Аналогія в праві і її роль у діяльності правоохоронних органів

В юридичній теорії і практиці існує поняття аналогія права і аналогія закону.

Аналогія права використовується тоді, коли сус­пільні відносини, які вимагають правового регулювання, прямо не регульовані жодними нормативно-правовими ак­тами, немає норм, які регулюють подібні відносини, коли відсутня можливість для застосування аналогії закону.

Аналогія закону - це юридична оцінка дії, яка не передбачена законом за тією нормою, ознаки якої під дану дію підпадають. Так, наприклад, у випадку відсутності закону, що регулює спірні проблеми, суд в процесі роз­гляду справи регулює подібні відносини, а при відсутності необхідного закону спирається на загальні правові норми і існуюче законодавство.

Аналогія закону найчастіше використовується у циві­льному праві. Це пояснюється складністю суспільних від­носин в господарському житті, неможливістю врахувати всі види цивільно-правових проблем. Подібні питання ви­никають, наприклад, якщо приймається новий криміналь­ний закон. Наприклад, введений закон, що встановлює кримінальну відповідальність за викрадення літаків. Одра­зу ж постає цілий ряд питань: чи відноситься даний зло­чин до числа тяжких, який має характер суспільної небез­пеки, вік суб’єкта злочину і т. д. Якщо діюче кримінальне законодавство не може вирішити цю проблему, то потрібно порівнювати цей склад злочину з тими, у відношенні яких ці питання в законодавстві вже вирішені.

Оцінка цивільно-правових відносин за аналогією за­кону може використовуватись при дотриманні наступних вимог:

1) необхідно, щоб у системі права була відсутня норма, яка б прямо передбачала даний вид відносин;

2) норма права, що застосовується за аналогією, повинна передбачати всі суттєві ознаки і відношення проблеми, яка аналізується.

Залежно від висновку, який дає аналогія, умовивід за аналогією поділяється на:

а) строгу аналогію;

б) нестрогу аналогію;

в) хибну аналогію.

Строга аналогія - це аналогія, яка дає достовірний висновок.

Предмет (явище) - А має ознаки (a, b, c, d...n) Предмет (явище) - В має ознаки (a, b, c...n) Ймовірно, що В має ознаку d.

Нестрога аналогія

Предмет (явище) - A має ознаки (a, b, c, d, k...n) Предмет (явище) - B має ознаки (a, b, c, d...n) Ймовірно, що В має ознаку с.

Нестрога аналогія має ймовірнісний характер.

Хибна аналогія - це аналогія, яка дає невірні, хибні висновки.

Прикладом такої хибної (випадкової) аналогії в істо­рії соціології і криміналістики є теорія італійського вченого Чезаре Ломброзо, який розробив теорію кримінального типу злочинця, згідно із якою, люди, які володіли такими зовнішніми даними: вузький лоб, масивна нижня щелепа, приплюснутий ніс тощо, були злочинцями або в майбут­ньому могли ними стати. Цю концепцію Чезаре механічно переносили на людей, які володіли такими рисами зовніш­ності. Подальший розвиток науки і практики довів, що ця теорія була помилковою.

Для того, щоб не допустити помилок в аналогії, слід дотримуватись необхідних правил, серед яких:

1. При аналізі аналогії слід проаналізувати, за якими законами діють ці явища.

Якщо закони різні, значить аналогія буде хибною.

Наприклад: таке явище, як злочин, можна розгляда­ти з точки зору криміналістики, етики, психології, генети­ки та ін. Якщо вести розмову про конкретні злочини, ска­жімо, квартирні крадіжки за аналогією, то вони на сучас­ному етапі вчиняються і викликані економічними, матеріа­льними проблемами.

2. Розглядаючи аналогічні дії, слід враховувати якіс­ну специфіку (відмінність) між предметами і явищами, які порівнюються.

Наприклад: не можуть бути аналогічними дії, скажі­мо, крадіжка незначної деталі з Львівського заводу «Львів- прилад» робітником К. - це злочин, і злочинними діями банкіра А., який наніс державі збитки на мільйони гри­вень.

Отже, на практиці при призначені міри покарання законодавець повинен враховувати цей факт.

3. Необхідно встановити якнайбільше спільних ознак у предметів, що порівнюються.

Наприклад: історія знає таке явище, як терор, однією з форм якого були «заручники». Така форма широко практикувалась більшовиками під час революції і грома­дянської війни; гітлерівцями проти населення радянських сіл та міст, які допомагали партизанам.

Як бачимо, у цій аналогії - військово-політичних діях, дуже багато спільних ознак.

4. Дуже часто у повсякденній діяльності робляться поспішні висновки, узагальнення за аналогією.

