Торговельна політика, чистий експорт і ВВП

Торговельна політика

Під торговельною політикою розуміють діяльність держави щодо визначення цілей та інструментів їх досягнення в сфері зо­внішньої торгівлі країни. Слід розрізняти два види торговельної політики: протекціонізм і вільну торгівлю.

Протекціонізм — це політика держави, спрямована на захист національних підприємств від іноземної конкуренції. Вона реалі­зується через фінансову підтримку національного виробництва, стимулювання експорту та обмеження імпорту. Вадою протекці­оністської політики є те, що, захищаючи національну економіку від зовнішньої конкуренції, вона сприяє виникненню в ній за­стійних явищ, зниженню конкурентоспроможності національних товарів на міжнародних ринках, посиленню монополістичних те­нденцій на внутрішньому ринку.

Політика протекціонізму веде до економічної автаркії, тобто до функціонування економіки на засадах самозабезпеченості. Та­ка політика позбавляє країну можливості використовувати пере­ваги міжнародного розподілу праці, вигоди від передових науко­во-технічних досягнень інших країн. Практика показує, що протекціонізм може бути доцільним лише відносно окремих сек­торів економіки і на тимчасових умовах.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) — це торгівля без об­межень, тобто без державного втручання. Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію та об­межує монополізм. Конкуренція з боку іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові тех­нології, підвищувати якість продукції і зменшувати витрати на виробництво одиниці продукції, що сприяє економічному зрос­танню.

У реальній практиці торговельна політика кожної країни є змішаною — вона поєднує в собі елементи як протекціонізму, так і вільної торгівлі. Елементи протекціонізму переважають у пері­оди економічного спаду, послаблення експортного потенціалу країни, елементи вільної торгівлі — у періоди економічного під­несення, збільшення експортних можливостей країни.

В умовах змішаної торговельної політики значний вплив на обсяг і структуру міжнародної торгівлі країни справляє держава. В своїй діяльності вона спирається на певну систему інструмен­тів, які можна поділити на митні та немитні.

Митні інструменти. Мито — це податок, яким обкладається кожна одиниця товару, що перетинає митний кордон країни. То­вари, як ввозяться в країну, так і вивозяться за її межі. Тому роз­різняють мито імпортне (ввізне) та експортне (вивізне). Найши- рше застосовується імпортне мито. У разі його запровадження ціна імпортованого товару на внутрішньому ринку зростає порів­няно з його митною вартістю, що підвищує цінову конкуренто­спроможність національних товарів.

За способом оподаткування розрізняють три основних види імпортного мита: адвалерне, специфічне, комбіноване. Адвалерне мито встановлюється у вигляді процента від митної вартості то­вару. За таких умов внутрішня ціна імпортного товару визнача­ється за формулою

де— відповідно внутрішня та митна ціна імпортованого товару; t — ставка адвалерного мита.

Специфічне мито встановлюється у вигляді фіксованої суми з одиниці виміру товару. Наприклад, 2 євро за 1 т чи 1 м. Комбі­новане мито являє собою поєднання адвалерного та специфіч­ного мита. Наприклад, 20 % від митної вартості, але не менше ніж 2 євро за 1 т.

За функціональним призначенням розрізняють фіскальне, за­хисне, компенсаційне та антидемпінгове мито. Фіскальне мито встановлюється на товари, які не виготовляються всередині краї-

ни (наприклад, цитрусові, банани тощо). Фіскальне мито є неви­соким і застосовується з метою забезпечення податкових надхо­джень до державного бюджету. Захисне мито запроваджується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної кон­куренції. За рахунок цього мита держава підвищує внутрішні ці­ни на імпортні товари, що ставить іноземних виробників в неви­гідне конкурентне становище.

Немитні інструменти. їх призначення — цільове обме­ження торгівлі. Серед немитних інструментів можна виділи­ти такі: квотування та ліцензування, експортні субсидії. Най­поширенішим інструментом немитного обмеження торгівлі є квота, за допомогою якої держава обмежує обсяг товарів, що ввозяться в країну або вивозяться з країни. В межах установле­них квот імпорт або експорт здійснюється за ліцензіями, які видаються відповідними державними установами. Але ліцензії можуть застосовуватися і без квот, а як самостійний інстру­мент, який без обмежень надає право здійснювати зовнішню торгівлю.

