Закон тотожності

Вже стародавні мислителі дійшли висновку, що весь навколишній світ - це не що інше як матерія, яка перебу­ває у стані постійного руху і змін. Отже, неможливо зро­зуміти сутність жодного явища природи чи суспільства, якщо розглядати його в незмінному, абсолютно застиглому вигляді, без змін, руху і розвитку.

Тотожними називаються такі ознаки, які, незва­жаючи на зміни, що постійно відбуваються у предметах і явищах, зберігають свою визначеність. Кожен предмет, який відображається у нашій свідомості, володіє кількіс­ною і якісною визначеністю. Він обов’язково входить у якусь конкретну групу подібних предметів. Але разом з тим володіє ознаками, притаманними тільки йому. Вся ця об’єктивна якість предметів і явищ, яка зберігає за собою одні й ті ж тотожні риси, повинна бути відображена нашим мисленням, якщо ми хочемо правильно зрозуміти навко­лишній світ. Подібно до того, як у природі та суспільстві предмети і форми руху не змішуються одне з одним, а во­лодіють конкретними, тільки їм притаманними особливос­тями, так і наші думки про предмети, форми руху не по­винні змішуватися, а чітко відображати ті конкретні особ­ливості, які характерні для цих предметів.

Як вже підкреслювалося, у предметах і явищах від­буваються постійні зміни, але у деяких своїх ознаках і якостях вони залишаються певний час незмінними, і це дає підставу нашому мисленню фіксувати їх сталість, однозна­чність, притаманну їм сутність. Предмет нашого міркуван­ня не повинен підмінятися і змішуватися з іншим. Закон тотожності фіксує той факт, що ми вміємо ототожнювати предмети, тобто вміємо встановити, що цей предмет або це поняття є тим, а не іншим. Якщо б ми не могли ототожню­вати предмет або явище з самим собою і тим самим відріз­няти його від інших, то неможливо було б ніяке пізнання, ніяке судження, ніяке спілкування між людьми.

Закон тотожності формулюється так: кожна об’єктивно істинна і логічно правильна думка або поняття про конкре­тний предмет повинні бути визначеними і зберігати свою однозначність протягом усього міркування і висновку.

Закон тотожності означає, що одна і та ж думка по­винна бути тотожна сама собі:

Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, розпливчатих, неясних думок, проти їх двозначності. У цьому значенні закон не допускає багатозначності, без­ладності думки, він вимагає, щоб думка була сформульо­вана чітко, зрозуміло і була визначена за змістом. Закон тотожності не вимагає, щоб предмети і явища об’єктивної дійсності залишалися незмінними і закостенілими. Він і не може цього вимагати, але забороняє довільно, без будь- якої підстави змінювати зміст понять, замінювати одне поняття іншим, порушувати чіткість і визначеність думки. Вимоги визначеності, точності у вживанні понять, а, отже, ясність думок має принципове значення.

Яскравим прикладом підміни поняття з огляду на закон тотожності є історія суду і страти Icyca Христа, про яку розповідає великий мислитель Гегель у своїй пра­ці «Філософія релігії». З метою розправи над Ісусом чле­ни синедріону, відповідно до тогочасних законів Римської імперії, самі не мали права виносити смертний вирок, ви­рішують звернутися до Палата, що в цей час виконував обов’язки прокуратора Іудеї, яка була провінцією імперії.

Члени синедріону прекрасно розуміли, що Пілат не винесе смертний вирок людині за те, що, згідно з іудейсь­кими поняттями, було богохульством, тобто це означало, що Icyc визнавав себе сином Божим, отже члени синедріону з метою організації суду над Ісусом і його страти звинува­чують його у тому, що він практично є ворогом Римської імперії, оскільки Icyc своїм вченням підбурює народ у всій державі від Галілеї до Єрусалима. У бесіді з Ісусом Пілат все більше переконувався і схилявся до думки щодо відсут­ності серйозних підстав для проведення суду, а надто - розп’яття невинного на хресті, чого вимагали від нього іу­деї. Тоді вони вирішили виступити в ролі вірнопідданих це­заря, стурбованих лише його інтересами. «Якщо ти звіль­ниш його, - кричали вони, - ти не друг кесаря, бо всякий, хто оголошує себе царем, повстає проти нашого правите­ля». Коли Пілат переконався у тому, що іудеї не відступ­лять від свого рішення, він звелів принести посуд з чистою водою і, помивши руки, відповів: «Невинуватий я в крові праведника. Нехай відповідальність за неї впаде на вас!» Іудеї кричали: «Так, нехай буде його смерть на нас і наших дітях!». Отже, перемогли іудеї. Христос, на думку Гегеля, - це вчитель, який апелює до розуму людини та її совісті. Він є вищою духовною і моральною субстанцією. «Христос не тільки відкриває нам Божественну любов, - підкреслив О. Мень, - він відкриває нам велич людини. Христос справжня людина. Істинне появлення Бога на землі»

З метою підтвердження вимог закону тотожності наведемо як приклад cm. 111 KK «Державна зрада», що кваліфікується як «діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній ціліс­ності та недоторканості, обороноздатності або державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, на­дання іноземній державі, іноземній організації або їх пред­ставникам допомоги в проведенні підривної діяльності про­ти України».