Наприклад: група курсантів або студентів, серед яких частина, яка слабо засвоює предмет (причини найрізноманіт­ніші), робляться висновки про всіх курсантів або студентів.

Це не тільки логічна, але і педагогіко-психологічна помилка. З точки зору діалектичної логіки, слід виявити внутрішні, глибинні причини явищ і процесів.

У юридичній практиці аналогія виконує важливу роль. Дуже часто органи дізнання, розшуку, слідчі, екс­перти шляхом вивчення вчиненої злочинної дії співстав- ляють цей злочин з аналогічними злочинами, які були вчинені раніше. Прикладом аналогії є діяльність різних злочинних угрупувань, коли злочини за своїм характе­ром, методом дії, почерком злочинця є схожими - анало­гічними. Схожість двох чи більше злочинів за методом їх вчинення є основою для висновку за аналогією про те, що всі ці злочини вчинені однією і тією ж особою (або одні­єю групою осіб).

У зв’язку з цим В. Є. Жеребкін наводить такий при­клад:

Протягом кількох років у двох суміжних районах м. Л. мало місце кілька вбивств та пограбувань, схожих одне на одне за обставинами і методом вчинення.

1. Всі вбивства вчинені в двох суміжних районах.

2. Злочинець чи злочинці в обох випадках діяли вдень, зухвало, відкрито, раптово, жорстоко і без будь- якого приводу вбивали або намагалися вбити всіх осіб, ко­трі перебували у приміщеннях, на які вони нападали.

3 В усіх випадках метою вбивства було пограбування.

4. Злочинці не гребували нічим, викрадаючи в окремих випадках цукерки, малоцінні речі, незначні су­ми грошей.

5. У чотирьох із п’яти випадків злочинець чи зло­чинці для вбивства застосовували пістолет TT.

6. Всі убивства були вчинені у приватних будинках.

На основі схожості в усіх випадках, правоохоронці прийшли до висновку, що всі злочини вчинені однією й тією ж особою чи однією й тією ж групою осіб.

Наведемо ще приклад.

На початку року в одному і тому ж місці - в парку в одному з міст України - були виявлені три трупи жінок з ознаками насильницької смерті. Через тиждень у слідчі органи надійшла заява про ще один труп жінки. У всіх цих випадках існував своєрідний засіб здійснення злочинів. Злочинець користувався однаково затягнутим шнуром для задушення своїх жертв. Пройшло декілька місяців, кримі­нальні справи залишилися нерозкритими і розслідування було припинено. Восени злочинець знову вчинив замах на жінку, але замах був невдалий. Жінка звернулась до ор­ганів міліції, за описами було знайдено злочинця. Під час обшуку у його квартирі була виявлена петля, подібна до тих, які були знайдені у порушених раніше справах про вбивства. Виходячи із цього факту, слідчий звернувся до матеріалів однієї з аналогічних справ, яка була припинена. Викликана як свідок жінка, на яку раніше був здійснений напад з використанням петлі, впізнала того чоловіка, який хотів її задушити. Подальше розслідування підтвердило ці та інші дані, які викривали вчинення злочину тією ж осо­бою. У цій справі специфіка дій злочинця слугувала ло­гічною основою для висновку за аналогією.

Висновки за аналогією як у наведених, так і в інших випадках, мають лише ймовірний характер. Попередня су­димість, а також здійснення особою в минулому схожого злочину не повинні служити підставою для переконливого висновку про вину однієї і тієї ж особи у вчиненні нового злочину. Така аналогія спирається лише на зовнішню схо­жість.

Умовивід за аналогією часто використовується при проведенні деяких видів криміналістичних експертиз по іден­тифікації, встановленню особи за ознаками її зовнішності, за відбитками пальців, за слідами ніг, зубів, рук і т.д., встанов­лення автора тексту або підпису, встановлення зброї по стрі­ляних гільзах і кулях, а також інструментів знаряддя злому, транспортних засобів за їх слідами і т.п.

Здебільшого аналогія дає приблизну відповідь на за­питання: хто міг здійснити злочин, де слід шукати злочин­ця, де можуть бути заховані викрадені цінності, який засіб проникнення злочинця до місця вчинення злочину? Метод аналогії широко застосовується в оперативно-розшуковій практиці. На основі цього методу складаються так звані каталоги типових версій, які дають змогу виявити причини і ознаки злочину. Отже, при розслідуванні нового злочину можна шляхом пошуку у вказаному каталозі аналогічного злочину суттєво розширити інформацію про нього, а це значно полегшує побудову робочих версій.

Таким чином, метод аналогії допомагає, особливо працівникам слідчих та інших правоохоронних структур, виявляти і розкривати вчинені злочини.