Умовивід за аналогією. Місце аналогії у розслідуванні кримінальних справ

Термін «аналогія» походить від грецького слова analogia - відповідність, схожість. Першочергово він використовувався старогрецькими математиками для ви­значення співпадіння відношень між числами.

Логічний перехід від відомих явищ до нових знань не обмежується лише індукцією і дедукцією. Поряд з ними можливий і третій спосіб умовиводу - аналогія: логічний перехід від відомого знання про окремий предмет або їх групи. Що це таке?

Аналогія - це такий умовивід, в якому від схожос­ті предметів в одних ознаках робиться висновок про схожість або відмінність цих предметів в інших ознаках.

Схема міркування за аналогією:

Предмет А має ознаки (a, b, c, d,...n)

Отже, під аналогією розуміють схожість, подібність предметів за якими-небудь ознаками або відношеннями.

Об’єктивну основу аналогії складають притаманні всім речам і явищам взаємозв’язок і взаємообумовленість їх рис і ознак.

Кожен предмет або явище володіє великою кількістю рис і ознак, а оскільки вони володіють тільки їм прита­манними якостями, ми їх вирізняємо, але разом з тим вони володіють і такими рисами, які роблять їх схожими.

Отже, при наявності схожості у двох або більше пред­метів однорідних або подібних ознак, цілком обґрунтовано витікає закономірний логічний висновок про те, що ці пред­мети схожі і в інших ознаках, хоча вони нами не аналізува­лись. Дуже важливо при цьому дотримуватися правил логі­ки, яка вимагає виявляти сутність схожих ознак і максима­льну їх кількість, взаємозв’язок між ними, а також наявність існуючих відмінностей між ними. Історія розвитку науки і техніки свідчить про те, що аналогія слугувала основою для багатьох наукових і технічних відкриттів.

За характером знання (інформації), яку дає висновок за аналогією, розрізняють аналогію властивостей і анало­гію відношень.

Аналогія властивостей - це такий умовивід, у якому ознаки, риси з одного предмета А переносяться на інший предмет В.

Наприклад:

Шляхом аналогії властивостей, ми робимо висновок

про схожість рис, ознак, предметів, явищ та подій в об’єктивній дійсності, що нас оточує.

Аналогія відношень - це такий умовивід, в якому об’єктом схожості є відношення між двома парами пред­метів і перенесення властивостей цих відношень з однієї пари предметів на іншу.

Наприклад: якщо є відношення ABC між двома предметами або класами предметів, а також відношення DB₁K між двома іншими предметами, то, можливо, відно­шення В і B₁ - аналогічні одне одному.

Висновок за аналогією відношень одержують тоді, коли встановлюють суттєві, необхідні взаємозв’язки і вза­ємовідносини між предметами та явищами, коли ці пред­мети та явища підпорядковуються однаковим законам.

Висновок за аналогією часто застосовується при роз­слідуванні злочинів. У процесі пізнання явища об’єктивної дійсності дослідник постійно спирається на набуті знання і досвід. При розслідуванні аналіз фактів, як правило, здійснюється за допомогою порівняння обставин даної справи з фактичними даними, які проходили по інших кримінальних справах.

Мета порівняння - виявлення схожості та відмін­ності при порівнянні фактів. Часто на практиці при порів­нянні схожих рис, ознак, методів двох або декількох зло­чинів, хоча вони вчинені в різний час, в різних місцях і за різних обставин, можна зробити висновок про здійснення цих злочинів однією і тією ж особою. Так, при розсліду­ванні крадіжки групою осіб цінних речей із квартири в місті Харкові, слідчий звернув увагу на особливості, при яких був вчинений злочин. Вони полягали у наступному: злочинці спеціально встановлювали стеження за однією з квартир і чекали того дня, коли господарка приступить до прання білизни і буде розвішувати її у дворі.

Аналізуючи цей факт, слідчий звернувся до двох ін­ших зафіксованих, але ще не розкритих випадків квартир­них крадіжок з аналогічним способом проникнення злочи­нців на місце злочину і аналогічних дій при пранні білизни і її просушуванні домогосподарками.

Співставлений трьох різних крадіжок при аналогіч­них обставинах, послужило основою для умовиводу за аналогією про те, що всі ці злочини вчинені одними і тими ж особами. Подальше розслідування і затримання злочин­ців підтвердили версії слідчого.

Той факт, що умовивід за аналогією дає лише ймовір­ний висновок, ніяк не зменшує його цінності, оскільки аналогія просто допомагає досліднику вибирати вірний напрямок при розслідуванні, вказує на можливих учасни­ків злочину або на можливість здійснення одними і тими ж особами інших злочинів.

