Поняття і значення гіпотези
Людина в процесі свого життя і діяльності пізнає існуючу об’єктивну дійсність. Пізнати сутність явищ і процесів означає вирішити численні проблеми, серед яких суперечності, помилки на шляху досягнення істини.
Отже, процес пізнання є складним, від невідомого до відомого. Юридична діяльність - це діяльність, яка в першу чергу, пов’язана з пізнанням та оцінкою юридичних фактів та проблем, що мають місце у суспільних відносинах. Юридична діяльність практично пов’язана з необхідністю знайти відповіді на питання, оцінити обставини, які можуть мати юридичне значення. Як правило, вирішенню юридичних завдань передує достатньо довгий дослідницький процес, що включає в себе збирання даних, їх аналіз, синтез, загальну обробку отриманих результатів та їх науково- практичне обґрунтування у висновках. Але даний процес дослідження, збір фактів здійснюється не хаотично, а цілеспрямовано, планомірно, відповідно до поставленої мети і програми дослідження. Юрист у своєму дослідженні повинен уявити багато варіантів того, що він шукає і досліджувати та аналізувати кожний з цих варіантів.«Достовірність доказів, - зазначає В.М. Тертишник, - означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Достовірність передбачає відомість, перевірю- ваність та добротність як самого джерела, так і способу одержання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів фіксації».
Встановлення істини при розслідуванні злочинів здійснюється за допомогою такої форми мислення, як гіпотеза. Гіпотеза (від грецьк. hypothesis, що означає передбачення, основа) - форма мислення, що становить собою припущення про існування закономірного зв’язку між явищами, причини виникнення яких невідомі. Це припущення, що висувається для пояснення сутності причин явища, що досліджується.
За своєю логічною природою гіпотеза є умовиводом. Вона є системою умовиводів, складним цілеспрямованим процесом думки, який включає елементи аналогії, індукції та дедукції.
Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона - система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окремо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези.
1. Гіпотези є обгрунтованим припущенням, для з’ясування причин і властивостей процесів і явищ, які ми спостерігаємо або досліджуємо.
2. Гіпотеза застосовується як метод логічного процесу, який обгрунтовує це припущення і його перевірку - складний процес міркування, який веде від незнання до знання.
3. За своєю природою гіпотеза є умовиводом, в якому один або частина законів невідома.
4. При висуненні гіпотези користуються аналогією, індукцією та дедукцією.
5. Відмінність гіпотези полягає в тому, що вона спрямована на дослідження широкого кола проблем і виступає не як одиничний висновок, а як система умовиводів.
Найбільше розповсюдження в юриспруденції одержала теорія гіпотез у вигляді розробок слідчих, криміналістичних версій. Насправді будь-яка пошукова робота передбачає попередню побудову і наступну перевірку гіпотези. Зміст кожного виду юридичної діяльності має особливий характер, в якому суттєву роль відіграє логіко-мислительна діяльність, у тому числі і в такій сфері, як кваліфікація злочинів. Стосовно кваліфікації злочинів гіпотезу можна визначити як висунуте в процесі розслідування припущення щодо кримінально-правової оцінки вчиненого. Процес кваліфікації злочинів, як правило, починається з висунення гіпотез. Судово-слідча діяльність за своєю природою часто пов’язана з ситуаціями, коли відомі факти недостатні для кримінально-правової оцінки вчиненого, або коли існуючі багаточисленні дані складні і несистематизовані, тому необхідно узагальнити зібрану інформацію, щоб зробити її корисною для отримання істинного висновку. У таких ситуаціях спочатку висуваються і перевіряються припущення про юридичну природу проблеми, а тільки після цього робиться кінцевий висновок.
Необхідність чіткого формулювання гіпотези, припущення щодо ознак конкретного складу злочину виникає вже з моменту порушення кримінальної справи.
В ч. 4. cm. 94 КПК вказано, що «справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину».Згідно зі cm. 4 КПК, суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання. Можна виділити три типи умов, при яких вирішуються завдання кваліфікації злочинів, пов’язані з попереднім висуненням гіпотези. Перший тип є найбільш важким при кваліфікації, оскільки повністю не відомі вихідні дані, необхідні для кримінально-правової оцінки вчиненого. Саме із задачами такого типу зіштовхується слідчий на початковій стадії попереднього слідства. Тут можливі найрізноманітніші гіпотези відносно кваліфікації вчиненого і їх коло звужується відповідно до того, як одержуються додаткові дані.
Важливо, щоб припущення про можливу кваліфікацію злочину чітко відповідали встановленим у даний момент фактичним обставинам кримінальної справи. Не виключені ситуації, коли в діях особи не буде встановлено складу злочину.
Другий тип завдань пов’язаний з висуванням гіпотез відносно кваліфікації злочину при умовах, коли фабула кримінальної справи відома, фактичні обставини повністю досліджені і доведені і необхідно дати тільки кінцеву кримінально-правову оцінку вчиненого.
