Основні теорії міжнародної торгівлі

Засади теорії міжнародної торгівлі були сформульовані пред­ставниками класичної теорії — Адамом Смітом і Девідом Рікар- до. У своїй програмній праці «Багатство націй» Сміт висунув теорію абсолютних переваг.

Нехай Україна на виробництво 1 т олії витрачає 10 одиниць ресурсів, а Білорусь — 20 одиниць; на виробництво 1 т картоплі Україна витрачає 12 одиниць ресурсів, а Білорусь — 10 одиниць. Отже, Україна має абсолютну перевагу у виробництві олії, а Бі­лорусь — у виробництві картоплі. Тому Україна повинна експор­тувати олію у Білорусь та імпортувати картоплю з Білорусі. На думку Сміта, торгівля, що спирається на абсолютну перевагу, приносить вигоду обом країнам, оскільки в кожній з них забезпе­чується найефективніше використання обмежених ресурсів.

Проте чинник, що лежить в основі теорії Сміта, обмежує кіль­кість країн, яким зовнішня торгівля може бути вигідною. За його теорією, зовнішня торгівля є вигідною лише тоді, коли країна має абсолютну перевагу щодо виробництва одних видів товарів і аб­солютно поступається щодо виробництва інших товарів. Але як­що одна країна має абсолютну перевагу у виробництві всіх видів товарів, а інша не має абсолютної переваги у виробництві жодно­го з товарів, то згідно з теорією Сміта, такі країни не можуть ма­ти мотивацію до зовнішньої торгівлі. Рікардо показав, що це не так. У монографії «Основи політичної економії» він доказує, що міжнародна торгівля може бути доцільною для всіх країн, якщо спиратися на відносні переваги.

Згідно з теорією порівняльних переваг, яку висунув Рікардо, кожна країна повинна спеціалізуватися на виробництві тих това­рів, які мають нижчу відносну ціну порівняно з іншими країнами Для ілюстрації теорії порівняльних переваг звернемося до число­вого прикладу (табл.

Таблиця 16.1

ВПЛИВ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ НА ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ ЗГІДНО З ТЕОРІЄЮ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ

Припустимо, що на виробництво олії і картоплі в Україні ви­трачається менше ресурсів, ніж у Білорусі (табл. 16.1). Якщо спиратися на абсолютні витрати, то Україні невигідно купувати в Білорусі ні олію, ні картоплю. Але Рікардо пропонує враховувати не абсолютні, а відносні витрати, тобто відносну (мінову) ціну товарів. Згідно з теорією трудової вартості, на яку спирався Ріка­рдо, відносна ціна товару визначається тією пропорцією, в якій товар обмінюється на інший товар залежно від абсолютних ви­трат на їх виробництво.

За даними табл. 16.1, відносна ціна олії становить в Україні 1,25 т картоплі (10 : 8), у Білорусі — 2 т картоплі (20 : 10). Отже, в Білорусі відносна ціна олії вища, ніж в Україні. Тому Білорусі вигідніше зменшити обсяг виробництва олії і купувати її в Україні.

Обидві країни матимуть вигоди від міжнародної торгівлі, як­що вони спеціалізуватимуться на виробництві тих товарів, відно­сно яких мають порівняльну перевагу. У підсумку це підвищує сукупну продуктивність ресурсів і максимізує сукупний обсяг виробництва та споживання товарів в обох країнах. На підтвер­дження цього висновку повернемося до табл. 16.1.

Нехай загальний обсяг ресурсів, що використовується у вироб­ництві даних продуктів, у кожній країні становить 300 одиниць. Припустимо, що за відсутності міжнародної торгівлі Україна виро­бляє 15 т олії (150 одиниць ресурсів) і 18,7 т картоплі (150 одиниць ресурсів).Білорусь виробляє 7,5 т олії (150 одиниць ресурсів) і 15 т картоплі (150 одиниць ресурсів). Ясна річ, що за умов відсутності міжнародної торгівлі кожна країна споживає лише те, що виробляє.

Тепер змінимо умови і залучимо обидві країни до торгівлі між собою. Ця обставина суттєво вплине на їхню виробничу спеціалі­зацію. Припустимо, що Україна, використовуючи порівняльну перевагу у виробництві олії, збільшить її виготовлення з 15 до 24 т, на що спрямує 240 одиниць ресурсів. Решту ресурсів (60 одиниць) вона залишає на виробництво 7,5 т картоплі. Біло­русь, навпаки, починає спеціалізуватися лише на виробництві картоплі, збільшуючи його обсяг до 30 т (300 одиниць ресурсів). Унаслідок використання кожною країною своїх порівняльних пе­реваг зростає сукупне (в обох країнах) виробництво олії і карто­плі: обсяг виробництва олії збільшився від 22,5 до 24 т, а обсяг виробництва картоплі — від 33,7 до 37,5 т. Якщо збільшився су­купний обсяг виробництва цих продуктів, то й обсяг їх спожи­вання в країнах також має збільшитися.