Для підвищення цінової конкурентоспроможності національ­них товарів держава може стимулювати експорт за рахунок на­дання вітчизняним підприємствам експортних субсидій. Внаслі­док таких субсидій вітчизняні експортери мають змогу зменшити собівартість продукції і знизити її ціну на зовнішньому ринку. Субсидії експортерам можуть бути прямими — у вигляді дотацій підприємствам, які виготовляють продукцію на експорт, або не­прямими — у формі пільгового оподаткування, кредитування та страхування вітчизняних експортерів.

Функція чистого експорту

Чистий експорт відображує чистий попит іноземців на про­дукцію національного виробництва або їхні чисті витрати на за­купівлю вітчизняних товарів і послуг. Отже, чистий експорт є особливим компонентом сукупних витрат, оскільки залежить не лише від виробничих можливостей національної економіки та її попиту на імпорт, а й від виробничих можливостей іноземців та їх попиту на вітчизняну продукцію. Тому виникає питання, які чинники впливають на чистий експорт, або якою є функція чис­того експорту?

Чистий експорт залежить від багатьох чинників, проте основ­ними можна вважати такі: реальний валютний курс; ВВП інозем­них країн — покупців вітчизняної продукції, національний ВВП, торговельна політика.

Припустимо, що реальний курс гривні зменшився. Змен­шення може відбутися за рахунок номінального знецінення гривні чи випереджального зниження внутрішніх цін порівняно з іноземними. У цьому випадку вітчизняні товари і послуги стають дешевшими відносно іноземних товарів і послуг. Тому, з одного боку, вітчизняні покупці з певною еластичністю пере­ключають свій попит з імпортної на вітчизняну продукцію, що відповідно скоротить імпорт; з іншого — іноземні покупці з певною еластичністю збільшать свій попит на українські това­ри і послуги, що викличе відповідне зростання вітчизняного експорту. У підсумку зменшення імпорту і збільшення експор­ту спричинює зростання чистого експорту. Це означає, що між чистим експортом і реальним валютним курсом існує обернена залежність.

Будь-який попит, у тому числі і попит на експортні та імпор­тні товари і послуги, залежить від доходу покупців. Так, попит на продукцію українського експорту залежить від доходу інозе­мних покупців, який визначається іноземним ВВП країн, що є торговельними партнерами України. Чим більший дохід у тор­говельних партнерів України, тим більші їхні платоспромож­ність і попит на український експорт. Попит на український ім­порт залежить від внутрішнього доходу України, тобто від українського ВВП, оскільки його збільшення означає зростання спроможності національної економіки щодо закупівлі іноземних товарів.

Нагадаємо, що за базову екзогенну змінну функції чистого експорту нами прийнято реальний валютний курс. Це означає, що інші чинники, які впливають на чистий експорт, відносяться до зовнішніх екзогенних змінних, від яких залежить автономний компонент чистого експорту. Виходячи з цього, запишемо таку функцію чистого експорту:

де— автономний чистий експорт, тобто такий, що не зале­жить від реального курсу валюти; z — еластичність чистого екс­порту до змін рівня реального валютного курсу, яка показує, на скільки проценті^ обернено змінюється чистий експорт зі зміною рівня реального курсу валюти на один процент.

Щоб показати, як використовується функція чистого експорту в макроекономічному аналізі, звернемося до числового прикладу. Нехай у попередньому році реальний курс гривні становив 0,80, а у поточному він зменшився до 0,76. Отже, реальний курс гривні зменшився на 5 % (0,76 ? 100 / 0,80 - 100).

Далі припустимо, що еластичність чистого експорту до реа­льного курсу гривні (z) становить 0,6. Це означає, що в разі змі­ни реального курсу гривні на 1 % чистий експорт обернено змі­нюється на 0,6 %. Отже, чистий експорт збільшиться на 3 % (5 ? 0,6).

Для графічної ілюстрації рівняння (16.2) звернемося до рис. 16.1. Крива чистого експорту має від’ємний нахил, оскільки між реальним валютним курсом і чистим експортом існує обер­нена залежність. При цьому нахил кривої чистого експорту ви­значається чутливістю чистого експорту до змін рівня реального валютного курсу, тобто величиною Z.

