Загальний характер законів логіки та їх особливості

Відомо, що природа і суспільство існують та розви­ваються за певними об’єктивними законами. Що собою представляють ці закони?

Дамо загальне визначення закону. Закон - це внутріш­ні, необхідні, всезагальні й істотні зв’язки предметів і явищ об’єктивної дійсності.

Закони логіки, як і інші закони, мають свій об’єк­тивний характер. Що це означає?

Логічні закони носять об’єктивний характер, у про­цесі історичного розвитку вони формувалися в людській свідомості і без неї вони не існують. Отже, їх функціону­вання пов’язане з існуванням людського суспільства. Адже тільки людина є носієм свідомості. Незалежно від волі і бажання людей, їхнє мислення відбувається за законами логіки. Людина не може скасувати дію цих законів. Якщо, наприклад, юридичні закони приймає або відміняє законо­давець, то нові закони логіки «приймати» або «встанов­лювати» неможливо. Людина може тільки пізнати їх і використати у мисленнєвій практиці.

Особливості законів логіки

а) вони діють у всіх розумових процесах, коли лю­дина пізнає оточуючий її світ, прогнозує майбутнє, будує плани, проекти, моделі у своїй теоретичній і практичній діяльності;

б) спираючись на закони мислення, людина відобра­жає у загальній формі властивості та відношення між са­мими предметами і явищами об’єктивного світу;

в) закони логіки є єдиними для всіх людей, незалеж­но від національності або мови спілкування;

г) вони мають аксіоматичний характер, тобто не по­требують особливого доведення, оскільки їхня істинність уже перевірена багатовіковою практикою людства;

д) вони постають як принципи правильного мірку­вання на шляху досягнення істини.

Людина мислить за допомогою мови, тобто мова є засобом мислення, способом реалізації та об’єктивізації думки. У сучасній науковій літературі дано таке визначен­ня: Мова - це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засо­бом передачі думок, знання, інформації від людини до лю­дини, від покоління до покоління.

У XX ст. сформувалася особлива наука (теорія) про знаки та мову як знакову систему - семіотика. Закони ло­гіки за своїм змістом є відображенням закономірних процесів і явищ існуючої дійсності у свідомості людини. Логічні закони носять об’єктивний характер, у процесі історичного розвитку вони сформувалися в людській свідомості і без неї не існують. Отже, їх функціонування пов’язане з існуванням людського суспільства, бо тільки людина є носієм свідомості. У логічних законах відклався багатовіковий досвід людської діяльності і вони відображають об’єктивні зв’язки і відношення між яви­щами і предметами навколишнього світу.

У процесі пізнання людська свідомість набула таких рис: визначеність, логічна несуперечність, послідовність, обґрунтованість.

Характерною ознакою правильного логічною мислен­ня є вміння вичленовувати, виділяти предмети з навколи­шньої дійсності і розглядати їх окремо і при тому виявляти й узагальнювати їх суттєві ознаки, що відрізняють їх від інших або роблять їх подібними, а без цього неможливе саме наше мислення у формі поняття. Ці риси - обов’язкові атрибути логічно правильного мислення.

Специфічність законів мислення полягає в тому, що во­ни є відображенням зв’язків і відношень внутрішньої структу­ри думок, яка історично склалася у процесі практики мислен­ня на основі властивостей і відношень зовнішнього світу.

Закони мислення мають обов’язковий, загальнолюдсь­кий характер. Всі люди, незалежно від раси і національ­ності, мислять за одними і тими ж законами.

Логічні закони - універсальні.

Формально-логічні закони не суперечать законам діалек­тики як найзагальнішим законам розвитку природи, суспіль­ства і мислення. Отже, закони діалектики не заперечують законів логіки, а останні є певною формою відображення за­конів діалектики у мисленні. Закони діалектики - методоло­гічна основа розуміння формально-логічних законів.

Логіка як наука сформулювала ряд правил, законів і категорій, де найзагальнішими є основні закони, які лежать в основі логічних операцій. Це закон тотожності, закон суперечності, закон виключеного третього і закон достатньої підстави.

Вони називаються основними, бо виражають найважли­віші властивості правильного мислення: його визначеність, несуперечність, послідовність і обґрунтованість. Закони логіки постають як принципи правильного мислення на шляху досяг­нення істини. Вони є законами правильної побудови думок шляхом встановлення необхідних зв’язків між ними.

Отже, дотримання законів логіки - необхідна умова до­сягнення істини у пізнанні і забезпечення правильності розу­мової діяльності людини. Перейдемо до розгляду цих законів мислення.

4.2.