Чинники, що впливають на безробіття

Усі чинники (причини), що впливають на безробіття, доцільно поділити на дві групи:

—ті, що впливають на природне безробіття;

—ті, що впливають на циклічне безробіття.

Відмінність між цими групами чинників зумовлена неоднако­вими умовами виникнення природного та циклічного безробіття.

Чинники природного безробіття

Як ми знаємо, безробіття на природному рівні забезпечується в умовах рівноваги на ринку пращ і визначається втратами часу, пов’язаними із пошуками вакантних робочих місць з урахуванням інтересів безробітних і професійних вимог до них з боку робото­давців. Тому до чинників природного безробіття відносяться такі, від яких залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні ведуть пошуки вільних робочих місць в умовах рівноважного рин­ку праці. До основних чинників, які впливають на тривалість цих пошуків, можна віднести: допомогу по безробіттю, діяльність дер­жавних служб зайнятості, демографічні зміни у складі робочої сили.

Допомога по безробіттю. В багатьох країнах законодавство передбачає допомогу (виплати) по безробіттю з метою полегши­ти долю безробітних на період пошуку роботи. Але така допомо­га впливає і на активність безробітних щодо пошуку ними робо­ти, і, як наслідок, на тривалість періоду, протягом якого кожен із них має намір знаходитися в стані пошуку. У разі незначної суми допомоги по безробіттю бути без роботи обходиться людині ду­же дорого і тому вона намагається найшвидше працевлаштувати- ся на першу-ліпшу роботу. Якщо ж допомога по безробіттю зна­чна, то безробітний не погоджується на будь-яку роботу, а вит­рачає більше часу, відшукуючи найкраще для себе робоче місце. Таке безробіття називається добровільним. Це означає, що в про­цесі вирішення проблеми щодо свого працевлаштування людина враховує співвідношення між доходом, який вона отримує як безробітний, і доходом, який вона може заробити в умовах зайня­тості.

Чим вищим є коефіцієнт заміни, тим дешевше бути безробіт­ним, що спонукає безробітного витрачати більше часу на пошук роботи. Але на тривалість періоду пошуку роботи, крім величини допомоги по безробіттю, суттєво впливає і тривалість періоду, протягом якого безробітний може отримувати цю допомогу. В різ­них країнах цей період є неоднаковим: в одних його тривалість становить кілька років, в інших — менше року.

Діяльність державних служб зайнятості. Крім бажання знайти роботу на тривалість періоду, протягом якого безробітний підвищення кваліфікації. Від цього залежить тривалість періоду, протягом якого безробітні можуть перейти з депресивних галузей чи регіонів у прогресивні.

Демографічні змінну складі робочої сили. Природний рівень безробіття в країні є середньозваженою величиною від природно­го рівня безробіття окремих демографічних груп населення. Оскільки рівень цього безробіття коливається між окремими де­мографічними групами, то зміна частки кожної з них у структурі ринку праці впливає на загальний природний рівень безробіття. Так, природний рівень безробіття серед жінок і молоді вищий за середній. Тому збільшення чи зменшення частки цих категорій населення у складі робочої сили відповідно змінює загальний природний рівень безробіття.

Чинники циклічного безробіття

Іншу природу мають чинники, що впливають на циклічне без­робіття. Як відомо, таке безробіття виникає в умовах нерівноваги на ринку праці: пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Це означає, що чинники, спроможні викликати зменшення попи-

ту на працю відносно її пропозиції, водночас є чинниками, що зумовлюють циклічне безробіття. До таких можна віднести не­сприятливі збурення на товарному ринку, тобто скорочення су­купного попиту та/або сукупної пропозиції.

Якщо на товарному ринку сукупний попит і/або сукупна про­позиція скорочуються, то зменшується обсяг виробництва продук­ції, що спричинює зменшення попиту на робочу силу. У разі не­змінної пропозиції робочої сили це викликає циклічне безробіття. Проте слід наголосити, що найчастіше несприятливі збурення на товарному ринку спричинюються падінням сукупного попиту і рід­ше — скороченням сукупної пропозиції.

Висновок про те, що циклічне безробіття викликається не­сприятливими збуреннями на товарному ринку, не є достатнім для розуміння причин, які зумовлюють циклічне безробіття. Не­обхідно враховувати, що згідно із законами ринку у разі екзоген­ного зменшення попиту на працю заробітна плата мала б змен­шуватися. Це викликало б зменшення пропозицій праці до рів­новаги з попитом на працю. Насправді в умовах сучасного ринку праці заробітна плата не є абсолютно гнучкою в короткостроко­вому періоді і тому не може швидко знижуватися до рівноважно­го рівня. Лише за таких умов несприятливі збурення на товарно-

Рис. 3.3. Модель ринку праці в умовах негнучкої заробітної плати

Згідно з наведеним графіком початкова рівновага на ринку праці забезпечується в точці Т\, в якій крива попиту (Lf) перети­нається з кривою пропозиції (L^s)∙, рівноважна заробітна плата становить Wι, a L₁ відображує кількість одиниць робочої сили, яка відповідає умовам повної зайнятості.

Тепер припустимо, що внаслідок несприятливого збурення на товарному ринку попит на робочу силу впав до L2 і тому його крива змістилася в положення (Lf). Конкуренція на ринку праці мала б викликати зменшення заробітної плати до нового рівно­важного рівня W2, за якого пропозиція зменшиться до величини L2, що дорівнює величині попиту на працю. Проте на практиці під впливом певних інституційних чинників заробітна плата в короткостроковому періоді не зменшується до W2, а, як і раніше, дорівнює W∖.

Отже, якщо першопричиною циклічного безробіття є несприят­ливі збурення на товарному ринку, то ще однією причиною його є негнучка заробітна плата. У зв’язку з цим розгляд причин не­гнучкості заробітної плати дає змогу повною мірою уявити при­чини циклічного безробіття.