Слід вказати на те, що поняття «шпигунство», «під­ривна діяльність» є тотожними. Якщо поняття «умисно» замінити поняттям «ненавмисно», то ця стаття Кодексу втрачає як кількісну, так і якісну визначеність. Цих вимог особливо треба дотримуватись у суперечках (дискусіях, полеміках), метою яких є встановлення істини. Ще Apnc- тотель вказував на те, що особи, які починають обміркову­вати якісь питання, повинні спочатку дійти згоди відносно тих понять, які вони будуть застосовувати, щоб обидва співрозмовники, розглядаючи і аналізуючи їх, розуміли одне і те ж. Якщо люди не зійшлися у визначенні конкре­тних понять, то вести дискусію просто нема сенсу. У практиці мислення порушення вимог цього закону призво­дить до таких логічних помилок у мисленні (доказі, спро­стуванні, умовиводі), як «підміна понять», «перекручення змісту понять», «підміна тези у доказі» і «підміна тези у спростуванні», «виступ з питання, що обговорюється, не по суті», «відступ від теми, що обговорюється у публічних ви­ступах».

Порушення закону тотожності на практиці призво­дить до двозначності, неконкретності, неясності, розплив- чатості думки, що особливо недопустимо в юридичній діяль­ності. В цьому аспекті цікаві приклади, взяті із дійсних процесуальних актів.

«З магазину була вчинена крадіжка пилососа та іншого медичного обладнання».

«Ріст злочинності залежить від того, наскільки стійко і ефективно ведеться боротьба з правопорушен­нями».

«Враховуючи, що умови сприяють вчиненню злочину є результатом відсутності недостатньо проведеної ро­боти виховного характеру серед населення, прошу при­йняти міри по усуненню причин і умов, що сприяють вчиненню злочину».

«На прохання потерпілого Карпов не реагував, а з допомогою гітари виражався нецензурними словами і за­грожував останній вбивством».

«Захисник з матеріалами справи ознайомився, і від нього поступила заява: звільнити його з-під стражі».

Слід зазначити, що порушення закону тотожності проявляється також і в тому, що однакові думки можуть бути виражені різними словами, а слова, які мають одна­кове звучання, можуть виражати різні думки. Невміле використання таких слів спотворює думку, ускладнює її розуміння і в результаті призводить до помилок.

Точність, ясність думки юриста відіграє важливу роль при формулюванні норм права при визначенні дій обвинуваченого або підсудного, при обґрунтуванні квалі­фікації злочину. Неточно підібране або неправильно тлу­мачене поняття у праві створює підгрунтя для сваволі і беззаконня. Порушення слідчим або судом закону тотож­ності є суттєвою помилкою, яка призводить до неправиль­ного логічного висновку, а значить - помилкового рішення по кримінальній справі.

Повчальний у цьому відношенні приклад знаходимо у давньогрецького філософа Ксенофонта (445-355 рр. до н.е.).

«Мій учитель за те, що я добре вивчив науку спра­ведливості... призначив мене суддею над другими. Тільки за одну справу, яку я неправильно розсудив, мені діста­лися удари палкою. Було це так. Хлопчик високого зрос­ту, що був одягнений в короткий хитон, зняв з малень­кого його одяг, одягнув на нього свій, а його хитон одяг­нув на себе. Здійснюючи суд по цій справі, я виніс вирок, згідно з яким кожний повинен носити той хитон, котрий йому більше підходить, признаючи його справедливим. За те мій учитель побив мене й сказав, що якщо б я повинен був винести вирок про те, що кому краще підходить, я був би вправі розсудити справу подібним чином. Але оскільки мені потрібно було вирішити, кому який хитон належить, я повинен був прийняти до уваги справедли­вість цього судження - чи було воно наслідком насильни­цьких дій, чи було куплено, чи виготовлено вдома. Оскі­льки справедливим є те, що відповідає законам, а насиль­ство є беззаконням, учитель вимагав, щоб суддя виносив свій вирок суворо дотримуючись закону».

У наведеному епізоді порушений закон тотожності. Учитель і учень вкладали у поняття справедливість різний сенс.

Щоб прийняти правильне рішення, учневі потрібно було уточнити зміст поняття «справедливість рішення по справі» і добре уяснити вказівки вчителя.

