<<
>>

Умовиводи за аналогією

В широкому значенні “аналогія” означає подібність. Якщо два предмети подібні між собою за рядом ознак, то кажуть, що вони анало­гічні. У вузькому значенні під аналогією розуміють умовивід, в якому думка рухається від одиничного до одиничного.

Аналогія (від грецького analogia - відповідність, подібність) - це вид умовиводу, в якому на підставі схожості предметів у одних ознаках зроблено висновок про подібність їх у інших ознаках.

Міркування за аналогією має таку схему :

Предмет А має ознаки а, в, с, d

Предмет В має ознаки а, в, с

Імовірно, що предмет В має ознаку А

Аналогія є формою правдоподібного (імовірного) умовиводу, бо наскільки не були б схожими між собою порівнювані предмети, вони завжди мають і відмінні один від одного ознаки. Тому ознака, властива предмету А, може бути якраз і відсутня у предмета В. В такому випадку висновок буде хибним. Іноді висновки, отримані за допомогою аналогії, залишаються лише передбаченнями, а іноді вони стають основою для 93

гіпотез і згодом перетворюються в наукові теорії. Таким чином аналогія відіграє важливу роль у наукових відкриттях.

Розрізняють дві класифікації аналогії:

1) за характером інформації;

2) за ступенем достовірності висновку.

За характером інформації, яка переноситься з моделі на прототип, аналогію поділяють на аналогію властивостей та аналогію відношень.

В аналогії властивостей об’єктом уподібнення виступають два одиничних предмети або дві множини однорідних предметів, а перенос­ною ознакою - властивості цих предметів. Прикладом такого виду ана­логії може бути та, яку використав при створенні парової турбіни

Ч.Парсон - аналогія між потоком пари і потоком води в гідравлічній ту­рбіні. Така ж аналогія використана Стендалем у висловленні: "Любов подібна до лихоманки, вона народжується і гасне без найменшої участі волі".

В аналогії відношень об’єктом уподібнення виступають відно­шення між двома предметами або двома класами однорідних предметів.

Яскравим прикладом аналогії відношень є запропонована Резерфордом планетарна модель атома, в якій використана аналогія між Сонцем і планетами, з одного боку, та ядром атома і електронами, з другого. Ана­логія відношень між живими організмами і технічними пристроями ле­жить в основі біоніки. Така аналогія веде до побудови технічних систем, які за своїми характеристиками наближені до живих систем (наприклад, аналогія між летючою мишею і радіолокатором).

За ступенем достовірності висновку розрізняють три види анало­гії - достовірну, імовірну та хибну.

Достовірна або строга аналогія фіксує наявність необхідного зв ’язку між ознаками подібності та ознакою, що переноситься. Схема строгої аналогії така:

Предмет А має ознаки а, в, с, d, е

Предмет В має ознаки а, в, с, d

Із сукупності ознак a,β,c,d з необхідністю слідує е

Предмет В обоє ’язково має ознаку е

Достовірна аналогія дає істинний висновок. Вона застосовуєть­ся в наукових дослідженнях, у доведеннях.

Імовірна аналогія, на відміну від достовірної, дає можливість отримати лише імовірний висновок. Вона застосовується в моделюван­ні, при розв’язуванні задач, в побуті. Щоб підвищити імовірність ви­сновку за такою аналогією треба дотримуватись таких вимог:

!.Число ознак подібності повинно бути якомога більшим.

2.Ознаки подібності повинні бути різноманітними.

3.Ознаки подібності повинні бути істотними.

4. Необхідно враховувати кількість та істотність ознак відмінності.

5.Ознака, яка переноситься, повинна бути того ж типу, що і ознаки подібності.

У хибній аналогії висновок отримано на підставі випадкових, по­верхневих, зовнішніх ознак, що вважаються спільними для двох одинич­них предметів чи двох класів однорідних предметів. Висновок у такій аналогії хибний. Прикладом хибної аналогії може бути помилка так зва­них “вульгарних” матеріалістів, яка полягала у проведенні аналогії між печінкою та мозком людини. Внаслідок цього вони стверджували, що мозок виділяє думку подібно до того, як печінка виділяє жовч.

На хибній аналогії грунтується ворожіння різного роду, як от, по руці, на кавовій гущі тощо.

<< | >>
Источник: Поперечна Г.А.. Основи логіки /Навчальний посібник. Терно­піль: видавничий відділ ТДПУ ім. В.Гнатюка/2002. с.128. 2002

Еще по теме Умовиводи за аналогією:

  1. 4. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ) ЗАНЯТЬ