Поняття індуктивного умовиводу

1. Індукцією називається умовивід, у якому на основі знання про частину предметів класу робиться висно­вок про всі предмети класу, Хоменко І.В. Еристика: мистецтво полеміки: Навчальний посібник.

про клас в цілому. Індукція - це умовивід від частково­го, одиничного до загального. Термін «індукція» походить від латинського слова inductio, що означає «наведення».

Активним прихильником вчення про індукцію був англійський філософ Ф. Бекон. Він стверджував, що індук­ція є основним і універсальним методом пізнання. Істин­ним об’єктом пізнання вчений вважав природу, об’єктив­ний світ, а головним засобом пізнання - індукцію, досвід, порівняння, спостереження, експеримент. Слід вказати на те, що Бекон переоцінював роль індукції і недооцінював значення дедукції.

Індуктивний умовивід складається із засновків і ви­сновку. У засновках містяться знання про окремі предмети або групи (частини) предметів класу, у висновку - знання про весь клас предметів. У вигляді формули індуктивний умовивід можна записати так:

S₁, S₂, S₃, S₄, S₅ становлять частину предметів класу S.

Отже, всі S є P

Прикладом індукції є такий умовивід:

В Австрії існують правоохоронні органи.

У Великобританії існують правоохоронні органи.

В Італії існують правоохоронні органи.

У Німеччині існують правоохоронні органи.

У Франції існують правоохоронні органи.

Отже, у всіх країнах Західної Європи існують право­охоронні органи.

Слід зазначити, що висновки в індуктивних умови­водах мають не менше практичне значення, ніж висновки у дедуктивних умовиводах.

В індуктивній формі здійснюється багато висновків по кримінальних справах, у тому числі при кваліфікації злочинів. Так, при аналізі конкретного злочину, напри­клад, крадіжки (cm.

1) об’єктом посягання є власність, що є характер­ною ознакою крадіжки;

2) об’єктивна сторона цього злочину виражається в таємному заволодінні чужим майном;

3) суб’єктом злочину є особа, яка досягла віку, встановленого законом для кримінальної відповідальності за крадіжку;

4) з суб’ єктивної сторони це діяння характеризу­ється виною у формі прямого умислу, що властиво для крадіжки.

Таким чином, всі ознаки діяння є ознаками крадіж­ки, що і передбачає cm. 185 KK.

Слід мати на увазі, що для одних висновків необхід­но проаналізувати всю сукупність фактів (цього вимагає повна індукція), для других не всі, а тільки найбільш сут­тєві з них (висновок робиться на основі неповної індукції). Наприклад, для того, щоб довести наявність у діянні складу того чи іншого злочину, необхідно встановити всі ознаки, які характеризують об’єкт, суб’єкт, об’єктивну і суб’єктивну сторони злочину. Якщо ж залишати нерозгля- неним хоча б один із перерахованих елементів або ознак складу злочину, правильний висновок про наявність дано­го злочину зробити неможливо. А для висновку щодо події злочину достатньо встановити не всі, а лише деякі обста­вини. Так, можуть не відігравати особливої ролі час, місце або засіб вчинення злочину.

Слід вказати й на те, що багато гіпотез у сучасній науці ґрунтуються на індуктивних узагальненнях. Важливе місце займає індуктивний умовивід у судово-слідчій прак­тиці, на його основі формулюються багаточисленні уза­гальнення мотивів і цілей вчинення протиправних дій, за­собів вчинення злочину.

Розрізняють декілька видів індуктивних умовиводів. Серед них: 1) повна індукція; 2) неповна індукція.

Повна індукція - це такий індуктивний умовивід, у якому загальний висновок про клас предметів робиться на підставі вивчення всіх предметів даного класу.

Індуктивний умовивід застосовується тільки в тих випадках, коли ми маємо справу із закритими класами предметів: число предметів, що до них входять, є скінчен­ним і вони повинні легко піддаватися перерахуванню.

Схема повної індукції має такий вигляд:

Отже, всьому класу предметів S належить ознака P

Всі S є P

Повна індукція найчастіше використовується при розслідуванні кримінальних справ, пов’язаних із недо­стачею матеріальних цінностей. Наприклад, висновок про крадіжку зброї (автомати Калашникова AKM, а та­кож пістолетів ПМ і патронів до них, ручних гранат Ф-1) зі складу військової частини здійснюється шляхом по­штучного перерахування кожної одиниці озброєння.

Особливістю повної індукції є достовірний харак­тер її висновку. Наприклад, будь-яка конкретна кримі­нально-процесуальна діяльність, огляд, роз’яснення прав потерпілому, допит, винесення вироку чи інша юридично-правова дія складається з певної кількості обов’язкових дій, невиконання хоча б однієї з них свід­чить про порушення правил логіки стосовно індуктивно­го умовиводу, а, значить, і порушення норми права, що на практиці призводить до відміни рішення по даній справі.

