<<
>>

2. Різні підходи до вибору законів у штатах

Звільнені від значних конституційних обмежень штати й коментатори судової практики застосовують три основних підходи до вибору потрібного закону: традиційну доктрину «законних прав», різноманітні засоби аналізу «інтересів» і «політики» та теорію «найвагоміших відносин».

Доктрина «законних прав» у вирішенні конфліктів.

Такий традиційний підхід використовувався судами Сполучених Штатів протягом 1900—1950 pp. Він грунтується на понятті «законодавчої юрисдикції» конкретної влади, на тому, що штат має право встановлювати правила здійснення ділових операцій або дій на власній території. Якщо операція (дія) мала місце на території якогось штату, її учасники отримують невід'ємні законні права у його юрисдикції. Наприклад, якби авіакатастрофа, про яку йшлося раніше, трапилася в Каліфорнії і позивач висунув там позов про недбалість пілота, то застосовувалось би законодавство Каліфорнії, оскільки там мали місце всі події чи бездіяльність, що призвели до правопорушення (закон місця скоєння злочину). У справах про невиконання умов контракту домінує законодавство місця, де були визначені його умови й сам він був укладений. Подібно до цього чинність шлюбу визнається законодавством того місця, де він був зареєстрований, а право власності на землю встановлюється за законами місцевості, де знаходиться земля .

Проблемою підходу за «законними правами» є його певна лукавість. За ним вибір закону залежить від того, як буде кваліфіковано позов. Часто існує кілька можливих тлумачень одного позову. Наприклад, позов пасажира, який залишився живим після аварії літака, можна тлумачити як позов про недбальство, й тоді такий позов повинен розглядатися в суді штату, де трапилася аварія. Однак його можна тлумачити і як позов про порушення умов контракту на перевезення, і тоді він розглядатиметься за місцем придбання квитків. Часто це штат, де розташований суд і проживає позивач .

Якщо підходити до вибору належного закону з точки зору іншого принципу, «розподілу», то існує ще більше можливостей для маніпуляцій. Так, в одній із справ суд відхилив захист на підставі шлюбного імунітету від позову про цивільне правопорушення, витлумачивши позов як такий, шо належить до сімейного права, і зажадав його розгляду за місцем укладення шлюбу, застосувавши інші статті закону про цивільні правопорушення до решти аспектів цього позову Таким чином, законними правами можна маніпулювати для забезпечення певних

Див. 449 U.S. at 313. Незважаючи на те, що встановлення «контактів» нагадує перевірку персональної відповідальності відповідачів з інших штатів, цих контактів потрібно значно менше, як показала справа Хейга.

159 Див. Scoles & Hay (виноска 146) (обговорення запровадження «законного права» та інших теорій

вибору законів у широкому спектрі справ), а також Restatement of Conflicts (American Law Institute 1934)

§ 377 (цивільні правопорушення), § 311 (контракти), §§ 215, 255 (майно).

160 Це тлумачення пропонувалося, але було відхилене судом у справі Kilberg v. Northeast Airlines, Inc.,

172N.E.2d526 (N.Y. 1961).Див. також Levyv. Daniels' U-DriveAuto Renting Co., 143 A.163 (Conn.S.Ct. 1928)

(зміна кваліфікації позову про цивільне правопорушення на позов про контрактні зобов'язання).

161 Див. Haumschild v.Continental Cos. Co., 95 N.W.2d 814 (Wis. 1959).

Цивільне судочинство 255

«механізмів уникнення», застосовуючи законодавство даного штату або інших місць, яке більше сприяє тій чи іншій стороні у справі.

Серйознішій критиці теорія «законних прав» піддається за її територіальну прив'язку до конкретного штату, яку вважають штучною і часто випадковою. Нерідко вона заважає судові, де розглядається справа, застосовувати власні закони, незважаючи на зацікавленість цього суду в їх застосуванні. У справах про цивільні правопорушення, що сталися в інших штатах, жертви цих правопорушень часто подають позови до судів штатів, у яких вони проживають.

Оскільки такі суди повинні підтримувати позивачів, якщо ті не можуть отримати відповідної компенсації, то вони зацікавлені у застосуванні власних законів при розгляді позовів. Виходячи з цього, суди, наприклад, можуть зауважити, що авіакатастрофа в Каліфорнії сталася цілком випадково, вона могла трапитись у будь-якому місці на маршруті.