До основних причин негнучкості заробітної плати можна від­нести: закони про мінімальну заробітну плату, вплив профспілок на заробітну плату, ефективну заробітну плату.

Закони про мінімальну заробітну плату. У багатьох країнах функціонують закони про мінімальну заробітну плату, що регла­ментують мінімально допустиму межу оплати праці, якої зо­бов’язані дотримуватися всі роботодавці. Для більшості найма­них працівників установлений мінімум нічого не важить, ос­кільки їхня заробітна плата перевищує його. Проте для неквалі- фікованих і недосвідчених працівників встановлена мінімальна заробітна плата може перевищувати її рівноважний рівень. Унас­лідок цього попит на таку робочу силу формується на рівні, ниж­чому, за її пропозицію, що спричинює безробіття. Дослідження американських науковців показали, що в разі збільшення мінімаль­ної заробітної плати підлітків на 10 % їх зайнятість зменшується від 1 до 3 %.

Вплив профспілок на заробітну плату. У розвинених країнах відчутну роль у формуванні заробітної плати відіграють проф­спілки. Основним інструментом їх впливу на заробітну плату є трудові угоди, які лідери профспілок укладають із роботодавця­ми на тривалий період (від одного до трьох років). Ці угоди пе­редбачають підтримання певного рівня номінальної заробітної плати протягом усього терміну дії угоди або використання фор­мули, згідно з якою в межах цього періоду номінальна зарплата піддається індексації з урахуванням інфляції.

Укладаючи угоди, профспілки намагаються захистити своїх членів від збурень в економіці, які зумовлюють зниження заробіт­ної плати. Іншими словами, заробітна плата членів профспілко­вих організацій визначається не рівновагою на ринку праці, а трудовими угодами. За цих умов рівень погодженої заробітної плати, як правило, перевищує рівноважний, що спричинює без­робіття.

Ступінь впливу профспілок на заробітну плату і безробіття визначається трьома обставинами. По-перше, це рівень розвитку профспілкового руху, що є різним у різних країнах. Він залежить від частки найманих працівників, які об’єднуються в профспіл­кові організації. Так, у США лише 16% найманих працівників входять до складу профспілок. У більшості європейських країн, особливо скандинавських, профспілки у суспільному житті віді­грають набагато вагомішу роль. Чим більша частка найманих працівників охоплена профспілковим рухом, тим сильнішим є вплив профспілок на процес прийняття рішень щодо заробітної плати.

По-друге, це поділ економічно активного населення на дві групи — зайняті (інсайдери) та безробітні (аутсайдери) з проти­лежними інтересами. Одні намагаються підтримувати високий рівень заробітної плати, інші зацікавлені в її зниженні з метою створення передумов для збільшення попиту на робочу силу. То­му результати переговорів між профспілками та роботодавцями щодо рівня заробітної плати і, як наслідок, безробіття, залежать від співвідношення сил між цими групами.

По-третє, це залежність розв’язання конфліктів між зайнятими та безробітними від рівня централізації переговорів щодо укла­дання трудових угод. В одних країнах такі переговори проводять­ся на рівні підприємств чи галузей, в інших, таких як Швеція, — на загальнонаціональному рівні й уряд нерідко відіграє в них провідну роль. Найсприятливішим для зниження безробіття є за­гально-національний рівень, оскільки за цих умов учасникам пе­реговорного процесу вдається об’єднатися навколо єдиної мети — зниження безробіття. Це підтверджує досвід Швеції, в якій без­робіття підтримується на низькому рівні, незважаючи на високий рівень профспілкового руху.

Ефективна заробітна плата. Згідно з теорією ефективної заробітної плати високий рівень оплати праці є необхідною пере­думовою підтримання високої продуктивності праці. Тому, щоб не спричиняти зниження продуктивності праці, підприємці в умо­вах виникнення надлишку пропозиції робочої сили не завжди за­цікавлені зменшувати заробітну плату до рівноважного рівня.

Вплив заробітної плати на продуктивність праці пояснюється декількома аспектами.

1. Заробітна плата є джерелом, за рахунок якого забезпечу­ється харчування працівників. Робітники, які краще харчуються, мають більше здоров’я і передумов для вищої продуктивності праці. Це стосується переважно бідних країн, в яких загальний рівень заробітної плати є недостатнім для нормального відтво­рення робочої сили. За таких умов роботодавці можуть установ­лювати заробітну плату вище рівноважного рівня для підтриму­вання певного рівня здоров’я і продуктивності праці своїх ро­бітників.

2. Висока заробітна плата зменшує плинність кадрів, оскільки зменшує бажання робітників звільнятися з даного підприємства чи змінювати професію з метою працевлаштування на іншому підприємстві з вищою заробітною платою. Чим більшу заробітну плату встановлює підприємство своїм працівникам, тим більше в них з’являється стимулів працювати на цьому підприємстві. Це зменшує плинність кадрів і протидіє зниженню продуктивності праці.

3. Від заробітної плати залежить якість працівників, викори­стовуваних підприємством, що породжує конкуренцію між під­приємствами за найкращих працівників. Якщо підприємство встановить своїм працівникам відносно нижчу заробітну плату, то найкращі з них перейдуть на інші підприємства. Це знизить середню якість персоналу підприємства і продуктивність праці. Тому, встановлюючи своїм працівникам заробітну плату понад рівноважний рівень, підприємство підтримує продуктивність праці на конкурентному рівні.

4. Підприємство не може ефективно контролювати інтенсив­ність роботи своїх працівників, від рівня якої залежить продукти­вність праці. Тому для стимулювання високої інтенсивності праці потрібно встановлювати високу заробітну плату.

3.4.