Достовірність істинності висновку, який одержуємо шляхом повної індукції, забезпечується дотриманням на­ступних правил:

1. Висновок у повній індукції може бути істинним, якщо досліджені (проаналізовані) всі предмети класу. На­приклад: на місці вчинення злочину виявлено п’ять стрі­ляних гільз. Експертизою встановлено:

Гільза № 1 відстріляна з пістолета ПМ № 450 Гільза № 2 відстріляна з того ж пістолета Гільза № 3 - теж Гільза № 4 - теж Гільза № 5 - теж

Отже, всі гільзи, виявлені на місці злочину, відстрі­ляні з пістолета ПМ № 450.

Логічна помилка, яка допускається в умовиводі за методом повної індукції, полягає в тому, що загальний ви­сновок формулюється на основі дослідження не всіх, а лише окремих предметів. Наведемо приклад, у cm. 43 КПК вказується, що «Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти кло­потання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заяв­ляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення без­пеки».

Для попередження даної помилки необхідно знати, які предмети утворюють даний клас і аналізувати всі предмети без виключення. У нашому прикладі всі елемен­ти входять до cm. 43 КПК.

2. Висновок, зроблений у відношенні цілого класу предметів, повинен бути загальним і для кожного окремого предмета. Якщо ознака не належить хоча б одному пред­мету даного класу, він не може належати і всьому класу предметів.

Неповна індукція - це такий вид індуктивного умовиводу, у якому загальний висновок щодо ознак пред­метів всього класу робиться в результаті дослідження лише частини предметів даного класу.

У вигляді формули неповну індукцію можна записа­ти так:

Загальна схема неповної індукції:

Об’єкт A₁ має ознаки P

Об’єкт A₂ має ознаки P

Об’єкт A₃ має ознаки P

Об’єкт A₄ має ознаки P

Об’єкт A_n має ознаки P

A₁, A₂, A₃, A₄... A_n об’єкти класу А.

Отже, всі А ймовірно мають ознаку Р.

У даному прикладі всі твердження про окремі об’єкти A₁, A₂, A₃, A₄... A_n класу А здійснюються на осно­ві ствердження ознаки P у всіх об’єктах даного класу.

Російський логік О.А. !він вказує на те, що деякі узагальнення, побудовані на неповній індукції, можуть бу­ти помилковими. Він наводить наступний приклад: при­пустимо, ми розмірковуємо щодо панівної мови у судочин­стві в латиноамериканських країнах:

В Аргентині судовий розгляд здійснюється на іспанській мові. У Венесуелі судовий розгляд здійснюється на іспанській мові. У Парагваї судовий розгляд здійснюється на іспанській мові. Аргентина, Венесуела, Парагвай є латиноамериканськими країнами. Отже, ймовірно, в кожній латиноамериканській державі судовий розгляд ведеться на іспанській мові.

Висновок у цьому прикладі є помилковим, оскільки в Бразилії судовий розгляд здійснюється не на іспанській, а на португальській мові.

Неповна індукція широко використовується у будь- якій галузі знання. Вона є неодмінною формою пізнання при аналізі кримінальних справ та розкритті злочину. В цьому аспекті цікавий приклад наводить відомий українсь­кий вчений професор В. Є. Жеребкін:

У справі про вбивство громадянина М. було встанов­лено такі факти: 1. Обвинувачений К. був зацікавлений у вбивстві М. і підшуковував способи і можливості для цього. Він двічі робив замах на життя М. 2. У день убивства об­винувачений К. поїхав до лісу вслід за М. Той поїхав туди на полювання; труп М. було знайдено в тому ж лісі.

3. Біля трупа виявився гребінець обвинуваченого K. 4. На одязі трупа виявлені плями крові, що збігаються з групою крові обвинуваченого K., а на одязі К. знайдені плями крові, яка за групою збігається з кров’ю вбитого. 5. Вдома у обвинуваченого К. під час обшуку було знайдено пісто­лет зі слідами нещодавно зробленого пострілу. Досліджу­ючи кулю, вийняту з трупа, і кулю, одержану від експери­ментального пострілу названого пістолета, експерт дав категоричний висновок, що куля, вийнята з трупа, була вистріляна із пістолета, знайденого під час обшуку в К. 6. На нікельованій пряжці пояса, знятого з трупа M., вияв­лено засохлий кривавий відбиток пальця, котрий, як уста­новлено експертизою, було залишено вказівним пальцем правої руки К.

На підставі цих фактів суд дійшов висновку, що вбивство г-на М. вчинив обвинувачений К.

Висновок суду про винуватця злочину був зроблений за допомогою неповної індукції.

Розрізняють такі види неповної індукції: індукція че­рез простий перелік, індукція через відбір фактів і нау­кова індукція.

Індукція через простий перелік фактів

Індукція через простий перелік фактів - це такий умо­вивід, у якому загальний висновок про клас предметів ро­биться на тій підставі, що серед фактів, що спостерігаються, не трапляється жодного, який би суперечив узагальненню.

