Доходи домогосподарств

Споживання домогосподарств — це їхні витрати на споживчі товари та послуги, які залежать від їхніх доходів. Тому виникає питання: як формуються доходи домогосподарств, і зокрема та їх частина, що спрямовується на споживання? Розкриттю цього питан­ня сприятиме розгляд моделі економічного кругообігу (рис.

Рис. 7.1 Модель економічного кругообігу

Як видно з рис.7.1, домогосподарства взаємодіють з підприєм­ствами через ринок ресурсів і ринок продуктів. У процесі цієї взаємодії домогосподарства формують свої доходи і здійснюють витрати на споживання.

У верхній частині рис. 7.1 розміщується ринок ресурсів. Домо­господарства, які володіють усіма економічними ресурсами без­посередньо або опосередковано (через власність на капітал), ви­ходять на цей ринок із своїми ресурсами. Підприємства для здійс­нення виробництва купують ці ресурси у домогосподарств. У ре­зультаті купівлі-продажу виробничі витрати підприємств, що пов’я­зані з купівлею ресурсів, водночас формують грошові доходи до­могосподарств. Сума цих доходів є доходом домогосподарств, або особистим доходом.

Якщо особистий дохід пов’язувати з джерелами формування, то його величину можна визначити за такою формулою:

податки, увесь дохід залишається в її розпорядженні. Таким до­ходом є ВВП. Це означає, що наявний дохід приватної закритої економіки дорівнює ВВП.

Левову частку ВВП приватної закритої економіки становить особистий наявний дохід, який у безподатковій економіці дорів­нює особистому доходу.

вартість грошей, обчислену на основі нарахування складного процента, можна визначити за такою формулою:

де FV — майбутня вартість; PV — теперішня вартість; г — ставка дисконту, тобто така ставка процента, яка використовується для при­ведення грошових потоків до їхньої вартості в періоді, який прийма­ється за базу розрахунків; п — кількість років майбутнього періоду.

Наприклад, у банк покладено 1000 грн на три роки за річної процентної ставки 10 %. Виходячи з цього протягом трьох років майбутня вартість вкладу зростатиме таким чином:

Отже, теперішній дохід у сумі 1000 грн через механізм заоща­дження перетворюється за три роки в дохід сумою 1331 грн. Це означає, що зменшення споживання у поточному році на 1000 грн створило передумову для збільшення споживання через три роки на 1331 грн.

Припустимо іншу ситуацію. Потрібно визначити, який має бу­ти початковий внесок у банк, щоб через три роки він становив 1331 грн з урахуванням того, що процентна ставка дорівнює 10 % річних. Ця пошукова сума початкового вкладу є теперішньою вар­тістю майбутньої вартості. Її часто називають дисконтованою вар­тістю, оскільки вона визначається за допомогою дисконтування, що є процесом, оберненим нарахуванню складного процента:

Якщо майбутня вартість дорівнює 1331 грн, то її теперішня, тобто дисконтована вартість становитиме 1000 грн: [1331 / (1 + IO)³].

Рішення домогосподарств про необхідність заощаджувати ча­стину свого наявного доходу зумовлюється передусім бажанням захистити себе від непередбачуваних обставин (хвороби, нещас­ного випадку, безробіття тощо) або для фінансування запланова­них майбутніх витрат, які потребують значних коштів. Крім того, окремі домогосподарства мають бажання спрямовувати частину свого поточного доходу на здійснення інвестиційних операцій (купівля акцій, облігацій тощо).

Але схильність домогосподарств до заощаджування залежить не лише від їхнього бажання, а й від їхніх можливостей, які ви­значаються рівнем їхнього доходу. Якщо особистий дохід неве­ликий, то схильність до заощаджування є невисокою і тому весь або майже весь наявний дохід спрямовується на споживання. У разі високого рівня доходу схильність до заощаджування зрос­тає. Це означає, що на макрорівні та частка наявного доходу до­могосподарств, яка спрямовується на споживання, залежить від рівня диференціації особистих доходів.

Для аналізу рівня диференціації доходів домогосподарств за­стосовують різні методи та показники, але найчастіше — криву Лоренца (рис.7.2).

На рис. 7.2 на горизонтальній осі всю кількість (100 %) сімей (домогосподарств) поділено на п’ять рівних груп (по 20 %), а на вертикальній осі відкладено п’ять рівних часток (по 20 %) у складі сукупної величини (100 %) особистих доходів.

Теоретичну можливість існування абсолютної рівності в роз­поділі доходів між окремими групами сімей унаочнює бісектриса. Вона показує, що кожний процент сімей одержує адекватний про­цент доходу. Це означає, що 20, 40, 60, 80, 100 % сімей отриму­ють відповідно 20, 40, 60, 80, 100 % усієї величини особистих дохо­дів. Реально будь-якому проценту сімей відповідає інший процент сукупного доходу. Цю фактичну ситуацію відображує крива Лорен­ца, яка має вигляд угнутої кривої, що відхиляється від бісектриси.

Згідно з наведеним рисунком перші 20 % сімей отримують менше 10 % сукупного доходу, 40 % сімей — близько 15, 60 % близько 30, 80 % сімей — менше60 %. За таких умов решта 20 %

Коефіцієнт Джині показує рівень концентрації доходів населення. На "базі кривої Лоренца цей коефіцієнт розраховують діленням пло­щі, що знаходиться між бісектрисою і кривою Лоренца, на площу три­кутника сторонами якого є бісектриса, горизонтальна вісь і права вер­тикальна вісь. Коефіцієнт Джині може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100 (абсолютна нерівність). Отже, чим вище коефіцієнт Джині, тим більша нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси. Згідно з міжнародною класифі­кацією коефіцієнт Джині в інтервалі 33—35 характеризує високий рівень нерівності в розподілі доходу, а в інтервалі 24—26 — низький.

7.2.