Аналіз інтересів і різні підходи до вибору закону. Невдоволення підходом за «законними правами» призвело до виникнення кількох інших теорій, і деякі з них або їх частини сприйнято й ухвалено судами окремих штатів. Існує багато описів цих теорій, однак за більшістю з них лише суддя вирішує, який закон застосувати, беручи до уваги (1) основну мету використання цього закону і (2) наскільки серйозно зацікавлені штати, яких стосується справа, у використанні таких законів при вирішенні конкретних спірних питань .

Майже у всіх теоріях основну роль тут відіграють інтереси штатів, де розглядається справа. Отже, метою проведення такого аналізу є вивчення випадків, коли суди, які розглядають справу, можуть застосовувати власні закони. Задає тон у цій справі «нігілістичне» висловлювання професора Куррі (Сите): «Краще було б не мати правил вибору закону. Звичайно, навіть у справах що стосуються іноземців, суд повинен мати право застосовувати власні закони»

Одним із нововведень до аналізу інтересів (його зробив професор Куррі) є концепція «хибного конфлікту», яка була «ухвалена майже всіма» . Ця концепція пояснює ситуацію, коли аналіз намірів, що стоять поза законами, які, на перший погляд, суперечать один одному, виявляє, що вони насправді не є конфліктними. Припустимо, що в нашому прикладі з авіакатастрофою в Каліфорнії був неправомірно висунутий позову Нью-Йорку про загибель проти авіакомпанії штату Міннесота. Припустимо також, що суд у Нью-Йорку присудив дітям загиблого відшкодування певної частки його можливих майбутніх доходів, тоді як за каліфорнійськими законами таке відшкодування неможливе . Суд може вирішити, що ці два різних правила не що інше, як «хибний конфлікт».

Якщо метою обмеження грошових відшкодувань збитків, як це встановлено в Каліфорнії, є усунення каліфорнійських судів від спекулятивних підрахунків майбутніх збитків і захист каліфорнійських відповідачів від надмірних їх відшкодувань, тоді цю мету не потрібно ставити в позові, поданому в іншому штаті, й проти компанії, яка не функціонує в Каліфорнії. Оскільки тут немає «реального» конфлікту, то суд у Нью-Йорку може застосовувати власні закони . Концепція «хибного конфлікту» не веде до безумовного використання власних законів судами штатів, де розглядається справа. Це пояснюється на прикладі однієї справи, що розглядалася в Нью-Йорку. В ній бойскаут обвинувачував вихователя у сексуальних домаганнях у поході. Розгляд цієї справи показав, що організація бойскаутів недбало підійшла до вибору вихователя. Спірним питанням було те, чи можна застосувати благодійний імунітет,

Ці теорії розглядаються у Scoles & Hay (виноска 146).

163 Див. Brainerd Currie. Notes on Methods and Objective in the Conflict of Laws, 1959 Duke L.J.

171, 177.

164 Див. Scoles & Hay (виноска 146).

Ці припущення не повинні вважатися такими, що засвідчують стан права у кожному із зазначених штатів.

166 Див. Griffith v. United Airlines, 203 A.2d 796 (Pa. 1964).

256

який існує у штаті Нью-Джерсі, щоб припинити справу. Організація-відповідач і позивач були з Нью-Джерсі, й недбалий відбір теж робився у цьому штаті. Однак інцидент у поході трапився в Нью-Йорку, і позивач подав позов до суду Нью-Йорка, можливо, щоб уникнути застосування законів Нью-Джерсі. Незважаючи на це, суд у Нью-Йорку застосував благодійний імунітет, який існує у штаті Нью-Джерсі й не визнається у законодавстві штату Нью-Йорк, і припинив справу. Він визначив, що запровадження благодійного імунітету — регулювання або сприяння благодійницькій діяльності — було виключно в інтересах штату Нью-Джерсі. Таким чином, удаваний конфлікт із законодавством штату Нью-Йорк, у якому не визнається такий імунітет, виявився хибним

Концепція «хибного конфлікту» розв'язує багато удаваних конфліктів. У справі з «реальним конфліктом» аналіз інтересів сторін допомагає зважити справжні інтереси штатів, яких ця справа стосується .