Так, у cm. 106 КПК є чітко сформульовані вимоги затримання органом дізнання підозрюваного у вчиненні злочину. Орган дізнання - підкреслюється в статті, - «вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбав­лення волі, лише за наявності однієї з таких підстав:

1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, що дають підстави пі­дозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути за­тримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти або коли вона не має постійного місця проживан­ня, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюва­ної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов’язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу, про роз’яснення підозрювано­му в порядку, передбаченому частиною другою статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим».

Як уже зазначалось, поспішне узагальнення фактів, поверхневий характер їх аналізу може призвести до поми­лок, які з логічних перетворюються у юридичні. Напри­клад, поверховий огляд місця події під час розслідування та розгляду кримінальних справ, формальний допит свід­ків і підозрюваних, неглибокий аналіз зібраних доказів можуть призвести до помилкових висновків щодо кримі­нальної справи.

Індукція через відбір фактів

Індукція через відбір фактів - це такий індуктивний умовивід, в якому загальний висновок про клас предметів робиться на основі деяких предметів даного класу, але ві­дібраних із загальної маси за певним принципом, що ро­бить неможливим їх випадкове співпадіння.

Цей вид індукції використовується тоді, коли необхідно зробити висновок про клас, який налічує велику кількість предметів, які потрібно дослідити в повному обсязі. Він во­лодіє підвищеною достовірністю і широко застосовується при розслідуванні і судовому дослідженні, проведенні ревізій і експертиз в кримінологічних і правових дослідженнях.

Сутність індукції через відбір фактів полягає у тому, що всі предмети розбиваються на групи і деякі з них беруть­ся на дослідження. A.A. Tep-Акопов наводить такий при­клад: один з консервних заводів випустив недоброякісну продукцію, виникла підозра, що вся виготовлена партія кон­сервів не відповідає встановленим вимогам. Виявити не­доброякісну продукцію можна декількома шляхами:

1) перевірити усі банки методом суцільного обсте­ження, тобто через повну індукцію. Такий метод в кінце­вому випадку дасть позитивний результат, але при великій кількості одиниць, обстеження є трудомістким, пов’язаним зі значною затратою засобів, сил і часу;

2) використати вибіркове дослідження, тобто неповну індукцію, обравши для перевірки один ящик з консервами. Ця індукція через простий перелік, при якій велика роль надається випадковостям, а можливість виявити недоліки дуже мала. Випадково консерви в одному із ящиків мо­жуть виявитися придатними.

3) використати вибіркове обстеження, відібравши для перевірки по декілька банок із кожного ящика даної партії. При даному аналізі значно збільшується можливість вияв­лення дефектів, а роль випадковості суттєво зменшується. Цей варіант представляє метод індукції через відбір фактів.

Метод індукції через відбір фактів є одним із основ­них статистичних методів, що активно використовується у соціологічних, правових і кримінологічних дослідженнях.

Наукова індукція

Наукова індукція - це індуктивний умовивід, в яко­му загальний висновок про всі предмети класу робиться на підставі знання необхідних ознак або причинних зв’язків частини предметів класу.

Наприклад, висновок про те, що порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту осо­бами, які керують транспортними засобами (cm. 286 KK, а також cm. 287 і 288 KK), є причиною багатьох тяжких на­слідків, наукова індукція. В основі її лежать не тільки спостереження, згідно з якими подібні порушення призво­дять іноді до трагічних наслідків, але і знання механізму зв’язку порушення та його наслідку. Порушення правил викликає дезорганізацію встановленого порядку дорожньо­го руху, що за відповідних умов призводить до суспільно- небезпечних наслідків.

Розглянемо ще один приклад, який наводить І.В. Хо­менко: «щодо кримінальної справи про розкрадання товарів зі складу, обвинувачений визнав факт розкрадання і засвід­чив, що він один виніс зі складу вкрадену річ. Проведена перевірка встановила, що винести таку річ одній людині неможливо. У зв’язку з цим слідчий дійшов висновку, що у розкраданні товарів брали участь також інші особи. Це слугувало підставою для зміни кваліфікації діяння».

Висновок у науковій індукції робиться на підставі того, що спостережувана ознака є необхідною суттєвою ознакою предметів, що вивчаються. Знання істотної ознаки є логічною основою висновку у науковій індукції. Так, висновок може бути зроблений на основі дослідження предметів усього кла­су або частини предметів цього класу.

Наукова індукція дає висновки не тільки ймовірні, а й достовірні. У юриспруденції наукова індукція дає мож­ливість: встановити причини злочинності серед різних со­ціальних груп та категорій населення; вивчити соціальні, економічні, соціально-психологічні та інші фактори, які впливають на правопорушення та злочинність.

Важливе місце у науковій індукції займають методи встановлення причинних зв’язків між явищами.

5.5.