Модель Манделла — Флемінга як теорія сукупного попиту у відкритій економіці

Методологія побудови моделі

Модель Манделла — Флемінга розроблена американськими економістами Робертом Манделою і Маркусом Флемінгом у 60-х роках XX ст. Вона є модифікацією моделі IS - LM (див.

Концептуальною основою моделі Манделла—Флемінга є при­пущення про абсолютну мобільність капіталу. Під абсолютною мобільністю капіталу розуміється спроможність капіталу без пе­решкод вільно переміщуватися між окремими країнами залежно від рівня його дохідності. Оскільки рівень дохідності капіталу визначається рівнем процентної ставки, то це означає, що різниця процентних ставок між окремими країнами викликає міжнародне переміщення капіталу.

Модель Манделла — Флемінга може розроблятися у двох ва­ріантах: на базі великої відкритої економіки або на базі малої відкритої економіки. Поняття «велика» і «мала» економіка пов’я­зані не з масштабами національних економік, а з їхніми частками на світових фінансових ринках. До великих відкритих економік належать економіки тих країн, частки яких на світових фінансо­вих ринках значні. Процентна ставка в таких країнах залежить від внутрішнього фінансового ринку, тобто визначається рівнова­гою між національними заощадженнями та інвестиціями. Мала відкрита економіка становить незначну частку на світових фінан­сових ринках, а її процентна ставка залежить від світової процен­тної ставки.

До малих відкритих економік належать економіки переважної більшості країн, у тому числі України. Тому модель Манделла — Флемінга нами буде розглядатися на базі малої відкритої еконо­міки.

Згідно з припущенням про абсолютну мобільність капіталу світова процентна ставка визначається екзогенно і не залежить від малої відкритої економіки, а її внутрішня процентна ставка (г) дорівнює світовій процентній ставці (r_w) Алгебраїчно зв’язок між внутрішньою і світовою процентними ставками можна записати так:

V ∙ Wj •

Модель Манделла — Флемінга, як і модель IS - LM, можна описати за допомогою двох рівнянь, одне з яких описує криву IS, а інше — криву LM.

Звернемо увагу на деякі особливості наведених рівнянь: фун­кція споживання додатково враховує граничну схильність до ім­порту, інвестиційна функція спирається на світову процентну ставку; функція чистого експорту відповідає рівнянню (16.2). Зведемо всю систему рівнянь в одне розгорнуте рівняння рівно­ваги на товарному ринку:

Рівняння (16.8) показує, що у малій відкритій економіці дохід (У) прямо залежить від автономних витратобернено — від світової процентної ставки (r_w) і валютного курсу (є).

Тепер звернемося до рівняння кривої LM, яке відображує рівно­вагу на грошовому ринку в малій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу. Оскільки за цих умов r = r_w, то рівняння, яке відображує рівновагу на грошовому ринку, слід записати так:

Але форма рівняння (16.9) не відповідає ідеології моделі Ман­делла — Флемінга. Це пояснюється тим, що в даному рівнянні пропозиція грошей виконує роль ендогенної змінної, тоді як в дійсності вона є екзогенною змінною. Інші чинники рівняння (16.9) також не можуть бути ендогенними змінними рівняння кривої LM. Так, дохід не може виконувати цю роль, оскільки не є категорією грошового ринку, а формується на товарному ринку. Що стосується світової процентної ставки, то вона, як відомо, не залежить від змін на грошовому ринку, а визначається екзогенно, тобто на світових фінансових ринках. За цих умов криву LM мо­же адекватно описувати лише таке рівняння, яке відображує рів­новагу на грошовому ринку без ендогенних змін:

Усі змінні рівняння (16.10) є екзогенними, оскільки від їх зна­чення залежить рівновага на грошовому ринку.

Модель Манделла — Флемінга використовується для пояс­нення впливу макроекономічної політики на дохід у коротко­строковому періоді. Ця обставина суттєво впливає на визначення екзогенних та ендогенних змінних моделі.

До екзогенних змінних моделі Манделла — Флемінга входять інструменти макроекономічної політики: державні закупівлі, трансферти і податки, які є інструментами фіскальної політики; пропозиція грошей, яка є інструментом монетарної політики; мито і квоти, що є інструментами торговельної політики. Крім цього, до екзогенних змінних моделі відноситься і світова процентна ставка.

Інструменти фіскальної політики впливають на дохід через автономні витрати у складі рівняння (16.8), яке описує криву IS. Вплив інструментів торговельної політики на дохід здійснюється через чистий експорт, який входить до складу автономних ви­трат. Пропозиція грошей, що входить до складу рівняння (16.10), впливає на дохід опосередковано — через валютний курс.