Аналогія дозволяє відповісти на запитання, чи є в конкретному предметі ознаки, які притаманні іншому пред­мету. Наприклад, при розслідуванні крадіжки, слідчий порівнює встановлені обставини з іншими вчиненими кра­діжками, які розслідувалися раніше, і, встановивши схо­жість з однією з них, кваліфікує вчинений злочин за тією ж нормою.

В аналогії слід аналізувати суттєві ознаки, це дає можливість використовувати її так само, як і індукцію, для дослідження причинних залежностей. Висновок, одержа­ний за аналогією, теж має ймовірний характер. На відміну від індуктивного умовиводу, за допомогою аналогії не оде­ржуємо узагальнень ознак, фактів, подій, не отримуємо загальних знань для цілого класу.

Умовивід за аналогією застосовується до таких предме­тів і явищ, які подібні між собою в суттєвих ознаках. Скажі­мо, в процесі кваліфікації не слід проводити аналогію між вбивством через необережність (cm.

Відомим явищем є розповсюджена група гадань, яка спирається на аналогію між тілом людини і її долею. Сюди відноситься гадання по руці, по черепу і т.п.

Яка може бути схожість між такими різнопорядкови- ми речами, як лінії на долоні і життя людини, а тим біль­ше її подальшим життям? Чим меншим запасом наукових та практичних знань володіє людина, тим частіше вона су­дить про нові явища, з якими вона зустрічається, за анало­гією, або опираючись на досвід інших.

Висновки за аналогією, як у наведених, так і в інших випадках носять лише ймовірнісний характер. Попередня судимість, а також здійснення особою в минулому схожого злочину не повинні слугувати підставою для переконливо­го висновку про вину однієї і тієї ж особи у здійсненні нового злочину. Така аналогія спирається лише на зов­нішню схожість.

Умовивід за аналогією виконує свою роль у розкрит­ті злочину лише в тому випадку, якщо в процесі розсліду­вання виявиться подібність у суттєвих, специфічних, а не випадкових і другорядних фактах, якщо враховується кількість подібних моментів і не ігнорується різниця між ними.

Найчастіше аналогія дає приблизну відповідь на пи­тання: хто міг вчинити злочин, де слід шукати злочинця, які можливі мотиви злочину, де можуть бути заховані викрадені цінності, який засіб проникнення злочинця на місце вчинення злочину? Метод аналогії широко викори­стовується в оперативно-розшуковій практиці. Як підкре­слює професор О. Гвоздик, на основі цього методу скла­даються так звані каталоги типових версій, які дають змогу виявити причини і ознаки злочину. Отже, при роз­слідуванні нового злочину можна суттєво розширити інформацію про нього шляхом пошуку у вказаному ката­лозі аналогічного злочину, а це значно полегшує побудову робочих версій.

Таким чином, метод аналогії допомагає, особливо пра­цівникам слідчих органів та інших структур, виявляти вчинені злочини.

Аналогія дозволяє відповісти на запитання, чи є в конкретному предметі ознаки, які притаманні іншому предмету. Наприклад, при розслідуванні крадіжки, слід­чий порівнює встановлені факти з фактами, які розслідува­лися раніше при вчиненні крадіжок, і, встановивши схо­жість з однією з них, кваліфікує вчинений злочин за тією ж нормою. Всі вони володіють загальною ознакою - наси­льницьким заволодінням чужим майном.

Чим більше суттєвих ознак, а можливо їх більша кількість отримується при порівнянні, тим більший ступінь ймовірності умовиводу за аналогією, при більш глибокому аналізі існуючих між ними взаємозв’язків.

При розслідуванні кримінальних справ застосову­ються як матеріальні, так і логіко-аналітичні моделі.

Матеріальні - це такі моделі, які є матеріальним прообразом об’єкта. За принципом матеріального моделю­вання будується і проводиться слідчий експеримент. Для того, щоб, наприклад, перевірити, чи міг свідок при пев­них умовах місця, часу, погоди, знаходячись на відомій відстані, бачити ту чи іншу подію, створюють подібну ситуацію - модель тієї, в якій відбувалася подія в дійсності, а після - експериментально встановлюють його здатність відтворювати ті події, свідком яких він був.

Логіко-аналітична модель використовується у тих випадках, коли створення матеріальної моделі є дуже складним, неможливим або взагалі недоцільним. Дана мо- дель ґрунтується на знаннях, досвіді дослідника, який ми­слимо будує зміст проблеми і робить логічний висновок щодо властивостей і відношень між досліджуваними пред­метами, виходячи із відомих властивостей і відношень аналогічних предметів в аналогічній ситуації. Логіко-аналі- тична модель значно підвищує можливості слідчого у роз­критті і кваліфікації злочину, встановленні причин і умов, які впливали на вчинення злочину.

5.9.