Національна економіка з урахуванням решти світу

Зв’язки національної економіки з рештою світу

Економіка будь-якої країни пов’язана з рештою світу за допо­могою багатьох механізмів. Серед них головними є механізм зо­внішньоторговельних зв’язків і механізм міжнародних фінансо­вих зв’язків.

Домінуючу роль у міжнародних економічних зв’язках віді­грають зовнішньоторговельні зв’язки, які охоплюють імпорт та експорт товарів і послуг. Особливість України полягає в тому, що розвиток її економіки суттєво залежить від зовнішньої торгівлі. Вона в значних обсягах імпортує енергоресурси, інвестиційні та споживчі товари. Для оплати свого імпорту Україна експортує продукцію металургійної і хімічної промисловості, продовольчі товари та сільськогосподарську сировину, машини та устатку­вання, транспортні послуги тощо. У 2000—2003 рр. імпорт това­рів і послуг в Україну становив 50—57 % ВВП, а її експорт — 55—62 %. За цими показниками українська економіка відносить­ся до числа найвідкритіших економік світу.

Вирішальне значення в торговельних зв’язках країни з реш­тою світу має імпорт. Це зумовлено тим, що він відбиває рівень залежності національної економіки від економік інших країн, тобто відображує потребу в продукції, яка не виробляється в да­ній країні або виробництво якої у цій країні є неефективним. Платежі за імпорт товарів і послуг, з одного боку, є вилученням із витрат на виробництво національного ВВП, з іншого — є ін’єкцією у витрати на виробництво ВВП країн-експортерів.

Протилежною формою торговельних зв’язків національної еко­номіки з рештою світу є експорт. Його головна роль полягає в то­му, щоб заробляти валютні кошти, необхідні для оплати імпорту. Надходження від експорту є вилученням із сукупних витрат країн, що імпортують. Для країн, що експортують, вони є ін’єкцією в їхні сукупні витрати. Інакше кажучи, збільшення експорту збільшує попит національних підприємств на фактори виробництва, а домо- господарств — на споживчі товари і послуги, що у підсумку спри­чинює зростання сукупного попиту і національного ВВП.

Іншим важливим механізмом, який пов’язує національну еко­номіку з рештою світу, є механізм міжнародних фінансових опе­рацій. У сучасному світі міжнародні фінансові операції охоплюють операції з отримання позик і надання кредитів, а також міжнародні операції з купівлі-продажу реальних і фінансових активів. Міжна­родні фінансові операції породжують відповідні грошові потоки аналогічно імпорту та експорту товарів і послуг. Якщо, наприклад, іноземний пенсійний фонд купує облігацію українського уряду, то відбувається надходження фінансових ресурсів в Україну, який на­зивається припливом капіталу. Якщо, навпаки, українській банк кредитує іноземне підприємство, то відбувається вилучення фінан­сових ресурсів за межі України, тобто відплив капіталу. Різниця між припливом і відпливом капіталу називається чистим припли­вом капіталу, який може мати додатну або від’ємну величину.

Між грошовими потоками, що відображують результати зов­нішньоторговельних зв’язків і міжнародних фінансових операцій, існує тісний взаємозв’язок. Наприклад, імпорт товарів і послуг можна оплатити не лише надходженнями валютних коштів від експорту, а й за рахунок припливу капіталу. І навпаки, надхо­дження валютних коштів від експорту, якщо вони перевищують валютні витрати на імпорт, можуть слугувати джерелом не лише оплати імпорту, а й для здійснення міжнародних фінансових опе­рацій, які зумовлюють відплив капіталу.

Таким чином, країна може імпортувати більше, ніж експортує, якщо чистий приплив капіталу в дану країну є додатною величи­ною. І навпаки, якщо чистий приплив капіталу в країну є від’ємною величиною, то це означає, що іноземці фінансують пе­вну частину її експорту. Тому її експорт перевищує імпорт.

Вплив решти світу на умови формування економічної рівноваги

Решта світу суттєво впливає на умови формування економічної рівноваги національної економіки. Розглянемо цей вплив у розрізі двох моделей: «витрати — випуск» і «вилучення — ін’єкції».

У форматі моделі «витрати — випуск» решта світу впливає на сукупні витрати.

У закритій змішаній економіці, що розглядалася вище, сукупні витрати збігаються з внутрішніми витратами. Це означає, що всі витрати на закупівлю товарів і послуг вітчизняного виробництва складаються лише з витрат резидентів даної країни, а внесок іно­земців у сукупні витрати дорівнює нулю. За таких умов сукупні витрати складаються з витрат на споживання, інвестиції та дер­жавні закупівлі. Тому ВВП у закритій змішаній економіці є фун­кцією від суми цих витрат, тобто Y= C +1 + G.

У відкритій економіці сукупні витрати, як правило, відрізня­ються від внутрішніх витрат. Це пояснюється двома обставина­ми. З одного боку, певну частину своїх витрат резиденти спрямо­вують на закупівлю не вітчизняних, а зарубіжних, тобто імпорт­них товарів і послуг, що зменшує сукупні витрати на величину вартості імпорту. З іншого боку, витрати резидентів на закупівлю вітчизняної продукції доповнюються витратами іноземців на її закупівлю, що збільшує сукупні витрати на величину вартості експорту. Отже, в умовах відкритої економіки сукупні витрати дорівнюють внутрішнім витратам плюс витрати іноземців на за­купівлю вітчизняного експорту і мінус витрати резидентів на за­купівлю вітчизняного імпорту:

Врахуємо, що (ЕХ - IM) — це чистий експорт (NX). Він відо­бражує чисті іноземні витрати на закупівлю вітчизняних товарів і послуг і може бути додатною або від’ємною величиною. Отже, склад сукупних витрат можна подати так:

де E — сукупні витрати; C + I + G — внутрішні витрати; NX— чисті іноземні витрати.

