Закон тотожності

Все в навколишньому світі перебуває у русі та зміні. Проте, зазнаю­чи змін, той чи інший предмет все-таки зберігає відносну сталість своїх основних властивостей, що дозволяє йому залишатись самим со­бою.

в процесі певного міркування всяке поняття і судження пови­нні мати один і той же визначений зміст незалежно від того, скіль­ки б разів вони не повторювалися.

Його можна записати у вигляді формул:

Закон тотожності містить важливу вимогу - у процесі міркування про певний предмет необхідно мислити саме про цей предмет і не під­мінювати його іншим предметом думки. Закон тотожності забороняє до­вільно змінювати зміст понять у міркуванні, позаяк це веде до виник­нення двозначностей, непорозумінь і, зрештою, є причиною хибних ви­сновків.

Важливість вимоги закону тотожності стає зрозумілою, якщо враху­вати, що в нашій мові є слова, які мають не одне, а декілька значень.

Внаслідок порушення закону тотожності виникають такі помилки, як підміна понять, підміна тези. Підміну понять часто використовували софісти для обґрунтування неправдивих тверджень, з метою введення в оману опонента. Цей прийом має місце у такому софізмі:

Злодій не бажає придбати нічого поганого. Придбати хороше — це справа хороша. Отже, злодій бажає хорошого.

Хитрість софістів полягає у тому, що слово “придбати⁷" має два значення - у першому судженні воно означає “вкрасти ”, а в другому - придбати законним шляхом. Крім цього, тут є ще одна двозначність - слова “погане” і “хороше"" вживаються по - різному: “погане"" характе­ризує річ, а “хороше ” - вчинок.

2.