Якщо порушити закон тотожності і вкласти в одну й ту ж думку різний зміст, то в результаті ми не отримаємо правильного, вірного висновку. Для прикладу візьмемо таке поняття, як «таємне вкладання валюти в іноземні банки». Сутність тотожності полягає в тому, що поняття цього злочину відрізняється від інших форм злочину, бо йому притаманні такі риси, ознаки, зміст і сутність, завдя­ки яким ми відрізняємо його від іншого злочину, напри­клад, від «квартирних крадіжок». Слід підкреслити, що поняття «таємне вкладання валюти» повинно бути об’єктивно істинним, логічно обґрунтованим, інакше бу­дуть порушені інші закони логіки. Аналізуючи це явище, можна зробити логічний висновок: таємне вкладання ва­люти в іноземні банки» серйозно підриває соціально- економічний і політичний стан суспільства. Отже, це одна з форм злочинної діяльності. Якщо підміняється теза, то виникає логічна помилка. Наприклад, «Офіційне вкладен­ня валюти в іноземні банки є злочином» - тут підміняють­ся тези (суб’єкти) «таємне» і «офіційне». Отже, у процесі мислення, доказів і умовиводів ми, як правило, щось стве­рджуємо або заперечуємо.

В обох випадках наша думка повинна бути однознач­ною і визначеною. Тільки за такої умови можна досягнути чіткості думки і правильності висновку. Так, якщо ми візьмемося доводити, що злочинність у сфері економіки негативно впливає на весь стан соціально-економічного і політичного розвитку України, то необхідно чітко визна­чити поняття «економічна злочинність», в чому полягає її сутність, які елементи в себе включає, як вони взаємодіють між собою, в чому їх специфіка, схожість і чим відрізня­ються один від одного. В умовах реформування економіки України злочини в економічній сфері стали більш витон­ченими, професійно-інтелектуальними.

Аналізуючи цю проблему, слід підкреслити, що еконо­мічні негаразди, відставання законодавства, різке майнове розшарування населення України, інші негативні фактори призвели до активізації тіньової економіки, але це не озна­чає, що злочинність залишається незмінною. З розвитком комерційних структур, підприємництва та приватної влас­ності в нашій державі з’явилися нові види злочинної дія­льності - рекет, фіктивне підприємництво, порушення порядку випуску цінних паперів, приховування прибутків від оподаткування, фіктивне банкрутство, незаконний вивіз товарів і продукції за кордон, таємне вкладення ва­люти в іноземні банки та ін.

Отже, соціально-економічний, політичний, мораль­ний стан держави і суспільства створює умови для появи нових форм злочинності і в цих умовах високопрофесійні майстри кримінальних злочинів прагнуть знайти вихід для відмивання «брудних» грошей, проникнути в легальну економіку. Для цього незаконно використовують різнома­нітні біржі, аукціони, ринок житла, комерційні банки, спіль­ні підприємства, інші комерційні структури. Це ставить під загрозу економічну безпеку держави як важливу складову частину національної безпеки України.

Виходячи з цього, слід пам’ятати, що у боротьбі з і злочинністю, правоохоронці зіткнулися з майстрами софіс­тичних прийомів, які свідомо спотворюють істинний стан ре­чей, приховують і вміло маскують свої реальні цілі та інтере­си, туманно, невизначено та двозначно застосовують понят­тя, з метою дезорієнтувати правоохоронні органи, збити їх з правильного шляху. Більшість лідерів організованих злочин­них груп у сфері економіки мають вищу освіту, великий до­свід керівної або апаратної роботи, певною мірою мають ін­телектуальну перевагу над частиною оперативних працівни­ків, які спеціалізуються на боротьбі з організованою злочин­ністю. Схеми злочинної діяльності вивчаються не досить глибоко, а оперативна робота не приносить належних ре­зультатів. Отже, логіка діяльності всіх працівників OBC у боротьбі зі злочинністю вимагає серйозної підготовки, нала­годженої ефективної системи навчання особового складу. Вказуючи на недоліки у боротьбі з економічною злочинніс­тю, Колегія MBC України відзначає, що служба БЕЗ не до­сить цілеспрямовано орієнтується на виявлення тяжких та особливо тяжких злочинів, чия частка у загальному «еконо­мічному» масиві нині становить 51%. У цій ситуації закон тотожності є одним з основних принципів побудови кваліфі­кованого законодавства. Так, саме він береться до уваги при формулюванні деяких статей сучасних кодексів нашої дер­жави. Як приклад можна навести cm. 275 КПК «Межі судо­вого розгляду», в якій підкреслюється: «Розгляд справи про­водиться тільки стосовно підсудних і тільки в межах пред’явленого обвинувачення».

Дотримання закону тотожності - необхідна умова і результат ефективного функціонування будь- якого чинного законодавства.

Як показує досвід, недооцінка і відкрите ігнорування закону тотожності може призвести до негативних наслідків як у сфері мислення, так і у сфері практичної діяльності.

4.3.