Закон виключеного третього

Закон виключеного третього (від лат. Lex exclusitertii sive medii inter duo contradictoria; Lex — закон, exclusitertii sive medii inter duo contradictoria — виключається третя особа в середині між двома суперечностями) визначається таким чином: із двох суперечливих суджень одне неодмінно є істинним, а друге— хибним, третього не дано.

Наприклад: із двох суджень „Всі терміни - поняття” і „Деякі терміни не є поняттями” одне істинне, а друге хибне, третього не дано. Якщо буде встановлено, що перше судження буде істинним, то обов’язково хибним буде друге судження, а якщо хибним буде друге судження, то обов’язково хибним буде перше судження.

Закон виключеного третього не вирішує питання про те, яке із двох суджень, що знаходяться у відношенні суперечності, є хибним, а яке істинним. Вимога даного закону полягає в тому, що два суперечливих судження не можуть бути разом істинними і разом хибними.

Закон виключеного третього діє по відношенню до суджень А—О (частково стверджувального і частковозоперечуваного), Е—І (загально заперечного і частково стверджувального) і до суджень А — Е, якщо вони одиничні.

Символічно закон виключеного третього позначається так:

Те, що дана формула закон видно із таблиці (див. рис. 30).

Рис. 30

Є судження, які відображають суперечливу природу речей і які по формі подібні суперечливим судженням.

Наприклад: „Дане тіло знаходиться в стані руху” і „Дане тіло знаходиться в стані спокою”. Може скластися думка, що тут виражена наступна ситуація: „тіло рухається і не рухається”(А і не- А). Але ж предикати даних суджень „знаходиться в стані руху” і „знаходиться в стані спокою” - є поняття, між якими не має місце відношення суперечності. У відношенні суперечності знаходяться такі судження: „Дане тіло знаходиться в стані руху” і „Дане тіло не знаходиться в стані руху”. По відношенню до даних суджень діє закон виключеного третього. Даний закон не заперечує наявність у предметів протилежних властивостей.

Закон виключеного третього використовується в непрямому доведенні. Це доведення в якому істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези. Якщо доведено що антитеза є хибною, то на основі закону виключеного третього робиться висновок про істинність тези, за умови, що теза і антитеза є судження, які знаходяться у відношенні суперечності.

Як і закон суперечності, закон виключеного третього сприяє послідовності і несуперечності мислення. Він формулює важливу вимогу до наших думок: не можна відхилятися від визнання істинним одного із двох суджень, які знаходяться у відношенні суперечності і шукати дещо середнє, третє між ними.

4.4.