Ці інтереси можуть полягати в захисті місцевих потерпілих, відповідачів, а можуть бути і специфічнішими інтересами, які випливають з конкретних обставин. Одним із методів оцінки інтересів сторін у справі (штатів) є каліфорнійський метод «порівняння пошкоджень». За ним суд повинен визначити, якої шкоди інтересам сторони у справі (штату) завдасть засто-сування певного закону іншої сторони (штату). Суд вибере такий закон, виконання якого принесе найменше шкоди. Судовим прецедентом виникнення цього методу була справа про відповідальність бару за пошкодження, завдані п'яними відвідувачами (друга назва «шинкова» відповідальність). Каліфорнійські позивачі висунули позови у судах Каліфорнії проти бару в Неваді, але власник бару заявив, що за законами Невади такої відповідальності не існує. Верховний суд штату Каліфорнія насамперед визначив інтереси сторін: інтереси штату Каліфорнія полягали у захисті своїх громадян від п'яних осіб, тоді як метою законодавства штату Не-вада був захист власника бару від розорювальної відповідальності. Суд вирішив, що інтереси штату Каліфорнія постраждають більше в разі ненакладення відповідальності, ніж інтереси Невади від її накладення. Суд також зазначив, що інтерес штату Каліфорнія був вагомішим, бо він поширювався на встановлення відпо-відальності за вчинені пошкодження для осіб, які вживали алкогольні напої як у Каліфорнії, так і за її межами. Суд вважав, що намагання судів Невади захистити місцевий бізнес зазнає значно меншої шкоди, оскільки відповідач — бар у Неваді — розмістив рекламу в Каліфорнії, щоб приваблювати нових клієнтів з цього штату. Суд зауважив, що місцеві інтереси штату Невада зазнали б меншої шкоди, якби йшлося про «місцевий» бар, який не розмішував реклами та іншим шляхом не приваблював відвідувачів з Каліфорнії .

При вільній оцінці інтересів конкуруючих штатів виявляється така тенденція: суди, де розглядається справа, надають перевагу власному законодавству. Ще більше зміцнюють «домашню тенденцію» теорії вибору «кращої правової норми» .

За браком об'єктивних критеріїв визначення того, який закон «кращий», шанси суду, де розглядається справа, на визнання «кращими» законів, обраних ним для розгляду конкретної справи, значно збільшуються. Існують інші міркування, які мають певну перевагу над будь-якою «домашньою тенденцією», але вони здебільшого невизначені й суперечливі. Професор Лефлер (Leflar), наприклад, пропонує брати до уваги прогнозованість результатів, підтримку міжштатного та міжнародного порядку,

167 Див. Schultz v. Boy Scouts of America, 480 N.E.2d 679 (N.Y.1985). Іншим випадком наявності

«хибного конфлікту» є ситуація, коли штат, де не розглядається справа, заявляє про бажання застосувати

свої закони за межами штату через механізм зворотного відсилання стосовно закону штату, де розгля

дається справа, і посилання на законодавство третього штату. Тому існує значне дублювання функцій цих

двох доктрин та ідеї «хибного конфлікту». Див. Scoles & Hay (виноска 146).

168 Підхід професора Куррі не допомагає у вирішенні «реальних конфліктів», бо вважає визначення

реально конфліктних інтересів законодавчою, а не судовою проблемою.

169 Див. Bernhard v. Harrah's Club, 546 P.2d 719 (Cal. 1976) та 429 U.S. 859 (1976).

170 Див. Scoles & Hay (виноска 146), § 2.11.

Цивільне судочинство 257

спрощення завдання суду, сприяння державним інтересам штату, де розглядається справа, і запровадження кращого закону 171.

Розв'язання конфліктів за Другим Зводом правових норм. Найсучасніший підхід до вибору закону встановлено у Другому Зводі (Second Restatement) правових норм щодо вирішення конфліктів, який був опублікований 1971 р. Це спроба об'єднати і врахувати все те, що було зроблено раніше. Звід встановлює підходи, за якими визначається, котрого із штатів «найбільше стосується» справа. Це здійснюється шляхом запровадження специфічних правил для певних категорій справ і визначення інтересів, які повинен враховувати суд при виборі закону. По суті, «правила» є спрощеними презумпціями, які повинні запроваджуватися тоді, коли немає чітких вказівок, як використовувати закони інших штатів. Багато з цих презумпцій нагадують старий підхід на кшталт «законних прав». Про це також свідчить те, що презумптивні правила повинні застосовуватися «за принципами § 6». У параграфі йдеться про фактори, які визначив професор Лефлер. Проте є дві помітні відмінності: відсутній фактор «кращої правової норми» і додано фактор «захисту виправданих очікувань»

