Модальні судження

У простих атрибутивних судженнях виражається належність чи неналежність ознаки предмету, або предмета до класу предметів. Але прості судження визначаються і певною модальністю(від лат.

Модальність судження проявляється в характері зв'язку суб'єкта і предиката с точки зору можливості, дійсності, необхідності та інших операторів.

Розділ логіки, який вивчає модальні судження, властивості модальних операторів називається модальною логікою.

В традиційній формальній логіці розглядаються такі типи суджень: судження можливості(проблематичні), судження

дійсності(ассерторичні), судження необхідності(аподиктичні).

В судженнях можливості відображається можливість певного явища чи події.

Наприклад: „Можливо, що два судження, які знаходяться у відношенні протилежності будуть разом хибними” або „Можливо, що я стану у цьому році відмінником”. Схема таких суджень: „Можливо, що S є (не є) P”.

В судженнях дійсності стверджується про наявність або відсутність у предмета певної ознаки, здійснюється опис якось явища без вказівки на його необхідність чи можливість.

Наприклад: „Полтавська битва відбулася у 1709 році”, „Деякі математики намагались доказати істинність аксіоми про паралельні прямі”. Схема судження дійсності: „S є P”

В судженнях необхідності виражається така ознака предмета, яка належить йому за будь-яких умов, неминучість існування якось предмета, явища.

Наприклад: „Тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих тіл”, „Не буває асиміляції без дисиміляції”.

Серед модальних суджень, які часто зустрічаються в науці і практиці, є деонтичні.

Деонтичні (від. грец. deon - обов'яззок, правильність ) - це судження, що виражають наказ, заборону, дозвіл.

Наприклад: „Законом забороняється розголошення державної тайни”, „Пропоную вам з'явитися у військкомат 12 листопада о 9-й годині”, „Паління дозволяється тільки у спеціально відведених місцях”.

В деонтичних судженнях виражається спонукання людей до конкретних дій. Воно може бути виражено у формі команди, наказу, поради, пропозиції, побажання, правила поведінки, тощо.

До модальних суджень відносяться і аксіологічні (від грец. axios - цінний, logos - поняття, вчення) судження, в них дається характеристика об'єкта через призму певної системи цінностей з допомогою таких понять як „гарно”, „погано”, „байдуже”, „гірше”, „краще ” та ін.

Наприклад: „Погано, що деякі злочини не розкриваються”, „Мені істина найдорожча за все”, „Виступ цього ансамблю на концерті був найбільш вдалим”.

3.7.