В умовах економічної рівноваги обсяг національного вироб­ництва є функцією від запланованих сукупних витрат, тобто Y = Е. Виходячи з цього, розмежуємо внесок вітчизняних та інозем­них покупців у сукупні витрати на закупівлю національного ВВП таким рівнянням:

Рівняння (15.3) дає підстави зробити два висновки. Якщо об­сяг виробництва в країні перевищує внутрішні витрати, тобто Y > C +1 + G, то чистий експорт є додатною величиною. Це свід­чить про те, що країна виробляє продукції більше, ніж закуповує для своїх потреб, тобто є чистим експортером. Якщо ж обсяг ви­робництва в країні менший за внутрішні витрати, тобто Y < C + +1 + G, то чистий експорт є від’ємною величиною. За таких умов країна закуповує продукції більше, ніж виробляє, тобто є чистим імпортером.

У моделі «витрати — випуск» сукупні витрати у відкритій економіці відрізняються від їх аналога в змішаній закритій еко­номіці не лише чистим експортом, а й функцією споживання. Це пояснюється тим, що під впливом витрат домогосподарств на за­купівлю імпортних споживчих товарів і послуг зменшується гра­нична схильність до споживання національних товарів і послуг.

Щоб розкрити вплив витрат домогосподарств, пов’язаних із закупівлею імпортних споживчих товарів і послуг, на граничну схильність до споживання, спочатку визначимося з термінологі­єю. У відкритій економіці все споживання домогосподарств складається із споживання національних товарів і послуг та спо­живання іноземних (імпортних) товарів і послуг^^ума спожи­вання національних та імпортних товарів і послуг — це сукупне споживання домогосподарств.

Наведена структура сукупного споживання' у відкритій еконо­міці зумовлює відповідну структуризацінд і граничної схильності до споживання. Передусім виокремлюється гранична схильність до сукупного споживання. Вона складається із двох елементів: граничної схильності до внутрішнього споживання, тобто спожи­вання національних товарів та послуг, та граничної схильності до іноземного споживання, тобто споживання іноземних товарів і послуг.

У закритій економіці гранична схильність до імпорту дорівнює нулю. Тому гранична схильність до сукупного споживання збіга­ється з граничною схильністю до внутрішнього споживання. У відкритій економіці гранична схильність до внутрішнього спожи­вання зменшується порівняно з граничною схильністю до сукуп­ного споживання на величину граничної схильності до імпорту.

Відомо, що гранична схильність до споживання відображує відношення між зміною споживання та зміною наявного доходу приватної економіки. Аналогічно має визначатися і гранична схильність до імпорту. При цьому врахуємо, що в умовах існу­вання держави і податків наявний дохід приватної економіки до­рівнює (Y-T) або У(1 - t). Звідси гранична схильність до імпо­рту має визначатися за формулою:

де іт — гранична схильність до імпорту.

Оскільки споживання імпортних товарів і послуг зменшує внутрішнє споживання порівняно із сукупним споживанням, то і гранична схильність до імпорту зменшує граничну схильність до внутрішнього споживання порівняно із граничною схильністю до сукупного споживання:

де Cd— гранична схильність до внутрішнього споживання.

Звідси випливає функція споживання у відкритій економіці:

Порівнюючи функцію споживання у відкритій економіці (15.6) із функцією споживання у змішаній закритій економіці (11.8), зазначимо, що їх спільним елементом є дохід. Відмінність між цими функціями полягає в тому, що гранична схильність до внутрішнього споживання з доходу у відкритій економіці менша, ніж у змішаній закритій економіці, тобто (с - іт) (1 -1) < с (1 - f). Це означає, що за даного рівня доходу внутрішнє споживання домогосподарств у відкритій економіці є меншим, ніж у закритій.

Тепер звернемося до моделі економічної рівноваги за методом «вилучення — ін’єкції». У змішаній закритій економіці економіч­на рівновага за цим методом визначається як тотожність між су­мою приватних заощаджень і чистих податків, з одного боку, та сумою приватних інвестицій і державних закупівель — з іншого, тобто 5+ T=I+ G. Після врахування решти світу вилучення до­повнюються імпортом (IM), а ін’єкції — експортом (ЕХ). Тому економічна рівновага у відкритій економіці визначається як то­тожність між сумою всіх вилучень і сумою всіх ін’єкцій:

Розмежуємо внутрішню економіку і сектор решти світу (зов­нішній сектор):

Врахуємо, що G = Cg + Ig. Звідси рівняння (15.8) можна мо­дифікувати таким чином:

У рівнянні (15.9) вираз (S+T-Cg) відображує національні заощадження, а вираз (I + Ig) — це національні інвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці визначається тотож­ністю між сальдо балансу національні заощадження — націона­льні інвестиції (ліва частина рівняння) і чистим експортом (права частина рівняння). Якщо в країні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто (S + T - Cg) < (I + Ig), то чистий експорт є від’ємною величиною, а перевищення імпорту над експортом фі­нансується іноземцями. Це означає, що країна є чистим дебіто­ром (чистим позичальником). Якщо, навпаки, в країні виникає надлишок національних заощаджень, тобто (S + T- Cg) > (Z + Ig), то чистий експорт є додатною величиною, а перевищення експо­рту над імпортом використовується для фінансування іноземців. Це означає, що країна є чистим кредитором.

15.2.