Судження і речення

Як і інші форми мислення, судження фіксується, зберігається і передається з допомогою мовних засобів. Мовною формою вираження судження є речення, яке є його матеріальною оболонкою.

Незважаючи на те, що між судженням і реченням є органічний взаємозв'язок між ними є певні відмінності.

По - перше,одне й теж судження можна виразити різними граматичними формами.

Наприклад: думка „Все змінюється” може бути виражена реченням „Ніщо не зостається незмінним”. Зазначимо також, що одна і таж думка може бути виражена взагалі різними національними мовами. Судження „Я сьогодні черговий” можна виразити німецькою мовою: „Ich bin heute klassen Ordner”

По - друге, судження, як було сказано, складається і трьох елементів: суб'єкта, предиката і зв'язки, а речення може складатися із різної кількості елементів.

Наприклад: у судженні „Громадяни України мають право розвивати свою національну культуру” вісім слів, але три терміни.

Судження може бути виражено і одним словом: „Весна”, „Темніє”.

По-третє, судження як форма мислення є не матеріальним, а ідеальним.

Речення - це звукова матеріальна оболонка судження, засіб з допомогою якого люди спілкуються один з одним, обмінюються думками, а інколи враженнями чи емоціями.

В літературі по логіці існує думка про те, що судження можуть висловлюватись розповідними реченнями, а інші типи речень, питальні чи окличні, нібито не є формою вираження судження. Але є питальні і окличні судження, які інколи теж можуть дещо стверджувати або заперечувати. Речення: „Кому може сподобатися така робота?”, „Чи я хотів його образити”, висловлюють такі думки як, відповідно, „Робота виконана неякісно”, „Я не хотів його образити”.

3.3.