Згідно з рис. 16.1 початкова величина чистого експорту визна­чається кривою NX∖. Тепер врахуємо інші змінні, які впливають на автономний компонент чистого експорту. Припустимо, що за даного рівня реального курсу валюти збільшився ВВП у країнах, які є покупцями наших українських товарів і послуг. Це збіль­шить національний експорт і зумовить приріст чистого експорту. На рис. 16.1 такий наслідок відобразиться зміщенням кривої чис­того експорту з положення NX∖ у положення NX₂. Аналогічний наслідок матиме місце в разі зменшення національного ВВП, яке викликає зростання чистого експорту за рахунок скорочення ім­порту. Припустимо тепер, що національний ВВП збільшився та/або зменшився ВВП у країнах — покупців української проду­кції. За цих умов в Україні збільшиться імпорт і зменшиться екс­порт, що зумовить скорочення чистого експорту. Такий наслідок позначиться на графіку зміщенням кривої чистого експорту влі­во, тобто в положення NX₂.

Рис. 16.1. Крива чистого експорту в координатах NX — є

Торговельна політика також може викликати збільшення або зменшення чистого експорту.

Вплив чистого експорту на ВВП

Збільшення чистого експорту викликає зростання сукупних витрат на закупівлю вітчизняної продукції, збільшення обсягів виробництва і зменшення безробіття. Зменшення чистого експор­ту спричинює протилежні наслідки. Саме тому кожна країна за­цікавлена у проведенні політики експортної експансії, тобто по­літики, спрямованої на збільшення експорту і зменшення імпор­ту. Але слід враховувати, що збільшення чистого експорту в пев­ній країні може відбуватися лише за рахунок його зменшення в інших країнах, які є торговельними партнерами даної країни. Це проявляється через погіршання стану їхнього платіжного балан­су, скорочення сукупних витрат і обсягів їхнього ВВП, збільшен­ня безробіття. Отже, наслідками політики експортної експансії є експорт безробіття в інші країни або імпорт робочих місць у країну за рахунок решти світу.

Чистий експорт, як і інші елементи сукупних витрат, впливає на обсяг національного виробництва мультиплікативно. Це озна­чає, що коли величина чистого експорту змінюється на одиницю, ВВП змінюється більше, ніж на одиницю. Розглянемо графік на­ведений на рис. 16.2.

Рис. 16.2. Вплив чистого експорту на ВВП

Як ми бачимо, збільшення автономних витрат в економіці за рахунок зростання чистого експорту (∆7VX↑) викликає зростання ВВП від Y₁ до Y₂. При цьому відрізок, який відображує приріст ВВП, більший за відрізок, який ілюструє приріст чистого експор­ту, тобто AY > ANX. Звідси AY∕ANX-m_e, a AY - ANX ∙ т_е. Але мультиплікативний зв’язок між приростом чистого експорту і приростом ВВП не відображує всіх наслідків впливу зовнішньої торгівлі на обсяг національного виробництва. Слід також врахо­вувати, що зовнішня торгівля змінює кількісну визначеність му­льтиплікатора витрат.

Відомо, що гранична схильність до внутрішнього споживання з доходу у відкритій економіці дорівнює (с - im)(∖ - t). Виходячи з цього наведемо систему рівнянь, які описують сукупний попит у відкритій економіці:

Y = C + I + G + NX;

Зведемо всю систему наведених рівнянь у розгорнуте рівнян­ня рівноважного ВВП:

Розв’язавши рівняння (16.3) відносно Y, отримаємо:

У рівнянні (16.4) коефіцієнт l∕[l-(c-im)(l-z)] є мультипліка­тором витрат у відкритій економіці¹:

Припустимо, що с = 0,75; t = 0,2; іт = 0,15. Визначимо муль­типлікатор витрат у відкритій економіці:

За аналогічних умов у закритій економіці мультиплікатор ви­трат буде більшим:

Отже, зовнішня торгівля суттєво зменшує мультиплікатор ви­трат. З цієї причини однаковий приріст автономних витрат в умо­вах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порів­няно з умовами закритої економіки. Для ілюстрації цього вис­новку припустимо, щоБез урахування зовнішньої

торгівлі приріст ВВП дорівнюватиме 125 грн (50 ? 2,5), а з ураху­ванням зовнішньої торгівлі приріст ВВП зменшиться до 95 грн (50 ? 1,9).

16.3.