Сучасний стан злочинів та кримінологічна характеристика осіб з числа персоналу виправних колоній, що вчиняють злочини у ході виконання покарання у виді позбавлення волі

Як показує практика виконання покарань, щорічно з боку персоналу виправних колоній реєструється значна кількість правопорушень і злочинів, пов’язаних з їх службовою діяльністю [113].

З огляду цього та у зв’язку з необхідністю вироблення науково обґрунтованих заходів, спрямованих на запобігання зазначеним вище явищам, вибрана тема стала одним із елементів предмету даного дослідження.

В науці питаннями підбору, підготовки, навчання та використання персоналу УВП, у тому числі запобіганню з їх боку злочинів, досить активно займаються вчені у галузі кримінально-виконавчого права. Разом з тим, комплексному вивченню дана тематика у наукових розробках не піддавалась - вона досліджувалась або в межах кримінології або кримінального права. У той самий час, ефективно протидіяти цьому явищу можна лише з використанням при цьому спільних можливостей ОРД та кримінально-виконавчого права.

Як свідчать історичні джерела, відправним пунктом для перегляду ролі правоохоронних органів у суспільстві, включаючи органи та установи виконання покарань, стали глобальні процеси 60-х років минулого століття, коли корупція, зловживання владою та інші правопорушення осіб, які представляли інтереси держави, показали для населення що «закон у дії» може сильно відрізнятися від «закону в книгах», та вперше поставили діяльність зазначених органів держави у коло безпосередніх кримінологічних проблем [ 136, с.

В умовах, коли ДКВС України стала рівноцінним, незалежним по правовому статусу від інших державних органів [167] та набула відповідного нормативного забезпечення, увага до неї тільки посилилась, особливо в контексті розробки науково обґрунтованих заходів, спрямованих на запобігання негативним явищам і процесам, що мають місце серед персоналу виправних колоній. Як з цього приводу зазначено в преамбулі постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади, або службових повноважень», цей злочин є небезпечним, тому що вчиняється у сфері службової діяльності і посягає на охоронювані законом права й інтереси окремих громадян, інтереси юридичних осіб, державні та громадські інтереси [197, с. 358].

При цьому об’єктом правової охорони виступають законні права та інтереси засуджених, правовий статус яких визначений у ч. 3 ст. 63 Конституції України, главі 2 КВК України та в інших нормативно-правових актах [104].

Результати проведеного у ході даного дослідження показують, що відхилення поведінки персоналу виправних колоній від нормативно визначених умов виконання службових обов’язків носять наступний характер:

1) проявляються у виді злочинів.

При цьому, як зауважив А.П. Закалюк, ці злочини мають низку особливостей. У них більш широкою є сфера знаходження безпосередніх об’єктів посягання засуджених та відповідно - вчинення злочинів стосовно них. Більш різноманітними є способи і прийоми злочинних операцій з майном, документами, а також варіанти використання службового становища та повноважень осіб, які вчиняють ці злочини, тощо [63, с. 265];

2) виражаються через корупційні діяння, кількість яких в останні роки (2001-2014 р.р.) зросла майже вдвічі, при тому, що у цілому серед інших правоохоронців кількість таких проявів за цей період залишилась на тому самому рівні. Зокрема, якщо у 2001 р. у структурі осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, військовослужбовці Збройних сил та інших військових формувань, включаючи ДКВС України, склали 8,6% (2000 р.

3) реалізуються шляхом вчинення дисциплінарних проступків, кількість яких за останні роки, особливо у 2003-2014 р.р., теж суттєво збільшилась. Так, якщо у 2003 р. було покарано в дисциплінарному порядку 7593 працівників ДКВС України [58, с. 284], то у 2008 р. - більше 9 тис. осіб [69, с. 13], то у 2014 році - 11 тис. 200 осіб [31].

Для визначення тенденцій розвитку злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній, а також з’ясування їх структури, динаміки та кілько-якісних показників, у ході даного дослідження був підданий аналізу стан цих злочинів у період з 2005 по 2014 р.р.

Як встановлено, за вказаний проміжок часу персоналом виправних колоній ДКВС України було вчинено 324 злочинів, а саме: у 2005 р. - 14; у 2006р. - 14; 2007р. - 14; 2008р. - 18; 2009р. - 23; 2010р. - 57; 2011 р. - 48; 2012 р. - 67; 2013 р. - 36; 2014 р. - 33.

При цьому, розпочинаючи з 2008 р., намітилась чітка тенденція до щорічного збільшення кількості вчинених персоналом виправних колоній злочинів.