Третій тип завдань полягає у правильності кваліфікації злочину. Логіка вимагає чіткої послідовності дотримання всіх її вимог. У даній ситуації перевіряється, чи всі можливі гіпотези були висунуті і досліджені. Наприклад, при поступленні кримінальної справи від органу дізнання або слідчого прокурор, згідно зі cm. 227 КПК, «вимагає від органів дізнання і досудового слідства для пере-
вірки кримінальної справи документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини».
Якщо в процесі розслідування кримінальної справи виникають проблеми, прокурор, згідно п. 8. cm. 227, «повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування». Прокурор, згідно закону, має право усунути особу, яка «провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідувані справи». По суті, законодавець зобов’язує прокурора перевіряти правильність кваліфікації і можливі варіанти іншого рішення.Таким чином, гіпотеза при кваліфікації злочину використовується як в ході розслідування кримінальної справи, так і в процесі перевірки законності і обгрунтованості прийнятого рішення. Неправильне застосування кримінального закону виявляється у неправильній кваліфікації злочину відповідно до вимог кримінального права. У зв’язку з цим апеляційний суд може змінити кваліфікацію суспільно-небезпечного діяння і застосування статті Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння. «Водночас, - вказує В.М. Тертишник, - не слід допускати як необгрунтованого пом’якшення покарання небезпечним злочинцям, що вчинили вбивство, розбійні напади, зґвалтування та інші тяжкі злочини, керівникам та активним учасникам організованих злочинних груп, рецидивістам, так і залишення без зміни вироків щодо осіб, які вчинили менш небезпечні злочини і необгрунтовано засуджені до позбавлення волі».
Якщо етапи кваліфікації розмістити за степенем зростання обгрунтованості висновків, то утвориться наступний ланцюжок: першопочаток (здогадка) - гіпотеза - достовірне знання (правовий факт).
На рівні логічної здогадки знаходяться першопочат- кові припущення про кваліфікацію вчиненого, коли, наприклад, в прокуратуру надходить заява про вчинений злочин, який вимагає перевірки. Згідно зі cm. 232-1 КПК, «Одержавши від слідчого кримінальну справу, що надійшла в порядку, передбаченому статтями 7, 7-1, 7-2, 7-3, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, прокурор перевіряє повноту проведеного розслідування, законність постанови».
Прокурор наділяється широкими повноваженнями у сфері виконання функції обвинувачення. Він може як змінити обвинувачення, так і пред’явити особі нове обвинувачення, якщо для цього є підстави, що випливають з матеріалів справи. Прокурор може змінювати обвинувачення як на стадії досу- дового, так і на стадії судового слідства. Кваліфікація дії, що міститься у постанові про порушення кримінальної справи, носить предбачувальний характер. Підсумком розслідування, з точки зору кваліфікації, є одержання достовірного знання правового факту, який є повністю доведеним.Таким чином, гіпотеза займає важливе місце в процесі кваліфікації злочинів, саме у тих випадках, коли виникає потреба у висуненні припущень про кваліфікацію, коли спираємось на обмежене число фактів. Для попереднього слідства кримінальної справи дуже важливо, щоб для здійснення правильної кваліфікації слідчий не пасивно чекав, коли будуть зібрані необхідні дані для правильної кримінально-правової оцінки, а активно висував гіпотези з тим, щоб чітко знати, які докази ще необхідно зібрати для кінцевої оцінки вчиненого злочину. Наприклад, виявлення тіла людини з ознаками насильницької смерті дає підставу для висунення різних гіпотез кваліфікації злочину. Це може бути вбивство з різних мотивів - помста, усунення конкурента або, можливо, смерть, яка настала в результаті порушення правил дорожнього руху; не можна виключати нещасний випадок, хворобу або самогубство і т. д. Всі ці гіпотези стосовно кваліфікації вчиненого підлягають перевірці і слідчий зобов’язаний дотримуватись тієї чи іншої гіпотези доти, поки вона не буде усунута зібраними у справі доказами.
У логіці, в залежності від об’єкта дослідження, розрізняють загальну і часткову гіпотези.
Загальна гіпотеза - це таке припущення, яке пояснює визначений клас явищ. Часткові гіпотези - це такі припущення, які стосуються окремих явищ. У судово-слідчій практиці найчастіше застосовується термін версія. Версія (лат. versio - оборот, versare - видозмінювати) - одна з можливих гіпотез (припущень), яка пояснює походження або властивості окремих юридично значимих обставин злочину. Вона висувається на першопочаткових етапах слідства або судового дослідження і пояснює походження або ознаки окремих обставин злочину або події злочину в цілому. Стосовно до кваліфікації злочину версію можна визначити як одну із можливих гіпотез відносно кваліфікації злочину або окремих ознак складу злочину. Припущення відносно кваліфікації в цілому перевіряється шляхом висунення і дослідження часткових версій, які пояснюють окремі елементи і ознаки складу злочину.
7.2.