Види простих суджень

Як було зазначено, просте судження - це судження, яке складається із трьох елементів і має структуру: S є P.

Поняття „просте судження” можна ділити на різних підставах. В залежності від того, що стверджується або заперечується в судженнях - належність ознаки предмету, відношення між предметами або факт існування предмета, - вони поділяються на атрибутивні, судження з відношенням, або судження про відношення, судження існування або екзистенціальні.

В атрибутивних (від лат. attributio - властивість, ознака) судженнях виражається належність ознаки предмету або належність предмета до якогось класу предметів.

Наприклад: в судженні „Полин - гіркий” говориться про належність ознаки предмету, а в судженні „Полин - лікарська рослина” стверджується про належність полину до класу лікарських рослин.

Атрибутивні судження в літературі по логіці називаються також категоричними (від грец. kateqorikos - стверджуючий, рішучий, безумовний).

Судженням з відношенням називається таке судження, в якому відображається відношення двох предметів, властивостей по величині, часовій послідовності, положенню в просторі, по зв 'язку причини і наслідку, інтенсивності процесів, родинним та іншим ознакам.

Наприклад: „Сатурн більше Венери”, „Ракета летить значно швидше літака”, „Київ знаходиться значно ближче до Харкова аніж Львів”, „Тертя - джерело тепла”, „Іван брат Петра” тощо.

Судженням існування (екзистенціальним від лат. existentia - існування) називається такий вид простих суджень, в яких виражається сам факт існування або не існування предмета судження.

Наприклад: „Диму без вогню не буває”, „Існують необачливі люди”. В першому судженні заперечується факт існування диму без вогню, а у другому стверджується про те що існують необачливі люди.

3.4.