До ендогенних змінних можуть відноситися лише такі змінні, які залежать від екзогенних змінних. Як видно з рівняння (16.8), ендогенною змінною моделі є дохід, який залежить від автоном­них витрат, світової процентної ставки і валютного курсу. Але автономні витрати і світова процентна ставка визначаються екзо­генно. Ендогенною змінною моделі Манделла — Флемінга може бути лише валютний курс, який залежить від пропозиції грошей. Незважаючи на те, що валютний курс у рівнянні кривої LM від­сутній, він є проміжною ланкою передатного механізму, на базі

якого пропозиція грошей врівноважує грошовий ринок. Валют­ний курс, з одного боку, обернено залежить від пропозиції гро­шей, з іншого — обернено впливає на дохід.

Отже, згідно з моделлю Манделла—Флемінга рівновагу в ма­лій відкритій економіці з абсолютною мобільністю капіталу мо­жна описати за допомогою двох рівнянь:

Відповідно до рівнянь (16.11) і (16.12) побудуємо графічну модель Манделла — Флемінга в координатах Y-є (рис.

Рис. 16.3. Модель Манделла — Флемінга в координатах У - є.

Як видно з рис. 16.3, крива IS має від’ємний нахил, оскільки відображує обернену залежність між реальним валютним курсом і ВВП: зростання валютного курсу скорочує чистий експорт і зменшує ВВП; зниження валютного курсу стимулює приріст чис­того експорту і збільшує ВВП. Крива LM має вигляд вертикаль­ної лінії, оскільки валютний курс не входить у її рівняння. Рівно­вага в економіці забезпечується в точці перетину кривих IS і LM. Ця точка визначає валютний курс і ВВП, за яких товарний і гро­шовий ринки знаходяться в рівноважному стані.

Щоб розкрити механізм впливу макроекономічної політики на дохід згідно з моделлю Манделла—Флемінга, слід враховувати, що наслідки її впливу на дохід залежать від валютного режиму (плаваючий чи фіксований валютний курс). Отже, об’єктом ана­лізу спочатку буде мала відкрита економіка з плаваючим валют­ним курсом, а потім — з фіксованим. У межах кожного валютно­го режиму послідовно розглядатимуться фіскальна, монетарна та торговельна політика. При цьому під валютним режимом будемо розуміти режим реального валютного курсу. Реальний валютний курс є фіксованим, якщо державне регулювання номінального курсу підпорядковується необхідності забезпечення стабільності реального курсу валюти. Реальний валютний курс є плаваючим, якщо держава не втручається в процес курсоутворення.

Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава стимулює зростання автономних витрат шляхом збільшення державних за­купівель, трансфертів або зниження податків. Графічну інтерпре­тацію наслідків цієї політики наведено на рис. 16.4. Як бачимо, стимулювальна фіскальна політика переміщує криву IS вправо (IS∖ —> IS2). Внаслідок цього валютний курс зростає, але ВВП не змінюється, тоді як у закритій економіці стимулювальна фіскаль­на політика збільшує ВВП.

Із розд. 14 відомо, що в закритій економіці застосування стиму- лювальної фіскальної політики викликає збільшення доходу і зрос­тання процентної ставки, яка, породжуючи ефект витіснення інвес­тицій, частково зменшує приріст ВВП. У малій відкритій економіці внутрішня процентна ставка зростає лише тимчасово. Це зумовле­но тим, що в разі її зростання порівняно зі світовою процентною ставкою відбувається приплив капіталу, який збільшує попит на ві­тчизняну валюту і підвищує її курс, що викликає ефект витіснення чистого експорту і зменшення ВВП. Приплив капіталу і його нас­лідки тривають допоки зменшення ВВП не зумовить скорочення попиту на гроші, яке, у свою чергу, викликає зниження внутрі­шньої процентної ставки до рівня світової процентної ставки. Як тільки г досягне r_w, ефект приросту ВВП, викликаний стимулюва- льною фіскальною політикою, повністю нейтралізуються ефектом витіснення чистого експорту. Отже, за плаваючого курсоутворення стимулювальна фіскальна політика в малій відкритій економіці з абсолютно мобільним капіталом є неефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк збільшує пропозицію грошей. Графічне відображення наслідків такої полі­тики наведенона рис. 16.5. Як бачимо, крива LM переміщується вправоа зниження валютного курсузбі­льшує дохід (. Аналогічний наслідок спричинює стиму-

лювальна монетарна політика і в закритій економіці. Згідно з мо­деллю IS-LMмонетарна експансія зменшує процентну ставку і в такий спосіб стимулює інвестиції і збільшує ВВП. Проте в малій відкритій економіці передатний механізм монетарної політики інший.

Торговельна політика. Якщо припустити, що держава за­провадила імпортне мито або квоти, то це викличе скорочення імпорту і збільшення чистого експорту. Тому на рис. 16.4 кри­ва IS переміститься вправо. Але скорочення імпорту

породжує ще один наслідок — зменшення пропозиції націона­льної валюти на валютному ринку. Як видно з рис. 16.4, це спрямовує курс національної валюти до зростання, що змен­шує чистий експорт. У підсумку маємо таке: приріст чистого експорту, який досягається за рахунок торговельної політики, нейтралізується його зменшенням внаслідок зростання валют­ного курсу. Отже, за даних умов торговельна політика є не­ефективною.

Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу

Фіскальна політика. Припустимо, що держава застосувала фіскальну експансію. Наслідки такої політики демонструє графік, наведений на рис. 16.6. Як і в умовах плаваючого курсоутворен- ня, приріст автономних витрат мультиплікативно збільшує дохід, який через відповідний передатний механізм породжує необхід­ність зростання курсу національної валюти. Про це свідчить пе­реміщення кривої IS вправоАле в умовах фіксованого

курсоутворення валютний курс не може зрости, оскільки центра­льний банк зобов’язаний його підтримувати на незмінному рівні. Цього він може досягти за рахунок валютних інтервенцій, тобто купівельних операцій на валютному ринку, спрямованих на адек­ватне збільшення пропозиції національної валюти до рівня зрос­тання попиту.

Наслідком таких операцій є збільшення пропозиції на ринку грошей. Тому на рис. 16.6 крива LM переміщується вправо що нейтралізує тенденцію валютного курсу до зро­стання. Отже, центральний банк, підтримуючи валютний курс на незмінному рівні, водночас протидіє виникненню ефекту витіс­нення чистого експорту, що робить фіскальну експансію макси­мально ефективною.

Монетарна політика. Нехай центральний банк прийняв рі­шення застосувати стимулювальну політику за рахунок купівлі OBДП. На рис. 16.7 наведено графічну інтерпретацію наслідків такої політики. Як бачимо, крива LM, незважаючи на застосуван­ня монетарної експансії, не змінює місце свого розташування. Це пояснюється дією двох протилежних сил.

З одного боку, збільшення пропозиції грошей центральним банком через відповідний передатний механізм (зниження вну­трішньої процентної ставки —> відплив капіталу —> збільшення пропозиції національної валюти) викличе необхідність зни­ження курсу національної валюти. За таких умов крива LM ма­тиме тенденцію до переміщення вправо. З іншого боку, цент­ральний банк зобов’язаний протидіяти зниженню валютного курсу. Для цього він буде змушений скоротити пропозицію національної валюти за рахунок продажу іноземної валюти (купівлі національної валюти). Це нейтралізує рух кривої LM вправо і тенденцію валютного курсу до зниження. Отже, вна­слідок купівлі ОВДП центральний банк намагався збільшити пропозицію грошей, а в результаті вимушеного продажу валю­тних резервів він на таку саму величину зменшив пропозицію грошей. Це свідчить про те, що в даних умовах монетарна по­літика є неефективною.

Торговельна політика. Припустимо, що уряд із метою збіль­шення чистого експорту запровадив обмеження на імпорт (імпо­ртне мито або квоти). За таких умов крива IS на рис 16.6 переміс­титься вправо (/Si —> ISi), а валютний курс матиме тенденцію до зростання. Для нейтралізації цієї тенденції та утримання валют­ного курсу на фіксованому рівні центральний банк збільшить пропозицію національної валюти, що перемістить криву LM

вправоТакий захід центрального банку унеможли­

вить виникнення ефекту витіснення чистого експорту, як це мало місце за режиму плаваючого курсоутворення. Тому уряд досягає своєї мети: обмеження імпооту збільшує чистий експорт і забез­печує приріст доходу Отже, в умовах фіксованого кур­

соутворення стимулювальна торговельна політика є ефективною. Це пояснюється тим, що збільшення чистого експорту, яке дося­гається за рахунок обмеження імпорту, не супроводжується ско­роченням чистого експорту, оскільки валютний курс зберігається на фіксованому рівні.