5.1. Основні закони традиційної логіки

Закон є результатом відображення необхідного, істотного, сталого і багаторазово повторюваного відношення між предметами і явищами реальної дійсності. Закон мислення — це ре- зультат відображення необхідних, істотних, сталих, багаторазово повторюваних зв’язків між думками, вираженими логічними засобами.

Закон тотожності: обсяг і зміст понять (суджень) повинні бути строго визначеними і лишатися незмінними в процесі логічних міркувань (А«А; А ® А;).

Закон несуперечності: у процесі міркування про який-небудь предмет не можна одночасно стверджувати і заперечувати що-

небудь в одному і тому самому відношенні (А ^ не-А).

Закон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне повинно бути істинним, друге — хибним, третього бути не може (А v не-А).

Закон достатньої підстави: всяка істинна думка повинна бути достатньо обґрунтованою (за допомогою вихідних положень, припущень, відомих законів і правил, практичного досвіду тощо). Формально-логічної форми запису закон не має.