Отже, за теорією порівняльних переваг, в умовах вільної тор­гівлі всі країни з різною продуктивністю ресурсів, дістають змогу виробляти і споживати більшу кількість товарів.

У теоріях Сміта і Рікардо мотиваційним чинником щодо учас­ті країни в міжнародній торгівлі є переваги у витратах на вироб­ництво продукції, незалежно від того, чим вони зумовлені. Шведські економісти Елі Гекшер і Бертіл Олін пішли далі і пов’я­зали переваги країни з рівнем її забезпеченості факторами вироб­ництва. Згідно з теорією Геншера — Оліна, різні країни мають неоднаковий рівень забезпеченості факторами виробництва, що впливає на їхню внутрішню вартість. Чим вищим є рівень забез­печеності країни відповідним фактором виробництва, тим мен­шою є його вартість в цій країні відносно інших країн. Тому ко­жна країна прагне спеціалізувати свій експорт на тих товарах, для виготовлення яких вона має достатню кількість дешевих факто­рів виробництва. І навпаки, вона імпортуватиме ті товари, для виробництва яких у неї не вистачає виробничих факторів.

Практичній перевірці теорії Гекшера — Оліна було присвяче­но чимало емпіричних досліджень. На окрему увагу заслуговує дослідження американського економіста Василя Леонтьева. Ви­вчаючи зовнішню торгівлю США в середині 50-х років 20 ст., він виявив, що ця країна експортує трудомісткі товари, тоді як, вона є, на думку науковця, країною з високим рівнем забезпеченості капіталом і мала б експортувати капіталомісткі товари. Оскільки такий науковий результат не узгоджувався з висновками теорії Гекшера — Оліна, він одержав назву «парадокс Леонтьева». Проте цей парадокс не знецінює теорію Гекшера — Оліна, а сві­дчить про те, що крім забезпеченості факторами виробництва іс­нують й інші чинники міжнародної торгівлі. Проведені пізніше емпіричні дослідження показали, що орієнтація США на експорт трудомістких товарів могла бути зумовлена перевагами цієї краї­ни в кваліфікації робочої сили.

Комплексний підхід щодо чинників міжнародної торгівлі знайшов своє відображення в теорії Майкла Портера. В теорії Портера участь країни у міжнародній торгівлі визначається рів­нем конкурентоспроможності її підприємств на відповідних сві­тових ринках, які залежать від кількох чинників.

!.Забезпеченість країни факторами виробництва. При цьому всі фактори виробництва, якими володіє країна, Портер поділяє на базові (природні ресурси, клімат, місцезнаходження та демо­графічний стан) і розширені (комунікаційна інфраструктура, освіченість та кваліфікація працівників, дослідницькі інститути та лабораторії, технологічні «ноу-хау»). На його думку, розшире­ні фактори виробництва справляють більший вплив на конкурен­тні переваги, ніж базові.

2. Умови внутрішнього попиту. Вплив цього чинника на кон­курентні переваги Портер вбачає в тому, що внутрішній (місце­вий) попит відіграє вирішальну роль у формуванні параметрів національної продукції. Якщо місцеві споживачі розвинені й ви­могливі, то це примушує національні підприємства постійно під­вищувати якість продукції та оновлювати її асортимент.

3. Споріднені (суміжні) галузі. Цей чинник характеризує на­явність або відсутність в країні конкурентоспроможних на між­народному рівні галузей, які мають забезпечувати виробництво національної продукції необхідними матеріалами і комплектую­чими виробами. Наприклад, успіхи країни у виробництві машин можуть пояснюватися високою якістю двигунів національного виробництва.

4. Стратегія підприємств та конкуренція між ними. Вплив цього чинника на відносні переваги залежить від рівня менедж­менту та внутрішньої конкуренції у відповідних галузях.

Згідно з теорією Портера, наведені чотири чинники утво­рюють ромб. Найбільші успіхи досягаються в тих галузях, де ромб є найсприятливішим. Але крім цих чотирьох чинників на ромб Портера можуть впливати два додаткових чинники: випа­док і уряд. Випадковою подією може бути поява радикальних інновацій. Вплив уряду залежить від його економічної політи­ки, яка може сприяти збільшенню або зменшенню переваг своєї країни.

16.2.