлення волі [202, с. 561-612].
Відповідні елементи, що використані у цьому дисертаційному дослідженні при удосконаленні правових засад спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, які вчиняються персоналом виправних колоній, знайшли своє відображення в навчальному посібнику «Протидія злочинності» (О.М. Литвинов, Л.М. Давиденко, М.Л. Давиденко та ін.) (2011 р.) (тема 2 «Оперативно-розшукові підрозділи та органи досудового розслідування в системі протидії злочинності», тема 8 «Кореспонденція дій суб’єктів протидії злочинності») [201].
Потужні теоретико-прикладні основи запобігання злочинам з боку персоналу ДКВС України визначені й в навчальному посібнику «Запобігання злочинності» (теорія і практика) (В.В. Голіна) (2011 р.) (розділ 3
«Загальносоціальне і спеціально-кримінологічне злочинності. Віктимологічне запобігання злочинності»; розділ 7 «Суб’єкти запобігання злочинності та головні напрями їх діяльності»; розділ 8 «Координація запобіжної діяльності суб’єктів: поняття, форми, недоліки») [65].
Загальні положення реалізації кримінологічної практики, що викладені в колективній монографії «Державне програмування і регіональне планування заходів запобігання злочинності в Україні» (В.В. Голіна, С.Ю. Лукашевич, М.Г. Колодежний) (2012 р.) [36], використані у даному дисертаційному дослідженні при розробці стратегічних напрямів запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній в Україні.
Всебічно та предметно окремі питання, що стосуються змісту даної наукової розробки, розкрито у посібнику «Кримінологічні засади запобігання злочинам в установах виконання покарань України (пенітенціарна кримінологія)» (за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора
О.М. Джужі) (2013 р.) (розділ 3 «Злочинність в установах виконання покарань України; розділ 3 «Причинний комплекс та механізм злочинної поведінки засуджених до позбавлення волі»; розділ 5 «Віктимологічні засади в установах виконання покарань»; ін.) [112].
Певні елементи, зокрема в частині запобігання злочинам корупційної спрямованості, висвітлені в навчальному посібнику «Кримінологічні засади запобігання злочинам корупційної спрямованості у пенітенціарній системі України» (І.Г. Богатирьов, В.О. Лисенко) (2014 р.) (розділ 2 «Кримінологічна характеристик злочинів корупційної спрямованості у пенітенціарній системі України»; розділ 3 «Заходи запобігання злочинам корупційної спрямованості у пенітенціарній системі України» [22].
У контексті вирішення проблем, пов’язаних із обґрунтуванням теоретико - прикладних засад запобігання злочинам з боку персоналу ДКВС України, відповідне значення мають окремі розділи монографії А.М. Бабенко «Запобігання злочинності в регіонах України» (2014 р.), (розділ 2 «Теоретичні та прикладні проблеми аналізу регіональних особливостей злочинності в Україні»; розділ 3 «Кримінологічна характеристика регіональної злочинності в Україні») [10].
Фундаментальні доктринальні основи запобігання злочинності, включаючи у виправних колоніях (розділ 26 «Злочинність у місцях позбавлення волі та її запобігання») викладені в підручнику «Кримінологія» (за редакцією академіка АПрНУ, доктора юридичних наук, професора В.В. Голіни та доктора юридичних наук, професора Б.М. Головкіна) [119].
Деякі теоретичні положення та результати дослідження, що знайшли відображення в монографії О.М. Храмцова «Кримінально-правове та кримінологічне забезпечення охорони особи від насильства» (2015 р.) (розділ 4 «Кримінологічна характеристика кримінального насильства»), були використані у цій дисертації при висвітленні питань кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній України [227].
Крім цього, при розробці науково-обґрунтованих заходів запобігання злочинам з боку персоналу ДКВС України були використані й класичні кримінологічні розробки А.П. Закалюка, зокрема, «Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн.» [63]; О.М. Джужи (підручник «Кримінологія») [120]; О.Г. Кальмана (підручник «Проблеми протидії злочинності») [199]; О.Г. Колба (навчальний посібник «Запобігання правопорушенням у місцях позбавлення волі») [67]; О.М. Литвинова (науково- практичний посібник «Профілактика злочинів. Від теорії до практики») [ 115] та ін. джерела [114].
У контексті творчого перепрацювання та реалізації завдань порівняльно - правового характеру (так званий компаративіський підхід у науці) (від лат. ^mpm^'v^ - порівняльний) [27, с. 281], що були визначені для реалізації мети даного дисертаційного дослідження, свою відповідну роль відіграли й зарубіжні видання а саме: Г.Й. Шнайдера «Кримінологія» [ 99]; М. Киса «Пенітенціарна ідея в Польському кримінально-виконавчому праві» [239]; А. Сосни та В. Пергуна «Виконавчий кодекс Республіка Молдова має бути радикально змінений» [212]; А.І. Алексєєва «Кримінологія» [5]; Р.Е. Джансараєвої «Проблеми боротьби із злочинністю у виправних установах (по матеріалах республіки Казахстан)» [50]; ін.
Поряд з цим, не дивлячись на те, що у зазначених наукових та навчально - методичних процесах створені належні методологічні засади запобігання злочинності в цілому та окремим її видам, включаючи пенітенціарну злочинність та злочинність у сфері службової діяльності, досі на доктринальному рівні не в повній мірі з’ясовано зміст тих теоретико-прикладних проблем, що обумовили постановку завдань у цій дисертації, а саме:
1) поняття запобігання злочинам, що, вчиняється персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі в Україні;
2) поняття кримінологічної характеристики злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній у ході виконання покарання у виді позбавлення волі;
3) основні детермінанти, що породжують та обумовлюють вчинення злочинів з боку персоналу ДКВС України;
4) кримінологічна характеристика осіб з числа персоналу виправних колоній, що вчиняють злочини у цих установах виконання покарань;
5) зміст загальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання злочинам, що вчиняються персоналом виправних колоній в Україні.
Все це й стало вирішальним при виборі теми, а також визначенні змісту об’єкта і предмета даного дисертаційного дослідження.
1.2.