У структурі вчинених злочинів найбільшу питому вагу займають такі із них, як отримання неправомірної вигоди (хабар), зловживання службовим становищем та злочини у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин та їх аналогів і прекурсорів. Зокрема, у 2005 р. у виправних колоніях персоналом були вчинені наступні злочини:

- по ст. 368 КК України «Одержання хабара» - 9 випадків із 14 злочинів за цей рік;

- по ст. 307 КК «Незаконне виробництво, виготовлення придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів» - 3 випадки;

- по ст. 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем» - 1 випадок;

- по ст. 365 КК «Перевищення влади або службових повноважень» - 1 випадок;

- по ст. 190 КК «Шахрайство» - 1 випадок;

- по ст. 369 КК «Давання хабара» - 1 випадок;

- по ст. 286 КК «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортним засобом» - 1 випадок;

- по ст.

- по ч. 2 ст. 115 КК «Умисне вбивство» - 1 випадок;

- по ст. 367 КК «Службова недбалість» - 1 випадок;

- по ст. 309 КК «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту» - 1 випадок.

У 2014 р. структура злочинів мала такий вигляд:

- ст. 191 КК «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем» - 3 випадків;

- ст. 364 КК «Зловживання владою або службовим становищем» - 17 випадки;

- ст. 365 КК «Перевищення влади або службових повноважень» - 1 випадок;

- ст. 368 КК України «Одержання хабара» - 13 випадків;

- ст. 369 КК «Зловживання впливом; - 3 випадки;

Т аким чином, слід констатувати, що найбільш поширеними злочинами, які вчиняють представники персоналу виправних колоній, є ті із них, що пов’язані зі злочинами у сфері службової діяльності (розділ 17 Особливої частини КК (зловживання владою або службовим положенням; перевищення влади або службових повноважень; службова підробка; службова недбалість; одержання неправомірної вигоди (хабар), т. ін.)), а також злочини, що пов’язані з порушенням встановленого порядку обігу наркотичних та психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів (розділ 13 Особливої частини КК України).

Більш того, в останні роки (2005-2014) збільшилась як загальна кількість зареєстрованих з боку персоналу виправних колоній злочинів, так і у цілому кількість злочинів, що були вчинені в місцях позбавлення волі, тобто просліджується їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, а також видима негативна тенденція їх розвитку та функціонування в умовах процесу виконання - відбування покарання у виді позбавлення волі.

Особливе занепокоєння викликає і той факт, що непоодинокими щорічно є злочинні прояви персоналу виправних колоній щодо особи засудженого (розділ 2 Особливої частини КК України «Злочини проти особи»: умисні вбивства, у тому числі при обтяжуючих обставинах; нанесення умисних тілесних ушкоджень, включаючи ті, що привели до смерті потерпілого; катування; т.ін.).

Враховуючи, що у 2010 році по зрівнянню з іншими роками, що піддались дослідженню, суттєво зросло число вчинених персоналом виправних колоній злочинів, а щодо 2014 року (як до базового періоду дослідження), зокрема - у чотири рази або на 240%, у ході вивчення основних показників зазначеної злочинності, з метою виявлення соціально-правових чинників цього виду злочинності та розробки науково обґрунтованих шляхів, спрямованих на їх подолання та протидію, були всебічно проаналізовані деякі випадки злочинів, що мали місце з боку персоналу цих кримінально-виконавчих установ у 2010 році, а

саме:

1. 22.04.2010 за результатами проведених оперативно-розшукових заходів персоналом сектору з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління Держдепартаменту в Сумській області спільно з відділом по боротьбі з корупцією УБОЗ ГУМВС України в Сумській області затримано начальника майстерні Сумської виправної колонії (№116) К. під час отримання хабара в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. від громадянки Б. за позитивне вирішення питання щодо працевлаштування до майстерні, подальшого заохочення та переведення до Конотопського виправного центру (№130) її двоюрідного брата засудженого Є.

Прокуратурою Сумської області 22.04.2010 стосовно К. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України.

25.10.2010 Ковпаківський районний суд м. Суми визнав винним К. у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 368, ч.3 ст. 15 - ч.2 ст.368 КК України, та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки 6 місяців та з конфіскацією належного йому майна, окрім житла.

2. 11.03.2010 у ході реалізації оперативної інформації під час догляду молодшого інспектора відділу режиму та охорони Вінницької установи виконання покарань управління Держдепартаменту у Вінницькій області (№1) сержанта внутрішньої служби Л.

Згідно висновку НДЕКЦ ГУМВС України у Вінницькій області виявлені та вилучені речовини являються особливо небезпечними наркотичними засобами, обіг яких заборонено, а саме: канабіс загальною вагою 72,68 г. у висушеному стані, макова солома масою 42,88 г. у висушеному вигляді та опій ацетильований вагою 0,451 г.

Прокуратурою Вінницької області стосовно Л. порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.364 КК України.

