Кейнсіанська функція споживання

Споживання є головним компонентом сукупних витрат на ви­робництво ВВП, а отже, і головним чинником, від якого залежать стан національної економіки, економічні піднесення та спади.

Під терміном «дохід» ми розуміємо дохід, який дорівнює ВВП, обчисленому за розподільчим методом.

^[I] Див., напр.: Дорнбуїи P., ФItuep С. Макроекономіка. — K.: Основи, 1996. С. 58; Манків Н. Г. Макроекономіка. — K.: Основи, 2000. С. 79, 85.

До цього слід також додати, що зазначена модифікація кейнсі- анської функції споживання не може вплинути на результати ма- кроекономічного аналізу. По-перше, тому, що особистий дохід є домінуючим елементом доходу приватної економіки. Завдяки цьому динаміка наявного доходу приватної економіки здатна адекватно відтворювати динаміку особистого наявного доходу за інших незмінних умов. По-друге, прирівнювання особистого наяв­ного доходу до наявного доходу приватної економіки дещо збіль­шує базу для обчислення споживання, але це збільшення нейтралі­зується зменшенням рівня граничної схильності до споживання.

У змішаній економіці (вона розглядатиметься в ч. IV підруч­ника) наявний дохід приватної економіки менший за дохід на ве­личину податків. У спрощеній, тобто безподатковій економіці, що розглядається, наявний дохід приватної економіки (DI) дорів­нює доходу (У), тобто DI = Y. Він розподіляється на приватне споживання та приватне заощадження:

де с — гранична схильність до споживання.

Гранична схильність до споживання характеризує рівень ви­користання поточного доходу на поточне споживання. Тому Кейнс окремо виділяв чинники, що впливають на граничну схильність

(7.11)

Рис.

На рис. 7.3 бісектриса є кривою, в кожній точці якої спожи­вання дорівнює доходу. Але фактично споживчі витрати менші, а інколи навіть більші за дохід у поточному періоді. Цьому відпо­відає крива С, нахил якої залежить від граничної схильності до споживання. На кривій C розміщуються три точки. Лише в точці Co весь дохід спрямовується на споживання, а заощадження від­сутні. В точці Ci споживання менше за дохід. Тому,виникають додатні заощадження. В точці Сг споживання перевищує дохід, внаслідок чого виникають від’ємні заощадження. Останні пока­зують, що певна частка споживання здійснюється за рахунок по­передніх заощаджень або позик.

Споживання, яке фінансується поточним доходом, називаєть­ся індуційованим споживанням, тобто залежним від поточного доходу. Поряд із цим формула (7.7) виявляє, що крім індуційова- ного споживання є також автономне споживання (C). Його іс­нування Кейнс пов’язував виключно зі зменшенням доходів до- могосподарств, викликаним падінням рівня зайнятості. На його думку, якщо внаслідок падіння рівня зайнятості скорочення до­ходу є суттєвим, то це може негативно вплинути на рівень поточ-

що впливають на його величину, можна назвати чинниками авто­номного споживання.

Чинники автономного споживання не пов’язані з поточним до­ходом. Але за тривалий період споживання є лише функцією від доходу, оскільки у кінцевому підсумку лише дохід є джерелом витрат на споживання. Тому до чинників автономного споживан­ня належать ті, що впливають на споживання поточного періоду через доходи, заощаджені домогосподарствами у попередніх пе- живання відносно поточного доходу певного періоду, але воно уне­можливлює або зменшує заощадження у майбутньому періоді.

Вплив багатства і запозичення на функцію споживання можна розглянути на графічних моделях. Відповідно до рис. 7.3 підтвер­дженням їх впливу на функцію споживання є існування автоном­ного споживання, величина якого дорівнює відрізку OC. Внаслі­док цього крива C не проходить через початок системи коорди­нат, а зміщується вгору на величину відрізка OC.

На рис. 7.4 крива Ci є початковою функцією споживання. Як­що під впливом багатства і запозичення автономне споживання збільшується порівняно з початковою величиною, то крива спо­живання зміщується вгору в положення С2. Якщо під впливом за­значених чинників автономне споживання зменшується відносно початкової величини, то крива споживання зміщується вниз у по­ложення Сз