Логічний аналіз питань і відповідей

Граматичною формою вираження запитань є питальні речення, які по формі подібні судженню. В процесі пізнавальної діяльності, дискусії, діалогу в судово-слідчий діяльності тощо, питанню надається дуже велике значення.

„навіщо?” та ін. розпочинається вирішення проблем, які поставила перед собою людина.

Питання - це виражена в формі питального речення думка, яка направлена на уточнення, доповнення або одержання нових знань.

В питанні, як правило, є вихідна інформація, в якій фіксується її недолік і виражається потреба в її уточненні.

Наприклад: в питанні „Хто був засновником науки логіки?” мається вихідна інформація про те, що була людина, яка є засновником логіки. Але це знання в деякій мірі невизначене, бо в ньому не говориться про те, хто саме був засновником науки логіки. Саме тому в даному питанні міститься потреба в уточненні або доповненні знання про засновника логіки.

Питання не є судженням, бо в судженні дещо стверджується або заперечується, а в питанні стверджування і заперечування відсутні і тому вони не діляться на істинні і хибні. Але є ділення питань на інших підставах.

Є питання прості і складні.

Прості питання - це питання, до складу яких не входять інші питання.

Наприклад: „Коли відбулося визволення м. Києва від німецько- фашистських загарбників?”.

Складні питання складаються з декількох простих питань.

Наприклад: „Які причини кризи в економіці нашої області і які шляхи виходу з неї?”. Дане питання складається з двох простих запитань: а)”Які причини кризи в економіці нашої області?”; б) „Які шляхи виходу із кризи в економіці нашої області?”.

Питання, в яких виражена потреба дещо уточнити називаються уточнюючими, закритими.

Ці питання по своїй формі мають альтернативну форму, оскільки на них можна дати одну із можливих відповідей: або „так” або „ні”.

Наприклад: „Чи дійсно, що сесія на другому курсі розпочнеться з 25 грудня?”, „Вірно, що Т.Г.Шевченко перебував на Сумщині?”.

Питання, на які можна дати необмежену кількість відповідей називаються відкритими питаннями.

Приклад відкритого питання: „Як Ви оцінюєте політику Сполучених Штатів Америки на Ближньому Сході?”

Питання можуть бути коректними і некоректними.

Коректні - це питання на які можна дати істинну відповідь. На некоректне питання неможливо дати істинну відповідь.

Є декілька видів некоректних питань.

Семантично некоректні питання мають місце тоді, коли в них використовуються поняття, зміст яких невідомий співрозмовнику.

Наприклад: „Що є трансцендентальна єдність апперцепції у Канта?”. Співрозмовник може не знати зміст понять „трансцендентальний”, „апперцепція”.

Синтаксично некоректні питання, які складаються із понять, які чітко визначені, але між ними немає узгодженості.

Некоректними, з цієї точки зору будуть питання: „Коли відбувалися революційні події в Росії?” Некоректність даного питання проявляється в тому, що невідомо про які революційні події говориться, який час мається на увазі.

Некоректними будуть і питання, в яких передумовою є невизначені висловлювання. На такі питання взагалі не можна дати відповідь.

Наприклад: щоб дати відповідь на питання „Те, що ти не губив - ти маєш?” потрібно з'ясувати чи мова йде про те „що мав і не губив” чи про те, „ що не мав і не губив”.

До некоректних відносяться і провокаційні питання: „Чому ви хворіли під час революційних подій в країні?”, „Якщо ви такий розумний, то чому ви такий бідний?” Некоректність даних питань проявляється тоді, коли запитуючий зацікавлений не в одержанні певної інформації, а має мету принизити чи образити того, хто відповідає на запитання.

Некоректними є і тавтологічні запитання. В таких запитаннях інформацію, яку бажають одержати, виражають за допомогою логічної форми самого питання.

Наприклад: „Чи маємо ми те, що маємо?”, „Скільки студентів вашої групи мають вищу освіту?”

3.10.