Наказом управління Держдепартаменту у Вінницькій області Л. звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України за п.66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

3. 28.05.2010 у ході реалізації оперативної інформації, під час заходу чергової зміни в зону, що охороняється, проведено догляд молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки Білоцерківської виправної колонії управління Держдепартаменту в м. Києві та Київській області (№35) сержанта внутрішньої служби Б. У ході догляду у Б. в спідній білизні було виявлено та вилучено два пакунки з речовиною невідомого походження, вагою близько 110 грамів.

Згідно довідки експерта речовина, яка містилася в першому пакеті, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, маса якого в сухому вигляді становила 21,87 гр., 21,42 гр. та 20,34 гр., в другому пакеті тверді речовини зелено-коричневого та темно-зеленого кольорів - смола канабісу (гашиш), маса якого в сухому стані становила 3,62 гр. та 2,39 гр.

Постановою Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах Київської області від

28.05.2010 стосовно Б. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч.2 ст.307, ч.3 ст. 364 КК України.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

31.05.2010 Б. обрано запобіжний захід - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі.

Наказом управління Держдепартаменту в м. Києві та Київській області Б. звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 66 ( за вчинення проступку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

13.09.2010 Білоцерківській міскрайонний суд Київської області визнав винним Б. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.307 КК України, та призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією належного йому майна та позбавлення права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки.

4. 12.10.2010 співробітниками відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ у Донецькій області, відділу з питань запобігання та протидії корупції і внутрішньої безпеки управління Держдепартаменту у Донецькій області та прокуратури Донецької області в приміщені для прийому громадян адміністративної будівлі установи під час отримання хабара за попередньою домовленістю від громадянина В. в розмірі 2000 (двох тисяч) гривень за підготовку документів до умовно-дострокового звільнення засудженого Я., затримано заступника начальника із соціально - виховної та психологічної роботи Селидівської виправної колонії управління Держдепартаменту в Донецькій області (№82) майора внутрішньої служби П.

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного, П. пояснив, що за попередньою домовленістю із засудженим Я., він зустрівся з невідомим громадянином, який запропонував йому підготувати матеріали до умовно - дострокового звільнення зазначеного засудженого за грошову винагороду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. На дану пропозицію він погодився.

Постановою Селидівської міжрайонної прокуратури стосовно П. порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.368 ч.2 КК України.

Наказом управління Держдепартаменту в Донецькій області П. відсторонений від виконання службових обов’язків.

У ході аналізу архівних кримінальних справ (проваджень) встанволено, що у структурі злочинів пріоритетне місце займає молодший начальницький склад (45% від усіх представників персоналу, що вчинили злочини у виправних колоніях).

При цьому, якщо у 2005 р. кількість злочинів, що мала місце з боку зазначеної категорії осіб була найменшою у структурі суб’єктів злочинів, що були вчинені персоналом виправних колоній, то у 2010 році число зареєстрованих злочинів, що були допущені молодшим начальницьким складом, зросло в абсолютних числах у 9 разів або на 900%. У цілому ж ріст вчинених злочинів даними представниками персоналу виправних колоній розпочався з 2007 року та продовжувався до 2014 р. включно.

Питома вага середнього начальницького складу у структурі злочинів складає 35% від загальної їх кількості. При цьому збільшення числа зазначеної категорії осіб у цій структурі розпочалось у 2008 році. Зокрема, по зрівнянню з 2005 роком у 2014 році в абсолютних цифрах зростання відбулось у 3 рази або на 300%.

Інша складова у структурі злочинів належить старшому начальницькому складу (20%). У середньому зазначена категорія персоналу виправних колоній вчиняла до 5 злочинів щорічно. Деяке зниження кількості допущених злочинів мало місце у 2007-2008 р.р., та не було зареєстровано злочинів взагалі у 2009 р. Проте, по зрівнянню з 2005 р. кількість вчинених старшим начальницьким складом злочинів у 2014 році зросла у 2,5 рази або на 250%.

Викликає занепокоєння і той факт, що у структурі злочинів (20%), що вчиняє персонал виправних колоній, великою є питома вага старшого начальницького складу, тобто тих осіб, які наділені в УВП організаційно - розпорядчими функціями та по своїх посадових обов’язках мають безпосередньо боротись із зазначеними протиправними явищами і процесами, у тому числі реалізувати заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинам. При цьому кількість таких осіб щорічно у виправних колоніях є сталою - до 8 чоловік.

Підводячи підсумки по даному питанню роботи, слід констатувати, що сучасний стан, структура, динаміка та тенденції розвитку злочинів, що вчиняються персоналом виправних колоній, свідчать не тільки про стереотипність підходів у запобіганні даному виду злочинів, прорахунки в ОРД та кримінально-виконавчій діяльності, т. ін., але й про необхідність посилення наукового супроводу цих явищ і процесів, та виступають додатковим аргументом залучення до боротьби з цими суспільно небезпечними діяннями усіх можливостей, форм, сил і засобів загальносоціального та спеціально кримінологічного запобігання.