Очевидно, основна мета Другого Зводу — послабити вплив тенденції застосування власних законів судами, де розглядається справа, і хоч трохи врегулювати процедуру вибору закону, чого так і не вдалося досягти за допомогою аналізу інтересів. Наприклад, у § 146 про цивільні правопорушення зазначається, що «закон штату, де було завдано пошкоджень, встановлює права й обов'язки сторін, якщо за даних обставин і відповідно до § 6 інший штат не має такого ж незаперечного відношення до інциденту і сторін у справі». Які контакти вважаються достатніми для визначення «незаперечного відношення до інциденту»? Про це йдеться у § 145(2): місце інциденту, місце, де відбулися дії, що спричинили пошкодження, місце проживання або роботи сторін, місце, де сторони могли мати якісь стосунки. У § 188 наводиться список факторів, що визначають інтереси сторін (необхідні контакти) у справах з порушення контрактних зобов'язань: місце проведення переговорів, місце складання або виконання контракту, місце розташування об'єкта контракту, місце проживання сторін і ведення їхнього бізнесу, національність. Як і в справах з цивільних правопорушень, тут встановлюється презумптивне правило: укладення й виконання контракту здійснюються в одному штаті, він, «як правило, вважається штатом, найбільше зацікавленим у визначенні спірних питань щодо контракту»1 . В подальших розділах наводяться презумптивні правила для різних типів контрактів.

Інколи правила вибору закону в штаті, де вирішується справа, вимагають запровадження законів іншого штату, а такі ж правила іншого штату можуть, своєю чергою, вимагати використання законів першого штату, «повертаючи» туди справу або розгляд спірного питання. Наприклад, у правилах вибору закону штату А може йти мова про потребу застосування стандартів відповідальності (суворої відповідальності) штату Б, але за аналогічними правилами штату Б запроваджуються стандарти відповідальності штату А (недбалість). Процедура такого «повернення» справи до штату А називається «зворотним відсиланням» і в Сполучених Штатах майже не застосовується . Однак деякі аспекти цієї процедури виявляються через механізм вирішення «хибного конфлікту»: якщо закон штату Б вказує на штат А, то це може вважатися відмовою штату Б від права використання власного законодавства. До того ж § 8 Другого Зводу дозволяє застосовувати процедуру зворотного відсилання.

Див. Scoles & Hay (виноска 146), § 2.9. У цій праці наведено багато різних підходів, факторів і правил.

172 Другий Звід вимагає розглядати такі фактори, як потреби міжштатної та міжнародної системи,

відповідні наміри штату, де розглядається справа, та інших штатів, зацікавлених у вирішенні конкретних

спірних питань, захист виправданих очікувань. Базова мета законодавства, яке застосовується, це —

впевненість, прогнозованість та однаковість результатів.

173 Див. § 188(3).

174 Див. Scoles & Hay (виноска 146), § 18.40.

17 9-340

258 - Розділ VII

«коли метою вибору конкретного закону судом штату, де відбувається слухання, є досягнення таких же результатів у справі, яких би досягли й суди іншого штату за власним законодавством» або «коли штат, де розглядається справа, не має прямого відношення до спірних питань чи сторін у справі».

<< | >>
Источник: В. БЕРНХЕМ. ВСТУП ДО ПРАВАТА ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ США. Київ - 1999. 1999

Еще по теме 2. Різні підходи до вибору законів у штатах:

  1. § 1. Сімейні правовідносини з іноземним елементом
  2. Известно, например, что Т.
  3.   Б) Акции как ценные бумаги
  4.   2.2. Источники правового регулирования корпорации в США н акционерного общества в России
  5.   2.3. Понятие и признаки акционерного общества в России и предпринимательской корпорации в США
  6.   Состав правлений директоров и порядок их функционирования
  7.   Управляющие корпораиий и акционерных обществ и их права
  8.   ЗАКЛЮЧЕНИЕ
  9. ОТВЕТСТВЕННОСТЬ КОМАНДУЮЩИХ ВОЙСКАМИ В ОККУПИРОВАННЫХ РАЙОНАХ
  10. 1.3.3. Типологізація сучасних правових систем світу
  11. 3. Вплив горизонтального федералізму: координування процесу законотворчості й судові повноваження штатів
  12. Б. Непідходяще місце розгляду справи
  13. 3. Визнання рішень судів інших країн
  14. 2. Різні підходи до вибору законів у штатах
- Административное право зарубежных стран - Гражданское право зарубежных стран - Европейское право - Жилищное право Р. Казахстан - Зарубежное конституционное право - Исламское право - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - История политических и правовых учений - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Римское право - Сравнительное право - Сравнительное правоведение - Судебная медицина - Теория государства и права - Трудовое право зарубежных стран - Уголовное право зарубежных стран - Уголовный процесс зарубежных стран - Философия права - Юридическая конфликтология - Юридическая логика - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -